Рішення № 127199478, 08.05.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 р. справа № 520/270/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мороко А.С., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 13, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 15 травня 2018 року по 17 грудня 2023 р. в межах шести місяців у сумі 61819 (шістдесят одна тисяча вісімсот дев`ятнадцять) грн. 23 коп.;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 15 травня 2018 року по 17 грудня 2023 року в межах шести місяців у сумі 61819 (шістдесят одна тисяча вісімсот дев`ятнадцять) грн. 23 коп.;

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо відмови у нарахуванні та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 по 17 грудня 2023 року, відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050- III (зі змінами та доповненнями);

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 по 17 грудня 2023 року відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (зі змінами та доповненнями).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 15 травня 2018 року по 17 грудня 2023 року в межах шести місяців у сумі 61819 грн. 23 коп., а також компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 по 17 грудня 2023 року відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Через систему "Електронний суд" представником відповідача надіслано відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. зазначивши, що майор поліції ОСОБА_1 в період з 07 листопада 2015 року по 15 травня 2018 року, проходив службу в Національній поліції України на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Московського відділу поліції ГУНП в Харківській області. Наказом ГУНП в Харківській області від 15 травня 2018 року № 114 о/с старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Московського відділу поліції ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу) з 15.05.2018, з виплатою компенсації за невикористану частину щорічної чергової оплачуваної відпустки за період з 01.01.2018 по 15.05.2018 у кількості 15 діб. Остаточний розрахунок з позивачем було проведено 17.12.2023 із затримкою з 15.05.2018 по 17.12.2023 у 5 років (2 041 дні), згідно платіжної інструкції № 3456 від 15.12.2023. Тому початок перебігу строку затримки потрібно обраховувати з 16.05.2018. Враховуючи вищевказане, період за який ГУНП в Харківській області може відшкодувати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у разі задоволення позовних вимог судом, повинен становити з 16.05.2018 по 16.11.2018, тобто 6 місяців (184 дні).

Щодо суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зазначено, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц вказує, що для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було б передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за відповідні роки можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою забезпечення рівня свого життя. З аналізу даних, розміщених на офіційному сайті Національного банку України, встановлено, що на дату остаточного розрахунку (17.12.2023) з позивачем розмір облікової ставки НБУ становив 15% річних. Враховуючи суму недоотриманих коштів 3 923,77 грн: 1) 3 923,77 грн, 15% від цієї суми становитиме 588,56 грн, тобто 0,29 грн. за день затримки розрахунку (588,56/2 041). Оскільки період затримки виплати цієї суми становить 6 місяців (184 дня), приблизний середній заробіток за затримку виплати цієї суми при звільненні становитиме 53,36 грн (0,29*184).

Положеннями ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України: за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду.

Відповідно 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що майор поліції ОСОБА_1 (далі-Позивач) в період з 07 листопада 2015 року по 15 травня 2018 року, проходив службу в Національній поліції України на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Московського відділу поліції ГУНП в Харківській області

Наказом ГУНП в Харківській області від 15 травня 2018 року № 114 о/с старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Московського відділу поліції ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу) з 15.05.2018, з виплатою компенсації за невикористану частину щорічної чергової оплачуваної відпустки за період з 01.01.2018 по 15.05.2018 у кількості 15 діб.

Під час проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Харківській області позивачу частково не проводилась індексація грошового забезпечення у період з 07.11.2015 по 01.11.2017 та не проведено виплату грошового забезпечення у вигляді доплати за 114 годин несення служби у нічний час за період з 01.01.2017 по 15.05.2018, що також не заперечується відповідачем, згідно поданого відзиву на позовну заяву.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 по справі №520/22106/23, зокрема, визнано протиправними бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, п.і. 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б. 13) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , п.і. АДРЕСА_2 ) грошового забезпечення у вигляді доплати за 114 годин несення служби в нічний час за період з 01 січня 2017 р. по 15 травня 2018 р., а також індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 01.11.2017 р. Зобов`язано Головне управління національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, п.і. 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б. 13) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , п.і. АДРЕСА_2 ) грошове забезпечення у вигляді доплати за 114 годин несення служби в нічний час за період з 01 січня 2017 р. по 15 травня 2018 р., а також індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 01.11.2017 р.

Рішення суду набрало законної сили.

Згідно ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 по справі №520/22106/23, відповідач 17 грудня 2023 року здійснив нарахування та виплату позивачу недорахованого грошового забезпечення у загальному розмірі 3923,77 грн., що підтверджено роздруківкою "Monobank" від 18.12.2023 по банківському рахунку позивача.

Зазначена сума, як зазначив відповідач у відзиві на позов та підтверджується листом ГУ НП в Харківській області від 22.12.2023 № 248аз/119/05/29-2023, складається з індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 у сумі 3375, 17 (з відрахуванням військового збору 1,5% 50,63грн) до виплати грошові кошти у сумі 3324,54грн та доплата за 114 годин несення служби в нічний час за період з 01.02.2017 по 30.04.2018 у сумі 608,35грн (з відрахуванням військового збору 1,5% 9,12 грн) до виплати грошові кошти у сумі 599,23грн.

Також, у листі ГУ НП в Харківській області від 22.12.2023 № 248аз/119/05/29-2023 відповідачем зазначено, що рішенням суду нарахування та виплата компенсації за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення не передбачено.

Проте, на підставі ст. 117 КЗпП відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 15.05.2018 по 17.12.2023 в межах шести місяців у сумі 61819,23 грн., а також компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з даним позовом.

Щодо позовних вимог в частині визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 15.05.2018 року по 17.12.2023 в межах шести місяців у сумі 61819,23 грн., суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

У відповідності до присів ст.ст. 59, 60 закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (зі змінами та доповненнями) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питання проходження служби в поліції.

Згідно положень ч. 10 ст. 62 закону України «Про Національну поліцію», поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України, а також у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченого цим законом та іншими актами законодавства.

Приписами ст. 94 закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Поряд з цим порядок, умови, складові та розмір виплати грошового забезпечення поліцейських визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 квітня 2016 року № 260.

Разом з тим, вказаними нормативними актами не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення особам за час затримки розрахунку.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Таким чином, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Слід зауважити, що непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів, право на яке особа набула під час проходження служби, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовців.

В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Отже, у спірних правовідносинах повинні застосовуватись не тільки норми спеціального законодавства, але й трудового законодавства.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців неодноразово викладено Верховним Судом, зокрема у постановах від 30 квітня 2020 року у справі №140/2006/19, від 16 липня 2020 року у справі № 400/2884/18, від 20 січня 2021 року у справі № 200/4185/20-а, від 20 січня 2021 року у справі № 240/12238/19, від 05 березня 2021 року у справі № 120/3276/19-а, від 31 березня 2021 року у справі № 340/970/20, що враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Так, відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною 2 статті 117 КЗпП України встановлено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Так, за усталеною практикою застосування положень ст. 117 КЗпП України в редакції, яка діяла до 19.07.2022, при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Такий підхід в частині необхідності застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні суми розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, запроваджено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 та від 26.02.2020 у справах № 761/9584/15-ц та № 821/1083/17, та застосовано Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 у справі № 816/1640/17, та сформований з урахуванням того, що редакція ст. 117 КЗпП України не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні.

Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ положення статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції: у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Нова редакція ст. 117 КЗпП України набрала чинності з 19.07.2022.

Отже, здійснюючи розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід виходити з встановленого статтею 117 КЗпП України (редакції з 19.07.2022) обмеження часу затримки шістьма місяцями.

При цьому, за висновками Верховного Суду, викладеними зокрема у постановах від 29.02.2024 у справі № 460/42448/22, від 22.02.2024 у справі № 560/831/23, від 15.02.2024 у справі № 420/11416/23, від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22, у разі коли спірний період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні одночасно охоплюється дією редакцій ст. 117 КЗпП України, як до змін, внесених Законом № 2352-ІХ та і після їх внесення, то за такого правового врегулювання спірний період варто умовно поділяти на 2 частини: до набрання змінами чинності 19.07.2022 і після цього.

Отже, у даній справі період з 15.05.2018 року до 19.07.2022 (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється редакцією ст. 117 КЗпП України, яка не передбачала обмеження строком виплати у шість місяців, та можливості у разі наявності переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати із застосуванням принципу співмірності зменшувати таку виплату.

Період з 19.07.2022 по 17.12.2023 регулюється чинною редакцією ст. 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

При цьому, звертаючись до суду із даним позовом позивач просив стягнути середній заробіток за вказаний період, однак в межах шести місяців у сумі 61819,23 грн.

Відтак, враховуючи вищезазначене, а також правову позицію Верховного Суду, викладеної в постанові від 06.12.2024 року у справі №440/6856/22, суд приходить до висновку про можливість застосування положення статті 117 КЗпП України у редакції після набрання чинності Законом №2352-ІХ з обмеженням виплати шістьма місяцями, але без застосування принципу співмірності, враховуючи, що у прохальній частині позивач просить провести розрахунок середнього заробітку позивача виходячи з 182 календарних днів.

Щодо здійснення відповідного розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд зазначає, що вирішення питання про виплату середнього заробітку з визначенням розміру такого заробітку здійснюється за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за № 100 (далі по тексту - Порядок №100), чинність якої згідно з пунктом 2 поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, а також на фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі по тексту - Порядок №100, у відповідній редакції).

Пунктом 2 Порядку №100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Зважаючи на приписи Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №26 при обчисленні середньої заробітної плати військовослужбовцям слід враховувати число календарних днів.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до наданої відповідачем довідки про доходи № 32 ОСОБА_1 середньоденна заробітна плата за березень, квітень 2018 року (тобто за два місяці перед звільненням зі служби) складала 330,30 грн.

Відтак, виходячи із заявлених позивачем меж позовних вимог щодо обрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за 183 календарних дні, суд приходить до висновку, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні дорівнює 60444,90 грн. (330,30 грн.* 183 дні), а не 61819,23 грн., як вказано у прохальній частині позовних вимог.

За приписами ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд при розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача враховує позовні вимоги та підстави позову, що були заявлені позивачем, що узгоджується з приписами ст. 9 КАС України.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у цій адміністративній справі, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності ГУ НП в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення з ГУ НП в Харківській області на користь позивача середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільнені у розмірі 60444,90 грн.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача нарахувати компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строку виплати грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 17.12.2023, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок - № 159).

Також, ст. 1 Закону передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»).

Крім того, ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначає, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Таким чином, із вищенаведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17, від 22.11.2018 у справі № 522/1404/17, від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, від 14.05.2019 у справі № 487/6312/16-а, які відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов`язковими для врахування судом при вирішенні даної справи.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 29.09.2022 року у справі №520/1001/19 Верховний Суд наголошував на тому, що дія Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

У цій же постанові Верховний Суд вказував, що законодавець пов`язав виплату компенсації із виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація, і заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні по справі «Стреч проти Сполученого Королівства» («Stretch - United Kingdom» № 44277/98), в якому Суд, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначив, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.

Крім того, у справі «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» («Von Maltzan and Others v. Germany» № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02) Європейський суд з прав людини надав тлумачення поняттю «майно» саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якого таке поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності». При цьому, Суд зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Суд зазначає, що первинною умовою нарахування компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати є наявність вини відповідача.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 у справі № 520/22106/23 відповідач 17 грудня 2023 року здійснив нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення в загальному розмірі 3923,77 грн., що зазначено в листі ГУНП в Харківській області від 22.12.2023 № 248аз/119/05/29-2023 та підтверджено платіжною інструкцією № 3456 від 15.12.2023.

Отже, з боку відповідача наявна протиправна бездіяльність щодо ненарахування позивачу компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення на виконання судового рішення.

Оскільки під час розгляду справи відповідачем не надано доказів нарахування та виплати на користь позивача відповідної компенсації у зв`язку з виплатою 17.12.2023 грошового забезпечення на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 у справі № 520/22106/23, тому позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою КМУ від 21 лютого 2001 року № 159, у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 по 17 грудня 2023 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 у справі № 520/22106/23 та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою КМУ від 21 лютого 2001 року № 159, у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 по 17 грудня 2023 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 у справі № 520/22106/23.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 13, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення та доплати за несення служби в нічний час на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 у справі № 520/22106/23.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області ( код ЄДРПОУ 40108599) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільнені у розмірі 60444 (шістдесят тисяч чотириста сорок чотири) грн. 90 коп.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області ( код ЄДРПОУ 40108599) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини грошових доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою КМУ від 21 лютого 2001 року № 159, у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 по 17 грудня 2023 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 у справі № 520/22106/23.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1937 грн. (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім гривень) 92 копійки.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А.С.Мороко