Ухвала суду № 127192749, 08.05.2025, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 753/13199/19

Номер провадження 1-в/711/90/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

представника пробації ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5

засудженого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси клопотання ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, суд

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Клопотання мотивовано наступним: ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 вересня 2023 року його було звільнено умовно-достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на невідбуту частину цього покарання на 1 рік 11 місяців 09 днів. Після цього додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки за цим же вироком Дарницького районного суду м. Києва від 09 листопада 2020 року за ч.2 ст. 286 КК України він став відбувати з 12.10.2023 року, перебуваючи на обліку у Придніпровському районному відділі філії державної установи «Центр пробації» в Черкаській області. Станом на день подання до місцевого суду вказаного клопотання, тобто на 21 квітня 2025 року, він відбув більше половини цього додаткового покарання.

На обґрунтування підстав для прийняття судом ухвали про умовно-дострокове звільнення від додаткового покарання посилався на наступні об`єктивні дані: він вперше скоїв дорожньо-транспортну пригоду з необережності, причому, за відсутності будь-яких обставин, що обтяжують покарання; - при цьому не перебував в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння; - місця ДТП не залишив, а тут же надав потерпілому першу допомогу; - ще на досудовому слідстві вживав заходи для надання матеріальної допомоги в розмірі 15000 грн. потерпілій ОСОБА_7 на лікування самого велосипедиста ОСОБА_8 ; - страхова компанія відшкодувала цій же потерпілій матеріальну та моральну шкоду, загальним розміром 100152 грн.; - відсутність на сьогодні будь-яких претензій до нього з боку потерпілої; - добровільне погашення ним судових витрат у справі; - вироком суду встановлена обопільна вина у цій ДТП, тобто не тільки його, але і потерпілого ОСОБА_8 , дії якого не відповідали вимогам пункту 1.10 термін «пішохідний перехід» ПДР України; - за час перебування на обліку з 12.10.2023 року і по теперішній час він не скоїв будь-яких кримінальних чи адміністративних правопорушень; - обов`язки, що були встановлені судом, не порушував; - з`являвся за викликами до районного відділу філії Державної установи «Центр Пробації»; - має позитивні характеристики як за місцем проживання, так і роботи; - громадського порядку не порушував; - заборону суду у вигляді керування транспортними засобами не порушував; - відбув більше половини цього додаткового покарання, набувши таким чином право на умовно-дострокове звільнення від відбування цього додаткового покарання; - приватне підприємство «НОМЕКС» вірить в нього і готове працевлаштувати його водієм; - сукупність всього цього об`єктивно засвідчує те, що він повністю виправився.

Засуджений ОСОБА_6 підтримав своє клопотання та просив його задовольнити.

Захисник ОСОБА_5 підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання.

Представник Придніпровського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Черкаській області ОСОБА_4 не заперечував щодо задоволення клопотання.

Заслухавши представника Придніпровського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Черкаській області, думку прокурора, адвоката та засудженого, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 засуджений Дарницьким районним судом м. Києва 09 листопада 2020 року за ч.2 ст. 296 КК України на строк 6 (шість) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 березня 2021 року вирок залишено без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08 вересня 2022 року касаційна скарга задоволена частково. Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 09 листопада 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 02 березня 2021 року стосовно ОСОБА_6 було змінено, пом`якшено призначене за ч.2 ст.286 КК України покарання до 4-х (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. У решті судове рішення залишено без змін.

Початок строку відбування покарання: 28.08.2021. Кінець строку відбування покарання: 28.08. 2025 року.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 вересня 2023 року ОСОБА_6 звільнено умовно-достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на невідбуту частину цього покарання на 1 рік 11 місяців 09 днів.

Вирішуючи питання про можливість умовно-дострокового звільнення засудженого від подальшого відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Згідно з вимогами ч.1 та п.1 ч.2 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених, зокрема пунктом 2 частини першої статті 537 цього Кодексу

Згідно ч.2 ст.50 КК України кримінальне покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Згідно п.2ч.3ст.81КК України,умовно-достроковезвільнення відвідбування покаранняможе бутизастосоване післяфактичного відбуттязасудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.

Таким чином, підстава умовно-дострокового звільнення від відбування покарання складається з двох обов`язкових елементів:

- доведення засудженим свого виправлення через сумлінну поведінку і ставлення до праці (ч.2 ст.81 КК)

- фактичне відбуття засудженим певної частини призначеного йому строку покарання (ч.3 ст.81 КК).

Доведення засудженим свого виправлення означає досягнення ним такого стану, за якого від даної особи не доводиться очікувати вчинення в майбутньому нових злочинів.

Положеннями ч.1 ст.6 КВК України передбачено, що виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Виправлення засудженого має бути підтверджене його сумлінною поведінкою і ставленням до праці.

Положення про те, що засуджений став на шлях виправлення, означає, що його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до виконання обов`язків в період відбування покарання засвідчили успішність процесу виправлення і можливість ефективного продовження його за умови застосування до засудженого більш м`якого виду покарання.

Сумлінна поведінка характеризується дотриманням режиму відбування покарання; виконанням покладених на засудженого законних обов`язків; виконанням законних вимог представників адміністрації органу, що виконує покарання; підвищенням загальноосвітнього і професійно-технічного навчання; придбанням спеціальності; поведінкою у побуті; стримуванням від порушень режиму відбування покарання, від порушень правил внутрішнього розпорядку, від уживання алкогольних напоїв, наркотичних засобів, азартних ігор; неухильним додержанням загальноприйнятих норм і правил поведінки; активною участю у суспільному житті і сумлінним виконанням громадських доручень у процесі відбування покарання; прагненням своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин тощо.

Відповідно дост.50КК України,покарання єзаходом примусу,що застосовуєтьсявід іменідержави завироком судудо особи,яку визнановинною увчиненні злочину,і полягаєв передбаченомузаконом обмеженніправ ісвобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Примус, що забезпечується силою державної влади в межах закону, є ефективним засобом забезпечення виконання кожною особою конституційного обов`язку неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незважаючи на великі потенційні можливості, примус є не головним, а крайнім засобом боротьби зі злочинністю. Сила примусу, що міститься в санкції кримінально-правової норми Особливої частини КК України, має бути необхідною і достатньою для реалізації завдань, визначених у ст. 1 КК України.

Ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а й від спроможності правоохоронної системи не допустити безкарності злочинних діянь. Саме безкарність є тим ґрунтом, на якому формується і поширюється правова байдужість у суспільстві.

З наведеного вище вбачається, що є неприпустимим створення відчуття безкарності, яке може утворитися, як у засудженого, щодо якого застосовано покарання за вчинення тяжкого злочину, так і у стороннього спостерігача.

Також не слід залишати поза увагою такий елемент верховенства права як справедливість. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п`яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років. Позбавлення права керувати транспортними засобами як додаткове покарання призначається на строк до десяти років. При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 77 цього Кодексу - з моменту набрання законної сили вироком.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м`яким»№2 від 26 квітня 2002 року згідно з ч.1ст.81 КК України особу може бути умовно-достроково звільнено (повністю або частково) від відбування і додаткового покарання. При цьому слід мати на увазі, що таким додатковим покаранням, від якого можна звільнити достроково (тобто до закінчення строку), є лише позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Згідно з п. 10 вищевказаної Постанови коли питання про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання виникло після повного відбуття засудженим основного покарання, суд може повністю або частково звільнити його від додаткового покарання після фактичного відбуття встановленої законом частини останнього та за наявності інших зазначених у законі умов.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно повідомлення директора ПП «Номекс» ОСОБА_9 підприємство готове забезпечити ОСОБА_6 посаду водія.

Відповідно до положень п.п. 1 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин;

Встановлені дані свідчать про те, що засуджений став на шлях виправлення і до нього можливо застосувати інститут умовно-дострокового звільнення від відбування додаткового покарання.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.81 Кримінального кодексу України, ст. ст. 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами задовольнити.

Звільнити ОСОБА_6 умовно-достроково від відбування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на невідбутий строк 1 рік 05 місяці 05 днів.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подання через Придніпровський районний суд міста Черкаси апеляційної скарги протягом семи днів з дня проголошення ухвали, а для осіб, які не викликались в судове засідання - з дня отримання ними копії ухвали.

Повний текст ухвали проголошено 08 травня 2025 року о 10 годині 00 хвилин в залі суду Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Головуючий: ОСОБА_1