Постанова № 12719169, 15.11.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2010 р. справа № 2а-22142/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 18 год.00 хв

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мозгової Н. А.

при секретарі Сметані М.В.

за участю

представників позивача Потапенко Н.М.

Ткаченко Е.С.

представника відповідача Дорохової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17 адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Промислові Ресурси" до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення - рішення №00000222304/0/11869/10 від 08.09.2010р., -

В С Т А Н О В И В:

.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські Промислові Ресурси", звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення - рішення №00000222304/0/11869/10 від 08.09.2010р.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що податковим органом не правомірно зроблено висновок про те, що угода про постачання товару за №106 від 29.05.2009р., яка укладена між позивачем та ПП "Фудстаф" має ознаки нікчемності.

Позивач зазначає, що згідно договору поставки товарів за №106 від 29.05.2009р., за специфікаціями №6 та №7 від 18.02.2010р. та накладних №243-245 від 08.04.2010р., №249 від 09.04.2010р., №385 від 11.05.2010р., №393 від 13.05.2010р., №394 від 14.05.2010р., №406 від 15.05.2010р., №407 від 17.05.2010р., №414 від 18.05.2010р., №429 від 20.05.2010р., №437 від 21.05.2010р., №439 від 21.05.2010р., №446 від 25.05.2010р., №451 від 26.05.2010р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Українські Промислові Ресурси" було доставлено мильну стружку виробництва Туреччини. На підприємстві використовується безперервний цикл виробництва мила, тому вся партія мильної стружки, за винятком зразків, які лишає у себе Департамент з якості, була використана для виробництва мила.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Позивач зазначає, що ним у квітні, травні 2010р. було придбано у ПП "Фудстаф" мильну стружку, яка в подальшому була використана в межах господарської діяльності позивача шляхом виробництва мила. Згідно норм діючого податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

У позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями.

Тому позивач зауважує, що податковим органом не правомірно зменшено підприємству бюджетне відшкодування (у тому числі заявленого на рахунок платника у банку) з податку на додану вартість.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Будьонівському районі м. Донецька, надав заперечення на адміністративний позов, в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав:

З довідки ДПІ у Приморському районі м. Одеси за №58778/7/15-2 від 05.08.2010р. вбачається, що у контрагента позивача, ПП "Фудстаф", відсутні у достатній кількості трудові ресурси, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, складські приміщення, транспортні засоби, тому згідно частини 1, 5 ст.203, п.п.1,2 ст.215, ст. 228 Цивільного кодексу України, договір поставки товарів за №106 від 29.05.2009р має ознаки нікчемності.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечував.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням встановив наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські Промислові Ресурси" є юридичною особою, зареєстроване 06.03.1999 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, включене до ЄДРПОУ за номером 30415558, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Будьонівському районі м. Донецька.

Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька в період з 15.07.2010р. по 11.08.2010р. проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Промислові Ресурси" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2010р. За результатами перевірки складено акт від 26.08.2010р. за №2466/23-411/30415558, яким зафіксовані виявлені порушення п.1.4 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 133107,00грн. за травень 2010р. Крім того, у висновках акту перевірки зазначено, що позивачем було укладено нікчемний правочин з ПП "Фудстаф" за №106 від 29.05.2009р., який не спричинив реального настання правових наслідків, він не відповідає вимогам закону, та вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Так, в ході проведення даної перевірки податковою інспекцією були відпрацьовані ланцюги основних постачальників позивача, одним з яких є Приватне підприємство "Фудстаф". Згідно довідки ДПІ у Приморському районі м. Одеси за №58778/7/15-2 від 05.08.2010р. про результати документальної невиїзної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість ПП "Фудстаф" за квітень 2010р. вбачається, що у підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2010р. та уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість ПП "Фудстаф" не визнані як податкова звітність. Крім того, довікою встановлено, що у 1 кварталі 2010р. відповідно до довідки по формі 1ДФ, кількість працюючих на підприємстві складала 19 осіб.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00000222304/0/11869/10 від 08.09.2010р., яким підприємству зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 133107,00грн.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП "Фудстаф" укладено договір про постачання товару (мильної стружки) за №106 від 29.05.2009р. та специфікації №6 та №7 від 18.02.2010р., за яким ПП "Фудстаф" зобов'язується передати у власність, а позивач прийняти та оплатити партії товару за умовами, викладеними в договорі.

На виконання умов вищезазначеного договору ПП "Фудстаф" були виписані позивачу наступні податкові накладні: №243-245 від 08.04.2010р., №249 від 09.04.2010р., №385 від 11.05.2010р., №393 від 13.05.2010р., №394 від 14.05.2010р., №406 від 15.05.2010р., №407 від 17.05.2010р., №414 від 18.05.2010р., №429 від 20.05.2010р., №437 від 21.05.2010р., №439 від 21.05.2010р., №446 від 25.05.2010р., №451 від 26.05.2010р.

Реалізовану продукцію одержував ОСОБА_4 за довіреностями №34 від 22.01.2010р., №65 від 12.02.2010р., №81 від 23.02.2010р., №124 від 19.03.2010р., №179 від 18.04.2010р.

Транспортування реалізуємого товару проводилась за рахунок ПП "Фудстаф" згідно договору без номеру від 02.03.2009р. на транспортно-експедиторське обслуговування з ФОП ОСОБА_5 на підставі виставлених рахунків по платіжним дорученням за №127 від 25.03.2010р. на суму 1000,00грн., №142 від 30.03.2010р. на суму 800,00грн., №143 від 30.03.2010р. на суму 1200,00грн., №255 від 19.05.2010р. на суму 700,00грн.

Судом встановлено, що на виконання вищезазначених договорів розрахунки між позивачем та ПП "Фудстаф" проводились у безготівковій формі.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.7.1 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 ст. 7. зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 7.7.1. цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплачений отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до п.7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт,послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм діючого податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Судом встановлено, що у позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями.

Даний факт також встановлений податковим органом в ході проведення перевірки і не спростовується в ході розгляду справи.

Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Судом встановлено, що згідно статутних документів позивача та даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України позивачем зареєстровані наступні види діяльності: виробництво мила та миючих засобів, засобів для чищення та полірування, виробництво парфумерних та косметичних засобів, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих мгазинах з перевагою продовольчого асортименту, роздрібна торгівля в неспеціалізованих мгазинах без переваги продовольчого асортименту, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача стосовно укладення позивачем вищезазначеного договору без мети настання правових наслідків, оскільки позивачем доведений та матеріалами справи підтверджений факт здійснення позивачем господарської діяльності, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову ознаку та спрямовані на отримання прибутку, як то передбачено ст. 3 Господарського кодексу України, а саме виготовлення з придбаної продукції (мильної стружки) мила, що в подальшому реалізовувалось контрагентам в межах господарської діяльності.

По суті виявлених в акті перевірки порушень, судом було допитано в якості свідків ОСОБА_4 - менеджера складу, ОСОБА_6 - директора з виробництва та ОСОБА_7 - директора ПП "Фудстаф". Свідки були повідомлені та попереджені про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України, як це передбачає ч.2 п.8 ст. 65 Кодексу адміністративного судочинства України.

Свідок, ОСОБА_7, зазначив, що позивач є одним з основних покупців мильної стружки. Транспортування реалізуємої позивачу продукції згідно договору за №106 від 29.05.2009р. проводилось за рахунок ПП "Фудстаф" на підставі укладеного договору транспортно-експедиторського обслуговування з ФОП ОСОБА_5 На виконання вищезазначених договорів, розрахунки між позивачем та ПП "Фудстаф" проводились у безготівковій формі.

Свідок, ОСОБА_4, зазначив, що він безпосередньо приймав товар, що реалізовувався ПП "Фудстаф". Свідок підтвердив факт отримання позивачем мильної стружки протягом квітня, травня 2010р. від ПП "Фудстаф", зазначивши, що тільки ця мильна стружка пакується у мішки вагою 26кг.

Свідок, ОСОБА_6, також підтвердив факт отримання позивачем мильної стружки протягом квітня, травня 2010р. від ПП "Фудстаф", вказавши, що тільки ця мильна стружка має білий колір та відрізняється на вигляд від стружки, яка надавалась іншими постачальниками.

Виходячи з вищевикладеного, позивачем доведений факт придбання у ПП "Фудстаф" та в подальшому використання в межах своєї господарської діяльності продукції згідно договору поставки товарів за №106 від 29.05.2009р, та спростовані зафіксовані актом перевірки доводи щодо нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ПП "Фудстаф".

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Промислові Ресурси" до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення - рішення №00000222304/0/11869/10 від 08.09.2010р. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не доведена.

Згідно ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 9, 10, 11 94, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Промислові Ресурси" до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення - рішення №00000222304/0/11869/10 від 08.09.2010р. - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька №00000222304/0/11869/10 від 08.09.2010р., відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 133107 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Промислові Ресурси" (83030, Донецька область, м. Донецьк, вул. Рогачевська,1г, код ЄДРПОУ 30415558) судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 15.11.2010 року.

Повний текст постанови у відповідності з вимогами ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України виготовлений та підписаний 19.11.2010 року.

Суддя Мозговая Н. А.