Постанова № 12720964, 03.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 листопада 2010 року11:41 № 2а-16216/09/2670

за позовом: Державного територіально-галузевого обєднання

«Південно-Західна залізниця»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій та скасування податкових повідомлень-рішень.

Головуючий суддя Смолій І.В.

Судді: Васильченко І.П.

Федорчук А.Б.

Секретар с/з Бузінова І.Ю.

представники :

від позивача : Філозоп О.В. п/к(дов.від 12.01.10р. № 67-НЮ);

від відповідача : Мартинов К.В. п/к(дов.від 21.01.10р. № 193/9/10-114)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 03.11.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 17.12.09р. по справі відкрито провадження та призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 15.01.10р.

В судовому засіданні 15.01.10р. позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 15.01.10р. по справі завершено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 22.01.10р.

В судових засіданнях 22.01.10р. та 09.02.10р. оголошувалось перерву для витребування та приєднання до матеріалів справи усіх необхідних доказів для повно та всебічного зясування обставин справи.

Ухвалою суду від 24.02.10р. призначено судово-економічну експертизу, а провадження до проведення такої зупинено.

Ухвалою суду від 26.05.10р. провадження по справі поновлено та призначено розгляд справи на 07.06.10р.

Розгляд справи 07.06.10р. та 14.06.10р. відкладався у звязку із заявленими клопотаннями.

Крім того ухвалою суду від 14.06.10р. за клопотанням представника відповідача справу призначено до колегіального розгляду на 05.08.10р.

В судових засіданнях 05.08.10р, 18.08.10р., 29.09.10р. та 18.10.10р. оголошувались перерви для витребування та приєднання до матеріалів доказів необхідних для повного та всебічного зясування обставин справи.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням поданих уточнень. В обґрунтування заявленого позову зіслався на обставини викладені в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечив, в обґрунтування зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях та акту перевірки.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.06р. по 31.12.08р.. За результатами перевірки складено Акт від 14.05.09р. за № 747/23-08/04713033(надалі акт перевірки).

Вказаним актом перевірки встановлено допущення позивачем порушень аб.1 п. 7.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунку у іноземній валюті», порушень п.3.1 ст.3, п. 4.1 ст. 4, пп. 4.1.1 п.41 ст.4. п.5.1 ст. 5 п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п. 5.3.2 п.5.3 ст.5. п.5.3.5 п.5.3 ст.5, пп. 5.3.9 п.5.3. ст. 5, п.п. 5.4.10. п. 5.4. ст. 5, п.п.8.1.2 п.8.1. пл.8.3.9 п.8.3 ст.8. п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст.11, п.п. а)п.п.12.1.5 п.12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р. № 283/97-ВР.

У звязку із встановленням допущення позивачем зазначених порушень Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва винесено податкові повідомлення-рішення від 27.05.09р. за № 0003202308/0, № 0000952202/0 № 0000962202/0 та № 0003192308/0.

В результаті адміністративного оскарження податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0003202308/1 від 03.08.09р., №0003202308/2 від 12.10.09р. та № 0003202308/3 від 23.12.2009р. яким за позивачем суму податкового зобовязання за порушення аб.1 п. 7.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в сумі 46 333 376,00 грн. в тому числі 23166688,00грн. основний платіж та 23166688,00грн. штрафні фінансові санкції;

рішення про застосування штрафних санкцій № 0000952202/0 від 20.07.09р., №0000952202/2 від 12.10.09р. та № 0000952202/3 від 18.12.2009р. яким на позивача накладено штрафні санкції в розміні 16785775,00грн. та податкові повідомлення-рішення

рішення про застосування штрафних санкцій № 0000962202/1 від 20.07.09р., № 0000962202/2 від 09.10.09р. та № 0000962202/3 від 18.12.2009р. про застосування до Позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340,00грн..

№ 0003192308/1 від 03.08.2009р., № 0003192308/2 від 12.10.2009р. та № 0003192308/3 від 23.12.09р. якими визначено за позивачем суму податкового зобовязання з податку на прибуток 4744239,00грн. в тому числі 2403 521,0грн. податку на прибуток та 2340 718,0грн. фінансових санкцій.

Суд повно та всебічно дослідивши обставини справи та норми чинного законодавства прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково виходячи з наступних обставин.

Рішенням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 27.05.09р. за № 0003202308/0 на підставі акту перевірки визнано за позивачем суму податкового зобовязання за порушення аб.1 п. 7.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в сумі 46 333 376,00 грн. в тому числі 23166688,00грн. основний платіж та 23166688,00грн. штрафні фінансові санкції.

В результаті адміністративного оскарження позивачем зазначеного рішення податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення № 0003202308/1 від 03.08.09р., №0003202308/2 від 12.10.09р. та № 0003202308/3 від 23.12.2009р. Вказаними податковими повідомленнями-рішеннями суму податкового зобовязання не змінено.

Як вбачається з акту перевірки позивачем занижено суму частини чистого прибутку що вноситься до загального фонду Державного бюджету України державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами на 23166688,00грн. в тому числі в ІІ-му півріччі 2006року на 7872388,00грн., в 2007році 6648000,00грн. та в 2008році 8646300,00грн.

З наявної в матеріалах справи копії акту перевірки та пояснень сторін судом встановлено, що позивачем у перевіряємому періоді віднесено до інших операційних витрат (рядок 090 Звіту про фінансові результати), які вираховуються з отриманого доходу віднесено відрахування на утримання Укрзалізниці у розмірі 120076100,0 грн., в тому числі по періодах: за друге півріччя 2006 року 18114100,0 грн.; за 2007 рік в сумі 44320000,0 грн.; за 2008 рік в сумі 57642000,0 грн.

Саме врахування позивачем витрат на утримання Укрзалізниці призвело до заниження позивачем суми частини чистого прибутку до загального фонду Державного бюджету України у розмірі 23166688,00грн.

Як вбачається з акту перевірки та поданих заперечень, податковий орган прийшов до висновку, що витрати ДТГО «Південно-західна залізниця», повязані з утриманням Укрзалізниці в сумі 120076 100,00грн. не можуть бути визнані витратами, що забезпечують основну діяльність, в результаті якої підприємством буде отримана економічна вигода, тому не відноситься до складу інших операційних витрат основної діяльності, що зменшують чистий прибуток, а є зменшенням власного капіталу.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши висновки судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, суд приходить до висновку, що доводи податкового органу з приводу заниження позивачем суми частини чистого прибутку, що вноситься до загального фонду Державного бюджету України є безпідставними та не обґрунтованими, виходячи з наступних міркувань.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, а тому у відповідності до ст. 72 КАС України не потребує доказування, Південно-західна залізниця зареєстрована у встановленому порядку як юридична особа та здійснює передбачені чинним законодавством види економічної діяльності, тобто відноситься до підприємств, є самостійним субєктом господарювання, метою діяльності якого є отримання прибутку. При цьому Державна адміністрація залізничного транспорту (Укрзалізниця) є органом управління залізничним транспортом загального користування, підвідомчим Мінтрансзв'язку, до сфери управління якої входить Південно-Західна залізниця, що зазначено у п.1 Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996р. №262 (із змінами і доповненнями). Укрзалізниця в межах своєї компетенції видає накази, обов'язкові для виконання залізницями та підприємствами, які входять до сфери управління Укрзалізниці, організує та контролює їх виконання, що передбачено у п.6 цього законодавчого документу. Виходячи з наведеного, Укрзалізниця є органом, до сфери управління якого входить Південно-західна залізниця, а її накази, рішення і розпорядження є обовязковими для виконання залізницями.

Згідно п.1 р.2 Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють та/або користуються об'єктами державної, комунальної власності, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2006р. № 1213 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.12.2006 р. за N 1363/13237 (далі по тексту Положення про порядок бухгалтерського обліку операцій підприємств державного сектору економіки), облікова політика підприємств державного, комунального секторів економіки визначається у розпорядчому документі, який приймається підприємством і погоджується органом, до сфери управління якого воно належить, або уповноваженим органом відповідно до установчих документів. З аналізу наведеного та з урахуванням вимог ст.4 Закону «Про залізничний транспорт», суд приходить до висновку, що облікова політика Південно-західної залізниці визначається розпорядчими документами Укрзалізниці.

Так у відповідності до п.1 та п.3 Наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України № 17-Ц від 19.01.2000р., копія якого наявна в матеріалах справи, затверджено облікову політику Укрзалізниці та План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій на залізничному транспорті. Згідно з цим Наказом у складі витрат діяльності залізниць на бухгалтерському рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності»субрахунку 9496 обліковуються «відрахування на утримання Укрзалізниці». Таким чином на цьому субрахунку усі підприємства, що відносяться до сфери управління Укрзалізниці, в їх ряді залізниці, зобовязані обліковувати вищевказані витрати.

Відповідно до норм викладених у Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. № 291 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999р. за № 893/4186(із змінами і доповненнями), на рахунку 94 "Інші витрати операційної діяльності" ведеться облік витрат операційної діяльності підприємства, крім витрат, які відображаються на рахунках 90 "Собівартість реалізації", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати" та 93 "Витрати на збут".

Таким чином дані облікових регістрів Південно-західної залізниці свідчать, що платежі на утримання Укрзалізниці віднесено нею до витрат операційної діяльності, у відповідності з вимогами розпорядчого документу організації, до сфери управління якого залізниця відноситься. Це також підтверджується наданими Розрахунками інших операційних витрат по Південно-західній залізниці за 2006, 2007 та 2008 роки, де відрахування на утримання Укрзалізниці віднесено до складу Інших операційних витрат, а розраховані у цих документах показники інших операційних витрат, тотожні показникам інших операційних витрат у Звітах про фінансові результати Південно-західної залізниці за відповідні роки.

Як вже зазначалося вище, в Акті перевірки вказано, що витрати на утримання Укрзалізниці не забезпечують основну діяльність Південно-західної залізниці, в результаті якої буде отримана економічна вигода, і тому вони не відносяться до складу операційних витрат, а є зменшенням власного капіталу.

За визначеннями п.4 Положення "Загальні вимоги до фінансової звітності", власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань, активи - ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, зобов'язання - це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди, а витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Виходячи з наведеного визначення витрат, усі витрати підприємства, викликають зміни у складі його активів у бік зменшення чи зобовязань в бік збільшення, та, відповідно, змінюють показник власного капіталу у бік зменшення.

Так як, за даними облікових регістрів, при нарахуванні вищевказаних відрахувань, у Південно-західної залізниці виникає зобовязання перед Укрзалізницею заборгованість за їх сплатою, то ці операції є її витратами, що, як будь-які інші витрати, ведуть до змін показника власного капіталу у бік зменшення.

Таким чином висновок Акту перевірки щодо неможливості віднесення відрахувань на утримання Укрзалізниці до складу інших операційних витрат внаслідок того, що вони зменшують власний капітал та не забезпечують основну діяльність Південно-західної залізниці, є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до вимог п.1 Порядку та нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2006р. № 678, на порушення якого вказано в Акті перевірки, господарські організації здійснюють відрахування до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році (крім частини прибутку (доходу), сплаченої відповідно до статті 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік") та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році. За п.6. вищевказаного документу, частина прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду державного бюджету, розраховується господарськими організаціями відповідно до порядку, встановленого Державною податковою адміністрацією.

За умовами п.10 Порядку складання Розрахунку частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності в 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності в 2006 році, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19.07.2006р. № 421 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.08.2006р. за № 929/12803 (далі по тексту Порядку складання Розрахунку частини прибутку), сума чистого прибутку (доходу), що зазначається у рядках 07 та 11 розрахунку, розраховується відповідно до одного з таких показників: значення рядка 220 Звіту про фінансові результати (форма № 2) (додаток до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.99 за N 397/3690.

За приписами п.1 Порядку відрахування у 2008 році державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2008 р. № 158, на порушення якого вказано в Акті перевірки. частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, та розміру відрахувань частини чистого прибутку (доходу), визначеного у Законі України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Крім того слід зазначити, що загальне визначення прибутку (доходу) суб'єкту господарювання, як показника фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань, а склад валового доходу та валових витрат визначається законодавством, як передбачено у ст.142 Господарського Кодексу. Згідно п.1 та п.2 ст.75 Кодексу, державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік, який підлягає затвердженню до 1-го вересня року, що передує плановому. У п.9 цієї статті передбачено, що розподіл прибутку (доходу) державних комерційних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог цього Кодексу та інших законів. Таким чином, Південно-західна залізниця у своїй господарській діяльності повинна дотримуватися всіх показників затвердженого фінансового плану та порядку їх розрахунку щодо доходів, витрат, формування прибутків та розподілу чистого прибутку.

Фінансовий план підприємства повинен забезпечувати зростання фінансових результатів діяльності, отримання валового прибутку та чистого прибутку, що вказано у Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб'єкта господарювання державного сектору економіки, затвердженому Наказом Міністерства економіки України від 21.06.2005р. № 173 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 11.07.2005р. за № 729/11009 (із змінами і доповненнями) (далі по тексту Порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану), який визначає процедуру складання, затвердження (погодження) та контролю виконання фінансового плану державного комерційного та казенного підприємства, господарського товариства, у статутному фонді якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належать державі. У п.2 цього документу передбачено, що фінансовий план підприємства складається на кожен наступний рік з поквартальною розбивкою і відображає очікувані фінансові результати в запланованому році, джерела формування коштів та напрями їх використання з метою забезпечення діяльності і розвитку підприємства, а також виконання його зобов'язань. За вимогами п.3 цього документу, фінансовий план підприємства повинен забезпечувати отримання валового прибутку та чистого прибутку, розмір яких не може бути менше ніж прогнозний показник поточного року. З наведеного слідує, що фінансовий план державного підприємства вказує на те, за рахунок надходжень від яких видів доходу, з урахуванням необхідних відповідних витрат, воно буде здійснювати свою господарську діяльність та розраховувати чистий прибуток, що відповідає вимогам п.2 ст.142 Господарського Кодексу щодо необхідності законодавчого визначення складу доходів та витрат для розрахунку фінансового результату від господарської діяльності.

Фінансовий план підприємства затверджують органи, уповноважені управляти державним майном до 1 вересня року, що передує плановому, що передбачено у п.5 вищевказаного нормативного документу. А за його п.13, ці ж органи зобовязані здійснювати контроль за виконанням показників затверджених фінансових планів підприємств. Так як, згідно ст.4 Закону «Про залізничний транспорт», Укрзалізниця є органом управління залізничним транспортом, то вона затверджує фінансовий план Південно-західної залізниці, де повинні бути вказані заплановані фінансові результати, в тому числі чистий прибуток, а також всі види доходів та всі статті витрат, що забезпечують усі потреби господарської діяльності та отримання прибутку.

У представленому Наказі Державної адміністрації залізничного транспорту України №103-Ц від 27.04.2005 року «Про введення в дію рішень 11-го засідання Ради Укрзалізниці від 27.12.2006р.»у п.10.16 встановлено розмір відрахувань на утримання Укрзалізниці в межах одного відсотка від планових витрат на рік. Аналогічний розмір відрахувань встановлено у п.2 наданого Наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України №560-Ц від 29.12.2006 року «Про введення в дію рішень 11-го засідання Ради Укрзалізниці від 27.12.2006 року. Оскільки, як було досліджено вище, накази Укрзалізниці є обовязковими для виконання залізницями, Південно-західна залізниця зобовязана здійснювати нарахування цих платежів.

Відповідно до наданих позивачем Фінансових планів на 2006, 2007 та 2008 роки, вбачається, що всі види запланованих доходів із розшифровками та всі види витрат із розшифровками, зазначено порядок розрахунку фінансового результату та чистого прибутку, напрями використання чистого прибутку, порядок створення фондів залізниці. Зазначені у фінансових планах Південно-західної залізниці види, та розміри доходів і витрат затверджено його органом управління Укрзалізницею та узгоджено з Кабінетом міністрів України. Отже, вказаний у фінансових планах склад валового доходу та статті валових витрат Південно-західної залізниці є законодавчо визначеними. Чистий прибуток у цьому документі представляє собою результат вирахування з усіх видів запланованих доходів усіх видів передбачених витрат за вказаний рік, що відповідає вимогам ст.142 Господарського Кодексу Відтак, саме на засадах фінансового плану Південно-західна залізниця здійснює витрати та розраховує фактичний фінансовий результат від своєї діяльності.

Невідємною частиною фінансових планів за відповідні роки є Додаток «Розшифровка рядка 014 «Інші операційні витрати», де, у складі інших операційних витрат, зазначено відрахування на утримання Укрзалізниці у таких сумах : за друге півріччя 2006 року 18114 100 грн.; за 2007 рік в сумі 44320 000 грн.; за 2008 рік в сумі 57642 000 грн.

Ці суми дорівнюють вказаним в Акті перевірки сумам заниження чистого прибутку, а також сумам відрахувань на утримання Укрзалізниці в облікових регістрах Південно-західної залізниці, які у її фінансовій звітності віднесено до складу Інших операційних витрат, що вираховуються з її доходу для визначення фінансового результату діяльності та чистого прибутку.

Згідно зі ст.173 Господарського Кодексу, в разі, якщо між учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, то у зобовязаної сторони виникає господарське зобовязання. В досліджуваному випадку, згідно вимог Наказів Укрзалізниці №103-Ц від 27.04.2005 року та №560-Ц від 29.12.2006 року, у Південно-західної залізниці виникає господарське зобовязання нарахувати та сплатити певну суму грошових коштів на утримання свого керівного органу - Укрзалізниці, , а відповідно умов фінансових планів на 2006, 2007 та 2008 роки зарахувати суми цих платежів до обсягу вказаного виду витрат.

Порівнянням сум, зазначених у фінансових планах у складі інших операційних витрат як відрахування на утримання Укрзалізниці та вказаних по тій же статті витрат в журналахордерах 10.1 Південно-західної залізниці , встановлено їх тотожність. Зіставленням виду витрат, до якого віднесено вищевказані відрахування у даних бухгалтерського обліку інші витрати операційної діяльності встановлено їх відповідність запланованій статті витрат у фінансових планах. Тобто, Південно-західною залізницею до складу інших операційних витрат, що зменшують фінансовий результат та чистий прибуток, у облікових регістрах віднесено витрати по відрахуваннях на утримання Укрзалізниці у розмірах, передбаченими затвердженими фінансовими планами за відповідні роки.

Інформація щодо фактичних показників доходів, витрат і фінансових результатів діяльності підприємства міститься у Звіті про фінансові результати, що передбачено п.4 Положення "Загальні вимоги до фінансової звітності", саме тому звіті, показник якого чистий прибуток є основою для розрахунку платежів в бюджет з чистого прибутку державних підприємств, відповідно Порядку складання Розрахунку частини прибутку. Метод розрахунку фінансових результатів господарської діяльності підприємства передбачено п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за № 397/3690 (далі по тексту Положення "Звіт про фінансові результати"), яким визначаються зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей, де визначено, прибуток це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Алгоритм розрахунку показника чистого прибутку, що відображається у фінансовій звітності (показник рядка 220 Звіту про фінансові результати) зазначено у п.37 Положення «Звіт про фінансові результати», де вказано, що чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку. За визначенням п.4 цього Положення, надзвичайна подія - це подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді, а звичайна діяльність - будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення. Таким чином, передбачуваним показником, тобто прогнозованим підприємством, на підставі якого розраховується чистий прибуток підприємства є прибуток від звичайної діяльності. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків), що вказано у п.32 Положення «Звіт про фінансові результати».

Згідно п.21 Рекомендацій щодо заповнення форми фінансового плану та таблиць до нього, що викладені у Додатку №2 до Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану, показник рядка 023 "чистий прибуток (збиток), усього" розраховується як різниця між сумою прибутку (збитку) від фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування (рядок 022) та сумою податку на прибуток від звичайної діяльності (рядок 018). Відповідно до п.19. вищевказаного нормативного документу, показник рядка 022 "фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування" визначається як різниця між алгебраїчною сумою фінансового результату від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (рядки 021, 007, 008, 009) та фінансовими й іншими витратами (рядки 015, 016, 017).

З огляду на наведені тлумачення Положення «Звіт про фінансові результати»та Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану вбачається, що порядок розрахунку чистого прибутку та прибутку від звичайної діяльності в цих документах тотожні. Відмінність у їх розрахунку полягає тільки у врахуванні у фінансовій звітності показника надзвичайних доходів та витрат, які, згідно визначення Положення, не очікуються, отже, не можуть бути передбачені та заплановані у фінансових планах підприємств.

За термінологією п.4 Положення «Звіт про фінансові результати», операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю, а основна діяльність - операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу. Оскільки платежі на утримання Укрзалізниці затвердженими фінансовими планами для Південно-західної залізниці передбачено у складі інших операційних витрат, то ці платежі відносяться до її операційної діяльності та беруть участь у розрахунку показників прибутку цього субєкта господарювання вищевказаного нормативного документу

Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат, як визначено п.25 вищевказаного нормативного документу. В свою чергу, згідно п.20 цього Положення, валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Як вказано у п.17 Рекомендацій щодо заповнення форми фінансового плану та таблиць до нього, що викладені у Додатку №2 до Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану, показник рядка 020 "валовий прибуток (збиток)" розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг (рядок 005) і собівартістю реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг (рядок 011), а за п.18 показник рядка 021 "фінансовий результат від операційної діяльності" визначається як різниця між алгебраїчною сумою валового прибутку (збитку) й іншого операційного доходу (рядки 020, 006) та адміністративними витратами, витратами на збут, іншими операційними витратами (рядки 012, 013, 014).

З аналізу наведених термінів та правил Положення «Звіт про фінансові результати»та Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану слідує, що чистий прибуток підприємства представляє собою позитивний результат від вирахування з чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) собівартості реалізованої продукції, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат, фінансового результату від фінансової діяльності, фінансового результату від іншої діяльності, фінансового результату від надзвичайних подій. Тобто, чистий прибуток є показником фінансового результату від усього обсягу доходів за вирахуванням усіх видів витрат субєкта господарювання, зазначених у Звіті про фінансові результати та запланованих Порядком складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану.

Розраховані у Звітах про фінансові результати Південно-західної залізниці показники чистого прибутку тотожні показникам чистого прибутку у її Показниках виконання фінансового плану за відповідні роки, а також показникам чистого прибутку у Розрахунках частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України за результатами фонду Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності ці ж роки. Розміри складової розрахунку показника «чистий прибуток»- «інші операційні витрати»у Звітах про фінансовий результат та Показниках виконання фінансового плану та Розрахунках інших операційних витрат за відповідні періоди також аналогічні. Суми відрахувань Південно-західної залізниці на утримання Укрзалізниці за досліджуваний період, передбачені її Фінансовими планами, дорівнюють сумам аналогічних витрат, вказаним у її облікових регістрах та Розрахунках інших операційних витрат . Це вказує на те, що при розрахунку чистого прибутку, який є базою нарахування платежів до бюджету з чистого прибутку підприємств державної форми власності, у фінансовій звітності Південно-західної залізниці враховано суми відрахувань на утримання Укрзалізниці у передбачених фінансовими планами за відповідні роки розмірах.

Як було досліджено вище, вказані в Акті перевірки суми відрахування на утримання Укрзалізниці було зараховано до показника інших операційних витрат згідно умов Фінансових планів Південно-західної залізниці, а затвердження фінансових планів Укрзалізницею - органом, до сфери управління якого відноситься Південно-західна залізниця, вказує на те, що ці відрахування законодавчо включені до витрат, на підставі яких залізниці розраховують фінансовий результат від своєї діяльності, що передбачено у ст..142 Господарського Кодексу.

Аналогічна позиція викладена у листі ДПА України від 20.06.07р. № 12536/7/15-0217)

Аналізуючи викладені обставини та норми а також висновки судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз суд приходить до переконання, що вказані в облікових регістрах суми витрат Південно-західної залізниці на утримання Укрзалізниці в межах одного відсотка від планових витрат на рік за період з 01.07.2006 року по 31.12.2008 року, що дорівнюють аналогічним показникам її фінансових планів за вказаний період є законодавчо визначеними як інші витрати операційної діяльності, що зменшують розмір чистого прибутку, а їх розмір затверджено у фінансових планах за відповідні періоди.

Таким чином висновки Акту перевірки стосовно неправомірності віднесення витрат у вищевказаних сумах до складу витрат Південно-західної залізниці, що формують показник її чистого прибутку, документально та нормативно не підтверджується, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27.05.09р. за № 0003202308/0, № 0003202308/1 від 03.08.09р. та №0003202308/2 від 12.10.09р. та № 0003202308/3 від 23.12.2009р. підлягають скасуванню.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до наявних матеріалів справи за результатами перевірок інших податкових періодів до позивача застосувались штрафні санкції у звязку із заниженням суми частини чистого прибутку до загального фонду Державного бюджету України, що виникло в результаті віднесення до інших витрат витрати повязані з утриманням Укрзалізниці, однак в результаті адміністративного оскарження податковий орган самостійно скасовував такі податкові повідомлення-рішення як такі що не відповідають вимогам законодавства (т. 1 а.с. 154-165).

Рішенням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 27.05.09р. за № 0000952202/0 на підставі акту перевірки за порушення ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунку у іноземній валюті»на позивача накладено штрафні санкції в розміні 16785775,00грн.

В результаті адміністративного оскарження позивачем зазначеного рішення податковим органом було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000952202/0 від 20.07.09р., №0000952202/2 від 12.10.09р. та № 0000952202/3 від 18.12.2009р. Вказаними податковими повідомленнями-рішеннями суму штрафних санкцій не змінено.

Як вбачається з акту перевірки податковим органом нараховано пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від вартості несвоєчасно поставленого та недопоставленого товару по імпорту за контрактами № 25/1004/ПЗ/ДН-6-042776/НЮ від 28.10.2004 та № ПЗ/ДН-6-042775/НЮ від 28.10.2004 в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

Так зокрема відповідно до Контракту купівлі-продажу № 25/1004/ПЗ/ДН-6-042776/НЮ від 28.10.2004р. продавцем являється Enterprises (Int,) Limited» (Великобританія : 186, Hammersmith Road, London W6 7DJ, England, UK; Acc.# 240-431866, With UBS AG, Geneva, Switzerlend ), покупець - ДТГО «Південно-Західна залізниця»ДН-6 Дирекція будівництва залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві. Предмет Контракту - імпорт товару (Металеві будови) за ціною, визначеною Контрактом, на умовах СІР м.Київ, згідно міжнародним правилами «Інкотєрмс»(редакція 2000).

Загальна вартість Контракту складає 44 916 500,0 дол.США. Умови оплати - авансовий платіж 95% вартості Контракту, що складає 42 670 675,0 дол.США.

Як встановлено актом перевірки та не заперечується сторонами розрахунок за даним контрактом здійснювався у відповідності до умов Індивідуальних Ліцензій Національного банку України (надалі НБУ), які видані Державному територіально-галузевому об'єднанню «Південно-Західна залізниця». Так зокрема граничний термін розрахунків по Контракту № 25/1004/ПЗ/ДН-6-042776/НЮ від 28.10.2004р. згідно з Ліцензією НБУ № 596 (вих.№ 28-143/2668-7153 від 07.07.2006) законодавчо встановлений строк розрахунків за імпортною операцією на суму 21 356 621,60 дол.США подовжено з 01.04.2006р. по 01.04.2007р.;

згідно з Ліцензією НБУ № 293 (вих.№ 28-143/2327-6810 від 27.06.2007) законодавчо встановлений строк розрахунків за імпортною операцією на суму 10 484 394,34 дол.США подовжено з 19.06.2007р. по 31.12.2007р. Згідно із висновком ДПА України (вих.№ 5925/6/22-5016 від 16.16.07) «Про надання остаточного висновку щодо продовження термінів розрахунків»Державна податкова адміністрація України надає остаточний висновок щодо доцільності продовження терміну розрахунків за зовнішньоекономічним Контрактом № 25/1004/ПЗ/ДН-6-042776/НЮ від 28.10.2004, укладеним ДТГО «Південно-Західна залізниця»з Компанією Enterprises (Int,) Limited»(Великобританія) на суму 10 484 394,34 дол.США з 01.04.07 по 31.12.07р.

Станом на 31.12.08 дебіторська і кредиторська заборгованість за Контрактом № 25/1004/ПЗ/ДН-6-042776/НЮ від 28.10.2004, укладеним ДТГО «Південно-Західна залізниця»з Компанією Enterprises (Int,) Limited» (Великобританія), відсутня.

Таким чином судом вбачається що у період з 02.04.07 по 18.06.07р. у позивача була відсутня відповідна Ліцензія на продовження строку розрахунків за імпортною операцією, у звязку з цим податковий орган прийшов до висновку про допущення позивачем ч. 2 Закону України «Про здіснення розрахунку в іноземній валюті», а саме :

несвоєчасне отримання товару по імпорту на загальну суму 3 981 562,63 доларів США в період з 02.04.07 по 18.06.07 (по дату подовження терміну розрахунків за зовнішньоекономічним Контрактом № 25/1004/ПЗ/ДН-6-042776/НЮ від 28.10.2004 згідно з Ліцензією НБУ № 293 (вих.№ 28-143/2327-6810 від 27.06.2007);

ненадходження в період з 02.04.07 по 18.06.07 (по дату подовження терміну розрахунків за зовнішньоекономічним Контрактом № 25/1004/ПЗ/ДН-6-042776/Ні6 від 28.10.2004 згідно з Ліцензією НБУ № 293 (вих.№ 28-143/2327-6810 від 27.06.200'7) товару по імпорту на загальну суму 6 502 825,82 дол.США.

Крім того підставою для нарахування пені за порушення ч. 2 Закону України «Про здіснення розрахунку в іноземній валюті»послужили відносини на основі контракту купівлі-продажу № ПЗ/ДН-6-042775/НЮ від 28.10.2004 р.

Згідно умов зазначеного контракту продавцем являється «Beon International Trading Limited»(США), покупець - ДТГО «Південно-Західна залізниця»ДН-6 Дирекція будівництва залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві. Предмет Контракту - імпорт товару (Металоконструкція) за ціною, визначеною Контрактом, на умовах СІР м.Київ, згідно міжнародним правилами «Інкотермс»(редакція 2000 ). Загальна вартість Контракту складає 143 721 200,00 дол.США. Умови оплати - авансовий платіж 90% вартості Контракту, що складає 129 349 080,0 дол.США.

Як встановлено актом перевірки та не заперечується сторонами розрахунок за даним контрактом здійснювався у відповідності до умов Індивідуальних Ліцензій Національного банку України (надалі НБУ), які видані Державному територіально-галузевому об'єднанню «Південно-Західна залізниця».

Так зокрема граничний термін розрахунків по Контракту № ПЗ/ДН-6-042775/НЮ від 28.10.2004р. згідно з Ліцензією НБУ № 814 (вих.№ 28-143/4394-11792 від 28.11.2005) законодавчо встановлений строк розрахунків за імпортною операцією на суму 102 080 702,85 дол.США подовжено з 24.10.2005 по 31.12.2006;

згідно з Ліцензією НБУ № 58 (вих.№ 28-143/355-1033 від 31.01.2007|) законодавчо встановлений строк розрахунків за імпортною операцією на суму 41 745 944,80 дол.США подовжено з 31.12.2006 по 31.12.2007;

згідно з Висновком № 2 (вих.№ 2-102/2008 від 30.01.08) Міністерства Економіки України законодавчо встановлений строк розрахунків за імпортною операцією на суму 31 422 512,06 дол.США подовжено з 30.03.2008р. до 30.05.2008р. При чому у Листі Міністерства Економіки України від 01.04.08 № 102-41/34, зазначено, що "у зв'язку з технічною помилкою, допущеною у Висновку № 2 на перевищення строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією за Контрактом № ПЗ/ДН-6-042775/НЮ від 28.10.2004", законодавчо встановлений строк розрахунків за імпортною операцією на суму 31 422 512,06 дол.США подовжено з 08.01.2008 до 30.05.2008;

згідно з Висновком № 219 (вих.№ 219-102/2008 від 27.06.08) Міністерства Економіки України законодавчо встановлений строк розрахунків за імпортною операцією на суму 23 764 067,56 дол.США подовжено з 09.06.08 до 31.12.2008.

Згідно з Висновком № 75 (вих.№ 4202-41/75 від 05.03.09) Міністерства Економіки України законодавчо встановлений строк розрахунків за імпортною операцією за Контрактом № ПЗ/ДН-6-042775/НЮ від 28.10.2004, подовжено з 31.12.08 до 31.12.2009року

Зазначені вище обставини досліджувались під час здійснення перевірки, сторонами не заперечуються, щодо їх достовірності у суду не виникає жодних а тому у відповідності до ч. 3 ст. 72 КАС України ці обставини не потребують додаткового доказування перед судом.

Таким чином у період з 01.01.08 по 07.01.08 та з 31.05.08 по 08.06.08р. у позивача була відсутня відповідна Ліцензія на продовження строку розрахунків за імпортною операцією, у звязку з цим податковий орган прийшов до висновку про допущення позивачем ч. 2 Закону України «Про здіснення розрахунку в іноземній валюті», а саме :

ненадходження в період з 01.01.08 по 07.01.08 (по дату подовження терміну розрахунків за зовнішньоекономічним Контрактом № ПЗ/ДН-6-042775/НЮ від 28.10.2004 згідно з Висновком № 2 від 30.01.08 та Листом від 01.04.08 № 102-41/34 Міністерства Економіки України) товару по імпорту на загальну суму 30 897 695,74 дол.США;

ненадходження в період з 31.05.08 по 08.06.08 (по дату подовження терміну розрахунків за зовнішньоекономічним Контрактом № ПЗ/ДН-6-04277 5/НЮ від 28.10.2004 згідно з Висновком № 219 «від 27.06.08 Міністерства Економіки України) товару по імпорту на загальну суму 23 239 251,23 дол.США.

Як вбачається з позовної заяви, додаткових письмових пояснень та пояснень представників позивача у судовому засіданні Ліцензія НБУ на подовження терміну розрахунків за зовнішньоекономічним Контрактом № 25/1004/ПЗ/ДН-6-042776/НЮ від 28.10.2004 на період з 02.04.07 по 18.06.07 у позивача відсутня, позивачем зазначено, що причиною відсутності на вказаний період відповідної ліцензії послужило скорочення строків подання документів для подачі до центрального апарату документів необхідних для отримання ліцензії, а також затягнутого в часі розгляду документів в Мінекономіки та ДПА, в результаті таких обставин позивачем було пізно отримано необхідні висновки і відповідно пізніше ніж через 30 календарних днів було подано документи до центрального апарату НБУ. В результаті НБУ видав ліцензію, при цьому не беручи до уваги остаточного висновку ДПА України (вих. № 5925/6/22-5016 від 16.06.07р.) щодо доцільності продовження терміну розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом № 25/1004/ПЗ/ДН-6-042776/НЮ від 28.10.2004 на суму 10484 394,34 дол. США з 01.04.07р. до 31.12.07р., якою подовжив законодавчо встановлений строк розрахунків за імпортною операцією на суму 10484 394,34 дол. США з 19.06.07р. до 31.12.07р., тобто з дати реєстрації в НБУ документів.

Як вбачається з обґрунтувань позовних вимог, позивачем також не заперечується факт відсутності у період з 01.01.08 по 07.01.08 та з 31.05.08 по 08.06.08р. відповідної Ліцензії на продовження строку розрахунків за імпортною операцією а саме по контракту ПЗ/ДН-6-042775/НЮ від 28.10.2004р. При чому як поважні причини такого, позивач зазначає допущення Мінекономіки технічної помилки не тільки у Висновку №2 від 30.01.08р., а і у листі Мінекономіки за № 102-41/34 від 01.04.08р. яким внесено зміни у Висновку №2.

Суд не може погодитись з такими міркуваннями позивача, оскільки як вбачаться із пояснень представника позивача, зазначені виправлення Мінекономіки у Висновку № 2 зробило саме за зверненням позивача, інших звернень до Мінекономіки з приводу виправлення описки позивачем не направлялось.

Суд не може взяти до уваги такі доводи позивача. Зовнішньоекономічні Контракти і Договори укладались безпосередньо ДТГО «Південно-Західна залізниця»і позивач виступає як особа, відповідальна за фінансове врегулювання при здійсненні розрахунків по цим імпортним Контрактам. Зазначені доводи позивача свідчать лише про халатність відповідних посадових осіб позивача, однак в жодному разі не підтверджують відсутність порушення позивачем с. 2 Закону України «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Враховуючи зазначені обставини та норми чинного законодавства, в їх сукупності суд приходить до переконання про підставість та правомірність оскаржуваних рішень.

Однак суд вважає за необхідне зазначити, наступне.

Відповідно до ст.238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути засновані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Пеня за порушення встановлених ст.ст.1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахування якої передбачено ст.4 цього Закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Згідно ст.250 Господарського кодексу України адміністративного-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Адміністративно-господарські санкції загалом і пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, є конфіскаційними.

Застосовуючи ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган виходив з положень преамбули цього Закону щодо поширення його дії на порядок нарахування і сплати штрафних санкцій і пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Разом з тим, аналіз норм цього Закону і ст.15, зокрема, дають підстави для висновку, що вони за своїм регулятивним механізмом не можуть бути застосовані для регулювання порядку нарахування зазначених штрафних санкцій чи пені.

Строк давності, встановлений пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не може бути застосований при нарахуванні санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, оскільки початок його перебігу не повязаний з граничним строком подання податкової декларації або днем її фактичного подання, так як сума пені не є сумою податкового зобовязання.

Аналогічна позиція викладена і в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.10.2006 р. у справі № А-41/305-05 та постанові Вищого адміністративного суду України від 31.01.2007 р. у справі № 5/181.

З матеріалів справи, зокрема з акту перевірки та поданого представником відповідача розрахунку штрафних санкцій, вбачається, що порушення позивачем вимог ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»було допущено у періоди, а саме : з 02.04.07 по 18.06.07р. по контракту № 25/1004/ПЗ/ДН-6-042776/НЮ від 28.10.2004р. та по контракту № ПЗ/ДН-6-042775/НЮ від 28.10.2004р. у періоди з 01.01.08р. по 07.01.08р. та з 31.05.08р. по 08.06.08р., а штрафні санкції до позивача було застосовано відповідним рішенням лише 27.05.09р., тобто з пропуском річного строку встановленого ст. 250 ГК України для застосування санкцій.

За таких обставин суд приходить до переконання, що прийняті Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва податкові рішення про застосування штрафних санкцій від 27.05.09р. за № 0000952202/0, № 0000952202/0 від 20.07.09р. та №0000952202/2 від 12.10.09р. та № 0000952202/3 від 18.12.2009р. про нарахування пені хоча і є правомірним, однак прийняте із порушенням строків встановлених ст. 250 ГК України, а тому підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку пені за порушення термінів розрахунків при здійсненні імпортних операцій за період з 02.04.07 по 18.06.07р. за Контрактом купівлі-продажу № 25/1004/ПЗ/ДН-6-042776/НЮ від 28.10.2004р. податковим органом нараховано пеню в розмірі 10464363,12грн., крім того нараховано пеню за порушення термінів розрахунків при здійсненні імпортних операцій за період з 01.01.08р. по 07.01.08р. по контракту № ПЗ/ДН-6-042775/НЮ від 28.10.2004р. у розмірі 3276700,63грн., враховуючи вимоги ст. 250 Господарського кодексу України податкове рішення в цій частині, а саме нарахованій пені в розмірі 13741337,13грн. підлягає скасуванню.

При цьому рішення в частині нарахованої пені за порушення термінів розрахунків при здійсненні імпортних операцій за період з 31.05.08р. по 08.06.08р. в сумі 3044434,87грн. скасуванню не підлягає, як таке що прийнято правомірно.

Крім того актом перевірки встановлено допущення позивачем порушення п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» а саме, позивачем в супереч вимогам не здійснено декларування: в п.1З розділу II «Фінансові вкладення»ДВЦ суми коштів перерахованих за межі України за Контрактом № ПЗ/ДН-6-042775/РПО від 28.10.2004, по якому станом на звітну дату 01.01.2008 року перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цього Контракту.

В результаті встановлення даного порушення податковим органом прийнято рішення № 0000962202/0 від 27.05.09р., № 0000962202/1 від 20.07.09р., № 0000962202/2 від 09.10.09р. та № 0000962202/3 від 18.12.2009р. про застосування до Позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340,00грн..

З пояснень представника позивача в судовому засіданні та змісту позову судом встановлено, що оскільки позивач не погоджується із висновками податкового органу щодо перевищення терміну по розрахунках при здійсненні імпортних операцій тому і жодних підстав для внесення до звітності таких даних не вбачає.

Оскільки судом вже зроблено висновки щодо допущення позивачем порушень ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»тому і дані рішення скасуванню не підлягають.

Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0003192308/0 від 27.05.2009р. за позивачем визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 4844794,00грн. в тому числі 2422397,00грн. основний платіж та 2422397,00грн. штрафні санкції у звязку із допущенням позивачем порушень п.3.1 ст.3, п. 4.1 ст. 4, пп. 4.1.1 п.41 ст.4. п.5.1 ст. 5 п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п. 5.3.2 п.5.3 ст.5. п.5.3.5 п.5.3 ст.5, пп. 5.3.9 п.5.3. ст. 5, п.п. 5.4.10. п. 5.4. ст. 5, п.п.8.1.2 п.8.1. пл.8.3.9 п.8.3 ст.8. п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст.11, п.п. а)п.п.12.1.5 п.12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р. № 283/97-ВР.

В результаті адміністративного оскарження податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0003192308/1 від 03.08.2009р., № 0003192308/2 від 12.10.2009р. та № 0003192308/3 від 23.12.09р. якими зменшено суму податкового зобовязання та визначено за позивачем суму податкового зобовязання з податку на прибуток 4744239,00грн. в тому числі 2403 521,0грн. податку на прибуток та 2340 718,0грн. фінансових санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із копії акту перевірки податковий орган прийшов до висновку про заниження позивачем податкового зобовязання з прибутку підприємств в перевіряємому періоді, в тому числі, у звязку допущенням порушень п.п.4.1.1. п.4.1. ст.4., п. п. 11.3.1. п.11.3. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. № 334/94-ВР в результаті чого занижено валовий дохід Службою капітальних вкладень ДТГО „Південно-Західна залізниця” на суму отриманих коштів від ТОВ «Агентство «Експрес»на загальну суму 3929440грн. та про заниження валових доходів цієї ж Служби внаслідок не віднесення до їх складу відсотків, нарахованих банком на залишок коштів на розрахунковому рахунку у розмірі 88 798,78грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, норми чинного законодавства та пояснення сторін суд прийшов до переконання що податковий орган помилково прийшов до висновків про заниження позивачем валового доходу при взаємовідносинах з ТОВ «Агентство «Експрес», виходячи з наступних обставин.

Так зокрема п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. № 334/94-ВР визначено, що Валовий доход, це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. при цьому валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (п.п.4.1.1 п. 4.1 ст. 4 цього ж Закону).

При чому датою збільшення валового доходу у відповідності до п. п. 11.3.1. п.11.3. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що між ДТГО «Південно-західна залізниця»та ТОВ «Агентство «Експрес»укладено договір № ПЗ/НКВ-048900/НЮ від 31.12.04р. про пайову участь у будівництві.

У відповідності до умов договору Пайовик (ТОВ «Агентство «Експрес») зобовязується надати Підприємству (ДТГО «ПЗЗ») грошові кошти у якості грошового внеску, з метою участі у будівельних роботах по реконструкції транспортного вузла «Караваєві Дачі», а Підприємство зобовязується після закінчення будівельних робіт передати Пайовику частину Обєкту, а саме господарські побутові приміщенняна умовах і в обсягах відповідно до Додатку до договору №3.

На виконання вимог зазначеного договору, а саме його п.1.4. Відповідно до умов даного договору ТОВ «Агентство «Експрес»внесено на рахунок Служби капітальних вкладень ДТГО «Південно-Західна залізниця»з метою участі у будівельних роботах по реконструкції транспортного вузла «Караваєві Дачі»кошти у розмірі 3929440грн.

Договір на пайову участь у фінансуванні будівництва між підприємством і пайовиками не передбачає передачу права власності на майно. При одержанні коштів від пайовиків для фінансування будівництва у підприємства виникають боргові зобов'язання перед пайовиками. Ці боргові зобов'язання погашаються підприємством з передачею пайовикам після завершення будівництва документів для оформлення права власності на відповідну частину обєкта будування.

Вищезазначені господарські операції підприємства відносяться до операцій з борговими зобов'язаннями, порядок їх оподаткування регулюється п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так зокрема у відповідності до підпункту 7.9.1 ст. 7 цього Закону визначено, що з урахуванням особливостей, встановлених Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з придбанням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 пункту 7.9 Закону.

Таким чином, сума коштів, перерахованих пайовиками для фінансування будівництва житлового будинку згідно з вищезазначеним договором, не включається до валового доходу підприємства.

Аналогічна позиція викладена у листах ДПА України № 18540/7/15-1117 від 28.11.2003р. ат № 156/2/15-1110 від 11.04.05р.

Крім того податковий орган прийшов до переконання, що позивачем в порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. № 334/94-ВР, а саме не віднесено до складу валового доходу суму процентів, нарахованих банком, на залишок коштів на розрахунковому рахунку у розмірі 88798,78грн.

Позивач не погоджується із даним висновком, оскільки стверджує, що перевіряючим були надані всі документи, які свідчать про те, що вказані кошти у розмірі 88798,78грн. шляхом внутрішніх розрахунків були передані до фінансової служби і включені нею до складу валових доходів, які в свою чергу знайшли своє відображення у складі валових доходів у зведеній декларації з податку на прибуток ДТГО «Південно-Західна залізниця».

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Як встановлено судом, позивачем не заперечується його обовязок включити до складу валового доходу суму процентів, нарахованих банком, на залишок коштів на розрахунковому рахунку у розмірі 88798,78грн., сума нарахованих процентів позивачем також не заперечуються.

Судом досліджено наявні матеріали, а зокрема копії повідомлень Служби капітальних вкладень (Форма ФРУ №13) № 1/03/№27 від 30.03.07р., № 1/06/№106 від 27.06.07р., № 1/09/№186 від 28.09.07р. ,№ 1/12/№402 від 29.12.07р. № 1/03/№46 від 31.03.08р. , № 1/06/153 від 27.06.08р., №1/09/244 від 30.09.08р., № 1/12/№377 від 30.12.08р., № 01/03/26 від 30.03.07р., № 01/06/105 від 27.06.07р., № 01/09/№187 від 28.09.07р., № 01/12/№403 від 29.12.07р., № 01/03/47 від 31.03.08р., № 01/06/154 від 27.06.08р., № 01/09/№245 від 30.09.08р., № 01/12/376 від 30.12.08р. та копію довідки по фінансово-економічній службі ДТГО «Південно-Західна залізниця»згідно авізо, наданих службою капітальних вкладень.

З пояснень сторін судом встановлено, що вказані документи надавали і під час проведення перевірки, однак підстав з яких вони не були взяті до уваги перевіряючими встановити не виявилось можливим. Крім того представником відповідача як в судовому засіданні так і в поданих письмових заперечень не зазначено жодних доказів що суперечили б твердженням позивача з приводу включення ним суми відсотків до валового доходу.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, при цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд приходить до переконання що висновки викладені в акту перевірки щодо не віднесення позивачем до складу валового доходу суму процентів, нарахованих банком, на залишок коштів на розрахунковому рахунку у розмірі 88798,78грн. не знайшли свого підтвердження, тому в цій части оскаржуване податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню.

Також податковим органом зроблено висновки щодо заниження позивачем валових доходів на суму його заборгованості перед постачальниками у розмірі 3778184,00 грн. в порушення вимог п.п.12.1.5. п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом п.п.12.1.5. п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Зазначене у цьому підпункті збільшення валового доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами "а" або "б" цього підпункту.

Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Як вбачається з акту перевірки (т.1 ас. 36), податковий орган прийшов до висновків про заниження валового доходу на 3 778 184,09грн. в тому числа 1 кв. 2008р. на 783527,40грн.; 2кв. 2008р. 3314143,67грн.; 4кв. 2008р. -780513,02грн. при взаємодії позивача із наступними контрагентами: ТОВ «НВФ «Укрпромвпровадження», ТОВ «Основа-Солсиф», ТОВ «Харп Трейдінг», ТОВ «НВФ «Дніпротексервіс», ЗАТ «Криворізький суриковий завод», ВАТ «Обєднання «Склопластик», при цьому такі висновки зроблені на підставі даних Єдиного державного реєстру судових рішень інші відомості перевіряючими не досліджувались.

Крім того з акту перевірки вбачається, що податковий орган прийшов до висновку про заниження позивачем податку на прибуток у звяжу із завищенням валових витрат, в тому числі у звязку із віднесення до складу валових витрат Київського БМЕУ №1 витрат на сплату штрафних санкцій.

Так зокрема відповідно до висновків перевіряючих викладених на сторінках 26-27 акту перевірки перевіряючими зазначено, що Київське БМЕУ №1 ДТГО ПЗЗ до складу валових витрат віднесло витрати на сплату штрафів та неустойки за рішенням суду у розмірі 64000грн., а саме ВСП ДТГО «Південно-Західна залізниця»КБМЕУ №1 безпідставно віднесено до валових витрат витрати по сплаті штрафів та/або неустойки за рішенням суду, а саме, кошти в розмірі 64000,0грн., перераховані згідно постанов про відкриття виконавчого провадження до державної виконавчої служби у Шевченківському районі м.Києва, у IV кв.2006р.: постанова № 417/27 від 18.01.2006р. на суму 25000грн. та №416/27 від 18.01.2006р. на суму 29877,40 грн. в результаті чого завищено валові витрати в сумі 64000грн., в т.ч. за IV кв. 2006р. 64000грн.

Відповідно до ч.1 ст.2 закону України «Про Державну податкову службу в Україні»завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі). Відповідно до ст. 3 цього ж Закону органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Статтею ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р. №509/ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій виконують функції по здійсненню контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів, та ін.

Статтею 11 цього ж Закону передбачені права державних податкових інспекцій якими вони наділені для виконання покладених функцій, а саме : здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів; 3) одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у фізичних осіб документи, що посвідчують особу; 4) запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків); 5) одержувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України та комерційних банків у порядку, встановленому Законом України "Про банки і банківську діяльність", довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності та ін.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому відповідно норм викладених у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат чи валового доходу будь-які витрати чи доходи, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, обставин викладених у акті перевірки та пояснень сторін у судовому засіданні податковим органом не наведено жодних належних доказів визначених законом на підтвердження заниження позивачем валового доходу на суму 3778184,00грн. та завищення валових витрат в сумі 64000,00грн. визначених законом, при цьому податковий орган для встановлення фактів допущення позивачем зазначених порушень не скористався всіма наданими йому законом можливостями, тому в цій частині податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Також на формування податку на прибуток позивача вплинуло, на думку податкового органу безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат вартості проектно-вишукувальних робіт по виготовленню технічної документації з землеустрою у розмірі 135774,62грн. Суд не може погодитись з такими висновками податкового органу виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Київською дирекцією залізничних перевезень до складу валових витрат були включені суми ПДВ з вартості проектно-вишукувальних робіт по виготовленню технічної документації з землеустрою у розмірі 135774,62грн.

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97) Нематеріальний актив - об'єкт інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку. Виходячи з даного визначення, вартість проектно-вишукувальних робіт по виготовленню технічної документації з землеустрою щодо складання державних актів на право постійного користування земельними ділянками Київською дирекцією залізничних перевезень не можна вважати нематеріальним активом, оскільки воно в майбутньому не буде правом власності Державного територіального галузевого обєднання «Південно-Західна Залізниця», а буде лише правом користування.

Крім того, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена. Нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, слід відображати в балансі за умов, якщо підприємство має: намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання; можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу; інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних з розробкою нематеріального активу.

Якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання, то такі витрати є витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.

Також, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені: витрати на дослідження.

З аналізу наведених норм та обставин справи суд не вбачає жодних підстав вважати нематеріальним активом витрати на проектно-вишукувальні роботи по виготовленню технічної документації з землеустрою, вказані витрати віднесені ДТГО Південно-Західна залізниця»до складу валових витрат відповідно до п.п.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»цілком правомірно.

Крім того на сторінках 22-23 акту перевіряючими вказано, що Київською дирекцією залізничних перевезень включено до валових витрат вартість ТМЦ, не використаних нею у власній господарській діяльності, а переданих до інших структурних підрозділів ДТГО «Південно-Західна Залізниця»у розмірі 680580,08грн.

При цьому перевіряючими особами не взято до уваги, що Київська дирекція залізничних перевезень є структурним підрозділом Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна Залізниця»та не є юридичною особою.

Враховуючи той факт, що всі підрозділи позивача забезпечують господарську діяльність і приймають участь у єдиному перевізному процесі ДТГО ПЗЗ, таким чином вони формують і загальну декларацію з податку на прибуток ДТГО ПЗЗ, як платника такого податку.

Аналізуючи наведені докази норми чинного законодавства та пояснення представників сторін в судовому засіданні та наявних матеріалів справи судом встановлено, що оскільки вказані ТМЦ використовуються іншими структурними підрозділами в господарській діяльності ДТГО «Південно-Західна Залізниця», тому у даному випадку валові витрати відображені достовірно, тому і в цій частині податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

З змісту позовних вимог та уточнень що подавались позивачем на протязі розгляду справи судом встановлено, що хоча податковим органом визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в частині основного платежу у розмірі 2403521,00грн. ДТГО «Південно-Західна залізниця»заперечує лише в частині 2359 040,67грн. таких донарахувань, в іншій частині нарахувань на суму 44480,40грн. позивачем не заперечується, та жодних доводів в підтвердження протиправності оскаржуваного рішення в частині нарахування цих сум не наведено.

Враховуючи ту обставину, що позивач хоча і не наводить жодних обґрунтувань в частині донарахування в сумі 44480,40грн. однак відмови від позову не подав, тому суд дослідивши наявні матеріали справи та висновки викладені в акті перевірки погоджується з доводами податкового органу, з врахуванням норм викладених у ст. 72 КАС України, приходить до переконання, що в цій частині податкові повідомлення-рішення скасуванню не підлягає.

Виходячи із усіх наведених вище обставин та висновків суду податкові повідомлення рішення № 000319308/0 від 27.05.2009р. № 0003192308/1 від 03.08.2009р., № 0003192308/2 від 12.10.2009р. та № 0003192308/3 від 23.12.09р. підлягають частковому скасуванню. Зокрема в частині необґрунтованих висновків щодо заниження позивачем у перевіряємому періоді податку на прибуток в сумі 2359040,60грн. та нараховані штрафні санкції підлягає скасуванню.

Що стосовно донарахуванню позивачу податку на прибуток в сумі 44480,40грн., то в цій частині податкові повідомлення рішення є обґрунтованими та скасуванню не підлягають.

Також слід зазначити, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями № 000319308/0 від 27.05.2009р. № 0003192308/1 від 03.08.2009р., № 0003192308/2 від 12.10.2009р. та № 0003192308/3 від 23.12.09р. на позивача накладено штрафні санкції у розмірі 2 4 у звязку із застосуванням штрафних фінансових санкцій у відповідності до п.п. 17.1.3 та 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Так зокрема у відповідності до п.п 17.1.3 цього Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Із змісту п.п 17.1.6 вбачається що це є додатковою санкцією, що застосовується в разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах.

В даному випадку підставою для застосування додаткового покарання послугувало те, що податковий орган прийшов до переконання про заниження позивачем податкового зобов'язання у великих розмірах.

Враховуючи ту обставину, що судом під час розгляду справи не знайдено підтверджень щодо частини заниження позивачем податкового зобовязання, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені в силі лише в частині донарахування податку на прибуток в сумі 44480,40грн. тому підстави для застосування додаткових штрафних санкцій передбачених п.п. 17.1.6 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відсутні.

З аналізу наведеного вбачається, що до позивача слід застосовувати лише штрафні санкції передбачені п.п. 17.1.3 цього Закону , тобто 50% від суми заниженого податкового зобовязання (44480,40 х 50% = 22240,20).

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень в повній сумі застосованих штрафних (фінансових) санкцій з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства.

Керуючись ст.ст. 2, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця»задовольнити частково.

2.Скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 27.05.09р. за № 0003202308/0, № 0003202308/1 від 03.08.09р. , №0003202308/2 від 12.10.09р. та № 0003202308/3 від 23.12.2009р. в повному обсязі.

3.Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.05.09р. за № 0000952202/0, № 0000952202/0 від 20.07.09р., №0000952202/2 від 12.10.09р. та № 0000952202/3 від 18.12.2009р. в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків при здійсненні імпортних операцій в сумі 13741337,13грн.

4.Скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 000319308/0 від 27.05.2009р. № 0003192308/1 від 03.08.2009р., № 0003192308/2 від 12.10.2009р. та № 0003192308/3 від 23.12.09р. в частині донарахування податку на прибуток в розмірі 2359040,60грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 318 477,8грн.

5.В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України.

Головуючий суддя І.В. Смолій

Судді І.П. Васильченко

А.Б. Федорчук