Рішення № 127191543, 07.05.2025, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 378/898/23

Провадження № 2/375/269/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області у складі головуючої судді Штифорук Оксани Вікторівни, розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Ставищенська селищна рада Білоцерківського району київської області, Рокитнянський відділ Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту нецільового використання аліментів на утримання малолітньої дитини та внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини в Державному Ощадному банку України,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернуся до Ставищенського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Ставищенська селищна рада Білоцерківського району київської області, Рокитнянський відділ Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту нецільового використання аліментів на утримання малолітньої дитини та внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини в Державному Ощадному банку України.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 15.11.2018 року суд вирішив стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів.

На підставі зазначеного рішення 17.12.2018 року був виданий Виконавчий лист, на підставі якого 08.09.2020 року Рокитнянським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжнаціонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрите виконавче провадження.

Відповідно до Довідки № 19994 від 29.09.2023 року на користь Відповідачки ОСОБА_2 з Позивача було стягнуто аліменти в розмірі: у квітні 2023 року 46213,25 грн.; у травні 2023 року 3482,50 грн.; у червні 2023 року 3500 грн.; у липні 2023 року 4000 грн; у серпні 2023 року 46897,41 грн.; у вересні 2023 року 34168,42 грн.

Загалом за вказані шість місяців Відповідачкою отримано аліменти у розмірі 138261 грн. 58 коп.

Позивач систематично спілкується зі своєю дочкою ОСОБА_4 і йому відомо які речі Відповідачка купляє дочці та орієнтовна кількість коштів, які вона витрачає на їх придбання.

У порівнянні з отриманими нею сумами аліментів вона витрачає на дитину значно менше коштів.

При цьому, вона проживає зі співмешканцем, обоє не працюють, їх сім?я не має іншого джерела надходження коштів, аніж аліменти, які сплачує Позивач на утримання своєї дочки ОСОБА_4 , у зв`язку з чим Позивач переконаний, що сплачувані ним аліменти витрачаються на потреби всієї сім?ї.

З метою проведення перевірки цільового витрачання аліментів на дитину 02.10.2023 року Позивач звернувся до Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області з відповідною заявою.

Листом № 169 від 16.10.2023 року Позивача повідомлено про те, що Службою у справах дітей та сім?ї Ставищенської селищної Ради було здійснене інспекційне відвідування за місцем проживання ОСОБА_2 в с. Красилівка, в ході якого ОСОБА_2 надала пояснення про використання коштів, які їй надійшли на утримання малолітньої дочки, була здійснена візуальна перевірка придбаних речей.

За результатами зазначеного інспекційного відвідування Ставищанська селищна рада вважає, що кошти, які сплачувати Позивач на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , використовуються за призначенням.

Позивач не погоджується з таким висновком, вважає, що перевірка цільового використання коштів Відповідачкою була проведена поверхнево, без з?ясування всіх обставин та умов проживання сім`ю.

Так, в основу свого висновку про використання отриманих аліментів за призначенням Ставищенська селищна рада поклала Пояснення Відповідачки від 02.10.2033 року у яких вона зазначила, що у серпні місяці 2023 року вона отримала 46 897 грн., з яких витратила на дитячий одяг загалом: 5 880 грн.; засоби особистої гігієни: 3 500 грн., лікування зубів: 4000 грн; підготовка до коли: 1500 грн.; прикраси ювелірні: 1100 грн.; ремонт телефона: 1 500 грн.; зарядний пристрій: 550 грн.; інтернет 370 грн.; постільний комплект: 850 грн.; продукти харчування: 3 000 грн. Загалом витрати Позивачки згідно її пояснень за серпень місяць 2023 року склали: 22 250 грн.

Відповідачка зазначила також, що у вересні місяці 2023 року вона отримала 34 163 грн. аліментів, з яких витратила на дитячий одяг: 1 130 грн., на інтернет: 370 грн.; на харчування 2 500 грн. Загальні витрати за вересень місяць 2023 року з її слів склали: 4 000 грн. На її особистому рахунку залишок коштів склав 27 244 грн.

Тобто, за період серпень-вересень 2023 року Відповідачка отримала аліменти у розмірі 81 060 грн., зазначила, що витратила на дитину у вказаний період 26 250 грн., у такому випадку на її рахунку мав бути залишок у розмірі, не меншому ніж 54 810 грн., якщо навіть припустити, що станом на день надходження аліментів у серпні місці вона не мала грошових коштів на рахунку.

Зазначивши залишок на рахунку у розмірі 27 244 грн., Відповідачка не пояснити витрати аліментів у розмірі 27 566 грн., і це лише за два місяці: серпень та вересень 2023 року.

Крім того, такі витрати як інтернет, продукти харчування, ремонт телефону, зарядний пристрій неможливо віднести до переліку витрат виключно на утримання дитини.

В період з червня місяця 2023 року приблизно до одного з останніх днів серпня місяця 2023 року ОСОБА_3 проживала в сім?ї матері Позивача - ОСОБА_5 , у зв?язку з чим Відповідачка не могла у серпня місяці витрачати кошти на її утримання.

За таких обставин висновок Ставищенської селищної Ради про те, що аліменти, як отримує Відповідачка на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , використовуються за призначенням, не відповідає дійсності.

Крім того, Позивач зазначає, що Відповідачка внесла в список предметів дитячого одягу, які вона нібито придбала для ОСОБА_3 у серпні 2023 року, деякі речі, які належали старшій сестрі ОСОБА_3 - ОСОБА_8 та були передані нею.

У зв`язку із зазначеним, позивач змушений звертатися до суду із вказаним позовом та просить встановити факт нецільового використання аліментів та зобов`язати відповідачку внести аліменти на особистий рахунок дитини.

24.11.2023 року ухвалою Ставищенського районного суду Київської області справу було передано за підсудністю до Рокитнянського районного суду Київської області.

Ухвалою суду від 18.03.2024 року відкрито загальне провадження у вказаній цивільній справі, призначено підготовче судове засідання.

30.10.2024 року від відповідачки по справі до суду надійшло пояснення, у якому остання заперечила повністю проти задоволення позовних вимог з огляду на їхню необґрунтованість.

Ухвалою суду від 30.10.2024 року про закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без участі позивача і представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без участі відповідача і представника позивача.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч. 2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження від 07.06.2011 року виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рокитнянського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис №79, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками вписані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 15.11.2018 року суд вирішив стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів.

На підставі зазначеного рішення 17.12.2018 року був виданий Виконавчий лист, на підставі якого 08.09.2020 року Рокитнянським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжнаціонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрите виконавче провадження.

Відповідно до Довідки № 19994 від 29.09.2023 року на користь Відповідачки ОСОБА_2 з Позивача було стягнуто аліменти в розмірі: у квітні 2023 року 46213,25 грн.; у травні 2023 року 3482,50 грн.; у червні 2023 року 3500 грн.; у липні 2023 року 4000 грн; у серпні 2023 року 46897,41 грн.; у вересні 2023 року 34168,42 грн.

Загалом за вказані шість місяців Відповідачкою отримано аліменти у розмірі 138261 грн. 58 коп.

02.10.2023 року Позивач звернувся до Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області з заявою про проведення перевірки цільового витрачання аліментів на дитину.

Листом № 169 від 16.10.2023 року Позивача повідомлено про те, що Службою у справах дітей та сім?ї Ставищенської селищної Ради було здійснене інспекційне відвідування за місцем проживання ОСОБА_2 в с. Красилівка, за результатами якого Ставищанська селищна рада вважає, що кошти, які сплачувати Позивач на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , використовуються за призначенням.

ОСОБА_2 надала пояснення про використання коштів, що у серпні місяці 2023 року вона отримала 46 897 грн., з яких витратила на дитячий одяг загалом: 5 880 грн.; засоби особистої гігієни: 3 500 грн., лікування зубів: 4000 грн; підготовка до коли: 1500 грн.; прикраси ювелірні: 1100 грн.; ремонт телефона: 1 500 грн.; зарядний пристрій: 550 грн.; інтернет 370 грн.; постільний комплект: 850 грн.; продукти харчування: 3 000 грн. Відповідачка зазначила також, що у вересні місяці 2023 року вона отримала 34 163 грн. аліментів, з яких витратила на дитячий одяг: 1 130 грн., на інтернет: 370 грн.; на харчування 2 500 грн. Загальні витрати за вересень місяць 2023 року з її слів склали: 4 000 грн. На її особистому рахунку залишок коштів склав 27 244 грн.

Відповідно до висновку від 01.08.2024 року за результатами інспекійного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину суд встановив, що одержувач аліментів забезпечує базові індивідуальні потреби дитини, а саме: оплачує гуртки, репетиторів, екскурсії, лікування дитини, потреби в одязі, харчування, створює належні умови для проживання дитини та її потреб. За результатами бесіди з дитиною з`ясовано, що всі кошти використовуються раціонально, до того ж мама з вітчимом додатково дають кошти дитині.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до постанови Рокитнянського РДВС від 08.09.2020 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1. Згідно інформації про виконавче провадження вбачається, що впродовж 4 років, до 2022 року позивач не завжди і не своєчасно сплачував аліменти, у зв?язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 56962,00 грн.

Відповідно до рішення Рокитнянського районного суду Київської області у справі від 03.11.2022 року було вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів.

Згідно довідки № 01-30/129 від 06.09.2024 року ОСОБА_3 навчається у 8 класі Красилівської гімназії, батько в освітньому процесі та в шкільному житті дитини не бере.

Згідно свідоцтва про одруження виданого Ставищенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 07.05.2024 року ОСОБА_2 одружилась із ОСОБА_7 .

Згідно довідки № 216 від 09.09.2024 року ОСОБА_2 разом з донькою ОСОБА_3 проживають в будинку ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 .

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно зі статтею 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Витрачання аліментів за цільовим призначенням означає, що той із батьків або інші особи, відповідно до ст. 179 СК України, на ім`я якого вони виплачуються, зобов`язаний спрямовувати їх на забезпечення потреб дитини у харчування, одязі, в охороні здоров`я, отриманні освіти та на створення гідних умов життя дитині. Сама неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання.

Відповідно до статті 186 СК України контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці. У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Механізм здійснення контролю за цільовим витрачанням аліментів визначений Порядком здійснення органами опіки та піклування контролю за цільовим витрачанням аліментів на дитину, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 15 листопада 2018 року № 1713 (далі - Порядок).

Так, відповідно до п.п. 2-6 Порядку, контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюють органи опіки та піклування шляхом проведення інспекційних відвідувань одержувача аліментів.

За змістом пункту 14 Порядку чеки, квитанції, довідки та інші документи для підтвердження цільового використання коштів одержувач аліментів може надати виключно за власним бажанням та за умови їх наявності. Також виключно за власним бажанням одержувач аліментів може надати письмове пояснення щодо цільового використання аліментів, яке долучається до висновку за результатами проведення інспекційного відвідування.

Отже, саме на орган опіки та піклування покладено здійснення контролю за цільовим витрачанням аліментів, який може здійснюватися як власною ініціативою органу, так і за заявою платника. Для платника аліментів у разі нецільового витрачання аліментів передбачено право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Таким чином, в таких правовідносинах платник аліментів має покладатися лише на належне виконання своїх функцій органом опіки та піклування, його добросовісність та фаховість, оскільки інші докази витрачання коштів отримувачем не є належними доказами в таких правовідносинах.

Подібні правові висновки зроблено у постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2019 року у справі №711/11054/17 (провадження № 61-42009св18), від 02 лютого 2021 року у справі № 751/1396/19 (провадження № 61-18643св19).

З наявних у матеріалах справи, зокрема Листа № 169 від 16.10.2023 року та Висновку за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину вбачається, що дитина, яка проживає з матір`ю ОСОБА_2 , відповідачкою по справі, на користь якої сплачуються аліменти, факту нецільового використання відповідачкою аліментних коштів не встановлено.

Суд враховує, що Висновок інспекційного відвідування складені уповноваженим органом, з дотриманням передбачених чинним законодавством форми та змісту.

Із вказаного вище Висновку вбачається, що отримувач аліментів ОСОБА_2 не надала чеків та квитанцій, однак надала пояснювальну записку про використання аліментів, отриманих за період жовтень 2023 року - липень 2024 року, хоча відповідно до п. 14 Порядку чеки, квитанції, довідки та інші документи для підтвердження цільового використання коштів одержувач аліментів може надати виключно за власним бажанням та за умови їх наявності. Також виключно за власним бажанням одержувач аліментів може надати письмове пояснення щодо цільового використання аліментів.

Відсутність фінансових документів на підтвердження щомісячних витрат не може бути єдиним і достатнім доказом, який доводить факт використання отримуваних ОСОБА_2 аліментних коштів на особисті цілі, на користь інших осіб або на будь-які інші потреби, які не пов`язані з утриманням і вихованням доньки ОСОБА_3 .

Подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 553/2334/16-ц (провадження № 61-11343св18).

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із змісту норм чинного законодавства та оцінивши встановлені у справі докази і обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження підстав для встановлення нецільового використання аліментів з боку відповідачки, а тому, підстав для задоволення позовних вимог щодо встановлення факту нецільового використання аліментів - немає.

Враховуючи те, що позовні вимоги про встановлення способу сплати аліментів на рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України у розрізі даного спору є похідними від основної вимоги про встановлення факту нецільового використання аліментів, у задоволенні яких судом відмовлено, суд також вважає, що відсутні правові підстави для задоволення вимог і в цій частині позову.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, то відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 1 211,21 грн не підлягають стягненню з відповідачки та залишаються на рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 81, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 84, 180-199 Сімейного Кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Ставищенська селищна рада Білоцерківського району київської області, Рокитнянський відділ Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту нецільового використання аліментів на утримання малолітньої дитини та внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини в Державному Ощадному банку України - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання на нього апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 07.05.2025 року.

Головуюча суддя О. В. Штифорук