Ухвала суду № 127209577, 09.05.2025, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/2995/25

Провадження № 1-кс/201/2086/2025

УХВАЛА

про відмову в задоволенні клопотання

09 травня 2025 року слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра Покопцева Д.О., розглянувши клопотання ОСОБА_1 щодо дозволу на трансляцію судових засідань,

УСТАНОВИВ:

09.05.2025р. ОСОБА_1 подав суду вказане клопотання, мотивоване тим, що справа за суттю позову представляє суспільний інтерес оскільки стосується корупційних неангажованих дії судді котре вбачається з руху за справою та дискримінацій відповідача суддею в порівняння к відповідачу.

Звернення про трансляцію судових засідань технічними засобами суду є яскравим прикладом конструктивної співпраці громадянського суспільства та судової системи є запровадження і розвиток механізму транслювання судових засідань технічними засобами судів. Сьогодні цей механізм є важливим рушієм підвищення рівня забезпечення права на справедливий суд, зокрема права на публічні слухання, принципів гласності та відкритості судочинства. Суди за допомогою відеокамер, встановлених у залах судових засідань, транслюють судові засідання суспільно важливих справ до мережі YouTube та порталу «Судова влада України». Таким чином, громадськість може стежити за судовими процесами в реальному часі та дізнаватися інформацію про хід справи з першоджерела (+380 (50) 411-20-47)

Справа за суттю позову представляє суспільний інтерес оскільки стосується корупційних неангажованих дії судді котре вбачається з руху за справою та дискримінацій відповідача суддею в порівняння к відповідачу зокрема : Відповідно до ст. 2, п.18,20 ст.7, 8 та 27 КПК України, ч.4 с. 11 ЗУ «Про судоустрій та статус суду» трансляція судового засідання здійснюється з дозволу суду. Таким чином законодавець поклав вирішення цього питання, оскільки транслювання перебігу судового засідання в мережі Інтернет є у в обов`язковому порядку. Суспільний інтерес являє собою гармонізований інтерес публічних і приватних осіб та може кваліфікуватися як суспільна користь, соціальний ефект від здійснення партнерства в будь-якій сфері права. Відповідно до ст. 29 Закону України "Про інформацію", предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету від корупційних та антиконституційних дій суддів, забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, тощо.

Інформацією про резонанстність цієї справи та наявність великого інтересу до неї у громадськості міста та України є у громад оскільки в якості учасником справи одночасно є журналіст, який проводить розслідування журналіста. Тому спостерігається контроль за судовим процесом з боку громадськості під час проведення судового розгляду, за умови, що судове слухання проводиться у відкритому судовому засіданні. Також зазначеним доведено наявності гармонізованого інтересу публічних і приватних осіб до даної справи, як інформації, що являється предметом суспільного інтересу у відповідності до ч. 1 ст. 129 Конституції України з огляду на ст. 8 та 19 Конституції України.

Завзяте порушеннясудом конституційнихнорм чинногозаконодавства таджерела праврішень ЄСПЧвикладених уhttp://roadcontrol.org.ua/forum/viewtopic.php?t=17868.Захисником укримінальному процесіможе бутине лишеадвокат."Європейськийсуд зправ людинипідтвердив право"фахівцяв галузіправа",який немає адвокатськогосвідоцтва,виступати захисникому кримінальномупроцесі.24листопада 2011року Європейськийсуд зправ людини(далі-Суд,ЄСПЛ)оприлюднив рішенняу справі"Загороднійпроти України",яким встановлено,що недопуск вкримінальному процесіяк захисникапідсудного "фахівцяв галузіправа",який немає адвокатськогосвідоцтва,є порушеннямправа насправедливий суд,передбаченого пунктами1і 3статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод.При цьому,суд наголосив,що такаситуація єнесумісною ізпринципом правовоїпевності,що,в своючергу,є складовоюпринципу верховенстваправа.Суд неодноразовозазначав,що правона справедливийсудовий розгляд,гарантоване статею6§ 1Конвенції,повинно тлумачитисяв світліПреамбули Конвенції,яка проголошуєверховенство права,при цьомуодним зосновних аспектівверховенства праває принципюридичної певності.Право надоступ досудів охоплюєвимогу статті6(1)стосовно судовогопроцесу.Процесуальні вимогисамі пособі єнедостатніми длявстановлення повногозмісту статті6(1);це лишеелементарні гарантії,такі саміяк ті,що відрізняютьсудовий процесвід іншихспособів визнанняюридичного становищаособи.Саме цівимоги,у поєднанніз доступомдо судів,становлять сутьверховенства права.Гарантії будутьважити значноменше,якщо праводоступу доних небуде складовоючастиною статті 6(1). Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства». Відповідно до статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Такі ж вимоги ставляться до захисника свідка, запрошеного ним для надання правової допомоги під час допиту чи проведення інших слідчих дій за участю свідка. Проте, незважаючи на законодавчо закріплене право фахівця галузі права на захист особи в кримінальному процесі, правоохоронні органи часто не допускають юристів без адвокатських посвідчень до участі в кримінальній справі ні в якості захисника підозрюваного (обвинуваченого, підсудного) , ні в якості захисника свідка, посилаючись, при цьому на частину другу статті 59 Конституції України, що встановлює, що для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. Рішенням Конституційного Суду України від 16.11.2000 р. N 13-рп/2000 визнано неконституційним положення частини першої статті 44 КПК, за яким обмежується право на вільний вибір підозрюваним, обвинуваченим і підсудним як захисника своїх прав, крім адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. У справі "Загородній проти України" Європейський суд з прав людини посилається саме на це рішення Конституційного суду України. Навіть після внесення відповідних змін до статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, на практиці юристи без адвокатського свідоцтва не завжди допускаються до участі у справі як захисники. Так, у вказаному рішенні Конституційний суд України визначив, що положення міжнародно-правових актів, що передбачають право кожного обвинуваченого захищати себе особисто або через вільно вибраного ним на власний розсуд захисника з-поміж юристів, які можуть надати ефективний правовий захист, відтворені у положеннях частини першої статті 59 Конституції України, які закріплюють право кожної фізичної особи на правову допомогу і право вільного вибору захисника з метою захисту від обвинувачення. Положення частини другої статті 59 Конституції України про те, що для забезпечення права на захист від обвинувачення в Україні діє адвокатура, не може тлумачитись як право підозрюваного, обвинуваченого і підсудного вибирати захисником лише адвоката, тобто особу, яка має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю відповідно до Закону України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 року. Таким чином, Конституційний суд визначив принципи гарантії права на захист, які закріплені в міжнародно-правових актах, та відображені в статті 59 Конституції України. Суд розтлумачив, що захист підозрюваного (обвинуваченого, підсудного) не підлягає обмеженню лише особами, які є адвокатами, а таке обмеження, безумовно, є порушенням статті 59 Конституції України. При цьому, навіть за умови існування спеціального закону, таке обмеження не відповідає Конституції, тобто є незаконним. При цьому, незважаючи на зазначене рішення Конституційного суду, у 2003 році Пленум Верховного суду України, виносить Постанову № 8 "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві", якою вказує, що при вирішенні питання про наявність у фахівців у галузі права повноважень на здійснення захисту в кримінальній справі належить також з`ясовувати, яким саме законом їм надано право брати участь у кримінальному судочинстві як захисникам. ВСУ визнає правильною практику тих судів, які за відсутності спеціального закону не допускають таких фахівців (юристів без адвокатського свідоцтва) до здійснення захисту в кримінальних справах, що по суті нівелює висновки Конституційного суду України щодо застосування статті 59 Конституції України, а як відомо, норми Конституції є нормами прямої дії. Більше того, на момент прийняття названої Постанови Пленуму Верховного Суду України, набули чинності зміни до статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, який по своїй суті є законом та відповідно до якого як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні, та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. При цьому, на нашу думку, положення статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України "фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги" не можна тлумачити як таке, що вимагає прийняття спеціального закону для можливості реалізації громадянами права на захисника в особі юриста, що не є адвокатом. Право особи на захисника, звісно, не є абсолютним, але, як зазначив Європейський суд з прав людини в інших рішеннях, в тому числі щодо України (Croissant v. Germany, 25 September 1992, рішення в справі "Шабельник проти України"), таке право може бути обмежено лише на підставі відповідності такої необхідності інтересам правосуддя, так, наприклад, як необхідність наявності у захисника вищої юридичної освіти. Рішенням у справі "Загородній проти України", Європейський суд з прав людини встановив, що правова непевність щодо права на вільний вибір захисника в кримінальному процесі за відсутності відповідного спеціального закону є порушенням права особи на справедливий суд. Таким чином, ЄСПЛ визначив, що неправильною є позиція, за якої особі, яка не є адвокатом, відмовляють в участі в кримінальній справі у якості захисника, посилаючись при цьому на відсутність спеціального закону, який надавав би йому таке право. Відповідно до Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" виконанням рішення ЄСПЛ є, в числі іншого, вжиття заходів загального характеру, що є заходами, спрямованими на усунення зазначеної в Рішенні системної проблеми та її першопричини, зокрема: внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування; внесення змін до адміністративної практики.

Він на судовому засіданні подав клопотання про залучення до справи його представників та захисників на підставі джерела права та норми прямої дії , але суд в супереч мотивуванню п.2 Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 жовтня 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».

Вважає, що замість гарантованого КОНСТИТУЦІЄЮ УКРАЇНИ захисту конституційних та конвенційних прав людини суддею порушено Основний Закон України, як закон прямої дії, ст.1 та ст.2 Протоколу № 12 до КОНВЕНЦІЇ ЄКПЛ, норми процесуального та матеріального права згідно ЦПК України.

Право на публічне слухання засноване на концепції відкритого і прозорого правосуддя, основи якої були закладені у Конституції України 1996 року, а положення знайшли свій розвиток у конституційних змінах та новій редакції Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 2 червня 2016 року. Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених законом. У відкритому судовому засіданні мають право бути присутніми будь-які особи. У частині 4 вказаної статті встановлено, що особи, присутні в залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, встановлених законом. Трансляція судового засідання здійснюється з дозволу суду. Державна судова адміністрація України повідомила про можливість онлайнтрансляцій судових засідань по справах, що мають значний суспільний інтерес своїм листом №15-1924/16 від 14 березня 2016 року (додаток 1). Реалізація права на онлайн-трансляцію судового процесу, суттєво зменшить претензії до судової влади, надасть можливість всім активним громадянам, які слідкують за перебігом даного процесу, безпосередньо бачити і слухати засідання, навіть за неможливості бути присутніми особисто і матиме позитивний вплив на довіру до дій судових органів під час розгляду справи, до якої прикута увага спільноти. Також вважаємо, що можливість спостерігати за перебігом справи, підвищить довіру до судової гілки влади з боку громадянського суспільства в цілому. Слід зазначити, що в Україні трансляції судових засідань технічними засобами судів здійснюються у всіх областях та у судах всіх ланок.

Суд, вивчивши доводи поданого клопотання, відмовляє в його задоволенні з наступних підстав.

Як випливає з матеріалів справи, заявник ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська на дії та бездіяльність слідчого ВП № 2 РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області, стосовно невнесення в ЄРДР його заяви через грабіж квартири громадянина ОСОБА_2 (викрадення вхідної залізної двері).

Розгляд скарги призначений 12.05.2025р. о 16.00год.

Заявник ставить питання про трансляцію судових засідань на YouTube на порталі «Судова влада України».

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства віднесено гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами.

На розвиток конституційних гарантій гласності судового процесу спрямовані окремі положення чинного законодавства, які регламентують порядок реалізації права зацікавленої особи на проведення в залі судового засідання фотозйомки, відео та аудіо запису.

Положеннями ч. 1 ст. 27 КПК України передбачається, що учасники судового провадження, а також особи, які не брали участі у кримінальному провадженні, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів судового розгляду та у праві на ознайомлення з процесуальними рішеннями й отримання їх копій. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді інформації про дату, час і місце судового розгляду та про ухвалені в ньому судові рішення, крім випадків, установлених законом.

Частиною 4 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що особи, присутні в залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, встановлених законом. Трансляція судового засідання здійснюється з дозволу суду. Якщо всі учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, здійснюється транслювання перебігу судового засідання в мережі Інтернет в обов`язковому порядку.

Отже, дані норми права передбачають правову регламентацію порядку використання портативних засобів у ході розгляду судової справи.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» як і відповідні процесуальні нормативні акти, передбачає, що трансляція судового засідання здійснюється з дозволу суду. А право на здійснення фотозйомки, відео- та аудіозапису з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів реалізується без отримання окремого дозволу суду, що виключає можливість постановлення судом ухвали про дозвіл або відмову в дозволі на реалізацію такого права.

При цьому, суд не приймає рішення з даного приводу ані у формі окремих процесуальних документів ані у формі внесення його змісту до журналу судового засідання.

Постановлення ухвали про дозвіл чи відмову у дозволі на здійснення фотозйомки, відео- та аудіозапису з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів розглядається як порушення ст. 19 Конституції України, у відповідності до положень якої органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Презумпцією відправлення правосуддя у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах є відкритість судового процесу, що означає відкритий розгляд справи, відкритість інформації про справу як для сторін, третіх осіб та будь яких інших осіб, право будь яких осіб бути присутнім в залі судового засідання, вчиняти фотозйомку, відео- та аудіозапис судового засідання тощо.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Згідно листа в.о. голови Державної судової адміністрації України №15-1924/16 від 14.03.2016 року «Про можливість онлайн-трансляції судових засідань по справах, які мають значний суспільний інтерес» з метою здійснення онлайн-трансляції судових засідань по справах, які мають значний суспільний інтерес, державним підприємством "Інформаційні судові системи" на веб-сторінці суду веб-порталу "Судова влада України" реалізовано механізм оприлюднення анонсу та розміщення онлайн-трансляцій у вигляді банерів з посиланням на офіційний канал на YouTube "Судова влада України".

Суспільний інтерес являє собою гармонізований інтерес публічних і приватних осіб та може кваліфікуватися як суспільна користь, соціальний ефект від здійснення партнерства в будь-якій сфері права.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про інформацію» предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, тощо.

Заявник на обґрунтування своєї заяви про трансляцію судового засідання з розгляду скарни на офіційний канал на YouTube «Судова влада України» навів такі фактичні обставини: дискримінація відповідача суддею в порівняння к відповідачу через корупційні неангажовані дії судді; на судовому засіданні він подав клопотання про залучення до справи його представників та захисників на підставі джерела права та норми прямої дії, але всупереч мотивуванню п.2 Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 жовтня 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», гарантованого Конституцією України захисту конституційних та конвенційних прав людини суддею порушено Основний Закон України, як закон прямої дії, ст.1 та ст.2 Протоколу № 12 до Конвенції ЄКПЛ, норми процесуального та матеріального права згідно ЦПК України.

КПК України не передбачає такого учасника процесу як відповідач. Відтак доводи ОСОБА_1 про «дискримінацію відповідача суддею в порівнянні к відповідачу» (досл.) через «корупційні неангажовані дії» (досл.) не враховуються.

ОСОБА_1 не подавав і не міг подавати в судовому засіданні клопотання про залучення до справи його представників та захисників, адже саме судове засідання ще не відбулося, тому й до цих доводів слідчий суддя ставиться критично.

Крім цього, заявник не навів у поданому клопотанні жодного доводу і не виклав жодної обставини, які б дали змогу пересвідчитись у тому, що обставини викрадення вхідної залізної двері квартири громадянина ОСОБА_2 пов`язані із потребою суспільного інтересу до спостереження за судовим процесом та взагалі становлять такий інтерес.

Відтак слідчий суддя приходить до висновку, що заявником не доведено наявність значного суспільного інтересу до вказаної заяви, а відтак відсутні підстави для задоволення клопотання заявника ОСОБА_1 про здійснення трансляції судового засідання в мережі Інтернет на «YouTube» каналі «Судова влада України».

При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне і доцільне роз`яснити заявникові, що на підставі ст. 27 КПК України, ч. 4 ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», він, як і кожен, хто присутній в залі судового засідання, може вести стенограму, робити нотатки, використовувати портативні аудіозаписуючі пристрої. Особи, присутні в залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, встановлених законом.

На підстав викладеного, керуючись ст.ст. 27, 371, 372 КПК України, ч. 4 ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,суддя слідчий,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотаннявідмовити.

Роз`яснити заявникові ОСОБА_1 , що на підставі ст. 27 КПК України, ч. 4 ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», він, як і кожен, хто присутній в залі судового засідання, може вести стенограму, робити нотатки, використовувати портативні аудіозаписуючі пристрої. Особи, присутні в залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, встановлених законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала самостійному оскарженню не підлягає. Заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Слідчий суддя Д.О. Покопцева