Рішення № 127198485, 08.05.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

08 травня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/2237/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши за правилами строщеного позовного провадження (у письмовому порядку) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду з Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 640/2237/22 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС в м. Києві №Ф-1758-17У про сплату заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску станом на 14.07.2021 в розмірі 26808,16 грн.

В обґрунтування вимог зазначено, що 15.10.2021 позивач дізнався про наявність виконавчого провадження, яке перебуває на виконанні у Оболонському ВДВС у м. Києві Центрального МУ МЮ (м. Київ). Інформацію про наявність саме виконавчого провадження позивач отримав від представника банку, оскільки він не зміг скористатись рахунком у банку, на який було накладено арешт. Оскільки боргів позивач не мав і не має, він звернувся до виконавця та отримав інформацію, що дійсно здійснюється ВП №66440662 з виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1758-17 У, виданої ГУ ДПС у м. Києві.

Саму вимогу позивач досі не отримував, проте отримавши код доступу до електронної системи виконавчих проваджень, 02.11.2021 позивач зміг ознайомитись із матеріалами виконавчого провадження та долученими документами.

Так, ознайомившись з матеріалами позивачу стало відомо, що відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу №Ф-1758-17 У, якою встановлено, що станом на 14.07.2021 позивач має заборгованість у сумі 26808,16 грн.

При цьому слід звернути увагу, що вимога фіксує дату, станом на яку зафіксовано заборгованість, при тому, що дата самої вимоги зазначена 15.05.2019, що, на думку позивача, є або опискою, або умисним зазначенням невірної дати формування. В той же час, вимога містить і ряд інших порушень, які вказують на системні та грубі порушення порядку її складання та оформлення.

Контролюючий орган безпідставно визначив зобов`язання зі сплати єдиного внеску, оскільки з 13.10.2017 підприємницьку діяльність не здійснював та не отримував доходу за таку діяльність, а також перебував у трудових відносинах, що підтверджено відповідними записами у трудовій книжці, а отже сплачував заявлену суму єдиного внеску через роботодавця.

Як вбачається з відомостей внесених до трудової книжки позивача з 01.08.2012 по 01.09.2017 працював у Дошкільному навчальному закладі № 632, з 13.10.2017 по 30.09.2019 позивач працював у дошкільному навчальному закладі Печерського району м. Києва. Вказані відомості підтверджуються і даними Пенсійного фонду України за формою ОК-5.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та залишено без руху.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем не подано відзив на позовну заяву. Однак 07.05.2025 до суду через підсистему Електронний суд надійшли письмові пояснення представника відповідача, у яких відповідач зазначив, що ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) перебуває на обліку у ГУ ДПС у м. Києві з 12.07.2010, в інтегрованій картці платника за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковуються автоматичні щоквартальні нарахування єдиного внеску з III кв. 2013 року ІІ квартал 2014 року та нарахування автоматичному режимі за січень-грудень 2017 року та щоквартальні нарахування єдиного внеску з І квартал 2018 року IV квартал 2020 року згідно обраної системи оподаткування в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць на загальну суму 43173,37 грн. Станом на дату надання пояснень, в ІКП обліковується вище зазначена сума недоїмки. Враховуючи наявну недоїмку з єдиного соціального внеску у сумі 26808,16 гривень станом на 15.05.2019, засобами інформаційно-комунікаційної системи ГУ ДПС у м. Києві в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 № Ф-1758-17. Вказану вимогу направлено на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 . Поштове відправлення з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 № Ф-1758-17 повернуто без вручення за закінченням встановленого терміну зберігання. Через нездійснення Позивачем дій щодо погашення боргу (недоїмки) у повному обсязі протягом 10 робочих днів, або адміністративного оскарження у даний строк, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 № Ф-1758-17 набула статусу «узгоджена». У результаті чого, податковим органом направлено заяву до Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 № Ф-1758-17У на суму 26808,16 грн задля забезпечення виконання вимоги та стягнення заборгованості. Просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши паперові та електронні матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) відповідно до даних ЄДРПОУ є фізичною особою підприємцем з 2010 року та боржником у виконавчому провадженні № 66440660 на підставі вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1758-17У від 15.05.2019 (арк.спр. 14-21).

Головне управління Державної податкової служби у м. Києві сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1758-17-У від 15.05.2019, якою повідомило позивача, що станом на 14.07.2021 заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 26808,16 грн та вимагає сплатити заборгованість (арк.спр. 21).

Позивач 25.08.2021 звернувся до відповідача із заявою щодо підстав нарахування заборгованості з єдиного внеску.

Листом від 17.09.2021 № 46/6/26-15-24-05-10 відповідач повідомив позивача про наявний борг зі сплати єдиного внеску, який виник: 21.10.2013 за ІІІ квартал 2013 року в сумі 1194,03 грн; 20.01.2014 за ІV квартал 2013 року в сумі 1218,67 грн; 22.04.2014 за І квартал 2014 року в сумі 1267,95 грн; 21.07.2014 - за ІІ квартал 2014 року в сумі 1267,95 грн; 20.10.2014 - за ІІІ квартал 2014 року в сумі 1267,95 грн; 20.01.2015 - за ІV квартал 2014 року в сумі 1267,95 грн; 09.02.2018 за 2017 рік у сумі 8448,00 грн; 10.04.2018 за І квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн; 19.07.2018 - за ІІ квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн; 19.10.2018 - за ІІІ квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн; 21.01.2019 - за ІV квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн; 19.04.2019 - за І квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн; 19.07.2019 - за ІІ квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн; 21.10.2019 - за ІІІ квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн; 20.01.2020 - за ІV квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн; 20.04.2020 - за І квартал (січень лютий) 2020 року у сумі 2078,12 грн; 20.07.2020 - за ІІ квартал (червень) 2020 року у сумі 1039,06 грн; 19.10.2020 - за ІІІ квартал 2020 року у сумі 3178,12 грн; 19.01.2021 - за ІV квартал (жовтень, листопад) 2020 року у сумі 2200,00 грн (арк.спр. 31-34).

Відповідно до трудової книжки позивач з 01.08.2012 до 01.09.2017 (записи 13-14) працював на посаді двірника у Дошкільному навчальному закладі № 632, з 13.10.2017 до 30.09.2019 (записи з 15-16), працював на посаді двірника у Дошкільному навчальному закладі № 632 (арк.спр. 14-21).

Згідно з відомостями Реєстру застрахованих осіб ДРЗДСС, індивідуальні відомості про застраховану особу, ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 у період з серпня 2012 року до червня 2015 року наявні відомості про сплату страхованих внесків в повному обсязі Управлінням освіти Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код 37451545), з липня 2015 року до серпня 2017 року та з жовтня 2017 року до вересня 2019 року наявні відомості про сплату страхованих внесків Управлінням освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві Державної адміністрації (ідентифікаційний код 39833860) (арк.спр. 95-98).

Відповідно до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) станом на 31.12.2012 обліковувалась переплата у сумі 1707,24 грн. Починаючи з ІІІ квартала 2013 року податковим органом здійснювалось щоквартальне нараховання єдиного внеску, а саме 21.10.2013 за IІІ квартал 2013 року у сумі 1194,03 грн; 20.01.2014 за IV квартал 2013 року в сумі 1218,67 грн; 22.04.2014 за І квартал 2014 року в сумі 1267,95 грн; 21.07.2014 за ІІ квартал 2014 року в сумі 1267,95 грн; 20.10.2014 за IІІ квартал 2014 року в сумі 1267,95; 20.01.2015 за IV квартал 2015 року в сумі 1267,95 грн; 09.02.2018 за 2017 рік у сумі 8448,00 грн; 19.04.2018 за І квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн; 19.07.2018 за ІІ квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн; 19.10.2018 за IІІ квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн; 21.01.2019 за IV квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн; 19.04.2019 за І квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн. Станом на 30.04.2019 заборгованість ФОП ОСОБА_1 єдиного соціального внеску становила 26808,16 грн.

19.05.2019 податковим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 № Ф-1758-17, яку направлено на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 . Поштове відправлення з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 № Ф-1758-17 повернуто без вручення за закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджено наданими відповідачем доказами.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

За приписами пункту 1 частини першої статті 1 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).

Частиною третьою статті 20 Закону № 2464 визначено, що податковим органам з метою перевірки правильності нарахування, обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску надається доступ до персоніфікованих відомостей про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Частиною першою статті 25 Закону № 2464 встановлено, що рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Згідно частини другої статті 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

За приписами частини четвертої статті 25 Закону № 2464 податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з пунктом 42.3 статті 42 Податкового кодексу України якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

Пунктом 42.5 статті 42 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Пунктом 45.1 статті 45 Податкового кодексу України визначено, що платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерствафінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі Інструкція № 449) визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначенимиЗаконом України«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

За приписами підпункту 1 пункту 1 Розділу ІІ Інструкції № 449 платниками єдиного внеску є: фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Пунктом 1 Розділу VI Інструкції№ 449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

За приписами пункту 2 Розділу VI Інструкції№ 449 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Пунктом 3 Розділу VI Інструкції№ 449 встановлено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Пунктом 4 Розділу VI Інструкції№ 449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).

В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання: платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Приписами пункту 5 Розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності):

надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі виникнення у позивача боргу зі сплати єдиного внеску, податковий орган надсилає такому боржнику за податковою адресою вимогу про сплату боргу, яка вважається узгодженою (у даному випадку) через повернення за закінченням терміну зберігання.

З наданої позивачем спірної вимоги встановлено, що в ній зазначено вірну адресу проживання позивача.

Отже в матеріалах справи відсутні відомості про направлення відповідачем спірної вимоги за адресою проживання позивача.

Водночас, з 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII), яким внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.

Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону № 2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 01.01.2017 виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

Предметом спору у цій справі є оцінка правомірності вимоги з огляду на наявність у позивача обов`язку сплачувати ЄСВ у мінімальному розмірі, якщо протягом 2012 - 2019 років він був найманим працівником та роботодавець сплачував за єдиний внесок.

Спірна вимога винесена 15.05.2019 на суму 26808,16 грн.

Листом від 17.09.2021 № 46/6/26-15-24-05-10 відповідач повідомив позивача про наявний борг зі сплати єдиного внеску, який виник: 21.10.2013 за ІІІ квартал 2013 року у сумі 1194,03 грн; 20.01.2014 за ІV квартал 2013 року у сумі 1218,67 грн; 22.04.2014 за І квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн; 21.07.2014 - за ІІ квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн; 20.10.2014 - за ІІІ квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн; 20.01.2015 - за ІV квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн; 09.02.2018 за 2017 рік у сумі 8448,00 грн; 10.04.2018 за І квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн; 19.07.2018 - за ІІ квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн; 19.10.2018 - за ІІІ квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн; 21.01.2019 - за ІV квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн; 19.04.2019 - за І квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн; 19.07.2019 - за ІІ квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першоїстатті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Водночас, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин врегульовано не було.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи - підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Разом з тим, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в податкових органах і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.01.2020 у справа № 480/4656/18, від 04.11.2021 у справі № 140/3209/19, від 18.02.2022 у справі №420/4911/20.

Матеріалами справи підтверджено факт нарахування відповідачем заборгованості з єдиного внеску в період роботи позивачки, як найманого працівника, за яку роботодавцем сплачувався збір в повному обсязі.

На переконання суду, у цьому випадку, сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за позивача частково досягнута за рахунок його сплати роботодавцем.

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено, докази отримання таких в матеріалах справи відсутні, відповідачем під час розгляду справи не надані.

У свою чергу, представником відповідача до суду не надано будь - яких пояснень або належних та достатніх доказів того, що позивач здійснював у період, за який нараховано суму боргу, підприємницьку діяльність та отримував дохід від такої діяльності.

Суд акцентує, що довідка форми ОК-5 у спірний період вказує на сплату роботодавцем єдиного внеску за позивача не в повному обсязі, проте відповідачем при винесенні спірної вимоги не враховано цього факту.

Так, у 2013 та 2014 роках, за які відповідачем нараховано позивачу ЄСВ у сумі 7484,50 грн роботодавцем сплачувався єдиний соціальний внесок за ОСОБА_1 в повному обсязі.

За 2017 рік відповідачем нараховано позивачу ЄСВ у сумі 8448,00 грн виходячи з мінімального внеску 704,00 грн щомісячно.

Дослідженням інформації, зазначеної у довідці форми ОК-5 про отриману позивачем заробітну плату у цей період від Управлінням освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві Державної адміністрації (ідентифікаційний код 39833860) встановлено, що її розмір перевищував мінімальну заробітну плату лише у липні та грудні 2017 року. Тобто, лише за ці місяці роботодавець сплатив за позивача ЄСВ у повному обсязі.

З січня по квітень, а також у листопаді 2017 року заробітна плата позивача становила 1600,00 грн, а ЄСВ сплачено по 352,00 грн в місяць замість 704,00 грн відповідно, у травні та серпні 2017 року позивачу нараховано по 2400,00 грн та сплачено ЄСВ по 528,00 грн відповідно. У червні 2017 року заробітна плата ОСОБА_1 становила 1118,81 грн (ЄСВ 246,14 грн), у жовтні 2017 року 1405,71 грн (ЄСВ 309,26 грн), а у вересні 2017 року заробітна плата позивачу взагалі не нараховувалась та ЄСВ не сплачувалось.

Тобто, враховуючи статус позивача як фізична особа підприємець він зобов`язаний був самостійно незалежно від отримання доходу додатково до сплаченої роботодавцем суми ЄСВ сплатити ще 3668,60 грн, а не 8448,00, як визначив відповідач.

У 2018 році мінімальна заробітна плата становила 3723,00 грн, а мінімальний ЄСВ 819,06 грн щомісяця.

Згідно даних ОК-5 щодо позивача роботодавець - Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві Державної адміністрації (ідентифікаційний код 39833860) сплатило за ОСОБА_1 . ЄСВ у повному обсязі лише за травень, липень грудень 2018 року. У січня 2018 року заробітна плата ОСОБА_1 становила 1859,85 грн (ЄСВ - 409,17 грн), у лютому квітні та червні 2018 року 1861,50 грн, а ЄСВ відповідно по 409,53 грн.

Отже, за 2018 рік позивач повинен був додатково сплатити 2048,01 грн замість 9828,72 грн як нарахував відповідач.

У 2019 році ОСОБА_1 працював в Управлінні освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві Державної адміністрації (ідентифікаційний код 39833860) та до вересня 2019 року отримував заробітну плату не меншу за мінімальну заробітну плату.

Отже за період з січня по вересень 2019 року ЄСВ у мінімально допустимому розмірі за позивача сплачував роботодавець, а тому нарахування відповідачем позивачу ЄСВ за цей період у сумі 8262,54 грн є протиправним.

Починаючи з жовтня 2019 року відомості про працевлаштування позивача відсутні, доказів сплати ЄСВ за цей період позивачем не надано, а тому починаючи з жовтня 2019 року відповідач правомірно нараховував позивачу ЄСВ.

Однак, до спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 № Ф-1758-17 включено заборгованість зі сплати позивачем ЄСВ лише за перший квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн, яке сплачено роботодавцем ОСОБА_1 - Управлінням освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві Державної адміністрації (ідентифікаційний код 39833860).

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього нараховував та сплачував роботодавець, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем в частині, який має право провадити господарську діяльність, проте не отримував дохід від неї.

Отже, відповідачем, за період роботи позивача та сплати за нього роботодавцем єдиного внеску, протиправно нараховано зобов`язання зі сплати єдиного внеску.

З урахуванням встановлених обставин справи, вищенаведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду, беручи до уваги повноваження суду, визначені у статті 245 КАС України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1758-17-У від 15.05.2019 в частині нарахування заборгованості зі сплати ЄСВ у загальній сумі 22798,79 грн, яку сплачено за позивача його роботодавцем.

Щодо посилання позивача на те, що він не отримував вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 № Ф-1758-17 суд зазначає таке.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953 (далі Інструкція № 449).

Згідно з п. 3, 4 розд. VI Інструкції № 449 у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій орган доходів і зборів, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилають вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи податкового органу на суму недоїмки, що перевищує 10 гривень.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога). Відповідно до Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Оскільки податковим органом направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 № Ф-1758-17 на податкову адресу позивача, а поштове відправлення з вимогою повернуто поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням, то ця вимога набула статусу узгодженої та відповідач правомірно вчинив дії з направлення вимоги для її примусового виконання.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, внаслідок чого позовні вимоги слід задовольнити частково, визнавши протиправною та скасувати вимогу в частині визначення недоїмки на суму 22798,79 грн.

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 139КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн, що підтверджується квитанціями.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, а саме на 85 відсотків від суми оскаржуваної вимоги, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 843,54 грн (992,40 * 85%).

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 226, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, ідентифікаційний код 44116011) про визнання протиправним та скасування вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1758-17-У від 15.05.2019 в частині нарахування заборгованість зі сплати єдиного внеску станом на 30 квітня 2019 року у сумі 22798,79 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необгрунтованістю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 843,54 грн (вісімсот сорок три грн 54 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленогостаттею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива