Ухвала суду № 127193179, 08.05.2025, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-з/754/50/25

Справа № 754/6953/25

У Х В А Л А

Іменем України

08 травня 2025 року суддя Деснянського районного суду міста Києва Гринчак О.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд:

- заяву б/н від 05.05.2025 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову до подачі позову - задовольнити;

- накласти арешт та встановити заборону відчуження і розпорядження на все нерухоме, рухоме майно та корпоративні права у товариствах (юридичних особах), власником яких є ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) у межах суми позовних вимог у розмірі 314 749,48 грн, що складається з 134 749,48 грн майнової шкоди та 170 000 грн моральної шкоди;

- накласти арешт на грошові кошти та рахунки (виявлені державним/приватним виконавцем), відкриті в банківських установах на ім`я ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) у межах суми позовних вимог, у розмірі 314 749,48 грн, що складається з 134 749,48 грн майнової шкоди та 170 000 грн моральної шкоди;

- накласти арешт на грошові кошти у сумі 53 680 гривень, які було внесено як заставу у кримінальному провадженні №12021100030000276 від 03.02.2021, відкритому щодо ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на підставі ухвали від 24.10.2023 Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/6807/21 та які знаходяться в ТУ ДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО:820172, банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/ рUА128201720355259002001012089.

Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що у грудні 2020 року-січні 2021 року в результаті злочинних дій ОСОБА_3 остання заподіяла позивачам майнову шкоду. 12.12.2023 відносно ОСОБА_3 Деснянським районним судом м. Києва у справі № 754/6807/21 ухвалено вирок. ОСОБА_3 визнано винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 190 КК України та призначено їй покарання у виді 2- х (двох) років позбавлення волі. Наразі засуджена ОСОБА_3 відбуває покарання у ДУ «Збаразька виправна колонія (№ 63)».

Предметом позову, який буде подано позивачами до суду протягом 10 днів після розгляду судом заяви про забезпечення позову до подачі позову буде така вимога: стягнути майнову та моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, вчиненим ОСОБА_3 , що підтверджується вироком від 12.12.2023 Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/6807/21 у розмірі 314 749,48 грн, що складається з 134 749,48 грн майнової шкоди та 170 000 грн моральної шкоди.

Позивачі наголошують, що їх права були порушені відповідачем у зв`язку із заподіянням шахрайськими діями значної майнової шкоди у розмірі 134 749,48 грн, які виникли з однієї підстави, а саме не передача відповідачем позивачам мобільних телефонів фірми Apple, за які позивачами було сплачено відповідачу грошові кошти та не повернення грошових коштів, через що і було відповідача визнано винною у вчинені кримінального правопорушення вироком від 12.12.2023 Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/6807/21.

Предметом майбутнього спору є однорідні майнові вимоги позивачів, які є потерпілими у кримінальному провадженні №12021100030000276 від 03.02.2021 щодо стягнення з відповідача майнової шкоди у загальному розмірі 134 749,48 грн, з яких: в розмірі 67 374,74 грн ОСОБА_1 ; в розмірі 67 374,74 грн ОСОБА_2 ; а також моральної шкоди у розмірі 170 000 грн: в розмірі 85 000 грн ОСОБА_1 ; в розмірі 85 000 грн ОСОБА_2 .

27.01.2025 ухвалою Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/6807/21 було відмовлено у задоволенні клопотання про повернення застави у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України. ОСОБА_3 вчиняє дії направлені на повернення грошових коштів у розмірі 53 680 грн, які було внесено ОСОБА_3 як заставу у кримінальному провадженні, що свідчить про ризик втрати можливості виконання рішення суду про стягнення шкоди на користь позивачів.

У заявника та майбутнього позивача є побоювання, що у випадку незастосування заходів забезпечення позову та задоволення позову таке рішення буде неможливо виконати, оскільки майно (в тому числі грошові суми, які було внесено як заставу цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до неї, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Дослідивши матеріали заяви, суд звертає увагу на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 14 ЦПК України електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Таким чином, електронний кабінет системи «Електронний суд» є персональним кабінетом, а документи, які подаються учасником справи, вважаються такими, що підписані ним особисто та одноособово.

Згідно із ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи; свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Звернення до суду передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі учасника справи, на уповноваження певної особи на представництво. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути надані в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень, делегованих представнику (ухвала Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі № 826/4872/16).

З вимог та змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що ОСОБА_1 просить суд забезпечити майбутній позов про відшкодування шкоди не тільки в межах своїх вимог, але й щодо вимог ОСОБА_2 , при цьому не надає доказів, що має право на представництво інтересів вказаної особи.

Частиною десятою статті 153 ЦПК України визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Оскільки заявником не надано доказів на підтвердження повноважень представника ОСОБА_2 , суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову в частині вимог ОСОБА_2 , не відповідає вимогам статті 151 ЦПК України, однак повернути її заявнику фізично не вбачається можливим у зв`язку з чим такі вимоги підлягають залишенню без розгляду.

Таким чином, суд розглядає вимоги про забезпечення позову в межах предмета майбутнього позову щодо вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди в розмірі 67 374,74 грн та моральної шкоди в розмірі 85 000 грн.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та ураховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Після набрання чинності Законом № 2147-VIII частини першу, другу статті 149 ЦПК України викладено в такій редакції: «суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом». Тобто з 15 грудня 2017 року законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню. Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача. Як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (див. пункти 40 - 43, 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі № 754/5683/22).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у cправі № 908/2382/21 вказано, що «за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам».

У цій справі на підтвердження доводів заяви заявник подав копію вироку Деснянського районного суду міста Києва від 12.03.2023 у справі №754/6807/21, квитанції від 24.12.2020 та 25.11.2020 про перерахування коштів ОСОБА_2 ; знеособлені ухвали Деснянського районного суду міста Києва у справі №754/6807/21 від 24.12.2023 та 27.01.2025.

Заявник обмежився загальним припущенням про необхідність вжиття заходів забезпечення позову з метою недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, однакне довів, яким чином невжиття заходів забезпечення позову у даній справі унеможливить ефективний захист прав позивача та виконання рішення суду у випадку ухвалення на користь позивача.

Також слід зауважити, що позивачем не надано доказів, що дозволяють встановити нерухоме, рухоме майно та корпоративні права, яке належить ОСОБА_3 та чи є адекватними заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, тобто обмеження прав ОСОБА_3 , як власника, враховуючи ціну майбутнього позову.

У зв`язку з викладеним суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 149-154, 157 ЦПК України,

УХВАЛИЛА:

Заяву про забезпечення позову до подання позову в частині вимог ОСОБА_2 залишити без розгляду.

У задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позову в частині вимог ОСОБА_1 відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 08.05.2025.

Суддя Деснянського

районного суду міста Києва Оксана Гринчак