Постанова № 12719145, 01.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2010 р. справа № 2а-23750/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 17-20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретаріПоповій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Донагроімпекс», м. Донецьк

до 1) Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька та 2) Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 5 жовтня 2010 року № 0003972340/0, стягнення бюджетної заборгованості у розмірі 369191 грн.

за участю представників:

від позивача: Нікішина Д.В. за дов. від 11.01.2010р.

від першого відповідача: Маковецької Н.В. за дов. від 02.02.2010р.

Мельничук В.В. за дов. від 08.11.2010р.

від другого відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Закритим акціонерним товариством «Донагроімпекс» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 5 жовтня 2010 року № 0003972340/0, стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості у розмірі 369191 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на нормами Закону України «Про податок на додану вартість», а саме пункт 1.8 статті 1, підпункти 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7, якими визначено, що бюджетному відшкодуванню у звязку із зайвою сплатою податку на додану вартість підлягає сума, що обчислена, як різниця між сумою податкового зобовязання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду, яка у свою чергу, залежить від правильності визначення цих сум. Оскільки, вказаний Закон не зобовязує покупця сплачувати до бюджету податок на додану вартість у випадку, коли цей податок не сплачений продавцем товару, не передбачає відповідальності платника податку по зобовязаннях інших платників податків, у тому числі підприємств, з якими він не мав господарських правовідносин, не ставить у залежність право на податковий кредит та відшкодування податку на додану вартість від результатів проведених зустрічних перевірок, податковим органом неправомірно зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у звязку з не підтвердженням факту сплати податку на додану вартість кінцевим виробником.

Перший відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на не підтвердження надмірної сплати податку на додану вартість у зв'язку із відсутністю такого підтвердження до кінцевого виробника зустрічними перевірками.

Другий відповідач у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, просив розглянути справу за відсутності його представника, письмових заперечень суду не надав.

Вислухавши у судовому засіданні представників позивача та першого відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Закрите акціонерне товариство «Донагроімпекс» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 25333903, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 07307479, видане 9 березня 2006 року.

З 26 серпня по 15 вересня 2010 року першим відповідачем була здійснена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень, квітень, травень, червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в періодах: листопад, грудень 2009 року, лютий-травень 2010 року, за результатами якої складений акт перевірки від 22 вересня 2010 року № 1603/23-3/25333903 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки першим відповідачем 5 жовтня 2010 року прийняте спірне податкове повідомлення-рішення згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон № 2181) № 0003972340/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 369191 грн., в тому числі за березень 2010 року в розмірі 128351 грн., за квітень 2010 року в розмірі 224696 грн., за травень 2010 року в розмірі 16144 грн.

Правовою підставою зменшення суми бюджетного відшкодування спірним податковим повідомленням-рішенням наведені норми пунктів 1.4, 1.7 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.4., підпункту 7.7.1, абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон № 168).

За висновками акту перевірки першим відповідачем встановлено, що позивачем в порушення вищенаведених норм Закону № 168 завищений податковий кредит, що спричинило завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в загальній сумі 490766 грн., у тому числі у 2009 році 439396 грн. (листопад 64378 грн., грудень 375018 грн.), у 2010 році 51370 грн. (лютий 37245 грн., березень 14125 грн.); та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації за березень 2010 року на суму 128351 грн., по декларації за квітень 2010 року на суму 224696 грн., по декларації за травень 2010 року на суму 16144 грн.

Як вбачається з акту перевірки, першим відповідачем встановлені розбіжності між залишком від'ємного значення попереднього податкового періоду та фактичної суми оплати податкового кредиту постачальникам товарів (послуг) за березень 2010 року в сумі 519600 грн., а саме серпень 2009 року в сумі 386826 грн. завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькагромаркет» (в тому числі з урахуванням завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за квітень 2009 року на суму 29599 грн., травень 2009 року на суму 86658 грн., січень 2010 року на суму 270569 грн.); за серпень 2009 року в сумі 386826 грн., за грудень 2009 року в сумі 13165 грн. (завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькагромаркет» в загальній сумі 87732 грн., оплату проведено частково у грудні 2009 року в сумі 10446 грн., в січні 2010 року в сумі 64121 грн.); за лютий 2010 року в сумі 119609 грн. (завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альсер-Агро», ТОВ «М.К.С.», ПП «Максима»). Враховуючи зазначене, перший відповідач здійснив в акті перевірки висновок щодо завищення суми заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість в березні 2010 року на суму 128351 грн., в квітні 2010 року на суму 224696 грн., за травень 2010 року на суму 16144 грн.

В обґрунтування заперечень першим відповідачем надані суду результати зустрічних перевірок:

довідка Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Донецька від 22 лютого 2010 року № 6743/7/23-313-2 «Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Альсер-Агро» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ЗАТ «Донагроімпекс» за листопад 2009 року, за висновком якої не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від особи, яка мала правові відносини з платником податків ЗАТ «Донагроімпекс»; перевіркою ТОВ «Альсер-Агро» встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ЗАТ «Донагроімпекс»; постачальником реалізованої продукції є Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Грейн Корн» за договором від 1 листопада 2009 року № 1-11/09;

довідка Артемівської обєднаної державної податкової інспекції від 23 вересня 2010 року № 2122/23/33063696 «Про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський комбінат хлібопродуктів» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ЗАТ «Донагроімпекс» за період з 1 січня по 31 травня 2010 року, за висновком якої встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей від ЗАТ «Донагроімпекс», який мав правові відносини з платником податків; ТОВ «Артемівський комбінат хлібопродуктів» не є виробником відвантаженої сільгосппродукції;

лист Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька від 21 квітня 2010 року № 15967/7/23-313-3 з повідомленням щодо неможливості проведення зустрічної перевірки ТОВ «ТК «Грейн-Корн» у зв'язку із тим, що фінансово-господарські документи за 2008-2009 роки були вилучені протоколом виїмки від 18 березня 2010 року слідчим податкової міліції Державної податкової адміністрації у Донецькій області;

лист Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька від 28 квітня 2010 року № 15967/7/23-313-3 з повідомленням щодо неможливості проведення зустрічної перевірки ТОВ «Альсер-Агро» у зв'язку із тим, що фінансово-господарські документи за 2008-2009 роки були вилучені протоколом виїмки від 18 березня 2010 року слідчим податкової міліції Державної податкової адміністрації у Донецькій області;

акт Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька від 22 липня 2010 року № 759/23-213/34849808 «Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Донецькагро-Маркет» з питань підтвердження отриманих від платників податків відомостей» за 2009 рік, 1 квартал 2010 року, у зв'язку із тим, що підприємство 8 червня 2010 року було визнано банкрутом. Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 15 березня 2010 року стосовно підприємства була порушена справа про банкрутство, 25 березня 2010 року внесена інформація щодо відсутності підприємства за юридичною адресою, 2 квітня 2010 року підприємство визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура, 21 червня 2010 року відбулася державна реєстрація припинення юридичної особи, у зв'язку із визнанням її банкрутом.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підпункт 7.7.1 даного Закону передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховуються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Таке правило зазначено абзацом третім наведеного підпункту.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Аналіз вищезазначених норм доводить сукупність підстав для отримання бюджетного відшкодування, до них належать:

-наявність відємного значення звітного податкового періоду;

-зарахування відємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду;

-фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг);

-здійснення зазначеної оплати постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді;

-включення залишку відємного значення (після бюджетного відшкодування) до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд зазначає, що Законом України «Про податок на додану вартість» введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність субєктів господарювання.

Згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» обовязок щодо визначення обєкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку продавця товару. Обовязок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну в підтвердження сплати податку Законом покладений на платника податку покупця.

Пункт 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у звязку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону не передбачений обовязок покупця товару платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податок на додану вартість безпосередньо до державного бюджету. За приписами підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 наведеного Закону умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплати ним податку у складі ціни товарів (послуг) продавцю.

Долучені до матеріалів справи письмові докази, а саме податкові, видаткові накладні, банківські виписки, рахунки підтверджують фактичну сплату коштів за отриманий товар позивачем постачальникам товарів (послуг) з урахуванням податку на додану вартість у складі ціни.

Суд зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання щодо від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків, і цей факт не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168 податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до пункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт,послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм діючого податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної. Судом встановлено, що у позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями. Даний факт не спростований першим відповідачем під час судового розгляду справи. Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність можливість включення до податкового кредиту сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), від їх фактичної сплати до бюджету продавцем товарів (робіт, послуг). Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що посилання першого відповідача на відсутність у позивача права на податковий кредит у звязку із не підтвердженням перерахування до бюджету сум податку на додану вартість по ланцюгу придбання є необґрунтованим. Висновки першого відповідача ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частини визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 5 жовтня 2010 року № 0003972340/0 підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог позивача про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості у розмірі 369191 грн. суд відмовляє з огляду на наступне. Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Питання про недійсність спірного податкового повідомлення-рішення вирішено судом у даній адміністративній справі, однак судове рішення повинно набрати законної сили, після чого у відповідачів виникне обовязок щодо вчинення відповідних дій стосовно відшкодування даної суми, що посвідчує відсутність порушення права позивача з боку відповідачів в сумі 369191 грн. станом на день розгляду даної справи. Спірні правовідносини щодо бюджетного відшкодування суми у розмірі 369191 грн., зменшеної спірним податковим повідомленням-рішенням, можуть виникнути між сторонами тільки після набрання законної сили даним судовим рішенням та відсутності дій з боку відповідачів, спрямованих на відшкодування даної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства «Донагроімпекс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 5 жовтня 2010 року № 0003972340/0, стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості у розмірі 369191 грн. задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 5 жовтня 2010 року № 0003972340/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальній сумі 369191 грн.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Донагроімпекс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 1 грудня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 6 грудня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.