Рішення № 127197253, 07.05.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2025 року Справа№640/11507/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17), в якому просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в особі заступника директора розпорядника Фонду Радухи Наталії Євгеніївни, щодо перевірки фактів, викладених в письмовому зверненні ОСОБА_1 від 17.05.2022, та щодо не забезпечення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб права позивача на особистий прийом керівництвом органу державної влади;

2) зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в особі директора розпорядника Фонду Рекрут Світлани Валеріївни невідкладно вчинити дії щодо перевірки фактів, викладених у зверненні ОСОБА_1 від 17.05.2022, та надати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк на підставі ч. 1 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», та забезпечити права позивача на особистий прийом керівництвом Фонду на підставі ст. 22 цього Закону.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що позивач звернувся до фонду із заявою від 17.05.2022 у якій повідомив фонд про наявність судових рішень у справі №753/12214/20 та № 753/20114/20, які набрали законної сили, та на думку позивача є невиконаними. У зв`язку із зазначеним позивач просив Фонд вжитих відповідних заходів щодо безумовного виконання рішень суду.

У відповідь Фондом було направлено лист від 08.06.2022 № 49-036-5126/22, відповідно ідо якого повідомлено позивача про те, що за інформацією Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» рішення у справі № 753/12214/20 не може, з огляду на те, що правочин не є нікчемним на підставі п. 4 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Крім того, позивач зазначає, що Фондом було не забезпечено право на особистий прийом до керівництва Фонду.

Позивач вважаючи, що Фонд протиправно не забезпечив виконання судових рішень, перевірку фактів, викладених у заяві та не забезпечив особистий прийом керівниками Фонду, звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2022 відкрито провадження у справі №640/11507/22 за вказаним позовом та призначено цю справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою від 29.07.2022 (яку відповідач отримав 08.08.2022) суд встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та наявних у нього доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.08.2022 продовжено Фонду гарантування вкладів фізичних осіб строк для подання відзиву на позов та доказів, встановлений в ухвалі від 29.07.2022, до 12.09.2022 включно.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечує проти позову, та вказує, що інформація у повному об`ємі була надана позивачу у листі-відповіді від 08.06.2022 №49-036-5126/22, в межах строку, встановленого Законом України «Про звернення громадян».

Також зазначає, що права позивача уповноваженими особами фонду та фондом гарантування вкладів не порушувались, оскільки Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачає інших способів та порядку повернення коштів вкладів, аніж той, що передбачений законом, а тому застосування наслідків нікчемності правочині не вбачається можливим.

Щодо особистого прийому відповідач вказує, що відповідно до відомостей ПК СЕД посадовими особами інформаційно консультаційного центру Фонду було зафіксовано 09.06.2022 та 15.06.2022 звернення позивача за телефоном 044333 35 85 щодо проведення особистого прийому керівництво фонду з аналогічних витань, викладених у зверненні від 17.05.2022. Позивачу було роз`яснені правила та порядку проведення прийому громадян у Фонді, визначені Положенням, та запропоновано спочатку записатися на прийом до посадових осіб інформаційно консультаційного центру.

З урахуванням наведеного у сукупності вбачається, що Фонд гарантування вкладі фізичних осіб діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Положенням про особистий прийом громадян у Фонді гарантування вкладів, фізичних осіб, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонд від 21.12.2015 № 233, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності і Фонду та зобов`язання забезпечити право на особистий прийом керівництвом Фонду.

У відповіді на відзив позивач вказує, що наведені доводи відповідача необґрунтовані та безпідставні, вважає, що після ухвалення заочного судового рішення на користь позивача, відповідач добровільно відмовився його виконувати. Також просив відмовити у задоволенні клопотання від 12.09.2022 про закриття провадження у справі.

У окремі заяві від 12.09.2022 представник відповідача просить закрити провадження у цій справі, оскільки звернення позивача від 17.05.2022 направлялась до Фонду з метою отримання необхідної інформації щодо виконання уповноваження особами Фонду судових рішень у цивільних справах, у цьому випадку відносини між позивачем та Фондом щодо надання обґрунтованої відповіді та забезпечення права на особистий прийом керівника Фонду не є публічно-правовим у розумінні КАС України.

Крім того, у заяві від 21.09.2022 представник відповідача просить закрити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не забезпечення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб права позивача на особистий прийом керівництвом органу державної влади, та зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб забезпечити права позивача на особистий прийом керівництвом Фонду на підставі ст. 22 цього Закону України «Про звернення громадян», оскільки Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на адресу позивача було направлено лист від 12.09.2022 №37-9002/22, відповідно до якого позивачу призначено особистий прийом у заступника директора - розпорядника Фонду 28.09.2022 року о 12:00 год. в приміщенні Фонду.

Відповідно до пункту 2 розділу II Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» справу №640/11507/22 передано на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.03.2025 вказану справу прийнято до провадження.

Запропоновано учасникам справи протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання цієї ухвали надати суду письмові пояснення та/або заяву у разі зміни фактичних обставин у цій справі, вибуття, необхідності залучення або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, а також у разі врегулювання спору.

Інших клопотань, заяв до суду не було подано.

Ухвалою суду від 07.03.2025 заяву представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.09.2022 про закриття провадження у частині позовних вимог задоволено та закрито провадження у справі №640/11507/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не забезпечення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб права позивача на особистий прийом керівництвом органу державної влади та зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб забезпечити права позивача на особистий прийом керівництвом Фонду на підставі ст. 22 цього Закону України «Про звернення громадян». У задоволенні заяви представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.09.2022 про закриття провадження у справі - відмовлено.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся із заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.05.2022, у якій вказав, що рішенням у справі №753/12214/20 та 75/20114/20 зобов`язано уповноважену особу фонду гарантування вкладів вчинити певні дії, проте судові рішення тривалий час не виконуються. Просив вжити заходи щодо відповідні заходи щодо виконання рішень суду, про результати розгляду заяви просить повідомити письмово.

За результатом розгляду звернення листом від 08.06.2022 фондом гарантування вкладів фізичних осіб №49-036-5123/22 повідомлено позивачу, що відповідно до постанови Правління НБУ від 02.10.2015 № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - АТ «Дельта Банк», Банк) виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.10.2015 № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

За інформацією, отриманою від уповноваженої особи на ліквідацію АТ «Дельта Банк», Договір № 004-28803-121114 банківського вкладу (депозиту) від 12.11.2014 разом з додатковими правочинами, укладений між ОСОБА_1 та Банком на індивідуальних умовах. Так, згідно умов Додаткової угоди №1 від 12.11.2014 до Договору № 004-28803-121114 від 12.11.2014 було встановлено підвищену відсоткову ставку.

Відповідно, до пункту 7 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), Фонд не відшкодовує кошти за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку.

Таким чином, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07.06.2021 у справі № 753/12214/20, яким зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» протягом одного місяця з дати набрання даним рішенням законної сили на підставі статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вчинити дії щодо застосування наслідків нікчемності до договору банківського вкладу від 18 листопада 2014 року №004-28803121114 та до додаткової угоди №1 до цього договору, укладених між Публічних акціонерних товариства «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , не може бути виконане, оскільки Договір №004-28803-121114 банківського вкладу (депозиту) від 12.11.2024 не є нікчемним відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Окремо зазначає, що кредиторські вимоги позивача включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта Банк» та відповідно до четвертої та сьомої черги.

Наразі, відповідно до рішення виконавчої дирекції фонду від 14.01.2016 №4 уповноваженою особою фонду на ліквідацію АТ «Дельта Банк» здійснюється задоволення вимог кредиторів другої та третьої черги.

Зауважує, що згідно першої статті 52 Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються фонду на задоволення вимог кредиторів в черговості, зазначеній в пунктах 1-10 частини першої вказаної статті.

Частиною четвертої статті 52 Закону визначено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

У разі якщо обсяг коштів, одержаних від реалізації майна, недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

Позивач, вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність під час розгляду його заяви від 17.05.2022 та не здійснив заходів, щодо усунення причин, які породжують подання скарги (запиту), звернувся до адміністративного суду, оскаржуючи таку бездіяльність.

Отже, спір між сторонами виник з підстав протиправності бездіяльності відповідача щодо розгляду заявиостанньоговід 17.05.2022.

Суд, вирішуючи спір по суті позовних вимог, зазначає наступне.

Відповідно дост. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією Українита законами України.

Відповідно дост. 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

За приписамист. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових осіб і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 68 Конституції Українипередбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватисяКонституції Українита законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Суд зазначає, щоЗакон України «Про звернення громадян»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до ч. 1ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно дост. 3 Закону України «Про звернення громадян», під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження)звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання)звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріпленихКонституцієюта чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скаргазвернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згіднозст. 7 Закону України «Про звернення громадян», звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Порядок розгляду звернень у формі заяв та скарг, встановлений ст.ст. 15, 16 вищевказаного Закону.

Так, відповідно до ч. 1ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені у них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства, забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Частиною 4ст. 15 Закону України «Про звернення громадян»передбачено, що рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови.

Відповідно дост. 18 Закону України «Про звернення громадян», громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

знайомитися з матеріалами перевірки;

подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Відповідно дост. 19 Закону України «Про звернення громадян», орган державної влади, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти дніввідповідно дост. 20 Закону України «Про звернення громадян».

Аналіз зазначених вище норм права, дає підстави зробити висновок, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків, при цьому, таке право кореспондується із обов`язками органів влади здійснити розгляд таких звернень, з урахуванням їх функціональних обов`язків.

Крім того, з урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що письмова відповідь, надана суб`єктом владних повноважень за результатами розгляду звернення громадян на підставіЗакону України «Про звернення громадян», містить його рішення щодо порушених у зверненні питань. Адже, ним вирішуються по суті заявлені суб`єктом звернення питання. При цьому, законом визначається, що за результатами розгляду, зокрема, заяви суб`єкта звернення, суб`єктом владних повноважень надається письмова відповідь. Така відповідь має містити аргументовану, несуперечливу, переконливу інформацію, що відповідає дійсності та стосується суті звернення. При цьому, суд зазначає, що письмова відповідь, надана на звернення громадян, не може мати юридичної сили, бо відповідно до теоретичних основ права, юридична сила є основною властивістю правових актів діяти та породжувати правові наслідки: виникнення, зміни, припинення правовідносин. Проте, письмова відповідь на звернення громадян має інформаційний характер та не є правовим актом, а обласна державна адміністрація не є суб`єктом правотворчої діяльності під час надання відповіді на звернення громадян.

З огляду на викладене, суд зазначає, що реалізувавши своє право на звернення до суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою від 17.05.2022, яке отримано відповідачем 24.05.2022, на яку відповідачем у встановлений законом строк була надана письмова відповідь від 08.06.2022.

При цьому, дослідивши зміст листа з відповіддю щодо порушених питань у заяві від 17.05.2022, суд встановив, що відповідач роз`яснив та виклав висновки по кожному питанню в межах, наданих йому законом повноважень та у встановленому законом порядку.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду (п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Відповідач - суб`єкт владних повноважень (п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Тобто, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Так, у постанові Верховного Суду України від 23.05.2017 по справі №800/541/16 зазначено, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи викладене суд вважає, що відповідач не порушував прав та законних інтересів позивача, як громадянина та порушення його прав, свобод та інтересів саме відповідачем щодо розгляду його звернення у контексті Закону України «Про звернення громадян», а отже, підстави для задоволення позову відсутні.

Натомість, позивач вважає, що відповідачем було порушено його право в контексті невиконання рішень суду.

З цього приводу суд зазначає, що фактична незгода позивача із відповіддю відповідача стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, має встановлене законом право в порядку ст. 447 ЦПК України (враховуючи, що справи 753/12214/20 та 753/20114/20 - цивільні справи) де врегульовано, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Фактично у позовній заяві та у відповіді на відзив позивач наполягає на тому, що щодо застосування наслідків нікчемності до договору банківського вкладу від 18.11.2014 № 004-28803121114 та до додаткової угоди № 1 до цього договору, укладених між Публічним акціонерним товариством Дельта Банк та позивачем - є одним із способів виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва.

Разом з тим, суд зазначає, що на час розгляду справи, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07.06.2021 у справі 753/12214/20 скасовано Київським апеляційним судом та ухвалено у даній справі нове судове рішення, яким в задоволенні позову позивача до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання договору банківського вкладу нікчемним та зобов`язання вчинити дії - відмовлено.

Також, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06.07.2021 у справі 753/20114/20 скасовано Київським апеляційним судом та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» Караченцева Артема Юрійовича про визнання договорів банківського вкладу нікчемними із застосуванням наслідків нікчемності відмовлено.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС Україникритеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2ст. 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, перевіривши правомірність дій відповідача при розгляді заяви позивача щодо їх відповідності вимогам ч.2ст. 2 КАС України, доходить висновку, що відповідачем не було допущено протиправної бездіяльності при наданні позивачу відповіді на його звернення. Адже, відповідач надав суду належні та допустимі докази правомірності своїх дій щодо надання ним відповіді на заяву (запит) позивача, яку розглянув та вирішив у межах повноважень та у спосіб, що передбаченийКонституцієюта законами України.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що на порушені питання відповідачем були надані відповіді у листі від 08.06.2022, про що судом зазначалось вище, тобто забезпечене йому та реалізоване ним право на отримання інформації у контексті Закону України «Про звернення громадян».

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставізаконута/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно дозакону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Таку правову позицію було висловлено Верховним Судом в постанові від 17.04.2019, справа № 342/158/17.

Водночас, судом було встановлено, що відповідачем не було допущено протиправної бездіяльності, бо були вчинені активні дії щодо надання відповіді по суті його заяви (запиту).

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат в порядку статті 139 КАС України не вирішувалось.

Керуючись ст. ст.9,72-77,242-246,250,255,262,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов