Рішення № 127197471, 07.05.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/20958/24

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у призначенні пенсії за віком у відповідності до ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити з 05.07.2024 у відповідності до ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсію за віком, з урахуванням стажу, що підтверджується трудовою книжкою від 28.10.1987 серії НОМЕР_1 , у тому числі період роботи з 20.10.1978 по 02.02.1988, а також з 22.02.1988 по 22.01.1991.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії, на що отримала відмову, у зв`язку з відсутністю страхового необхідного страхового стажу. Вважає, відмову відповідача у призначенні пенсії протиправною, необґрунтованою та такою, що суперечить нормам законодавства. Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Ухвалою судді відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що недоліки оформлення трудової книжки відповідачем не були самостійною підставою для відмови позивачеві у зарахуванні спірного періоду роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, проте, дана може свідчити про недостовірність запису та ставити під сумнів період трудової діяльності позивача.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що за наявними документами та даними системи персоніфікованого обліку страховий стаж становить 27 років 05 місяців 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

05.07.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирськійобласті із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV(далі - Закон № 1058-IV).

За принципом екстериторіальності вказану заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та прийнято рішення №064350007520 від 12.07.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

У рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28.10.1987 з 20.10.1987 по 02.02.1988 в зв`язку з тим, що запис про звільнення не засвідчено печаткою підприємства та з 22.02.1988 по 22.01.1991, оскільки невідповідність між датою звільнення та датою наказу про звільнення(21.02.1991).

Про зміст рішення позивача було повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 19.07.2024 №0600-0212-8/88929.

Позивач таке рішення вважає протиправним, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно ізстаттею 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону № 1058-IVпередбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням частини першоїстатті 9 Закону1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Стаття 4 Закону № 1058закріплює, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2018 по 31.12.2018 - не менше 25 років; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - не менше 26 років; з 01.01.2020 по 31.12.2020 - не менше 27 років; з 01.01.2021 по 31.12.2021 - не менше 28 років; з 01.01.2022 по 31.12.2022 - не менше 29 років; з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років; з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року - не менше 31 року; з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 років; з 01.01.2026 по 31.12.2026 - не менше 33 років; з 01.01.2027 по 31.12.2027 - не менше 34 років; починаючи з 01.01.2028 - не менше 35 років.

Однією із обов`язкових умов для призначення пенсії є підтвердження особою відповідного страхового стажу.

Страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписамистатті 62 цього Закону України "Про пенсійне забезпечення"основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 4статті 24 Закону України №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цимЗаконом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637(далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком стала відсутність необхідного страхового стажу, оскільки відповідачем не враховано період роботи за записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 28.10.1987.

Так, до страхового стажу не зараховано періоди роботи:

- з 20.10.1987 по 02.02.1988 в зв`язку з тим, що запис про звільнення не засвідчено печаткою підприємства;

- з 22.02.1988 по 22.01.1991, оскільки міститься невідповідність між датою звільнення та датою наказу про звільнення (21.02.1991).

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на таке.

У п. 2.3. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої Постановою Держкомтруда СРСР від 02.06.1974 №162, яка діяла на момент внесення записів в трудовій книжці позивача, вказано, що всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведенні на іншу постійну роботу або звільненні, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижня, а при звільненні - в день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, в т.ч. внесення до неї записів та поставлення печаток є підприємство роботодавець.

ПоложеннямиЗакону №1058-ІVпідставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд зауважує на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14989/15-а (адміністративне провадження №К/9901/11030/18).

Більше того, відповідно п. 4постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбаченихзакономвипадках іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Отже, позивач не може нести відповідальність за допущені роботодавцем помилки у трудовій книжці, в тому числіза відсутність печатки на записі про звільнення та невідповідність дати звільнення даті наказу про звільнення.

В той же час, відповідно до запису №1 в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 28.10.1987 ОСОБА_1 прийнято дояркою в колгосп «За комунізм» Андрушівського району 20.10.1987.

Запис про прийняття на роботу засвідчено підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства, а також містить посилання на відповідний наказ №130-к від 28.10.1987.

Відповідно до запису №2 ОСОБА_1 звільнена за власним бажанням 02.02.1988.

Запис про звільнення засвідчено підписом уповноаженої особи та міститься посилання на наказ №16к від 03.02.1988.

Відповідно до запису №3 в трудовій книжці ОСОБА_1 прийнято дояркою в колгосп «За комунізм» Андрушівського району 22.02.1988.

Запис про прийняття на роботу засвідчено підписом уповноваженої особи а також містить посилання на відповідний наказ №25-к від 22.02.1988.

У записі 4 у відповідній графі міститься дата звільнення з роботи- 22.01.1991 та номер наказу№18к від 21.02.91. Запис засвідчено печаткою.

В той же час, суд наголошує,що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Висновки аналогічного характеру викладені в постановах Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі №548/2056/16-а та від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а.

Таким чином, твердження відповідача про наявність помилок у трудовій книжціне можуть спростовувати факт наявності у позивача страхового стажу у спірний період.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій врегульовано "Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

При цьому Суд звертає увагу на те, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку запису у трудовій книжці про спірні періоди роботи позивача не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Матеріалисправи не містять доказів вчинення відповідачем дій, що спрямовані на отримання будь-яких додаткових документів щодо підтвердженнястажу позивача.

Водночас, до суду не надано доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивача містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.

Отже, доводи відповідача про те, що розбіжності в записах трудової книжки мають наслідок не зарахування періоду роботи до страхового стажу визнаються судом безпідставними.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 20.10.1987 по 02.02.1988 та з 22.02.1988 по 22.01.1991 згідно наданої копії трудової книжки.

При цьому суд зазначає, що такі дії виразились у прийнятті неправомірного рішення №064350007520 від 12.07.2024.

Керуючись приписами частини 2статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту прав позивача, суд уважає за необхідне вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протриманим та скасування зазначеного рішення і зобов`язання зарахувати такий стаж до страхового.

Надаючи правову оцінку вимозі позивача про зобов`язання ГУ ПФУ в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 20.10.1987 по 02.02.1988 та з 22.02.1988 по 22.01.1991, суд зауважує на таке.

Відповідно до частини 5статті 45 Закону України №1058-ІVпенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

При цьому, згідно частини 1 статті 58 указаногоЗакону Пенсійний фондє органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, виплат за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом,Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»та статутом Пенсійного фонду.

З огляду на приписи Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженогопостановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1(далі - Порядок №22-1), вирішення питання про призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням територіального органу Пенсійного фонду України. Такі ж висновки випливають й зі змісту наведених вище положеньЗакону України №1058-ІV.

Разом з тим, покладаючи на відповідача обов`язок повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення про призначення пенсії останньому з урахуванням висновків суду, суд фактично втрутиться у дискрецію суб`єкта владних повноважень, позбавивши останнього альтернативних варіантів поведінки, на яких безпосередньо наголошувалося у судовому рішенні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права буде саме зобов`язання органу Пенсійного фонду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 20.10.1987 по 02.02.1988 та з 22.02.1988 по 22.01.1991 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28.10.1987, з урахуванням висновків суду.

При цьому, відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, що розглядається, суд установив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, рішенням якого ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо повторного розгляду такої заяви має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Тому, звернені позовні вимоги до іншого відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задоволенню не підлягають.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 липня 2024 року у справі №240/16372/23.

Оцінюючи в сукупності обставини справи, враховуючи вище наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У силу приписівст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Керуючись положеннями статей9,72-77,139,242-246,251,262,263,292,293,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7,м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, 76018. РНОКПП/ЄДРПОУ: 20551088)про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити діїзадовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №064350007520 від 12.07.2024 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 20.10.1987 по 02.02.1988 та з 22.02.1988 по 22.01.1991 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28.10.1987 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.07.2024 про призначення пенсії за віком.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева

07.05.25