Рішення № 127192722, 08.05.2025, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 702/231/25

Провадження № 2/702/235/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2025 м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Барської Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Возної В.В.,

учасники справи - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань м. Монастирище цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі по тексту також ТОВ «ФК «ЕЙС», позивач) звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 10907,55 грн. та понесених судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн. і 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначає, що 27.01.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладений Договір про споживчий кредит №129485 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, який відтворений шляхом використання ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора ad8efa54, що був надісланий на номер її мобільного телефону НОМЕР_1 .

За умовами кредитного договору відповідач отримала кредит в розмірі 6945 грн. на умовах, передбачених договором, який зобов`язалася повернути до 06.04.2024, сплатити проценти за його користуванням та виконати інші обов`язки, передбачені його умовами.

Позивач стверджує, що всупереч умов правочину відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, що створило заборгованість у розмірі 10907,55 грн., у тому числі 6066,39 грн. заборгованості за кредитом, 4440,16 грн. відсотків за користування ним та 401, 00 грн. комісії за кредитним договором.

12.07.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладений Договір факторингу №12072024, за умовами якого до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 10907,55 грн.

Стверджуючи, що ОСОБА_1 добровільно не виконує взятих зобов`язань, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Також позивач вважає, що з відповідача на його користь підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Постановленою 31.03.2025 ухвалою у справі відкрите спрощене позовне провадження з викликом сторін і відповідачу наданий термін на подання відзиву на заявлену вимогу, а також задоволено клопотання представника позивача про витребування в АТ КБ «ПриватБанк» інформації, що містить банківську таємницю, про емітування на ім`я відповідача платіжної картки; про зарахування коштів на картковий рахунок; про фінансовий номер телефону; про повний номер рахунку маска - картки, а також про надання первинних документів бухгалтерського обліку банку щодо проведеної операції із зарахування на рахунок відповідача кредитних коштів за Договором.

Представник позивача у судове засідання не з`явився про дату, час та місце його проведення повідомлений у встановленому законом порядку, в тексті позовної заяви просить справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю, просить суд ухвалити у справі заочне рішення, у випадку неявки у судове засідання відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялася за зареєстрованим місцем свого проживання, про причини неявки суд не інформувала, клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляду справи за її відсутності не надходили, правом на подання відзиву на позов не скористалася.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходить із такого.

Судом встановлено, що 27.01.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладений Договір про споживчий кредит № 129485 у формі електронного документу з використанням електронного підпису (далі у тексті також Договір, Договір №129485, правочин).Електронний підпис одноразовий ідентифікатор ad8efa54 відправлений на номер телефону НОМЕР_2 відповідача та введений ним 27.01.2024 о 17:14:12 (а.с.14-17).

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Договору №129485 від 27.01.2024 договір, що укладається позичальником складається з цієї індивідуальної частини договору про споживчий кредит (далі - індивідуальна частина), графіку(ів) платежів, які містить персональні умови кредитування позичальника та загальної для всіх клієнтів кредитодавця публічної частини договору про споживчий кредит (далі публічна частина), що розміщена на веб-сайті кредитодавця https://finx.com.ua за посиланням: https://finx.com.ua/docs. Позичальник укладає договір, приєднується до публічної частини, приймає умови індивідуальної частини та графіку(ів) платежів, як невід`ємних частин (складових) кредитного договору, шляхом підписання цієї індивідуальної частини/акцепту, як це передбачено розділом V цієї індивідуальної частини. З моменту підписання цієї індивідуальної частини/акцепту, договір про споживчий кредит набуває чинності. Позичальник засвідчує, що до укладення договору отримав та ознайомився, зокрема, з цією індивідуальною частиною, графіком платежів за кредитним договором, паспортом споживчого кредиту, публічною частиною договору, правилами надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту кредитодавця, а також іншою інформацією необхідною для прийняття ним свідомого рішення про укладення договору та отримання кредиту, у т.ч. передбаченою ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інформацією та документами розміщеними на сайті https://finx.com.ua/. У випадку, якщо будь-яка інформація не була отримана позичальником або є йому незрозумілою, позичальник повинен відмовитися від підписання акцепту/цієї індивідуальної частини договору (а.с.15).

Згідно з п. 2.1. - 2.3. Договору кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений п.2.6. договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 2.2.1 договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 2.6 договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника інші не заборонені законодавством цілі. Типом кредиту є кредит. Сума (загальний розмір) кредиту становить 6945,00 грн., надається не пізніше наступного дня укладення Договору в такому порядку: у розмірі 5000,00 грн. на номер рахунку/картки позичальника № НОМЕР_3 , у національній валюті; у розмірі 1944,60 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією нарахованою згідно з п.2.5 Індивідуальної частини. Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 600% річних. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний (а.с.15).

За умовами пунктів 2.4. - 2.5 Договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено. Комісія за надання кредиту становить 1944,60 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 28% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії не може бути змінений (а.с.15).

Відповідно до 2.6 - 2.9.2. Договору загальний строк кредитування за цим договором складає 70 днів з 27.01.2024 (дата надання кредиту) по 06.04.2024. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом - 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів. Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 7411,15 грн., денна процентна ставка складає 1,5245% (а.с.15).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка (загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту) складає 722 761,24% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (сума загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом) складає 14356,15 грн.(а.с.15).

Пунктом 3.1. Договору визначено, що договір про споживчий кредит, який складається із публічної та індивідуальної частини та графіку(ів) платежів набирає чинності з моменту його укладення в електронній формі сторонами індивідуальної частини і діє до повного виконання позичальником зобов`язань по цьому договору. Строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов`язань повинно відбутись в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості згідно п. 2.6. Договору (а.с.15 на звороті).

Дослідженням паперової копії Договору про споживчий кредит (публічна частина), що затверджений наказом ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» №2-0д від 22.01.2024, суд встановив, що публічна частина правочину діє з 23.01.2024. Підписанням індивідуальної частини договору про споживчий кредит споживач (позичальник) також погоджується зі всіма умовами, викладеними у цій публічній частині (а.с.18).

Згідно з Паспортом споживчого кредит, споживачу до укладення договору про споживчий кредит надана інформація про те, що сума/ліміт кредиту 6945,00 грн.; строк кредитування 70 днів; кредит надається не пізніше наступного дня з моменту укладення договору, у такому порядку: 5000,40 грн. на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_3 у національній валюті; у розмірі 1944,60 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини; у випадку прострочення виконання зобов`язань з оплати більш, ніж на 5 днів, нараховується штраф у розмірі 100,00 грн.; комісія за управління та обслуговування кредиту за стандартним (базовим) тарифом, в розмірі 100,00 грн., що нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів та підлягає сплаті позичальником у кожну дату чергового платежу, визначену графіком платежів, якщо позичальник не виконав/несвоєчасно виконав зобов`язання у попередню дату здійснення чергового платежу (а.с.24-25).

Відповідно до затверджених наказом №1-од від 22.01.2024 Правил надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту у випадку, якщо кредитний договір між товариством і позичальником недостатньо/неповно регулює ті чи інші умови правовідносин, що виникли внаслідок укладення кредитного договору/договору про споживчий кредит, застосуванню підлягають відповідні положення цих Правил. Якщо умови Правил суперечать договору, застосовуються умови договору (а.с.36).

27.01.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» ініціювало переказ коштів згідно Договору №129485 від 27.01.2024 безготівковим зарахуванням через ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» на платіжну картку № НОМЕР_3 , номер транзакції-1357268999, сума - 5000,40 грн, ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_4 (а. с. 37-38).

Дослідженням інформації АТ КБ «ПриватБанк» суд встановив, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_5 (ІВАN НОМЕР_6 ), фінансовий номер телефону НОМЕР_2 знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 .

Зі змісту наданих АТ КБ «ПриватБанк» виписок та платіжної інструкції встановлене зарахування грошових коштів на карту № НОМЕР_5 у сумі 5000,40 грн. у період з 27.01.2024 по 02.02.2024 (а.с.81-82).

Також АТ КБ «ПриватБанк» підтвердив, що карту № НОМЕР_5 було емітовано на ім`я ОСОБА_1 , в анкетних даних ОСОБА_1 вказаний номер телефону НОМЕР_2 і саме на цей номер телефону банком відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною картою №5168745131923457 (а.с.81).

12.07.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс», як клієнтом, та ТОВ «ФК «ЕЙС», як фактором, укладений Договір факторингу №12072024, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги (а.с.45-48).

Відповідно до датованого 12.07.20254 Акту приймання-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №12072024 від 12.07.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» передало, а ТОВ «ФК «ЕЙС» прийняло складений за формою згідно з Додатком №1 реєстр боржників до Договору факторингу № 12072024 від 12.07.2024. Кількість боржників 670, загальна сума заборгованості 8 488 006 гривень 56 копійок (а.с. 53).

Згідно з витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу №12072024 від 12.07.2024 ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №129485 від 27.01.2024 в загальній сумі 10907,55 грн., з яких 6066,39 грн. залишок по тілу кредиту, 4440,16 грн. залишок за відсотками, 401,00 грн - залишок по комісії (а.с.52).

Відповідно до картки обліку виконання договору 129485 кредит наданий 27.01.2024 в розмірі 6945,00 грн., нарахування відсотків за користування кредитними коштами розпочаті 28.01.2024 і припинені 06.04.2024. На виконання взятих зобов`язань за Договором №129485 відповідач 12.02.2024 та 13.02.2024 сплатила кредитодавцю 800,00 грн. та 78.61 грн. тіла кредиту, а 13.02.2024 та 28.02.2024 - 21.39 грн. та 1000,00 грн. відсотків за користування кредитними коштами (а.с.42).

За даними картки обліку виконання договору борг за Договором №129485 за період з 27.01.2024 по 06.04.2024 у загальній сумі становить 10 907,55 грн, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу (тілом) 6066,39 грн., заборгованості за відсотками 4440,16 грн, заборгованості за комісією - 401 грн.

Правовою підставою заявлених позивачем вимог є положення цивільного законодавства, які регулюють зобов`язальні правовідношення.

Відповідно до ч 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Дослідженням Кредитного договору суд встановив, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання означеного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

Відповідно до укладених між первісними кредиторами та відповідачем умов договорів, а також положень ст. 1049, 1050 та 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст. 615 того ж Кодексу встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Статтею 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Досліджуючи датований 27.01.2024 Договір про споживчий кредит №129485 суд встановив, що ОСОБА_1 з умовами індивідуальної та публічної частини цього правочину ознайомилася та добровільно погодилася на отримання кредитних коштів за викладених у ньому умов, підписала договір, однак отримані у володіння та користування кошти у визначені строки не повернула та плату за користування ними не внесла.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме засадам змагальної та диспозитивності.

З урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про те, що відповідач 27.01.2024 уклала з ТОВ «ФК «Кредіплюс» Договір №129485 у формі електронного документу з використанням електронного підпису та отримала у володіння 5000,40 гривень строком на 70 днів.

За користування отриманими в кредит коштами відповідач мала обов`язок сплачувати проценти з розрахунку 600,00% річних або 1,5245% щодень.

На переконання суду факт перерахування коштів на картку відповідача підтверджує надана АТ КБ «ПРИВАТБАНК» виписка за період з 27.01.2024 по 02.02.2024, відповідно до якої 27.01.2024 на рахунок ОСОБА_1 зараховано 5000,40 грн.

Такий же розмір коштів згідно з інформаційної довідки 27.01.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» за дорученням ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» перерахувало на картку № НОМЕР_3 відповідача ОСОБА_1

ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» відповідача ідентифікувало за одноразовим ідентифікатором ad8efa54, яким підписаний кредитний договір та паспорт споживчого кредиту, за номером телефону НОМЕР_2 , на який ідентифікатор був надісланий.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стороною відповідача не надано будь-яких доказів в розумінні положень ст.76-81 ЦПК України на спростування обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС», а також своїх заперечень проти позову.

Відтак, в силу зазначених вище вимог матеріального закону, суд доходить висновку, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти з користування ним у строки і на умовах, передбачених Договором про споживчий кредит №129485 від 27.01.2024. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку, наданий йому кредит в строк, передбачений кредитним договором не повернув.

За змістом зазначених договорів факторингу та додатків до них, позивач набув право вимоги до відповідача щодо сплати відповідної суми заборгованості за Договором про споживчий кредит. Після відступлення прав вимоги до відповідача останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЕЙС», ні на рахунки попередніх кредиторів.

Однак, перевіркою розрахунку заборгованих сум, які позивач вимагає стягнути з відповідача, суд встановив, що із визначеного умовами Договору розміру кредиту 6066,39 гривень, 1944,60 гривень кредитодавець в особі ТОВ «ФК «Кредіплюс» утримав на власну користь у вигляді комісії за надання кредиту, а на рахунок відповідача перерахував тільки 5000,40 гривень.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закону України «Про споживче кредитування».

За змістом п.4 ч.1 ст. 1 цього Закону загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Постановою правління Національного банку України №16 від 11.02.2021 затверджені Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, додатком до яких є Методика загальної вартості кредиту для споживача.

За змістом п.1 Методики загальної вартості кредиту для споживача загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб [комісії за розрахунково-касове обслуговування банку, у якому відкритий рахунок кредитодавця (під час зарахування коштів у рахунок погашення споживчого кредиту), страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов`язкові платежі], які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Отже, аналіз наведених норм та встановлені судовим розглядом обставини спірних правовідносин дають підстави для висновку про безпідставність вимоги про стягнення з відповідача боргу за тілом кредиту в розмірі 6066,39 гривень, оскільки на рахунок відповідача кредитодавець перерахував 5000,40 гривень кредиту, а не 6945,00 гривень. Доказів утримання з наданих у володіння позичальника кредитних коштів комісії суду не надано.

Крім іншого, суд враховує, що відповідач на виконання умов Договору про споживчий кредит №129485 12-13.02.2024 виплатила 878,61 грн. основного боргу (тіла кредиту) та 1021,39 грн. відсотків 13 і 28.02.2024.

Розмір процентів за користування кредитними коштами суд обраховує з розрахунку 1,5245% в день упродовж 70 днів користування кредитними коштами, як це визначено умовами та п. 2.7 Договору та які розраховані судом за такою формулою :

5000,40*1,5245%*70=5336,18 грн.

5336,18- 1021,39 грн. (сплачених відсотків)= 4314,79 грн.

Отже, за результатами проведеного судом розрахунку розмір нарахованих відсотків становить 4314,79 грн., а розмір основного боргу (тіла кредиту) - 4121,79 грн = 5000,40 грн. - 878,61 грн. Тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в загальній сумі 8436,58 грн., яку складає 4121,79 грн. боргу за тілом кредиту та 4314,79 грн. відсотків за користування кредитними коштами.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 401,00 грн. комісії за управління та обслуговування кредиту, то суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, оскільки, яка зазначено вище, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Вирішуючи питання щодо компенсації позивачу витрат, пов`язаних з правовою допомогою, суд виходить із такого.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами частин першої - п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).

При зверненні з позовом у позовній заяві представником позивача Тараненком А.І. зазначено про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зроблений висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Дослідженням наданих на підтвердження розміру цих витрат з`ясовано, що між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Тараненко і партнери» укладений договір про надання правничої допомоги №04/02/25-01 від 04.02.2025 (а. с. 55-56).

Доданим до договору протоколом погоджена вартість цих послуг, а додатковою угодою від 04.02.2025 - перелік Кредитних договорів, послуги зі стягнення заборгованості за якими має надавати адвокатське бюро (а.с.57-58).

Згідно з актом прийому - передачі наданих послуг від 04.02.2025 адвокат надав позивачу професійну правничу допомогу загальною вартістю 7000,00 гривень, зокрема, 5000,0 гривень за складання позовної заяви, 1000,00 гривень за вивчення матеріалів справи, 500,00 гривень за підготовку адвокатського запиту і 500,00 грн. за подання клопотання щодо отримання інформації (а.с.58).

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 Вищий суд виснував, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Верховний Суд в постанові від 13.02.2019 у справі №756/2114/17 звернув увагу на те, що враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зроблено висновки, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 року у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши надані представником позивача на підтвердження понесених витрат докази, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи всі аспекти та складність справи, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, обсяг досліджених доказів, зважаючи на те, що ця справа є справою незначної складності, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін, наявність узгодженої та усталеної судової практики щодо вирішення спірних правовідносин, суд вважає за необхідне зменшити суму стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу до 4 000 грн.

З урахуванням усіх наведених аргументів, що мають значення для вирішення цього правового питання, такий розмір, на переконання суду, буде об`єктивним та справедливим.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в користь позивача понесені ним судові витрати - судовий збір в розмірі 1873,73 грн (77,35%).

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 280-283, 287 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит №129485 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Договором про споживчий кредит №129485 від 27.01.2024 в розмірі 8436 (вісім тисяч чотириста тридцять шість) гривень 58 копійок, з яких 4121,79 грн. боргу за тілом кредиту та 4314,79 грн. боргу за відсотками.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1873 (одну тисячу вісімсот сімдесят три) гривні 73 копійки та 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження вул. Харківське шосе, 19, офіс 2005 м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Рішення складене і підписане 08.05.2025.

Суддя Тетяна БАРСЬКА