Рішення № 127215265, 06.05.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 644/1298/25

Провадження № 2/638/3720/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

06 травня 2025 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У березні2025року до Дзержинського районного суду м. Харкова за підсудністю з Орджонікідзевського районного суду м. Харкова надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 47053,69 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що 04.11.2019 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета Кредиту для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 200000 грн. Процентна ставка 24% річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. АТ «Альфа-банк» прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Тобто відповідач погодився на приєднання до публічної пропозиції, підтвердив акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодився з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання. Паспорт споживчого кредиту надавався для ознайомлення відповідачу та він погодився з ним, підписуючи угоду. Вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами зазначеному в цьому документі, що додані до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором первісний кредитор виконав своєчасно та в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Станом на 20.09.2021 року за кредитним договором загальна сума заборгованості кредитом становила 47053,69 гривень. 20.09.2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ Ф1НАНС» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення вимоги за кредитним договором до відповідача.

Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 04.11.2019 року, укладеним між «АЛЬФА-БАНК» та відповідачем.

З метоюзахисту майновихправ ТОВ«ФК «ЕЛІТФІНАНС» звернулосядо судуз цимпозовом,в якомупросило судстягнути з ОСОБА_1 накористь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованість за договором про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631290748 від 04 листопада 2019 року у розмірі 47053,69 грн, покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн та на професійну правничу допомогу у розмірі 9200 грн.

Ухвалою суду від 17 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін про судове засідання. Встановлено відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали, протягом якого вона має право подати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подала, у зв`язку з чим суд розглянув справу за наявними матеріалами, що відповідає положенням ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином і в установленому законом порядку.

Позивач надав заяву, у якій просив розглянути справи без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач причини неявки в судове засідання не повідомила, з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталася.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явились в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ч. 1 ст. 280 ЦПК України). У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання повторно без поважних причин не з`явилася, відзиву на позовну заяву не подала, тому суд, зі згоди позивача, вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 листопада 2019 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом підписання клієнтом Оферти на укладання угоди про надання кредиту № 631290748, укладено кредитний договір на наступних умовах:

Розділ І: тип кредиту кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту «Максимум готівка»; мета Кредиту - для особистих потреб;

Розділ ІІІ: ліміт кредитної лінії - 200000 грн; процентна ставка - 24% річних; тип процентної ставки фіксований.

Розділ IV: Обов`язковий мінімальний платіж у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.

За умовами Оферти банку запропоновано відкрити для позичальника рахунок НОМЕР_2 у банку для погашення заборгованості.

Акцепт пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 631290748 від 04.11.2019 відповідач отримала 04 листопада 2019 року, про що свідчить її підпис в Оферті № 631290748.

Також ОСОБА_1 04 листопада 2019 року підписала Паспорт споживчого кредиту, чим ознайомилася з аналогічними умовами кредитування, а також отримала інформацію про загальні витрати за кредитом, орієнтовну реальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту.

Згідно з Випискою по рахунку з кредитною карткою World Debit MasterCard за період з 04.11.2019 до 21.09.2021, АТ «АЛЬФА-БАНК» зарахувало на банківський рахунок ОСОБА_1 грошові кошти відповідно до умов договору, остання користувалася кредитними коштами, здійснювала розрахунково-касові операції за рахунком, періодично вносила грошові кошти на повернення тіла кредиту та сплату процентів.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Кредитним договором від 04.11.2019 №631290748, у ОСОБА_1 станом на 20.09.2021 року обліковується заборгованість за кредитним договором у розмірі 47053,69 грн, з яких: прострочене тіло кредиту 41448,83 грн, відсотки 4661,97 грн, несанкціонована заборгованість (овердрафт) 942,89 грн.

20 вересня 2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» (Фактор) укладено Договір факторингу №3, відповідно до п. 2.1 якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові Право Вимоги до Боржників (які надалі, в залежності від контексту, іменуються «Боржники» або «Боржник») за договорами (надалі іменуються «Основні договори» або «Основний договір», в залежності від контексту), перелік яких наведено в Додатку №1-1доДоговору.

Відповідно до п. 2.3 Договору Право вимоги вважається відступленим Фактору з дати оплати Фактором Ціни Прав Вимоги відповідно до п 4.2 цього Договору. В дату здійснення оплати Фактором Ціни Прав Вимоги відповідно до п 4.2 цього Договору Сторони підписують Акт приймання-передачі Реєстру Боржників, за формою встановленою в Додатку № 2 до цього Договору.

Права Вимоги за цим Договором сторони оцінюють у 250414585 (двісті п`ятдесят мільйонів чотириста чотирнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 15 копійок (Ціна Прав Вимоги). Фактор зобов`язаний передати в розпорядження Клієнту грошові кошти і сплатити Клієнтові Ціну Прав Вимоги в розмірі 12844800 (дванадцять мільйонів вісімсот сорок чотири тисячі вісімсот) гривень 00 копійок, шляхом перерахування на рахунок Клієнта № НОМЕР_3 відкритого в АТ «Альфа-Банк», в дату підписання договору (п. 4.1., 4.2. Договору).

20 вересня 2021 року ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» сплатило на банківський рахунок АТ «Альфа-Банк» грошові кошти у розмірі 12844800,00 грн з призначенням платежу «за право вимоги згідно договору факторингу № 3 від 20.09.2021», що підтверджується Платіжним дорученням № 559 від 20.09.2021.

20 вересня 2021 року ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» та АТ «Альфа-Банк» підписали Акт приймання-передачі Реєстру Боржників до Договору факторингу № 3 від 20.09.2021.

Згідно з випискою з Реєстру прав вимоги, за цим договором АТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» право вимоги до ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , за кредитним договором № CCNG-631290748 від 04.11.2019 на суму 47053,69 грн, з яких: 42391,72 грн залишок по тілу кредиту, 4661,97 грн залишок заборгованості за відсотками.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Згідно зі ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зі змісту та форми договору факторингу судом не встановлено обставин, які би свідчили про його нікчемність. Доказів того, що вказаний договір факторингу визнаний судом недійсними матеріали справи не містять.

Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», уклавши з АТ «Альфа-Банк» договір факторингу № 3 від 20.09.2021 року, який на час розгляду справи не розірваний та не визнаний в установленому законом порядку недійсним, на законних підставах набуло прав вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 631290748 на суму 47053,69 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем повідомлення про відступлення права вимоги, проте неотримання боржником повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не звільняє його від обов`язку погашення заборгованості, а лише наділяє його право на погашення заборгованості первісному кредитору, у зв`язку з чим новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, оскільки у цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, за умови, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким боржник не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Згідно статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.

Таким чином, долучені позивачем до позовної заяви виписка з рахунку та розрахунок заборгованості є належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір.

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З досліджених в судовому засіданні доказів, які відповідають критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, судом встановлено, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши позичальнику кредит у розмірі та у порядку, визначеному кредитним договором. Водночас, відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконала, а саме не повернула тіло кредиту та не сплатила проценти за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору, у зв`язку з чим має заборгованість за кредитним договором № 631290748 від 04.11.2019 у розмірі 47053,69 грн, з яких 42391,72 грн залишок по тілу кредиту, 4661,97 грн залишок заборгованості за відсотками.

Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості за кредитним договором ані первісному кредитору, ані новому кредитору, тому відповідач зобов`язаний сплатити позивачу заборгованість за кредитним договором № 631290748 від 04.11.2019 у вказаному розмірі.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Одним із способів захисту майнових прав відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України є примусове виконання обов`язку в натурі

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для захисту майнових прав позивача в обраний ним спосіб, у зв`язку з чим задовольняє позовні вимоги у повному обсязі та стягує з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованість за договором про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631290748 від 04 листопада 2019 року у розмірі 47053,69 грн.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З поданих позивачем разом з позовною заявою доказів вбачається, що під час розгляду цієї справи ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» надавалася правнича допомога адвокатом Литвиненко Оксаною Ігорівною, що підтверджується такими доказами:

1) Договором про надання правничої допомоги №03-07/24 від 03 липня 2024 року, за умовами якого адвокат надає клієнту послуги захисту прав та інтересів клієнта під час розгляду судом будь-якої інстанції справи, у якій клієнт є учасником (п. 1.1. Договору). Документом, що підтверджує надання адвокатом послуг, та їх приймання клієнтом, є Акт приймання-передачі наданих послуг, який складається та підписується сторонами протягом 5-ти робочих днів після надання адвокатом послуг, зазначених в п. 1.1. Договору (п. 1.4 Договору).

2) Актом № 1 приймання-передачі наданих послуг від 15 липня 2024 року, відповідно до якого адвокат виконав, а клієнт прийняв наступні послуги правової допомоги:

- первинна консультація замовника у справі - тривалість 0,5 год., вартість 1000 грн;

- правовий аналіз наявних документів у замовника, правової ситуації із застосуванням відповідного законодавства, правових висновків ВС та ЄСПЛ тривалість 2 год., вартість 4000 грн;

- підготовка та подання позовної заяви тривалість 2,1 год., вартість 4200 грн;

3) Платіжною інструкцією № 4949 від 01 жовтня 2024 року про сплату ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» на банківський рахунок адвоката Литвиненко Оксани Ігорівни грошових коштів у розмірі 9200,00 грн.

В матеріалах справи міститься Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Литвиненко Оксаною Ігорівною, серія КС № 9438/10 від 18 вересня 2020 року.

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу (правову) допомогу складає 9200 грн, та просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі.

Таким чином позивачем виконано вимоги ч. 1 ст. 134, ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За змістом пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування виходить з критерію реальності та необхідності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Оцінюючи надані позивачем докази в підтвердження обсягів понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що послуги, які надавались позивачу адвокатом Литвиненко О.І., зазначені в Акті від 15.07.2024 року, відповідають критеріям дійсності та необхідності, однак при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд також виходить з того, що зазначена справа є малозначною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження. Категорія справ про стягнення заборгованості за кредитним договором, враховуючи предмет та підстави позову, сталість законодавство та судової практики щодо цих правовідносин, не є спором значної складності та не потребує дослідження великого обсягу доказів.

На підставі викладеного, з урахуванням категорії справи, ціни позову, значення справи для сторін, рівня складності спірних правовідносин, обсягу наданих позивач послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності, розумності та пропорційності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу грошових коштів у розмірі 4000 грн.

Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 267-268, 279, 353, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 40340222, адреса: м. Київ, пл. Солом`янська, 2, заборгованість за договором про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631290748 від 04 листопада 2019 року у розмірі 47053,69 грн (сорок сім тисяч п`ятдесят три гривні 69 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 40340222, адреса: м. Київ, пл. Солом`янська, 2, судовий збір у розмірі 3028,00 грн та інші судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн, а всього судові витрати у розмірі 7028,00 грн (сім тисяч двадцять вісім гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складено 09 травня 2025 року.

Суддя І.П. Латка