Рішення № 127197218, 08.05.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2025 року Справа№200/1124/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов вмотивовано тим, що позивачу була призначена пенсія за віком за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 - VI з 09 лютого 2023 року. В свою чергу, позивач також звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач) про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідач своїм листом від 02.10.2024 року відмовив у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги зазначивши, що відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», які передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік), розділом 1 «Освіта» Переліку передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, вчителі та викладачі у загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах. Викладачі, які працюють у позашкільних навчальних закладах, вказаним Переліком не передбачені. Тому періоди роботи в них на посаді викладача не зараховуються до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років. Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення відмовити позивачу в перерахунку пенсії відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058. Позивач зауважив, що не погоджується з позицією відповідача та вважає, що порушені його законні права та інтереси.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надало відзив на позовну заяву в якому зазначило, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області, як отримувач пенсії за віком відповідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) з 09.02.2023. Позивач звернулася з заявою від 26.09.2024 №1709 про перерахунок «Допризначення у зв`язку з наданими додатковими документами». Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961 спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. За результатами опрацювання заяви про перерахунок винесено рішення про відмову від 02.10.2024 №184050006638. Загальний страховий стаж позивача складає 44 роки 03 місяці 18 днів, спеціальний стаж відсутній. Відповідач вважає за необхідне зазначити, що періоди роботи з 01.08.1983 по 05.05.2004 в «Кролевецька музикальна школа», з 06.05.2004 по 09.02.2023 в «Кролевецькій дитячій школі мистецтв» зараховані позивачу до страхового стажу, а не до стажу роботи, як вважає позивач, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з огляду на те, що «Кролевецька музикальна школа», «Кролевецькій дитячій школі мистецтв» відноситься до навчальних закладів в галузі культури. Відповідач зауважив, що відповідно до ст.52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі Закон №1788), право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти відповідно до пункту «е» статті 55 та обов`язковою умовою для призначення пенсій за вислугу років за правилами пункту «е» ст.55 Закону №1788 є наявність спеціального стажу роботи на посадах у закладах і установах освіти, зазначених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Так, ч.4 ст.21 Закону України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 №1841-ІІІ передбачено, що педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників», викладачі всіх спеціальностей віднесені до педагогічних працівників. Відповідно до п.6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №433, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші) віднесено до позашкільних навчальних закладів. Також наказом Міністерства культури і мистецтв України від 06.08.2001 затверджене Положення про початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад (школу естетичного виховання). Згідно з п.1.1 вказаного Положення, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музична, художня, хореографічна, театральна, хорова, мистецтв та інші) є початковою ланкою спеціальної мистецької освіти, належать до системи позашкільної освіти, засновуються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на державній або комунальній формах власності. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про освіту» державну політику у сфері освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Отже, комунальні початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади музичної школи «Кролевецька музикальна школа», «Кролевецька дитяча школа мистецтв», є початковою ланкою спеціальної мистецької освіти та належать до позашкільної освіти. Тобто, робота на посаді викладача у позашкільних навчальних закладах не дає право на отримання пенсії за вислугу років. Таким чином, безпосередньо посада викладача позашкільного навчального закладу Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та спеціального захисту і посад робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 не передбачена, в той час Переліком передбачена посада викладача в музичній школі. Відповідач закцентував свою увагу на тому, що зазначеним переліком, передбачена посада викладача в музичній школі, яка відноситься до загальноосвітніх учбових закладів, посада викладача у позашкільних учбових закладах Переліком не передбачена. З огляду на вказане, відповідачем правомірно не зараховано період роботи з 01.08.1983 по 09.02.2023 року до спеціального трудового стажу. Відповідач зауважив, що відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення, пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. З аналізу наведеної норми, управління приходить до висновку, що нарахування та виплата такої допомоги можливе лише після вирішення пенсійним фондом питання про її призначення. Отже позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій є передчасними. Відповідач звернув увагу на те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.02.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Відповідач про відкриття провадження у справі був повідомлений судом належним чином, про що свідчить наявний кабінет у нього електронного суду, що вбачається з відповідної відмітки «наявність кабінету ЕС» та «доставлено» де в графі «дата встановлення статусу» зазначено 20.02.2025 року.

Позивач був повідомлений про відкриття провадження по справі шляхом надсилання на її електронну скриньку зазначену нею у позовній заяві - tatiana.podelskay@gmail.com, копії процесуального документу, що підтверджується наявною в матеріалах справи карткою обліку вихідних документів Донецького окружного адміністративного суду від 25.02.2025 року №200/1124/25.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , є громадянкою України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта серії НОМЕР_2 виданим Кролевецьким РВ УМВС України в Сумській області від 08.04.1998 року.

Як встановлено судом, не заперечується сторонами по справі та підтверджується наявними доказами в матеріалах справи, позивачу призначена пенсія з 09 лютого 2023 року «101 пенсія за віком» відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV та перебуває на обліку як отримувач пенсії у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010), в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи, позивач 26 вересня 2024 року звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про «Допризначення у зв`язку з наданими додатковими документами - призначення допомоги відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності вищезазначену заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії №184050006638 від 02.10.2024, в якому було зазначено наступне: - « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась із заявою від 26.09.2024 № 1709 про перерахунок пенсії відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон № 1058). Відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Відповідно до ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право па пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік). Розділом І «Освіта» Переліку передбачено, що право пенсію за вислугу років мають, зокрема, вчителі та викладачі у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах. Викладачі, які працюють у позашкільних навчальних закладах, вказаним Переліком не передбачені. Тому періоди роботи в них на посаді викладача не зараховуються до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років. Якщо музичну школу та школу мистецтв відповідно до статуту віднесено до позашкільних навчальних закладів, то право па призначення пенсії за вислугу років у цій школі мають, зокрема, директори. Їх заступники з навчальної, виховної роботи, художні керівники. Керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. Для вирішення питання щодо виплати грошової допомоги відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону №1058, необхідно надати статутні документи або документи, які підтверджують до якого навчального закладу освіти відноситься музична школа та школа мистецтв. Враховуючи вищевикладене прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 в перерахунку пенсії відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону №1058.».

Оцінивши матеріали справи та наявні докази на власний розсуд, суд дійшов до висновку, що в зазначеній справі спірні питання між позивачем та відповідачем виникли на підставі не врахування позивачу при підрахунку її спеціального стажу, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення згідно з п.7.1 розділу ХV «Прикінцеві положення» ЗУ №1058-ІV, періоду роботи позивача з 01.08.1983 по 09.02.2023 роки, внаслідок того, що посада викладача у позашкільних учбових закладах не дає право на отримання пенсії за вислугу років та оскільки призначенню даної допомоги повинно передувати призначення пенсії за вислугою років відповідно до Закону України №1788-ХІІ.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV від 09 липня 2003 року(далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону№ 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону№ 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Відповідно до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ (далі Закон №1788), пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до абзацу 8 статті 52 Закону №1788, право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788, окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років. Право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців.

За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі - Порядок).

Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-ІV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

За приписами пункту 6 Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058-ІV, станом на день її призначення.

Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

З аналізу наведених норм права можливо зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії.

Правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій висловив Верховний Суд у справі №234/13835/17 від 13 березня 2018 року в якій зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція також викладена Верховним Судом у постановах від 02 березня 2020 року по справі №175/4086/16-а, від 28 квітня 2020 року по справі №678/941/17, від 12 березня 2019 року по справі №127/9277/17 та іншим.

Згідно положень статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, законодавець встановив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у випадку відсутності останньої або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих, зокрема, за місцем роботи.

Судом було досліджено записи у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 , дата заповнення 26.08.1983 та встановлено наявність у спірний (не врахований відповідачем для нарахування грошової допомоги) період роботи у неї наступних записів:

- Кролевецька музична школа: з 01.08.1983 по 05.05.2004, прийнята на посаду викладача теоретичної дисципліни, номера записів 1 та 2 в трудовій книжці;

- Кролевецька дитяча школа мистецтв: з 06.05.2004 по 29.03.2012 прийнята на посаду викладача теоретичних дисциплін, номер запису 3 в трудовій книжці;

- 30.03.2012 - присвоєно кваліфікацію, номер запису 4 в трудовій книжці;

- 29.03.2017 - підтверджено кваліфікацію, номер запису 5 в трудовій книжці;

- 04.06.2021 - змінено найменування юридичної особи з «Кролевецька дитяча школа мистецтв» на «Мистецька школа Кролевецької міської ради», номер запису 6 в трудовій книжці;

- 30.08.2022 - назву професії змінено на викладач «мистецької школи з теоретичних дисциплін» у зв`язку із внесенням змін до Національного класифікатора ДК 003:2010 «Класифікатор професій», номер запису 7 в трудовій книжці.

Даних щодо звільнення трудова книжка позивача не містить, тож з урахуванням наведеного на час призначення позивачу пенсії так і на час її звернення з відповідною заявою від 26.09.2024 року позивач продовжує працювати на відповідній посаді викладача «мистецької школи з теоретичних дисциплін».

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії акту №1800-1006-1/1947 перевірки достовірності та обґрунтованості відомостей, поданих для призначення (перерахунку) пенсій складеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області від 08.03.2023 року, у висновку якого зазначено: «Рішенням сьомої сесії восьмого скликання Кролевецької міської ради Сумської області від 28.05.2021 року (наказ від 04.06.2021 №36-ОД) назву Кролевецька дитяча школа мистецтв змінено на Мистецька школа Кролевецької міської ради. Перевіркою встановлено: ОСОБА_2 призначена на посаду викладача теоретичних дисциплін Кролевецької дитячої музичної школи з 01.08.1983 року (наказ від 26.08.1983 року № 85); звільнена з займаної посади з 05.05.2004 року в зв`язку з реорганізацією школи (наказ від 05.05.2004 року № 6); призначена на посаду викладача теоретичних дисциплін Кролевецької дитячої школи мистецтв з 06.05.2004 року (наказ від 06.05.2004 року № 1); назву професії змінено на «викладач мистецької школи з теоретичних дисциплін» (наказ від 30.08.2022 року №35-к); працює по теперішній час. Згідно наданих наказів: ОСОБА_1 з 21.02.1989 року надати декретну відпустку (наказ від 21.02.1989 №4-о); з 09.07.1989 року по 30.04.1990 року надати частково оплачувану відпустку по догляду за дитиною до досягнення віку 1 року (наказ від 29.06.1989 №20-о); з 07.10.1991 року надати декретну відпустку (наказ від 07.10.1991 №19); з 25.08.1993 року приступити до виконання службових обов`язків після повернення з декретної відпустки (наказ від 25.08.1993 №19); та надавались відпустки без збереження заробітної плати: з 19.08.2015 по 22.08.2015 (наказ від 18.08.2015 №13-в); з 25.01.2022 по 27.01.2022 (наказ від 24.01.2022 №02-в); з 04.04.2022 по 08.04.2022 (наказ від 01.04.2022 №11-в); з 16.05.2022 по 20.05.2022 (наказ від 12.05.2022 №24-в); з 14.06.2022 по 17.06.2022 (наказ від 09.06.2022 №37-в); з 12.10.2022 по 14.10.2022 (наказ від 11.10.2022 №70-в); з 29.12.2022 по 31.12.2022 (наказ від 15.12.2022 №77-в). В наданих для перевірки документах інформація щодо переведення на іншу роботу відсутня. В особовій справі ОСОБА_1 присутні накази від 30.03.2012 року №5-к, де їй присвоєно кваліфікаційну категорію «спеціаліст першої категорії» та від 29.03.2017 року №05-к, де вказана її відповідність займаній посаді та підтверджено кваліфікаційну категорію «спеціаліст першої категорії»; атестаційні листи від 29.03.2017 та від 04.11.2021 року, де вказана її відповідність займаній посаді. В особовій картці зазначено: прізвище, ім`я, по-батькові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 01.08.1983 року значиться на посаді викладача теоретичних дисциплін. Згідно пункту 1.5. розділу 1 Статуту Кролевецької дитячої школи мистецтв, засновником закладу є Кролевецька міська рада; згідно пункту 1.4. розділу 1 Статуту Мистецької школи Кролевецької міської ради, засновником та власником Школи є територіальна громада в особі Кролевецької міської ради. Нарахування заробітної плати проводилось централізованими бухгалтеріями відділу культури Кролевецької районної державної адміністрації; управління освіти, молоді, спорту, культури і туризму Кролевецької міської ради; відділу культури і туризму Кролевецької міської ради. Інші додаткові документи на підтвердження відомостей про ОСОБА_1 зазначених в трудовій книжці серії НОМЕР_3 , для перевірки не надавались. Висновок: записи за перевіряємий період, які містяться в трудовій книжці серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 підтверджені перевіреними документами.».

Окремо слід зазначити, що відповідно до наявної в матеріалах справи довідки форми ОК-5 індивідуальні відомості про застраховану особу сформовану по позивачу, судом встановлено, що у період з 2004 по 30.06.2024 відповідно до відомостей по спеціальному стажу у позивача зазначений код підстави для обліку спецстажу - ЗП3055Е1.

Відповідно до Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного соціального внеску органам Пенсійного фонду України. Довідник кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства код ЗП3055Е1 в графі назва зазначено, працівники освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Отже вищенаведене підтверджує зайнятість позивача у спірний період на посаді передбаченої відповідним переліком та віднесеної до категорії працівники освіти.

Щодо зазначеного відповідачем у його рішенні про відмову в перерахунку пенсії від 02.10.2024 року №184050006638 з приводу: - «Відповідно до ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право па пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік). Розділом І «Освіта» Переліку передбачено, що право пенсію за вислугу років мають, зокрема, вчителі та викладачі у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах. Викладачі, які працюють у позашкільних навчальних закладах, вказаним Переліком не передбачені. Тому періоди роботи в них на посаді викладача не зараховуються до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років. Якщо музичну школу та школу мистецтв відповідно до статуту, віднесено до позашкільних навчальних закладів, то право па призначення пенсії за вислугу років у цій школі мають, зокрема, директори. Їх заступники з навчальної, виховної роботи, художні керівники. Керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. Для вирішення питання щодо виплати грошової допомоги відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону №1058, необхідно надати статутні документи або документи, які підтверджують до якого навчального закладу освіти відноситься музична школа та школа мистецтв.» та у відзиві на позовну заяву: - «Тобто, робота на посаді викладача у позашкільних навчальних закладах не дає право на отримання пенсії за вислугу років. Таким чином, безпосередньо посада викладача позашкільного навчального закладу Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та спеціального захисту і посад робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 не передбачена, в той час Переліком передбачена посада викладача в музичній школі. Управління звертає увагу суду, що зазначеним переліком, передбачена посада викладача в музичній школі, яка відноситься до загальноосвітніх учбових закладів. Посада викладача у позашкільних учбових закладах Переліком не передбачена.», суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ст. 28 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-XII (чинного до 28.09.2017), система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Згідно зі ст. 29 Закону №1060-XII структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.

Статтею 4 Закону України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 №1841-III (далі Закон №1841-III, з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України «Про освіту», цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

У відповідності до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII, невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Таким чином, позашкільна освіта є складовою системи освіти.

Статтею 12 Закону №1841-III та п. 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 06.05.2001 за № 433 передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

Відповідно до ст. 21 Закону № 1841-III, право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, інструкторів фізкультури, методистів належать до категорії педагогічних працівників.

Суд звертає увагу на те, що на спірні правовідносини розповсюджується дія вищезазначеного Переліку № 963, який відносить посаду, зокрема, «викладач» до педагогічних посад.

Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 у № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років.

Таким чином, на переконання суду, викладач теоретичних дисциплін в музичній школі (школі мистецтв) є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу і має право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи.

Згідно з Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров`я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за № 909, зокрема, в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах передбачені посади: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

При цьому, суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за № 909 було затверджений перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Посада викладача цим переліком не була передбачена, однак, за дорученням Кабінету Міністрів України від 06.01.1995 № 397/21 дія зазначеної постанови поширена, в тому числі і на викладачів музичних шкіл без внесення змін до постанови, що підтверджується листом Міністерства соціального захисту населення України від 01.02.1995 № 01-3/133-02-2.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, інструкторів фізкультури, методистів належать до категорії педагогічних працівників.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 13.02.2019 у справі №233/4308/17, викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що викладач позашкільного навчального закладу є педагогічним працівником цього позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем повинен зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні ст. 55 пункту «е» Закону України «Про пенсійне забезпечення» при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.

Виходячи з наведеного, викладач теоретичних дисциплін в дитячій музичній школі є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти.

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправно не зарахувало до спеціального стажу позивача період роботи з 01.08.1983 по 09.02.2023 тривалістю 39 років 6 місяців.

Отже позовні вимоги позивача в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до спеціального стажу позивача період роботи з 01.08.1983 до 09.02.2023 року, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та як похідна вимога зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача про виплату грошової допомоги, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

Підставами відмови відповідачем у нарахуванні позивачу грошової допомоги у відповідності до приписів пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», слугували, по-перше: не зарахування спірного періоду з 01.08.1983 по 09.02.2023 року до спеціального стажу та по-друге: нарахування та виплата такої допомоги можлива лише після вирішення пенсійним фондом питання про її призначення.

Суд зазначає, що позивачу з 09.02.2023 призначена пенсія за віком у відповідності до приписів Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, що не заперечується сторонами та підтверджується наявними доказами в матеріалах справи.

Обставини, на які посилається позивач у позовній заяві, що також підтверджується наявними в матеріалах справи доказами підтверджують той факт, що станом на день досягнення пенсійного віку позивач працювала у закладах та установах державної та/або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а її стаж роботи на таких посадах на момент досягнення пенсійного віку становив понад 30 років.

Крім того, позивачу до моменту призначення пенсії за віком, пенсія з інших підстав не призначалась, одноразова грошова допомога не виплачувалась.

З огляду на зазначене, суд вважає, що у спірних відносинах дотримано всіх умов, визначених пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, для виплати позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Окремо суд зауважує, що відповідно до приписів п.7-1 розділу ХV Закону України №1058, встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Слід зазначити, що у вищенаведених приписах не наведено, як зазначає відповідач у своєму відзиві, що: - «…нарахування та виплата такої допомоги можливе лише після вирішення пенсійним фондом питання про її призначення». Тобто, в даному випадку йде мова про наявність такого права на призначення пенсії за вислугу років, а не фактичне призначення такої пенсії.

Варто констатувати той факт, що рішення відповідача про відмову від 02.10.2024 року не містить взагалі посилання на зазначене ним же у його відзиві стосовно передчасності вимог позивача в даному випадку.

Таким чином підсумовуючи вищенаведене, дослідивши наявні докази в матеріалах справи у сукупності, суд дійшов до висновку, що оскільки у позивача в наявності всі вимоги, що зазначені у пункті 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191, відповідно до якого грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, а саме: наявність у позивача необхідного спеціального страхового стажу (більше 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах; вихід позивача на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності; неотримання позивачем до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії, підстави щодо відмови відповідачем позивачу у призначенні та виплаті вищезазначеної суми одноразової грошової допомоги, не зазначені у Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 та пункті 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, суд дійшов висновку визнати протиправним та як наслідок скасувати рішення відповідача від 02.10.2024 року.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту свого порушеного права, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 дійшов висновку, згідно якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

В постанові від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21 Верховний Суд сформулював визначення «ефективного правосуддя» та зазначив, що комплексний аналіз приписів КАС України дає суду підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Зазначені висновки також відповідають позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16 та від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а.

Водночас у постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював висновок, згідно якого у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, а також те, що під час розгляду адміністративного спору судом встановлено наявність у позивача усіх необхідних умов для призначення їй грошової допомоги, беручи до уваги приписи ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення №184050006638 від 02 жовтня 2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та як похідна вимога, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 26.09.2024 року про перерахунок пенсії відповідно пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зарахувати до її спеціального стажу період роботи з 01.08.1983 до 09.02.2023, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та вирішити питання про нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти її місячних пенсій станом на день її призначення у відповідності до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією від 11.02.2025 позивач за подання адміністративного позову сплатила 1 211,20 грн. судового збору.

Суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд.3, ЄДРПОУ: 13486010) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення №184050006638 від 02 жовтня 2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010) про відмову у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) від 26.09.2024 року про перерахунок пенсії відповідно пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зарахувати до її спеціального стажу період роботи з 01.08.1983 до 09.02.2023, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та вирішити питання про нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти її місячних пенсій станом на день її призначення у відповідності до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд.3, ЄДРПОУ: 13486010) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 08 травня 2025 року.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець