Рішення № 127191484, 28.04.2025, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/4530/24

Провадження № 2-235/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2025 року м. Обухів

Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Рабчуна Р.О.,

при секретарі судового засідання Редька Н.Н.,

за участю сторін:

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача Клапчука Ф.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Обухів цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «ОБУХІВСЬКЕ» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача виплачені їй на виконання умов попереднього договору оренди земельної ділянки грошові кошти в сумі 20 000 гривень, що складаються з суми виплачених позивачем коштів в сумі 10 000,00 грн. і штрафу в сумі 10 000,00 грн. та судовий збір. Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що між ним та відповідачем 08 квітня 2016 року було укладено попередній договір оренди земельної ділянки № 352С, відповідно до якого сторони зобов`язались після завершення процесу розпаювання та приватизації сільськогосподарських угідь, що перебувають в постійному користуванні ПАТ «Обухівське» відповідно до Державних актів, що знаходяться на території Першотравенської сільської ради, Нещерівської сільської ради, Обухівської міської ради, але не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання майбутнім орендодавцем ОСОБА_1 , документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку пай, укласти договір оренди даної земельної ділянки. До укладення основного договору позивач на виконання зобов`язання за попереднім договором оренди земельної ділянки та додаткової угоди до нього виплатив відповідачу грошові кошти в сумі 10 000,00 грн. за 2016 рік, в сумі 10 000,00 грн. за 2017 рік. З огляду на викладені обставини просить позов задовольнити.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 15 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження.

Представник позивача Бондарчук Ю.В. у судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, вимоги заявлені в позовній заяві підтримала та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідачки - адвокат Клапчук Ф.П. в судовому засіданні висловив заперечення проти позовних вимог у повному обсязі, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Він зазначив, що позивачем було пропущено встановлений законом строк позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Крім того, представник акцентував увагу суду на тому, що сторони укладаючи спірний договір не погодили усі необхідні істотні умови, а тому такий договір є неукладеним.

Дослідивши докази, заслухавши доводи представника відповідача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно доч.ч.1,2,5ст.263ЦПКУкраїни,судоверішенняповинноґрунтуватися назасадахверховенстваправа,бутизаконниміобґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 08 квітня 2016 року між ПрАТ «Обухівське» та ОСОБА_1 було укладено Попередній договір оренди земельної ділянки № 352с (надалі - Попередній договір), відповідно до якого сторони зобов`язались після завершення процесу розпаювання та приватизації сільськогосподарських угідь, що знаходяться в постійному користуванні ПАТ «Обухівське» відповідно до Державних актів, що знаходяться на території Першотравенської сільської ради згідно державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-КВ №003262, Нещерівської сільської ради згідно державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-КВ №003263, Обухівської міської ради згідно державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-КВ №003264, але не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання майбутнім орендодавцем документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку, укласти договір оренди даної земельної ділянки.

Згідно п. 2 зазначеного попереднього договору майбутній орендар ПрАТ «Обухівське» до дати укладення основного договору зобов`язується за цим договором виплачувати майбутньому орендодавцеві щорічно до 31 грудня винагороду у розмірі 10 000 грн., з якої вираховуються податки згідно Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов попереднього договору позивач сплатив відповідачу грошові кошти в сумі 10000 грн. - за 2016 рік, 10 000 грн., - за 2017 рік, що підтверджується виписками нарахування винагороди від 11.08.2016 року та № СХПОБ000017 та від 28.08.2017 року СХПОБ000021, а також платіжними відомостями від 15.08.2016 року № СХПОБ000017 та платіжна відомість від 28.08.2017 року № СХП0Б000021.

Згідно п. 9 Попереднього договору в разі порушення однією зі сторін обов`язків, зазначених у п. 1, 2, 4, 6 цього договору, вона сплачує іншій стороні протягом п`яти календарних днів штраф у розмірі 10000,00 грн.

ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру Київської області №10-5314/15-18-сг від 18.06.2018 року набула у власність земельну ділянку площею 3,6512 га (кадастровий номер 3223186200:05:006:0010) внаслідок приватизації сільськогосподарських угідь.

27.06.2018 року відповідач ОСОБА_1 , уклала договір оренди земельної ділянки з іншим суб`єктом господарювання - ТОВ «Роза-Л».

27.06.2018 року ОСОБА_1 , звернулась до комунального підприємства «Перевага» із заявою про реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3223186200:05:006:0010.

Так, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 265086813 від 08.07.2021 року, державну реєстрацію права власності та права оренди на спірну земельну ділянку проведено 27.06.2018 року.

За даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди цієї земельної ділянки зареєстровано за ТОВ «Роза-Л».

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 635 Цивільного кодексу України, сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 635 ЦК України зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Як слідує з умов укладеного між сторонами попереднього договору, сторони зобов`язалися укласти договір оренди земельної ділянки не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання відповідачем, як майбутнім орендодавцем, документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку.

До того ж, у пункті 15 попереднього договору передбачено, що після підписання цього попереднього договору майбутній орендодавець зобов`язується не укладати жодних угод з третіми особами щодо земельної ділянки, яка буде отримана у власність, до дати укладення основного договору.

Суд приходить до висновку, що сторони, укладаючи попередній договір, дійшли згоди щодо усіх його істотних умов, у тому числі, - строку укладення основного договору, виходячи з наступного.

Укладаючи попередній договір, сторони погодили, що не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання майбутнім орендодавцем (відповідачем) документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку, укласти договір оренди земельної ділянки (п. 1 Попереднього договору).

Так, абзацом 2 ч. 1 ст. 530 ЦКУ передбачено, що зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Строк виконання зобов`язання, визначений вказівкою на подію, має оцінюватися судом за його розумністю.

Цю норму необхідно застосовувати (тлумачити) у взаємозв`язку з загальними положеннями частини другої статті 251, частини другої статті 252 ЦК України, які визначають, що терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Позиція про те, що при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання, також вказано у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Відповідно до лексичного значення словосполучення "неминуче має настати" означає як те, що обов`язково та безумовно має відбутися.

За змістом норми частини першої статті 530 ЦК України у взаємозв`язку з частиною другою статті 251, частиною другою статті 252 цього Кодексу, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у разі визначення терміну виконання зобов`язання з вказівкою на майбутню подію нею може бути визнана лише та подія, неминучість якої є безумовна. Якщо юридичні наслідки мають певну ступінь вірогідності настання, то має місце не існування часової категорії у вигляді терміну, а умова.

У даному випадку подією, яка неминуче має настати, є отримання відповідачем документу, який підтверджує виникнення права власності на спірну земельну ділянку.

Також суд бере до уваги ту обставину, що сторони приступили до виконання попереднього договору, оскільки відповідач отримувала грошові кошти від позивача.

З огляду на зазначене суд не погоджується з доводами відповідача, який наполягає на тому, що попередній договір не було укладено, оскільки сторони не погодили усіх істотних умов попереднього договору оренди земельної ділянки.

Крім того, оскільки між сторонами не було укладено основний договір, суд погоджується з доводами позивача, що відповідачем порушені пункти 1, 4 попереднього договору щодо надання позивачу протягом п`яти днів після виникнення права власності на земельну ділянку оригіналу та копії документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку, а також щодо укладення договору оренди земельної ділянки з позивачем.

Крім того, у пункті 11 попереднього договору сторонами погоджено, що в разі порушення майбутнім орендодавцем обов`язків, зазначених у п. 1, 4, 6 цих договорів, внаслідок чого основні договори не будуть укладені, в доповнення до обов`язку згідно пункту 9 цих договорів, майбутній орендодавець повертає майбутньому орендареві отриману відповідно до пункту 2 цих договорів винагороду.

Як зазнаено вище, відповідач фактично отримав від позивача на виконання умов попереднього договору оренди та додаткової угоди грошові кошти в сумі в сумі 10000 грн. - за 2016 рік, 10 000 грн., - за 2017 рік.

Вказані суми були отримані відповідачем у зв`язку з взяттям ним на себе зобов`язань передати позивачу в оренду земельну ділянку, право власності на які буде оформлене в майбутньому а, відтак, підлягають стягненню з нього на користь позивача згідно з умовами укладеного попереднього договору, які відповідачем не були дотримані.

Оскільки внаслідок порушення відповідачем умов попереднього договору основний договір оренди земельної ділянки між сторонами не був укладений, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позивачу сплачених на користь відповідача грошових коштів у сумі 20 000 грн.

Разом із цим, щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 10000,00 грн. неустойки суд зазначає наступне.

Відповідно доч. 1 ст.549ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як установлено в пункті 9 попереднього договору (у редакції додаткової угоди), у разі порушення майбутнім орендодавцем обов`язків, зазначених у п. 1, 2, 4, 6 цього договору, він сплачує у майбутньому орендарю протягом 5 (п`яти) календарних днів штраф в розмірі 10 000 грн.

Тому позивач просить суд стягнути з відповідача 10000 грн. неустойки.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

У ст. 13 ЦПК України зазначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу,вмежах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Щодо застосування строків позовної давності, про застосування якої усно заявив представник позивача, суд зазначає наступне.

Главою 19ЦК Українивизначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу ст. 256 ЦК України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ст. 257 ЦК України.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відлікупозовної давностінаведено устатті261ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З даним позовом Приватне акціонерне товариство «Обухівське» звернулося до суду 14.08.2024 року, коли відділом поштового зв`язку було прийнято рекомендоване поштове відправлення, яким до суду надіслано позовну заяву з додатками.

Також судом встановлено, що відповідач зареєструвала своє право власності на земельну ділянку 27.06.2018 року, та уклала договір оренди землі з ТОВ «Роза-Л», який також зареєстровано у Державному реєстрі речових прав 03.07.2018 року.

Позивач стверджує, що з 07 по 29 грудня 2022 року в ході ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 120116110230001223 від 02.09.2016 року, йому стало відомо про порушення відповідачем умов попереднього договору (а.с. 11).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211«Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки,визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».

Надалі, з метою удосконалення норм ГПК України, ЦПК України, КАС Українив частині перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», в якому зокрема зазначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України, в редакціїЗакону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Отже, у пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають відповідні строки, у тому числі передбачені положеннями статті 257 ЦК України. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби СОVID-19, відмінено з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року.

Законом України від 15 березня 2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Отже, строк позовної давності в силу положень пунктів 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжено на строк дії карантину та воєнного стану в Україні.

Відтак, суд приходить до висновку, що строки позовної давності позивачем не пропущено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно з ч. 1ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 77,80,81 ЦПК України, відповідно до ст.ст. 16, 252, 611, 635, 638 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «ОБУХІВСЬКЕ» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Обухівське» (код за ЄДРПОУ: 00857284) 20000,00 грн. винагороди та 10000,00 грн. штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Обухівське» (код за ЄДРПОУ: 00857284) сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн..

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08.05.2025 року.

Суддя Р.О. Рабчун