Постанова № 12720510, 24.11.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"24" листопада 2010 р. № 2а- 3076/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Чмутової К.А.,

за участі представника відповідача Лисенко М.В. (довіреність № 1784/10-018 від 10.12.2009р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління № 3" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажного управління № 3" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в Ленінському районі м. Харкова від 17.02.2010 р. №0000041800/0 про донарахування суми податкового зобов'зання по податку на додану вартість в розмірі 612582,00 грн. (за основним платежем) та 306291, 00 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 17 лютого 2010 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі Харкова було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000041800/0 про Донарахування суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 612582,00 грн. (за основним платежем) та 306291,00 грн. за штрафними санкціями (надалі за текстом податкове повідомлення-рішення).

Підставою прийняття зазначених повідомлень-рішень є Акт про результати документальної невиїзної перевірки з питань правомірності декларування податкового кредиту по правовим відносинам з ТОВ ТПК «Строй-Альянс» за період з 01.04.2008 року по 31.12.2008 року. Акт датований 04.02.2010р. та має номер 184/18-015/32031181 (надалі за текстом Акт).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене ТОВ ТПК «Строй-Альянс» до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова. За результатами розгляду первинної скарги ДПІ у Ленінському районі м. Харкова прийняте рішення № 2390/10/25-016 від 16.03.2010р., яким податкове повідомлення-рішення № 0000041800/0 було залишено без змін, а скарга директора ТОВ «БМУ №3» - без задоволення.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення прийняте неправомірно та має бути скасоване з огляду на наступне:

Під час проведення перевірки, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова проведено опрацювання розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість, у розрізі контрагентів, проведено аналіз результатів автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні та встановлено, що основним постачальником товарів (послуг) нашому підприємству у квітні 2008 р. червні 2008 р. є ТОВ «Торговельно-промислова компанія «Строй-Альянс».

На підставі аналізу діяльності ТОВ «Торговельно-промислова компанія «Строй Альянс» ДПІ зроблено висновок про порушення ним ст.. 203, 215, 228 ЦК України. В основу такого висновку покладено встановлення «ланцюгів постачальників» та визнання нікчемними всіх угод по таким ланцюгам: щодо ТОВ «Торгівельна промислова компанія «Строй-Альянс»

ТОВ «Торгівельна промислова компанія «Строй-Альянс» (постачальник ТОВ «БМУ №3»)

ПП «ПФ «Південно-Українська Торгівельна компанія» (постачальник ТОВ «ТПК «Строй-Альянс»)

ПП «ПФ «ВТБ» (постачальник ПП «ПФ «Південно-Українська Торгівельна компанія»).

Всі угоди, укладені протягом перевіряє мого періоду ПП «ПФ «ВТБ» з його покупцями, на неправомірну думку ДПІ, не спричиняють настання правових наслідків, а тому є нікчемними. Всі угоди, укладені та такі, що виконувались протягом перевіряємого періоду З ПП «ПФ «Південно-Українська торгівельна компанія» з покупцями останнього не спричиняють настання правових наслідків, є нікчемними.

Позивач стверджує, що ДПІ у Ленінському районі м. Харкова встановлено, що фактично згідно податкової звітності у ТОВ «ТПК «Строй-Альянс» відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ, а саме: відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди та обладнання для здійснення діяльності. З огляду на це, угоди, укладені ТОВ «Торгівельна промислова компанія «Строй-Альянс» з ТОВ «БМУ №3» також є нікчемними, а отже призвели до порушення п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ».

Позивач вважає вищезазначені висновки ДПІ такими, що не мають під собою жодних правових підстав та зроблені без аналізу договорів, первинних документів, які підтверджують факт поставки товарів (робіт, послуг) та здійснення оплати.

ст.. 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, а саме, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорюванні правочини. Відмінність оспорюванних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорюванні правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обовязки. Проте їхня дійсність може бути ос порена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним.

ДПІ, використовуючи в акті перевірки такий термін, як «нікчемний правочин», не звертає уваги на те , що згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у ч. 1 ст. 219 ЦК України, згідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у ч. 1 ст. 220 ЦК України, згідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 ч. 2 ст. 221 ЦК України, згідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним; ч. 2 ст. 228 ЦК України, відповідно до якої нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок тощо.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова порода договорів купівлі продажу (поставки) товарів (робіт, послуг) визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у Продавця на отримання вартості поставленого товару (послуг), у Покупця на отримання цього товару (послуг), у Замовника на отримання результатів певної роботи, у Підрядника на отримання оплати за виконану роботу. Ніякої іншої мети (завдання збитків державі Шляхом несплати податків з боку продавця та «штучне» зменшення бази оподаткування з боку покупця) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобовязання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договору внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними закінчуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим субєктним складом: між покупцем (замовником) і державою та продавцем (підрядником) і державою.

Позивач вважає, що ДПІ у Ленінському районі м. Харкова в Акті перевірки не навів жодних доказів в обґрунтування наявності у сторін умислу, наміру на укладення господарського зобовязання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, скоєння дій, направлених на ухилення від сплати податків. Формування висновків щодо нікчемності укладених нашим підприємством правочинів, зроблено лише З огляду на те, що правочини його контрагентів визнані нікчемними. Однак, жодним з чинних на сьогодні нормативних та законодавчих актів України не передбачено автоматичної підстави визнання правочинів нікчемними у звязку з нікчемністю правочинів її контрагента. За змістом ст.. 204 ЦК України, такі правочини є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом. Доказів визнання їх недійсними в судовому порядку ДПІ в Акті перевірки не наводить.

Факт настання реальних наслідків за договорами ТОВ «БМУ №3» з ТОВ «Торгівельно промислова компанія «Строй-Альянс» підтверджується актами приймання виконаних робіт, видатковими та податковими накладними, актами приймання-передачі матеріалів та обладнання до монтажу. Під час перевірки, ДПІ не виявлено факту невідповідності зазначених документів вимогам ст..9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», податкові накладні містять всі необхідні реквізити, визначені п.п. 7.2.1 ст.7 Закону України «Про ПДВ».

Крім того, договір ТОВ «БМУ №3» з ТОВ «ТПК «Строй-Альянс» був підписаний раніше, ніж наступні договори ТОВ «ТПК «Строй-Альянс» з подальшими постачальниками, тому платник податків не знав та не міг знати про те, кого обере його підрядник у субпідрядники, оскільки ці дії відбувалися у майбутньому. Таким чином, у нашого підприємства пе було та не могло бути умислу уникнути оподаткування, як це неправомірно, незаконно та безпідставно встановлює ДПІ у власному акті.

Вважаючи на вищевикладене, укладені ТОВ «БМУ №3» з ТОВ «ТПК «Строй-Альянс» договори вважати нікчемними немає жодних правових підстав, а такі висновки ДПІ на підставі встановлення ланцюгів постачальників, що створилися значно пізніше в часі, ніж укладення основного підрядного договору нашим підприємством, - незаконно та В таких діях ДПІ містяться ознаки перевищення наданих законом повноважень.

Представник позивача у судове засідання не прибув, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях, а саме: ДПІ у Ленінському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка фінансово господарської діяльності «ТОВ БМУ №3» з питань правомірності декларування податкового кредиту по правовим взаємовідносинам з ТОВ ТПК «Строй-Альянс» за період з 01.04.2008 по 30.06.2008 року та складено акт №184/18-015/32031181 від 04.02.2010 року. Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п.п.7.4.1.п.7.4. та п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) безпідставно завищено податковий кредит на загальну суму 612582,0 грн., у тому числі за квітень 2008 р. на суму 80463,0 грн., травень 2008 р. на суму 280404,0 грн., червень 2008 р. на суму 251715,0 грн. Доводи позивача: Факт настання реальних наслідків за договорами позивача з ТОВ «ТПК Строй-Альянс» підтверджується відповідними фінансово господарськими документами. В акті перевірки ДПІ не наведено жодних доказів в обґрунтування наявності у сторін умислу, наміру на укладання господарського зобовязання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави суспільства. ДПІ у Ленінському районі м. Харкова вража доводи позову необґрунтованими та такими, що суперечать дійсності, з наступних підстав: фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ „БМУ №3» з питань правомірності декларування податкового кредиту по правовим відносинам з ТОВ ТПК „Строй-Альянс» за період з 01.04.2008 по 30.06.2008 року, та складено акт від 04.02.10 №184/18-015/32031181. Проведеною перевіркою встановлено, що згідно наданих позивачем податкових декларацій з ПДВ за квітень-червень 2008 року із розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, основним його контрагентом постачальником було ТОВ „ТПК «Строй-Альянс».Відповідно до акту перевірки ТОВ „ТПК «Строй-Альянс», проведеної ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, вбачається наступне: на підприємстві працює одна особа, ліцензії на виконання будівельних робіт відсутні, відсутні умови для виконання таких обсягів робіт та послуг у звязку із відсутністю основних фондів.

Разом з тим, фахівцями ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, складено акт від 16.10.2009 р. за №500/18-012/35073769 про відсутність ТОВ „ТПК „Строй-Альянс» за юридичною адресою.

Крім цього за допомогою системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів було встановлено ланцюг постачальників, а саме: ТОВ БМУ №3», ТОВ „ТПК «Строй-Альянс», ПП „ПФ „Південно Українська торгівельна, компанія», ПП „ПФ «ВТБ».

В звязку із проведеними перевірками (за період з 01.04.08 по 30.06.08) ТОВ „ТПК «Строй -Альянс», ПП „ПФ „Південно Українська торгівельна компанія» та ПП „ПФ „ВТБ», які не мали умов для виконання таких обсягів робіт та послуг, угоди між ПП „ПФ „ВТБ» та ПП „ПФ „Південно - Українська торгівельна компанія», ТОВ „ТПК „Строй-Альянс» визнані нікчемними та скориговані показники податкових декларацій.

Таким чином, оскільки ТОВ „ТПК «Строй-Альянс» та основні його контрагенти (а саме ПП ПФ «ВТБ» та ПП „ПФ „Південно - Українська торгівельна компанія») не мали змоги виконати свої зобовязання (через відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності, так як у підприємства немає технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів), тобто не мали змоги спричинити реальне настання правових наслідків, то угоди між ТОВ „БМУ №3» та ТОВ „ТПК «Строй - Альянс» були визнані ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова нікчемними.

З метою зясування обставин фактичного здійснення угод між позивачем та ТОВ „ТПК «Строй - Альянс», ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було вручено ТОВ „БМУ №3» письмове повідомлення від 02.11.2009 р. за № 8678/10/18-012 про запрошення, для проведення документальної невиїзної перевірки, надання письмових пояснень та документального їх підтвердження по взаємовідносинам.

Однак підприємством не було надано жодного документального підтвердження, щодо взаємовідносин з ТОВ „ТПК «Строй - Альянс».

У звязку з вищевикладеним, ДПІ було ініційовано проведення позапланової виїзної перевірки, але ТОВ „БМУ №3» не було допущено посадових осіб ДПІ до перевірки.

Таким чином, ТОВ „БМУ №3» не було документально підтверджено взаємовідносини із ТОВ „ТПК «Строй - Альянс», тобто жодним чином не доведено «товарність» здійснених операцій.

Що стосується доводів платника про документальне підтвердження реальності виконання зобовязань за угодами, а саме: наявними актами приймання виконаних робіт, видатковими та податковими накладними, актами приймання-передачі матеріалів та обладнання, то їх прийняти до уваги немає можливості, оскільки зазначені документи до перевірки взагалі надані не були.

Крім того факт одержання покупцем придбаного товару, може підтверджуватися товарно-транспортними накладними, договорами на поставку товару, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, але аж ніяк не податковими накладними, які згідно ч.3 п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 вказаного Закону є лише звітними податковими та водночас розрахунковими документами, а тому не фіксують передачу товару покупцю.

2.Щодо твердження позивача про недоведеність ДПІ наявності у сторін умислу, наміру на укладання господарського зобовязання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, також не відповідає дійсності, зважаючи на наступне:

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. При цьому договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.. 655 ЦК України за договором поставки одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору поставки може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.. 656 ЦК України).

Відповідно до ст.. 662 ЦК України продавець зобовязаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст., 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обовязку продавця щодо передачі товару згідно ст.. 664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обовязок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою ст.. 203 цього Кодексу.

Згідно ст.. 203 ЦК України зміст правочину не мопсе суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.. 228 ЦК України правочин вважається таким що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження к майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно п. 19 ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти);

Згідно ст.. 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно ч.2 ст. 9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обовязкові платежі.

Підпунктом 3.2,1 п.3.2 ст. З Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, шо у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, зборів (обовязкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді створюється від їх імені.

Таким чином, несплачений підприємцем податок на додану вартість від здійснення підприємницької діяльності, внаслідок невірного формування податкового зобовязання та

податкового кредиту, є доходною частиною державного бюджету власністю держави.

Отже, підприємцем перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, в звязку з чим дії підприємця призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, підприємцем порушено ст.. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що повязані із його недійсністю.

В ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначений договір відповідно до п.п. 1,2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Враховуючи вищевикладене угоди між позивачем та ТОВ .,ТПК «Строй-Альянс» не спричинили реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, а дані, наведені в деклараціях з податку на додану та податковий кредит не є дійсними.

У ході проведення вищевказаної перевірки, позивачем не було надано ДПІ для вчення первинну документацію по взаємовідносинам з ТОВ «ТПК «Строй Альянс».

Дана обставина обумовлювалась тим, що працівниками відділу податкової міліції, на підставі постанови старшого слідчого прокуратури Ленінського району м. Харкова Попова Д.В від 12.02.2009р., проведено виїмку всієї первинної документації підтверджуючої взаємовідносини ТОВ „ Будівельно монтажне управління №3» з ТОВ «ТПК «Строй Альянс».

В звязку з вищевикладеним дослідити питання правильності здійснення правочинів між ТОВ „ Будівельно монтажне управління №3» та постачальником ТОВ «ТПК «Строй Альянс» не було можливим.

Разом з тим у вищевказаному акті перевірки зазначалось, що у разі визнання ДПІ у Комінтернівському районі правочинів, укладених ТОВ „Торгівезіьна промислова компанія „Строй-Альянс» нікчемними та після надання документів до перевірки, висновки даного акту перевірки будуть переглянуті додатково.

02.11.2009 р. позивачу вручено письмове повідомлення за № 8678/10/18-012 про запрошення, для проведення документальної невиїзної перевірки, надання письмових пояснень та документального їх підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ «ТПК «Строй Альянс» за квітень 2008 р.- червень 2008 р.

Листом позивача від 02.11.2009 р. а № 35 ( вх.. № 12442/10 від 16.11.2009 Р-), ДПІ відмовлено у проведенні документальної невиїзної перевірки, наданні письмових пояснень та документального їх підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ «ТПК «Строй Альянс».

На підставі направлення на перевірку від 24.11.2009 р. № 637; та відповідно до наказу № 715 від 24.11.2009 р. фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, здійснено вихід на позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ „ Будівельно - монтажне управління №3» код , з питань взаємовідносин з ТОВ «ТПК «Строй Альянс».

При виході на місцезнаходження позивача ( м. Харків, провулок Мало-Панасівський , 4/7) директору Пилипенко Андрію Миколайовичу вручено, для ознайомлення та отримання під розписку перший примірник направлення на перевірку від 24.11.2009 р. № 637 та копію наказу від 24.11.2009 р. № 715 , про проведення позапланової перевірки, що підтверджується особистим підписом посадової особи платника податків. Документи до перевірки надані не були.

Представником позивача, який не надав для огляду документів, що засвідчують особу 30.11.2009 р. відмовлено в допуску до перевірки на підставі того, що на підприємстві за вказаний період була проведена планова виїзна перевірка і документи для перевірки надавались , а саме платіжні документи, обігово сальдові відомості реєстри виданих та отриманих податкових накладних.

У звязку з вищенаведеним складено акт не допуску до перевірки від 30.12.2009р. № 466/18-015/32031181.

В подальшому, листом від 22.01.2010 р. № 513 /10/18-012 директора підприємства Пилипенко Андрія Миколайовича запрошено до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, для ознайомлення та підписання акту документальної невиїзної перевірки, однак останній дане запрошення проігнорував та до ДПІ не зявився.

Отже, все вищевикладене свідчить про, те що позивач не бажає надавати будь яких мотивованих пояснень, первинних документів та взагалі не в змозі довести правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ТПК «Строй Альянс».

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

На підставі направлення на перевірку від 24.11.2009 року № 637 фахівцями Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка фінансово господарської діяльності ТОВ «БМУ №3» з питань правомірності декларування податкового кредиту по правовим взаємовідносинам з ТОВ ТПК «Строй-Альянс» за період з 01.04.2008 по 30.06.2008 року та складено акт №184/18-015/32031181 від 04.02.2010 року.

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п.п.7.4.1.п.7.4. та п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) безпідставно завищено податковий кредит на загальну суму 612582,0 грн., у тому числі за квітень 2008 р. на суму 80463,0 грн., травень 2008 р. на суму 280404,0 грн., червень 2008 р. на суму 251715,0 грн.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Приписами ст. ст. 8. 9, 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” визначені функції органів державної податкової служби, до яких належить, зокрема здійснення контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі; контроль своєчасності подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку, організацією виконання актів законодавства у межах своїх повноважень, здійсненням систематичного контролю за їх реалізацією, застосуванням у випадках, передбачених законодавством фінансової санкції до субєктів підприємницької діяльності за порушення законодавства, тощо.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов"язкових платежів) встановлені статтею 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Згідно інформації у акті перевірки, фахівцями ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, складено акт від 16.10.2009 р. за №500/18-012/35073769 про відсутність ТОВ „ТПК „Строй-Альянс» за юридичною адресою.

Крім цього за допомогою системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів було встановлено ряд постачальників, а саме: ТОВ БМУ №3», ТОВ „ТПК «Строй-Альянс», ПП „ПФ „Південно Українська торгівельна, компанія»,ПП „ПФ «ВТБ».

В звязку із проведеними перевірками (за період з 01.04.08 по 30.06.08) ТОВ „ТПК «Строй -Альянс», ПП „ПФ „Південно Українська торгівельна компанія» та ПП „ПФ „ВТБ», які не мали умов для виконання таких обсягів робіт та послуг, угоди між ПП „ПФ „ВТБ» та ПП „ПФ „Південно - Українська торгівельна компанія», ТОВ „ТПК „Строй-Альянс» визнані нікчемними та скориговані показники податкових декларацій.

Оскільки ТОВ „ТПК «Строй-Альянс» та основні його контрагенти (а саме ПП ПФ «ВТБ» та ПП „ПФ „Південно - Українська торгівельна компанія») не мали змоги виконати свої зобовязання (через відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності, так як у підприємства немає технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів), тобто не мали змоги спричинити реальне настання правових наслідків, то угоди між ТОВ „БМУ №3» та ТОВ „ТПК «Строй - Альянс» були визнані ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова нікчемними.

З метою зясування обставин фактичного здійснення угод між позивачем та ТОВ „ТПК «Строй - Альянс», ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було вручено ТОВ „БМУ №3» письмове повідомлення від 02.11.2009 р. за № 8678/10/18-012 про запрошення, для проведення документальної невиїзної перевірки, надання письмових пояснень та документального їх підтвердження по взаємовідносинам.

Однак підприємством не було надано жодного документального підтвердження, щодо взаємовідносин з ТОВ „ТПК «Строй - Альянс».

У звязку з вищевикладеним, ДПІ було ініційовано проведення позапланової виїзної перевірки, але ТОВ „БМУ №3» не було допущено посадових осіб ДПІ до перевірки.

Таким чином, ТОВ „БМУ №3» не було документально підтверджено взаємовідносини із ТОВ „ТПК «Строй - Альянс», тобто жодним чином не доведено «товарність» здійснених операцій.

Що стосується доводів платника про документальне підтвердження реальності виконання зобовязань за угодами, а саме: наявними актами приймання виконаних робіт, видатковими та податковими накладними, актами приймання-передачі матеріалів та обладнання, то їх прийняти до уваги немає можливості, оскільки зазначені документи до перевірки взагалі надані не були.

Крім того, факт одержання покупцем придбаного товару, може підтверджуватися товарно-транспортними накладними, договорами на поставку товару, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, але аж ніяк не податковими накладними, які згідно ч.3 п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 вказаного Закону, які є є лише звітними податковими та водночас розрахунковими документами, а тому не фіксують передачу товару покупцю.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського Кодексу, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В сукупності наведені обставини доводять неможливість реального здійснення ТОВ «Будівельно монтажне управління №3» задекларованих операцій, що в силу ч.5 ст.2ОЗ ЦК України доводить порушення такої вимоги, додержання якої є необхідною для чинності правочину, як спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

Єдиний правовий наслідок викладених правочинів збільшення сум податкового кредиту за відсутності документального їх підтвердження, що за ознаками можуть бути кваліфіковані, як необґрунтована податкова вигода.

Вочевидь, якщо сторони правочину прагнули внаслідок його виконання уникнути оподаткування, тобто спрямовували свої дії на завдання збитків державі, що суперечить моральним засадам суспільтва, то такий правочин є нікчемним в розумінні даних норм права.Про направленість умислу постачальників на уникнення від оподаткування свідчить факт видання ними податкових накладних, що підтверджують поставку товару, та факт недекларування податкових зобовязань від цих операцій, тобто несплата ПДВ в бюджет. Про направленість умислу покупця на уникнення від оподаткування свідчить факт отримання даних податкових накладних та включення визначених в них сум до складу податкового кредиту, внаслідок чого була зменшена база оподаткування ПДВ, тобто також відбулась несплата ПДВ в бюджет.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України: „Недійсним : правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається».

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України: „Недійсний правочин не створює юридичних наслідків. Таким чином, після виконання покупцем та постачальниками договорів поставки товарів, що є нікчемними, а тому недійсними, не виникло будь-яких юридично-значимих наслідків, а саме переходу права власності на поставлені товари (надані послуги) та права включати покупцем вартість отриманого товару (послуг) до складу свого податкового кредиту, оскільки згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, податковий кредит визначається в звязку з придбанням товарів та послуг, а за відсутності юридичних наслідків нікчемних правочинів, факт такого придбання товарів (послуг) не відбувся.

Отже, враховуючи вищенаведене, укладена угода між ТОВ «Будівельно-монтажне управління № 3» та ТОВ ТПК «Строй-Альянс» в силу ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України та ст.ст. 203,215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемною.

Оскільки нікчемна угода не створює правових наслідків, вона підлягає виключенню з податкового обліку як така, що не спричиняє виникнення об»єкту оподаткування та формування податкового кредиту, податкових зобов»язань у її сторін.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог у зв»язку з чим відмовляє у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 8-14, 71, 86, 90, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління № 3" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 29 листопада 2010 року.

Суддя Шляхова О.М.