Рішення № 127207952, 09.05.2025, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1541/24

Провадження 2/681/143/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2025 року м.Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Іллюка С.В.,

за участю секретарів судових засідань Арзанцевої І.С.,

представника позивача адвокатки Возної Ж.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонне за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, Полонська міська рада Шепетівського району Хмельницької області про визнання права власності за набувальною давністю на 51/200 часток житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, -

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, Полонська міська рада Хмельницької області про визнання права власності за набувальною давністю на 51/200 часток житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель.

В обґрунтування позову зазначає, що є власником 149/200 часток в праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з відповідною часткою належних до нього надвірних будівель.

14.07.2021 державним нотаріусом Полонської державної нотаріальної контори Хмельницької області на його ім`я видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке він успадкував після смерті свого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Полонне Шепетівського (до зміни в адміністративно територіального устрою Полонського) району Хмельницької області, про що складено актовий запис №150 від 20.04.2006.

Зазначає, що до 149/200 часток житлового будинку увійшли 49/100 часток, які належали його батьку - ОСОБА_3 на підставі Договору дарування від 21.07.1988 та 51/100 часток, які належали його матері - бабі позивача ОСОБА_4 , спадщину після смерті якої його батько прийняв, але не оформив своїх спадкових прав.

Також вказує, що після смерті ОСОБА_4 . Полонська державна нотаріальна контора завела спадкову справу № 244/1992 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцями за законом по якій є син покійної (відповідач) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (батько позивача), у зв`язку з чим кожен з них отримав право на спадкування по 51/200 часток у спадковому майні.

Він належнимчином оформивспадкове майнопісля смертібатька - ОСОБА_3 та користуєтьсяним постійно,дбаючи пройого збереження,в томучислі і51/200часток,які йомуне належали.

Окрім того, зазначає, що з 1969 року проживає в цьому будинку, а станом на дату звернення до суду із позовною заявою йому не відомо про ймовірного власника 51/200 частки цього будинку. Позивачу лише відомо, що ОСОБА_2 прийняв спадщину шляхом подачі заяви до нотаріуса, однак з 1992 року жодних дій стосовно її оформлення не вчинив та право власності у встановленому законом порядку не зареєстрував.

Таким чином, вважає, що з 2006 року добросовісно, безтитульно, безперервно та відкрито заволодів 51/200 часток житлового будинку та продовжує це робити понад 10 років.

На підставівикладеного вище,просить судвизнати заним правовласності занабувальною давністю на 51/200 часток цього житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд.

Відповідно до інформації управління «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Полонської міської ради, наданої листом № 7 від 06.01.2025, дані про реєстрацію місця проживання відповідача в реєстрі територіальної громади відсутні, у зв`язку з чим на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України оголошення про розгляд справи було розміщено на вебсайті «Судова влада».

Полонська міська рада належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, 04.04.2025 подала клопотання про його проведення без участі представника цього органу місцевого самоврядування, справу просить вирішити за наявними у ній матеріалами.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

30.12.2024 позовна заява надійшла до Полонського районного суду.

13.01.2025 у ній відкрито загальне позовне провадження.

Підготовче судове засідання у справі закрито 02.03.2025 та призначено судовий розгляд на 01.05.2025.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зроблено актовий запис № 70. Згідно з цим документом його батьком є ОСОБА_5 , матірю ОСОБА_4 (а.с. 56, зворот).

Також у свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 вказано, що позивач - ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що зроблено актовий запис № 184. Цим документом засвідчено, що його батько - ОСОБА_3 та мати ОСОБА_6 (а.с. 60).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що зроблений актовий запис № 83. Згідно з цим документом його батько ОСОБА_5 та мати ОСОБА_4 (а.с.12)

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , про що зроблено актовий запис № 77 (а.с. 11).

Окрім того, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , про що зроблено актовий запис № 150 (а.с. 10).

Відповідно до довідки про спадкоємців, виданої Полонською державною нотаріальною контрою 14.12.2023 № 554/02-14, державний нотаріус завів спадкову справу № 244/1992 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 . Спадкоємцями за законом є сини померлої відповідач ОСОБА_2 та батько позивача ОСОБА_3 (а.с. 13).

Також цією нотаріальною конторою надано довідку № 553/02-14 від 14.12.2023, про те, що державний нотаріус завів спадкову справу № 485/2006 до майна померлого ОСОБА_3 . Спадкоємець за законом є позивач - ОСОБА_1 (а.с. 14).

Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 14.07.2021, зареєстрованого в реєстрі за № 620, підтверджено факт, що спадкоємцем за законом 149/200 часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 з відповідною часткою належних до нього надвірних будівель є позивач ОСОБА_1 (а.с. 15).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №265793312 від 14.07.2021 встановлено, що ОСОБА_1 є власником 149/200 часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 з відповідною часткою належних до нього надвірних будівель (а.с. 16). Фактично до 149/200 часток цього майна увійшли 49/100 часток, які належали батьку позивача ОСОБА_3 на підставі Договору дарування від 21.07.1988 (а.с. 70 - 71) та 51/100 часток, які належала його матері бабі позивача ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, виданого Полонською державною нотаріальною конторою Хмельницької області 10.12.1971 (а.с. 68).

Оглядом спадкової справи за № 244/1992 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 встановлено, що вона заведена на підставі заяви відповідача ОСОБА_2 від 10.08.1992 (а.с. 37). Відомостей про видачу нотаріусом відповідачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спірне майно матеріали цієї спадкової справи не містять.

В судовому засіданні допитані як свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили факт безперервного використання спірного будинку та усіх надвірних споруд позивачем. Окрім того, вказали, що знайомі з відповідачем ОСОБА_2 та останній раз його бачили в м. Полонному на похоронах його матері - ОСОБА_4 в 1992 році. Їм відомо, зі слів ОСОБА_4 за життя, що відповідач проживає в Республіці Білорусь.

Згідно з інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 19.03.2025 відсутні відомості про перетин державного кордону України ОСОБА_2 з 08.11.2017 (час початку зберігання в базах даних такої інформації) по 19.03.2025 (а.с. 110).

4. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно дост. 328 ЦК України власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За положеннями ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою уст. 129 Конституції України.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

При цьому, за своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних субєктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелює можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає та не може витребовувати будь-які докази, якщо сторони про це не заявляють клопотання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 6ст. 81 ЦПК України).

Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1ст. 77 ЦПК Українипередбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2ст. 80 ЦПК України).

Так, у роз`ясненні Великої Палати Верховного суду у постанові від 14.05.2019 у справі №910/17274/17, провадження № 12-291гс18, визначено, що з аналізу поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно дост. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка надалі претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, попри будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном, так само як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 ч. 3ст. 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч. 2 ст. 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений уЦК Українистрок, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

У постанові від 01.08.2018 у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, повязаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 (провадження №12-291 гс 18), враховуючи зазначене про умови набуття права власності за набувальною давністю, не вбачає підстав для відступу від наведених висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки за змістом ч. 1ст. 344 ЦК України, добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які надалі відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15.11.2022 у справі №293/1061/21 (провадження № 61-4347 св 22). Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15.06.2023 у справі №359/8844/20, провадження № 61-5539 св 23.

Досліджені в судовому засіданні докази, які описані в розділі № 3 цього рішення, у своїй сукупності об`єктивно підтверджують, що ОСОБА_1 з 2006 року відкрито, безтитульно та безперервно володіє 51/200 часток указаного вище житлового будинку по теперішній час, тобто понад 10 років, при цьому, будь-яких обмежень або заборон набуття права власності за набувальною давністю судом не встановлено.

Також судом встановлено, що залучений орган місцевого самоврядування не має будь-яких претензій щодо указаного вище майна, в тому числі визнання спадщини відумерлою.

Окрім того, оскільки ОСОБА_1 з часу смерті ОСОБА_4 до моменту подачі до суду позовної заяви не було відомо про оформлення права власності на 51/200 часток спірного майна ОСОБА_2 або іншими особами, тому суд доходить до висновку про добросовісність заволодіння таким майном.

Доказів зворотного під час розгляду цієї справи суду не надано.

Враховуючи викладене вище суд вважає, що позивач довів наявність підстав для визнання за позивачем права власності 51/200 часток цього нерухомого майна за набувальною давністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 81, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_6 , в порядку набувальної давності право власності на 51/200 (п`ятдесят одну двохсотих) часток житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що знаходяться по АДРЕСА_1 , що належали ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, виданого Полонською державною нотаріальною конторою Хмельницької області 10.12.1971.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 ;

третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог,на сторонівідповідача -Полонська міськарадаХмельницької області, код ЄДРПОУ 04060743, місцезнаходження: вул. Лесі Українки, 114, м. Полонне, Шепетівського району Хмельницької області, поштовий індекс 30501.

Повне рішення складено 09.05.2025.

Суддя Сергій ІЛЛЮК