Ухвала суду № 127198142, 07.05.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про передачу адміністративної справи

з одного адміністративного суду до іншого

07 травня 2025 року м. Київ №320/22312/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Білоус А.Ю., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до Кабінету Міністрів України (ідентифікаційний код 00031101, місцезнаходження: 01008, місто Київ, вулиця Михайла Грушевського, будинок 12/2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство економіки України (ідентифікаційний код 37508596, місцезнаходження: 01008, місто Київ, вулиця Михайла Грушевського, будинок 12/2); Міністерство юстиції України (ідентифікаційний код 00015622, місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13); Рада національної безпеки і оборони України (ідентифікаційний код 21656169, місцезнаходження: 01601, місто Київ, вулиця Петра Болбочана, будинок 8) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Сухов Юрій Миколайович звернувся до Київського окружного адміністративного суду в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, відповідно до якого просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягає у невнесенні до Ради національної безпеки і оборони України пропозиції про скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо громадянина України ОСОБА_1 шляхом виключення пункту 2 з Додатку до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 лютого 2025 року Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), введеного в дію Указом Президента України від 12 лютого 2025 року №81/2025;

- зобов`язати Кабінет Міністрів України внести до Ради національної безпеки і оборони України пропозиції про скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо громадянина України ОСОБА_1 шляхом виключення пункту 2 з Додатку до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 лютого 2025 року Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), введеного в дію Указом Президента України від 12 лютого 2025 року №81/2025.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Перевіряючи дотримання при поданні позовної заяви правил підсудності суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 25 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Кодексу адміністративного судочинства України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

Згідно правозастосування Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.10.2024 року в справі № 320/43912/24 при визначенні належної підсудності належить виходити з фактичного предмету оскарження (з чим не згоден позивач), а не з буквальним визначенням позивачем відповідача. Зазначене логічно узгоджується з повноваженнями суду самостійно залучати належного відповідача як другого відповідача у справі при відсутності повноважень змінювати предмет спору.

Позивач оскаржує бездіяльність Кабінету Міністрів України, пов`язану з відсутністю ініціювання перед РНБО України пропозиції стосовно скасування санкцій, застосованих до позивача, та, відповідно, просить зобов`язати відповідача ініціювати питання щодо скасування застосованих санкцій.

Законом України "Про санкції" № 1644-VII врегульовано чіткий порядок застосування санкцій, який передбачає такі етапи: 1) подання ініціатором, яким є МЗС України, пропозиції щодо застосування таких санкцій до КМ України; 2) внесення відповідної пропозиції КМ України на розгляд РНБО України; 3) прийняття РНБО України відповідного рішення; 4) введення такого рішення РНБО України в дію Указом Президента України.

У доводах позовної заяви позивач наголошує на безпідставності застосованих до нього відповідно до Указу Президента України від 12 лютого 2025 року №81/2025 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 лютого 2025 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» безстрокових санкцій (позиція 2 у Додатку).

Як свідчать приписи частини третьої статті 5 Закону № 1644-VII рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Отже, Президент України, у межах наданих йому повноважень, вводить у дію рішення РНБО України.

Київський окружний адміністративний суд не має правових підстав надавати оцінку обґрунтованості застосування санкцій та фактично вирішувати питання законності Указу Президента України, яким введено в дію рішення РНБО України щодо застосування до позивача санкцій, оскарження яких мало б здійснюватися у спеціальному порядку, визначеному частиною четвертою статті 22 КАС України.

За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У даній справі за відсутності відповідного рішення Верховного Суду, яке набрало законної сили, про визнання протиправним та скасування Указу Президента України про введення в дію рішення РНБО України в частині застосування санкцій до позивача, законність застосування таких санкцій не може бути предметом розгляду місцевого адміністративного суду.

Такий правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 14 вересня 2022 року в справі № 640/7728/20.

Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

На думку суду, таке ж процесуальне рішення (про передачу справи на розгляд іншого суду) необхідно прийняти у випадку, якщо при прийнятті до провадження у справі буде встановлено, що справа належить до предметної/інстанційної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Інше тлумачення та застосування статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України призведе до розгляду адміністративної справи з порушенням правил предметної/інстанційної підсудності, що відповідно до статті 318 Кодексу адміністративного судочинства України є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

При цьому неналежність обраної позивачем підсудності свідчить, що невірно обраний суд (Київський окружний адміністративний суд) може прийняти виключно рішення про передачу справи до суду, якому така справа підсудна, не виконуючи при цьому жодних інших вимог ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскільки для вирішення таких питань Київський окружний адміністративний суд не буде судом, встановленим законом.

Відповідно до приписів статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України питання про передачу адміністративної справи за загальним правилом розглядається судом у порядку письмового провадження шляхом постановлення ухвали. Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Таким чином, з метою дотримання вимог закону, що визначають правила підсудності адміністративних справ, а також для забезпечення прав учасників справи на розгляд справи "судом, встановленим законом", адміністративну справу належить передати на розгляд до належного суду, а саме до Верховного Суду як суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 22, 25, 29, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Адміністративну справу №320/22312/25 за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до Кабінету Міністрів України (ідентифікаційний код 00031101, місцезнаходження: 01008, місто Київ, вулиця Михайла Грушевського, будинок 12/2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство економіки України (ідентифікаційний код 37508596, місцезнаходження: 01008, місто Київ, вулиця Михайла Грушевського, будинок 12/2); Міністерство юстиції України (ідентифікаційний код 00015622, місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13); Рада національної безпеки і оборони України (ідентифікаційний код 21656169, місцезнаходження: 01601, місто Київ, вулиця Петра Болбочана, будинок 8) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - передати за інстанційною підсудністю до Верховного Суду як суду першої інстанції.

Передачу справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження даної ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали

Суддя Білоус А.Ю.