Ухвала суду № 127191877, 07.05.2025, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/2995/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Реки А.С.,

за участі секретаря судового засідання Черненко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про стягнення пені за прострочення виконання умов Договору з розподілу електричної енергії, стягнення майнової та моральної шкоди,

за участі представника відповідача адвоката Кравченка Я.Ю.,

Встановив:

В провадженні Кременчуцького районного суду Полтавської області перебуває дійсна справа.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 02 грудня 2024 року було відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Кременчуцькогорайонного судуПолтавської областівід 18березня 2025року булозакрито підготовчепровадження уцивільній справіта призначенодо судовогорозгляду посуті.

Позивач ОСОБА_1 в судові засідання неодноразово не з`являвся, зокрема, у судові засідання, призначені на 16 квітня 2025 року та 07 травня 2025 року, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про отримання поштового відправлення.

Також, на адресу суду позивач надіслав дві заяви (вх. № 3681/25-Вх від 15.04.2025, вх. № 4278/25-Вх від 02.05.2025), згідно яких вказує, що він законно на підставі ст. 60 Конституції України відмовляється виконувати злочинні накази судді Реки А. прибути в суд 16.04.2025 та 17.05.2025 розглядати справу № 536/2995/24.

Представник відповідача адвокат Кравченко Я.Ю. в судовому засіданні вказав, що враховуючи повторну неявку позивача в судові засідання вважає за доцільне залишити позов без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасника процесу, суд встановив наступне.

Статтею 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1статті 44 ЦПК Українипередбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У відповідності до положень ст. 223 ЦПК Українинеявка усудове засіданнябудь-якогоучасника справиза умови,що йогоналежним чиномповідомлено продату,час імісце цьогозасідання,не перешкоджаєрозгляду справипо суті,крім випадків,визначених цієюстаттею.Суд відкладаєрозгляд справив судовомузасіданні вмежах встановленогоцим Кодексомстроку зтаких підстав,зокрема, перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Частина 5ст. 223 ЦПК Українизазначає, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Залишення заяви без розгляду це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (п.3 ч.1ст. 257 ЦПК України).

Законодавець передбачив право осіб, які беруть участь у справі, брати участь у судових засіданнях, а також гарантії реалізації цього права. Це право витікає з вимог таких принципів цивільного судочинства, як змагальність, диспозитивність, процесуальна рівноправність сторін, демократизм, законність тощо.

При цьому, ч. 1, 1ст. 211 ЦПК Українирозгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Аналізуючи вищевикладені норми права та положенняЦПК України, суд приходить до висновку, що підставою для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання є наявність у сукупності таких обставин: належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи та його повторна, тобто двічі поспіль, неявка у судове засідання у призначений для розгляду справи час або неповідомлення про причини неявки.

Такий висновок узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/19 (провадження № 61-21428св19), від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21), від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц (провадження № 61-9020св21), від 05 вересня 2022 року у справі № 325/218/21-ц (провадження № 61-4672св22).

Також, системний аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони, а тому саме позивач має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому, повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 558/9/18 (провадження № 61-13892св20).

Позивач належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, в судові засідання не з`явився, у заявах на адресу суду повідомив, що відмовляється прибути до суду розглядати справу № 536/2995/24. Заяви про розгляд справи за його відсутності від позивача не надходило.

За приписами ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст.9Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свободпокликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при розгляді судової справи спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У вказаних Рішеннях також зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з`явилися в судове засідання Кременчуцького районного суду Полтавської області, і від нього не надходило заяв про розгляд справи по суті за його відсутності, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду на підставі п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України.

Разом зтим,особа,позов якоїзалишено безрозгляду,після усуненняумов,що булипідставою длязалишення йогобез розгляду,має правозвернутися досуду повторно(ч.2ст. 257 ЦПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 128, 223, 257, 258-260 ЦПК України,

Ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про стягнення пені за прострочення виконання умов Договору з розподілу електричної енергії, стягнення майнової та моральної шкоди залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набираєзаконної силиз моментуїї підписаннясуддею.

Повний текст ухвали складено 08.05.2025.

СуддяА. С. Река