Ухвала суду № 127206271, 06.05.2025, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/611/25

Провадження № 4-с/486/4/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді - Савіна О.І.,

при секретарі - Соболевської І.Ю.,

за участі: скаржника - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Південноукраїнську цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , на дії державного виконавця, орган примусового виконання: Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

В С Т А Н О В И В:

08.04.2025 року до суду надійшла скарга ОСОБА_1 , на дії державного виконавця, орган примусового виконання: Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Скарга обґрунтована тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, видане відділом приватизації житла ВО «ЮУ АЕС» від 16.06.1994 року. При зверненні до ЦНАПу для реєстрації місця проживання його онуки йому було відмовлено у цьому, оскільки згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.11.2024 року йому стало відомо про те, що на квартиру державним виконавцем державної виконавчої служби м. Южноукраїнська від 14.08.2001 року було накладено арешт. У зв`язку із цим він звернувся із заявою до Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного МУМЮ (м. Одеса) про зняття арешту з квартири. Листом Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03.04.2025 року було роз`яснено, що державними виконавцями арешт зняти не можливо, оскільки на даний час жодних виконавчих проваджень стосовно його на виконанні не перебуває, проте арешт накладений постановою державного виконавця по закінченню виконавчого провадження знято не було. Вважає, що його права щодо власності порушуються, тому змушений звернутися до суду з даною скаргою. На підставі вищевикладеного скаржник просить визнати неправомірними дії та бездіяльність відділу ДВС та скасувати постанову державного виконавця про арешт майна і оголошення заборони на відчуження, а також зобов`язати Другий відділ ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного МУ МУ (м. Одеса) зняти арешт на вказану квартиру.

Скаржник у судовому засіданні підтримує скаргу та просить її задовольнити.

Інший учасник справи у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, причин неявки не повідомив.

Згідно ч. 2ст. 450 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1ст.74 Закону України «Про виконавче провадження»рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно положеньст.38 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року(в редакції, чинній на момент завершення виконавчого провадження), у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно дост.59 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 рокумайно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про звільнення майна боржника з-під арешту не пізніше наступного після її винесення дня надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту, а про відмову у звільненні майна боржника з-під арешту - боржнику.

У всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Водночас, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Відповідно дост.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зіст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно дост.89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Виходячи з викладеного вище, за наявності арешту (обтяження) накладених на майно, порушується право заявника на мирне володіння та розпорядження майном, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право заявника підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб - шляхом скасування арешту майна.

Стаття 16 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В постанові КЦС ВС від 29 червня 2023 року у справі № 208/9810/21 суд дійшов до висновку, що коли питання про скасування арешту, накладеного в рамках виконавчого провадження, порушує сторона провадження, то застосовуються положення розд.VII ЦПК України, який передбачає звернення до суду зі скаргою на дії виконавця. Якщо ж особа, яка не погоджується з накладеним арештом, не є стороною виконавчого провадження, але такими діями порушується її право власності, вона звертається до суду з позовом, в якому передусім ставить питання про підтвердження її права власності на арештоване майно, а потім - про зняття арешту. Така правова позиція міститься і в постанові КЦС ВС від 18 травня 2022 року у справі №642/4263/21. Отже, в даному випадку правильним способом захисту є звернення зі скаргою на дії виконавця.

Згідно з ч.1ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи. Вказане право на оскарження передбачено іст.74 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом Відповідно до ч.1ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право, зокрема, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, надавати усні та письмові пояснення, та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно п. «а» ч.1ст. 449 ЦПК Українискаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Відповідно дост.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно зіст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, який був чинний на момент накладення арешту, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗаконута інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Частиною першоюст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIVвстановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.ч. 2, 3ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Аналогічні за змістом норми щодо порядку зняття арешту з майна містяться і в чинному наразіЗаконі України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII.

Як встановлено судом, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності №2740 від 16.06.1994 року, видане відділом приватизації житла ВО «ЮУ АЕС», що підтверджується Витягом №5222641 від 28.10.2004 року з реєстру права власності на нерухоме майно КНП Бюро технічної інвентаризації м. Южноукраїнськ.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , накладено арешт (архівний запис), зареєстровано 06.07.2006 року за №3427762 реєстратором: Южноукраїнська державна нотаріальна контора, на підставі постанови про арешт майна боржника, 399/1 ВИХ, 14.08.2001 року, Державною виконавчою службою м. Южноукраїнськ.

Відповідно до відповіді Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного МУ МЮ (м. Одеса) від 03.04.2025 року №23295/1 вбачається, що перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - АСВП) встановлено, що відкриті виконавчі провадження, за якими боржником є ОСОБА_1 , виконавче провадження не обліковуються з 01.06.2003 року по день надання інформації.

Отже, арешт з нерухомого майна боржника державним виконавцем не знято.

Таким чином, суд констатує, що скаржник в інший спосіб, крім скасування арешту в судовому порядку захистити своє порушене право не може.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 41 Конституції Українивизначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 1 Першого ПротоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно статті 447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 451ЦПК України передбачено, що за результатами скарги суд постановляє ухвалу, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до положень частини першої статті 18Закону України«Про виконавчепровадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті48,56 Закону України «Про виконавче провадження»звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно з частиною п`ятоюстатті 13 Закону України «Про виконавче провадження»постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертоюстатті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Згідно п. 7 ч. 4ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Судом встановлено і не оспорюється державним виконавцем, що по виконавчому провадженні, у межах якого накладено арешт на майно боржника, на момент звернення боржника до суду із скаргою відсутня.

Таким чином, у державного виконавця були наявні усі підстави, передбачені пунктом 7 частини четвертоїстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження», для зняття арешту з майна, але в порушення приписів наведеної норми такий арешт державним виконавцем знято не було.

Відповідно до частини другоїстатті 451 ЦПК Україниу разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що не вжиття відділом ДВС заходів щодо зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного в межах постанови про арешт майна від 14.08.2001 року, є протиправною бездіяльністю, а тому порушене право скаржника підлягає захисту.

На підставі викладеного, та керуючисьЗаконом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 447-452 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , на дії державного виконавця, орган примусового виконання: Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), - задовольнити.

Визнати неправомірними дії та бездіяльність Другого відділу Державної виконавчої сили у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту за постановою державного виконавця державної виконавчої служби м. Южноукраїнськ 399/1 вих. 14.08.2001 року.

Скасувати постанову державного виконавця державної виконавчої служби м. Южноукраїнськ 399/1 вих. 14.08.2001 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.

Зобов`язати Другий відділ Державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Южноукраїнського

міського суду О.І. Савін