Рішення № 127198293, 08.05.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2025 року справа №320/4075/23

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Білоноженко М.А.,

розглянувши у приміщені суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомВійськового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут (01001, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 45/1, код ЄДРПОУ 24978555)доОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )простягнення коштіввстановив:

Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут - 390 335, 46 грн. витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач відрахований з інституту через академічну неуспішність, та як такого, що не вислужив встановлений строк строкової військової служби. Відповідачу було оголошено суму до відшкодування за час навчання у сумі 390335,46 грн. та надано строк для добровільного відшкодування витрат, пов`язаних із навчанням. Відповідач відмовився від добровільного відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, у сумі 390335,46 грн., що і стало підставою для звернення до суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду, справу №320/4075/23 передано до розгляду судді Харченко С.В.

Визначеним складом суду не вирішено питання щодо відкриття провадження у справі.

Рішенням Вищої ради правосуддя №411/0/15-24 від 13 лютого 2024 ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Згідно з пунктами 2.3.3, 2.3.50 пункту 2.3 "Положення про автоматизовану систему документообігу суду", підпункту 3.3.2 пункту 3.3 частини 3 "Засад використання автоматизованої системи документообігу суду Київського окружного адміністративного суду" призначено повторний автоматизований розподіл справ на підставі Розпорядження від 01.05.2024 №214 р/ка.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду, справу №320/4075/23 передано до розгляду судді Білоноженко М.А.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу прийнято до свого провадження, а позовну заяву залишено без руху.

Представником позивача подано заяву на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена у відзиві на позов, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. На обґрунтування такої позиції, зазначив, що він не припиняв військової служби, а повернувся на службу до Військової частини НОМЕР_1 . У зв`язку з наведеним вважав, що підстави для стягнення з нього на користь Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут витрат, пов`язаних з його утриманням під час навчання, частково відсутні, та визнав позов у частині позовних вимог щодо стягнення 12706,61 грн. Просив частково відмовити в задоволенні позову.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій останній заперечив проти висновків, викладених у відзиві на позовну заяву, а саме зауважив на тому, що між відповідачем та Міністерством оборони України було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, згідно якого ОСОБА_1 , зобов`язаний проходити військову службу (навчання) у ВІТІ, сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів і начальників, свої службові обов`язки. Після закінчення навчання він повинен був проходити військову службу в Міністерстві оборони України на посадах офіцерського складу протягом 5 років ,а не тільки повернутись до проходження військової служби.

Представник позивача подав заперечення на відповідь на відзив, в якій підтвердив позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, а також наголосив на тому, що оскільки додаткова винагорода військовослужбовця, за своїм змістом, є винагородою за службу особливого характеру, вважаємо, що виплата винагороди є мінімальною державною гарантією в оплаті праці (професійної діяльності), гарантією соціального захисту військовослужбовця. Відсутні підстави для стягнення з колишнього курсанта винагороди виплаченої на підставі Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року у розмірі 376463,00 грн, оскільки дані суми не визначені законом такими, що включаються у витрати, пов`язані із утриманням військовослужбовця у вищому навчальному закладі. Законами України не встановлено, що виплачена курсанту додаткова винагорода є витратами на утримання у навчальному закладі.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розпочато через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.08.2020 року призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлений на навчання до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації (м. Київ).

З 25.08.2020 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортні дані: № НОМЕР_2 , орган видачі 8030, дата видачі 03 лютого 2022 року інн. НОМЕР_3 ) наказом начальника Військового інституту від 17.08.2020 року №31 (по особовому складу) зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання, наказом начальника ВІТІ (витяг з наказу начальника ВІТІ (по стройовій частині ) №172 від 25.08.2020 року) з 25 вересня 2020 року ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу інституту, на всі види забезпечення, на котлове забезпечення по курсантській нормі з обіду 25.08.2020 року.

У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 24.02.2022 відповідно до Указу Президента «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 та на виконання Бойового завдання Військового інституту телекомунікацій та інформатизації №1/12/196/БН-4/ дск від 27.02.2022 року ОСОБА_3 був залучений до виконань бойових завдань, в тому числі під час оборони та евакуації жителів Бучанського району Київської області, що підтверджується Витягом копія якого додається, оригінал наявний у Відповідача.

У зв`язку із цим, починаючи з березня 2022 року Відповідач отримував Винагороду, встановлену Постановою Кабінету міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Загальний розмір винагороди отриманої Відповідачем за період з березня 2022 року по січень 2023 року складає 376463,00 грн.

ОСОБА_1 залучався до виконання бойових завдань, у зв`язку із чим отримав посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_4 , відзначений нагрудним знаком «Ветеран війни», а також медаллю «Незламним героям російсько-української війни» від 18.01.2023 року, копії яких додаються, оригінал наявний у Відповідача.

25.01.2023 року наказом начальника Військового інституту від 25.01.2023 №25 (по стройовій частині) ОСОБА_1 відраховано з інституту у зв`язку з достроковим розірванням контракту через академічну неуспішність, та як такого що не вислужив встановлений строк строкової військової служби, направлений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 . 25.01.2023року наказом начальника Військового інституту від 25.01.2023 №25 (по стройовій частині) ОСОБА_1 , з 25.01.2023року виключити із списків особового складу інституту та всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 26.01.2023 року.

Відповідач не закінчив військову службу, а 25.01.2023 року Наказом начальника ВІТІ від 25.01.2023 року №25 ОСОБА_4 був відрахований із навчання, у зв`язку із достроковим розірванням контракту через академічну неуспішність, та як такого що не вислужений встановлений строк військової строкової служби направлений до військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується листом командира ВЧ НОМЕР_1 , копія додається, оригінал наявний у Відповідача.

Загальна сума витрат на утримання ОСОБА_5 ., у ВІТІ складає 390335,46 грн, з яких витрати пов`язані з грошовим забезпеченням - 389169,61 грн., з продовольчим забезпеченням протягом навчання - 0 грн., з речовим забезпеченням - 0 грн., послуги за споживання комунальних послуг та енергоносіїв - 0 грн., медичне забезпечення - 1165,85 грн. що підтверджується довідками-розрахунками відповідних служб Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут. 25.01.2023 року відповідач ознайомився із сумою заборгованості, що підтверджується листом ознайомлення.

Станом на момент звернення до суду з відповідним позовом відповідач не здійснив оплату за утримання у вищому навчальному закладі.

Таким чином, позивач вважає, що у зв`язку із тим, що відповідачем протягом значного проміжку часу з моменту звільнення добровільно не відшкодовано витрати, понесені університетом на його навчання, позивач звертається до суду із позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Публічно-правовим вважається спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з п.17 ч.1 ст.4 КАС України, публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 30 січня 2019 року у справі №810/2610/16 зазначив, що спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.

Саме така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З урахування позиції Верховного Суду дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до норм статті 3 "Про Збройні Сили України", організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Згідно з частиною 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", з", "и" пункту 1 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (стаття 22 Конституції України).

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (стаття 24 Конституції України).

Згідно із статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Право приватної власності є непорушним. Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій. (стаття 3 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII, далі - Закон № 1934-XII).

Соціальний захист працівників Збройних Сил України забезпечується відповідно до законодавства про працю, про державну службу, інших нормативно-правових актів (стаття 16 Закону № 1934-XII).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII(далі - Закон № 2011- XII), ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Статтею 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів) є видом військової служби (частина шоста статті 2 Закону №2232-XII).

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України(частина третя статті 24 Закону №2232-XII).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, відповідач не закінчив військову службу, а 25.01.2023 року Наказом начальника ВІТІ від 25.01.2023 року №25 ОСОБА_4 був відрахований із навчання, у зв`язку із достроковим розірванням контракту через академічну неуспішність, та як такого що не вислужений встановлений строк військової строкової служби направлений до військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується листом командира ВЧ НОМЕР_1 , копія додається, оригінал наявний у Відповідача.

Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас (пункт 7 Положення № 1153/2008).

У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.

Витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту (підпункт 2.1.1 Порядку № 419).

Тобто даним Пунктом встановлено саме які види грошового забезпечення являються витратами на грошове забезпечення і додаткова винагорода не включена до цього переліку.

Для курсантів, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, до розрахунку береться різниця між грошовим забезпеченням, фактично отриманим курсантом за відповідний період навчання, та витратами на виплату посадового окладу за відповідною посадою військовослужбовця строкової військової служби за цей самий період (підпункт 2.1.1.2 Порядку № 419).

Згідно із пунктом 3 Наказу № 419 відшкодовані за утримання курсантів у ВНЗ кошти враховуються у кошторисних показниках спеціального фонду відповідних центральних органів виконавчої влади як власні надходження ВНЗ та витрати на утримання курсантів.

Оскільки грошове забезпечення військовослужбовця, за своїм змістом, є винагородою за службу особливого характеру, вважаємо, що виплата винагороди є мінімальною державною гарантією в оплаті праці (професійної діяльності), гарантією соціального захисту військовослужбовця.

Позивач на виконання Бойового завдання Військового інституту телекомунікацій та інформатизації №1/12/196/БН-4/ дск від 27.02.2022 року ОСОБА_3 був залучений до виконань бойових завдань, в тому числі під час оборони та евакуації жителів Бучанського району Київської області, що підтверджується Витягом копія якого додається, оригінал наявний у Відповідача.

Більше того, ОСОБА_1 залучався до виконання бойових завдань, у зв`язку із чим отримав посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_4 , відзначений нагрудним знаком «Ветеран війни», а також медаллю «Незламним героям російсько-української війни» від 18.01.2023 року, копії яких додаються, оригінал наявний у Відповідача.

З аналізу вищенаведених норм права доходимо висновку про відсутність підстав для стягнення з колишнього курсанта винагороди виплаченої на підставі Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року у розмірі 376463,00 грн, оскільки дані суми не визначені законом такими, що включаються у витрати, пов`язані із утриманням військовослужбовця у вищому навчальному закладі, а тому не підлягають стягненню з позивача, як військовослужбовця, який продовжив військову службу після дострокового припинення навчання.

Таким чином, позовні вимоги визнаємо частково, а саме в розмірі 12 706,61 грн. (389169,61 376463,00) згідно розрахунку, наявного в матеріалах справи.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, у даній справі підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд

в и р і ш и в:

Позов Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут (01001, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 45/1, код ЄДРПОУ 24978555) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут 12706,61 грн. витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.