Ухвала суду № 127198216, 08.05.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову в задоволенні відводу судді

08 травня 2025 року №826/4061/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Щавінського В.Р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства соціальної політики України, Кабінету Міністрів України з вимогами:

- визнати незаконними дії Міністерства соціальної політики України щодо подання на затвердження Кабінету Міністрів України пропозиції, що у зазначені у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 26 січня 2016 року № 760 в частині, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562;

- визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України, зазначені у пункті 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26 січня 2016 року № 760 в частині, що одноразова компенсація виплачується в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року № 285 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність деяких постанов Кабінету Міністрів України";

- визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України, зазначені у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 26 січня 2016 року № 760 в частині, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562;

- визнати дискримінаційними дії Кабінету Міністрів України в частині обґрунтування розміру щорічної допомоги на оздоровлення інваліду III групи 90 грн у порівнянні із розмірами щорічної грошової допомоги на оздоровлення державним службовцям, військовослужбовцям;

- визнати дискримінаційними і такими, що порушують право на достатній життєвий рівень дії Кабінету Міністрів України в частині обґрунтування розміру щорічної допомоги на оздоровлення інваліду III групи 90 грн у порівнянні із розмірами щорічної допомоги державним службовцям та іншим соціальним групам громадян;

- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині відсутності контролю за виконанням приписів прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо усунення дискримінаційного ставлення до громадян, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях та військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї" від 21 квітня 2016 року № 1339-VIII в частині Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

- зобов`язати Міністерство соціальної політики України подати до Кабінету Міністрів України пропозиції змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 760 "Про затвердження Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян" в редакції, викладеній у заяві про збільшення позовних вимог;

- зобов`язати Кабінет Міністрів України прийняти зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 760 "Про затвердження Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян" в редакції, , викладеній у заяві про збільшення позовних вимог.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 06.07.2022 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019 скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2022 матеріали справи прийнятті до провадження суддею Скочок Т.О.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2022 позов залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022 ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2022 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За результатом автоматизованого розподілу, справу №826/4061/17 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.

На виконання службової записки судді Леонтовича А.М. від 24.09.2024, згідно автоматизованого розподілу визначено склад колегії суддів : головуючий суддя - Леонтович А.М., судді : Лисенко В.І., Терлецька О.О.

Ухвалою суду від 23.09.2024 адміністративну справу №826/4061/17 прийнято до провадження та вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження колегією суддів під головуванням судді Леонтовича А.М., суддів: Лисенко В.І., Терлецької О.О. Призначено підготовче засідання на 28 жовтня 2024 року о 14.00 год. Підготовче засідання ухвалено проводити одноособово суддею Леонтовичем А.М.

22.11.2024 через Електронний суд позивач направив заяву про відвід судді Леонтовича А.М., що зареєстровано 25.11.2024 та передана судді для розгляду 25.11.2024.

Ухвалою суду від 25.11.2024 визнано необґрунтованою заяву позивача - ОСОБА_1 про відвід судді від 22.11.2024.

Матеріали адміністративної справи № 826/4061/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід відповідно до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

За результатом автоматизованого розподілу, справу №826/4061/17 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 від 22.11.2024 про відвід судді Леонтовича А.М. від розгляду адміністративної справи № 826/4061/17 - відмовлено.

У подальшому суддею було встановлено, що позивачем було подано скаргу щодо дисциплінарного проступку судді ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя у зв`язку з істотним порушенням при розгляді справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 заяву про самовідвід судді Леонтовича А.М. задоволено та передано адміністративну справу №826/4061/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії до Відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

За результатом автоматизованого розподілу, справу №826/4061/17 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Щавінському В.Р.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2024 прийнято до провадження справу № 826/4061/17 та визначено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 24.02.2025 об 11:00 год.

До суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній адміністративній справі. Підставою для зупинення позивач зазначає, що він звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на ухвалу про відмову в забезпеченні позову від 22.01.2025. Позивач просить не розглядати дану справу до закінчення апеляційного розгляду його апеляційної скарги на ухвалу про відмову в забезпечені позову від 22.01.2025.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 відмовлено у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про зупинення провадження в адміністративній справі №826/4061/17.

30.04.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Щавінського В.Р.

В обґрунтування заяви позивач посилається на порушення, на його думку, норм процесуального права при розгляді справи, вказує, що 6 грудня 2024 року згідно протоколу повторного розподілу адміністративної справи головуючим суддею був призначений суддя Щавінський В.Р. судді Лапій С.М., Головенко О.Д. У порушення статті 243 КАС України суддя Щавінський В.Р. ухвалу суду про відкриття адміністративного провадження не прийняв.

Зазначає, що 20 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» подано заяву про забезпечення позову. Позивач зазначає, що 22.01.2025 ухвалою Київського окружного адміністративного суду необґрунтовано відмовлено у забезпеченні позову. На думку позивача, при прийнятті вказаного рішення, судом не враховано судової практики Європейського Суду з прав людини, висновків постанови Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 826/4061/17 та не надано правової оцінки всім заявленим позовним вимогам, не розглянуто оскарженого подання Міністерства соціальної політики України, не надано оцінки чи є законними та обґрунтованими пропозиції, які відповідач просить зобов`язати подати до Кабінету Міністрів України. Вказані обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору, а вирішення вищезазначених позовних вимоги має значення для вирішення і інших заявлених позовних вимог. Крім того вважає, що суддею Щавінським В.Р. у порушення ст.ст.2, 6, 7, 13, 243, 244 КАС України прийнято ухвалу про відмову у зупиненні провадження у справі до закінчення апеляційного провадження скарги позивача на ухвалу суду від 22.01.2025. На думку позивача, суддею Щавінський В.Р. порушено строк розгляду адміністративного позову встановлений статтями 257-258, 263 КАС України. Оскільки суддя Щавінський В.Р. з першого судового рішення дає зрозуміти, що встановлений строк не буде дотримуватись і призначає спочатку судове засідання на 26.03.2025 (через 110 днів), а потім на 08.05.2025 (через 153 дні).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 6 травня 2025 року визнано необґрунтованим відвід судді Київського окружного адміністративного суду Щавінського В.Р. у справі №826/4061/17, матеріали адміністративної справи №826/4061/17 передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вирішення питання про відвід судді Щавінського В.Р. здійснюється суддею Кочановою П.В.

За змістом частини 8 статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Щавінського В.Р. у адміністративній справі № 826/4061/17 у порядку письмового провадження.

Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою цієї статті КАС України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).

Відповідно до положень частин першої-третьої статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначені підстави для відводу (самовідводу) судді, а також порядок здійснення такого відводу (самовідводу). При цьому, особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості, і такі обставини мають бути доведеними.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 у рішенні Європейського суду з прав людини "Ветштайн проти Швейцарії" викладено правовий висновок відповідно до якого суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2009 у справі "Білуха проти України" зазначено, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Відповідно до Основних принципів незалежності судових органів (схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та 13.12.1985), незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов`язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. При цьому, не повинно мати місця неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя.

Згідно Бангалорських принципів діяльності судді, затверджених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, не зважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їхні причини.

З аналізу практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), вбачається, що останнім визначено концептуальні підходи до тлумачення статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб`єктивні та об`єктивні компоненти.

Так, у справі "П`єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

На думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу.

Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової цього поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлено наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказано, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість чи порушення принципу безсторонності.

Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2018 в адміністративній справі №800/592/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 73903174).

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Щавінського В.Р., проаналізувавши наведені позивачем аргументи, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки вмотивованих доводів та доказів упередженості судді Щавінського В.Р. в подальшому розгляді справи, позивач не навів та не надав.

Враховуючи викладені в обґрунтування поданої заяви про відвід судді, суд дійшов висновку, що доводи заявника ґрунтуються на його незгоді з прийнятими процесуальними рішеннями та діями в межах розгляду справи.

Суд зазначає, що згідно з роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України в п.10 Постанови №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

При цьому, незгода особи, яка бере участь у справі, з процесуальними діями судді під час судового розгляду справи є підставою для оскарження прийнятих за результатами розгляду справи рішень в апеляційному чи касаційному порядку. Оцінку процесуальним діям суду можуть надавати лише суди вищих інстанції.

Крім того, відповідно до правових позицій, висловлених Верховним Судом в ухвалах від 31.10.2023 у справі № 990/278/23, від 23.11.2023 у справі № 380/17241/22 не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Також суд вважає наголосити на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.

Інших підстав, передбачених статтями 36 та 37 Кодексу адміністративного судочинства України для відводу судді Щавінського В.Р., які б підтверджували наявність обставин, що викликають сумнів у його неупередженості, судом не встановлено.

За таких обставин, підстави для задоволення заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Щавінського В.Р. відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 36-37, 39, 40, 243, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Щавінського В.Р. в адміністративній справі №826/4061/17 - відмовити.

Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Суддя Кочанова П.В.