Постанова № 12718999, 16.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 листопада 2010 р.Справа №2а-10640/10/7/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В. , при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімбіан"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим,Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Виконовчого комітету Сімферопольської міської ради

про визнання протиправним і скасування рішення та спонукання до виконання певних дій,

за участю:

від позивача представник за довіреністю Гнєздов О.В., директор Пушкін О.В.

від відповідача (Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим) представник за довіреністю Шилін В.С.

відповідач (Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб та фізичних осіб підприємців Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради) не зявився.

Обставини справи: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб та фізичних осіб підприємців Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, та, з урахуванням уточнень позовних вимог (а.с.89-92), просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Сімбіан», що викладено в акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №536/15-2 від 06.08.10р.,

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим про неприйняття від ТОВ «Сімбіан» декларації з податку на додану вартість за травень 2010р., що викладене у повідомленні за вих. №27737 від 22.06.2010р.

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим про неприйняття від ТОВ «Сімбіан» декларації з податку на додану вартість за червень 2010р., що викладене у повідомленні за вих. №33235/10/15-2 від 29.07.2010р.

- визнати протиправною перевірку достовірності юридичного адресу, що була здійснена Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим відносно позивача та повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням;

- визнати протиправною та скасувати запис в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про відсутність за місцезнаходженням ТОВ «Сімбіан» №18821430006010943 від 05.08.2010р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим прийняла рішення, оформлене актом, яким анулювала реєстрацію платника податку на додану вартість позивача на підставі пп. " е " п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку з наявністю в ЄДРПОУ запису про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Позивач вважає, що перевірка Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим достовірності юридичного адресу позивача здійснена протиправно, оскільки таки дії вчинені поза межами повноважень податкового органу. Позивач вказує на протиправність дій Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб та фізичних осіб підприємців Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради щодо внесення запису в єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про відсутність за місцезнаходженням ТОВ «Сімбіан». За таких підстав, позивач вважає, що оскільки не було підстав для здійснення відповідачем запису в єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про відсутність позивача за місцезнаходженням, то прийняті на підставі такого запису рішення відповідача - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість також є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач (Державна податкова інспекція в м. Сімферополь АР Крим) позовні вимоги не визнав, просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідач зазначив, що позивач за юридичною адресою не знаходиться, відповідач вважає, що рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, яке оформлено актом є законним, а підстави для його скасування відсутні. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях (а.с.53-54,55).

Відповідач (Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб та фізичних осіб підприємців Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради) у судове засідання не зявився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином. В наданих письмових поясненнях на адміністративний позов (а.с.63) вказав на підстави та порядок здійснення ним запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державним реєстратором 05.08.2010р. за №18821430006010943 було внесено запис до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про відсутність Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімбіан» за місцезнаходженням.

Листами від 22.06.2010р. вих. №27737 та від 29.07.2010р. №33235/10/15-2 (а.с.20-21) ДПІ в м. Сімферополі АР Крим повідомлено позивача про те, що його віднесено до категорії ризику, а надані ним декларації за травень та червень 2010р. не визнані як податкові декларації та рекомендовано позивачу надати нову податкову декларацію з ПДВ за червень, травень 2010р.

06.08.2010р. Державна податкова інспекція в м. Сімферополі прийняла рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, яке оформлено актом N536/15-2 (а.с.11), відповідно до якого анулювала реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімбіан» на підставі пп. " е " п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку з наявністю в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Не погодившись з такими рішеннями позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

ТОВ «Сімбіан» (ідентифікаційний код 34836060) зареєстроване Виконавчим комітетом Симферопольської міської ради АР Крим як юридична особа 17.01.2007р., про що свідчить довідка серії АА №011953 (а.с.10), а також витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.66-67).

Щодо неприйняття відповідачем податкових декларацій з податку на додану вартість суд зазначає.

Як свідчать матеріали справи позивачем були надані до ДПІ в м. Сімферополі податкові декларації з податку на додану вартість за травень та червень 2010р. (а.с.13-19).

Як вказано вище, відповідач не прийняв отримані декларації, як податкові декларації, про що повідомив позивача письмово.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181 ІІІ (Далі Закон №2181).

Відповідно до положень абзаців 1, 5 п.п. 4.1.2. п.4.1. ст. 4 вказаного Закону, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

- надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

- оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Таким чином, виходячи з положень абзацу 5 п.п. 4.1.2. п.4.1. ст. 4 Закону України №2181 вбачається, що у разі невизнання податкової звітності як податкової декларації з підстав викладених у цій нормі, податковий орган приймає рішення, яке може бути оскаржене платником податків.

Дослідивши зміст повідомлень відповідача від 22.06.2010р. вих. №27737 та від 29.07.2010р. №33235/10/15-2 (а.с.20-21), суд приходить до висновку про те, що дані письмові документи є рішенням податкового органу, оскільки в ньому відповідачем зазначено на невизнання податкових декларацій, а також викладені пропозиції щодо подачі нових декларації, у тому числі з урахуванням мінімізації сплати податків, тобто вказане повідомлення ДПІ встановлює для позивача додаткові обовязки, яких до його прийняття не існувало, з чого витікає, що воно є актом індивідуальної дії субєкта владних повноважень.

Згідно з п. 1.11 Закону України №2181, податкова декларація - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з п.п. 16.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики (п.п. 16.4 зазначеного Закону).

Порядок ведення і складання податкових звітів, декларацій про прибуток підприємств та розрахунків податку встановлюється центральним податковим органом (п.п. 16.15 Закону).

Детальний перелік вимог до податкової звітності, порядку її заповнення зазначені в Методичних рекомендаціях щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків до ОДПС України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України № 827 від 31.12.2008 року (далі Рекомендації).

Згідно з п. 4.4. Рекомендацій, працівники органів державної податкової служби при прийманні податкової звітності на паперових та електронних носіях з доданням роздрукованих оригіналів контролюють наявність: підписів посадових осіб; печатки платника податків; обов'язкових реквізитів; обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; прокреслень у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації.

У цьому контексті під обов'язковими реквізитами розуміються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року N 118 “Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України” або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ; ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або, у разі відмови від нього - серія та номер паспорта для фізичної особи; місцезнаходження платника податків; назва ОДПС, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); підписи посадових осіб, засвідчені печаткою. Для звітів, у яких це передбачено формою: звітний (податковий) період, що уточнюється, у разі надання платником податків уточнюючого розрахунку; ініціали, прізвища та ідентифікаційні номери посадових осіб; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію для платників ПДВ.

Безпосередньо форму податкової декларації з податку на прибуток та Порядок її заповнення затверджено наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29.03.2003 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за №271/7592, (далі Порядок).

Відповідно до абз.4 п.1.4. розділу 1 даного Порядку, оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатками на односторонніх аркушах форматом А-4. Подання копій декларації та додатків не дозволяється. Декларація та додатки до неї не підлягають обов'язковому скріпленню між собою (прошнуровуванню).

Суд зазначає, що у якості мотивування неприйняття податкових декларацій, відповідачем у вказаних вище листах (повідомленнях) вказано на віднесення позивача до категорії ризику та вказано на недопущення використання даною категорією платників у якості «інструментів» мінімізації сплати податків підприємствами вигодоотримувочами та з належним реагуванням на будь які випадки, які можуть свідчити про дії субєкта господарювання в схемах мінімізації підприємствами вигодоотримувочами.

Слід відзначити, що відповідач у листах від 22.06.2010р. вих. №27737 та від 29.07.2010р. №33235/10/15-2 не посилається на жодну норму права, на підставі якої він не приймає податкові декларації та вказує позивачу про надання нових декларацій.

Віднесення платника податку до категорії ризику та наявність необхідності виконання податковим органом заходів з недопущення мінімізації сплати податків підприємствами, не є, відповідно до положень діючого законодавства, підставами неприйняття таким органом податкових декларацій.

Матеріали справи не містять, а з боку відповідача, у порядку ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів наявності встановлених п.п. 4.1.2. п.4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» підстав, за яких податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація.

Таким чином, відповідач не мав законних підстав не визнавати декларації відповідача податковим деклараціями.

Вказане свідчить про те, що відповідач прийняв рішення про невизнання поданих позивачем декларацій як податкових декларації необґрунтовано, з порушенням норм діючого законодавства, що свідчить про протиправність таких рішень та наявність підстав для їх скасування, таким чином позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Оцінюючи правомірність дій ДПІ з проведення перевірки достовірності юридичного адресу та повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, а також правомірність внесення запису в єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про відсутність за місцезнаходженням ТОВ «Сімбіан» №18821430006010943 від 05.08.2010р., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та письмових пояснень відповідача (Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), підставою для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запису про відсутність позивача за місцезнаходженням стало повідомлення органу державної податкової служби про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням та не підтвердження позивачем відомостей про юридичну особу на направлене державним реєстратором повідомлення про необхідність подання реєстраційної картки про підтвердження таких відомостей.

Матеріали справи свідчать, що державному реєстратору було направлено повідомленням про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням №375/29-0 від 28.07.2010р. форми №18 ОПП за підписом посадових осіб ДПІ в м. Сімферополі (а.с.39).

Висновки про відсутність позивача за місцезнаходженням було зроблено ДПІ внаслідок проведення перевірки достовірності юридичної адреси позивача.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності встановлені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Розділом V вказаного Закону встановлені положення щодо податкової міліції.

Оцінюючи наявність повноважень відповідача на проведення перевірки достовірності місцезнаходження юридичних осіб, суд виходить з встановленого частиною 3 ст. 2 КАС України критерію оцінки правомірності дій субєкта владних повноважень (прийняття рішень), відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За своїм змістом цей критерій випливає з принципу законності, що закріплений у ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої, як було вказано вище, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

«У межах повноважень» означає, що субєкт владних повноважень повинен приймати рішення (вчиняти дії) відповідно до встановлених законом повноважень, не перевішуючи їх.

З аналізу норм Конституції України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні», яким визначено статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, а також положень інших законів України вбачається, що вони не містять положень, які б надавали державній податковій службі України або податковій міліції права або встановлювали компетенцію (повноваження) на проведення перевірки достовірності місцезнаходження юридичних осіб.

Слід вказати, що норми Закону України «Про державну податкову службу в Україні» щодо повноважень державної податкової служби, не містять відсилання до інших норм діючого законодавства з встановлення повноважень державної податкової служби, а також не надають права іншому повноваженому субєкту встановлювати таки повноваження.

Частиною 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів наявності у відповідача встановлених законами України прав та повноважень щодо проведення перевірки достовірності місцезнаходження юридичних осіб.

За таких підстав суд приходить до висновку, що відсутність у відповідача встановлених законами України повноважень щодо проведення перевірки достовірності місцезнаходження юридичних осіб свідчить про вчинення таких дій відповідачем поза межами встановлених законами України повноважень, що свідчить про їх протиправність.

Оцінюючи дії відповідача з проведення перевірки достовірності місцезнаходження позивача, вчинення яких відповідач обґрунтовує посиланням на Порядок обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України 19.02.98 №80, суд зазначає, що відповідачем також не дотримані положення даного відомчого нормативного акту з наступних підстав.

Порядок обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затверджений наказом Державної податкової адміністрації України 19.02.98 №80, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 р. за №172/2612.

Форма №18 ОПП (повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням), встановлена додатком 17 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів).

З аналізу положень вказаного акту вбачається, що пунктом 11 даного Порядку, встановлений порядок підготовки матеріалів для передачі їх підрозділам податкової міліції для встановлення місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб підприємців.

Так, п.п. 11.2 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів) встановлено, що підрозділи органу державної податкової служби:

стосовно платників податків, якими не подано в зазначені терміни звіти, декларації, у порядку, передбаченому законодавством, самостійно визначають суму податкового зобов'язання, проводять роботу з узгодження податкового зобов'язання та інші заходи;

стосовно платників податків, які мають податковий борг, у порядку, передбаченому законодавством, здійснюють заходи із скорочення податкового боргу з використанням права податкової застави, адміністративного арешту активів, стягнення та інші заходи.

У рамках проведення цих заходів, а також при призначенні чи проведенні документальної перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками органів державної податкової служби здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, відповідальних та афілійованих осіб.

Відповідно до підпункту 11.4 зазначеного Порядку, щодо кожного платника податків, за яким виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу державної податкової служби, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за формою, що затверджується центральним органом державної податкової служби. До Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру фізичних осіб вносяться дані про подання запиту.

Згідно до підпункту 11.5 Порядку, якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП (додаток 17) для вжиття заходів, передбачених частиною восьмою статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"

Копія повідомлення підшивається до реєстраційної частини облікової справи платника податків. Про направлення такого повідомлення вноситься запис до журналу обліку повідомлень про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 19-ОПП (додаток 18).

Отже, відповідно до положень Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), заходи направлені на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків здійснюється безпосередньо податковою міліцією на підставі запиту органу державної податкової служби. Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП.

Таким чином, прийняття рішення органом державної податкової служби про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП може здійснювати тільки на підставі заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи, проведених податковою міліцією, якщо за результатами таких заходів буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню.

Матеріали справи не містять, а з боку відповідача не надано доказів проведення податковою міліцією заходів з встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи та складання податковою міліцією відповідного документу за наслідками такої перевірки, який би фіксував факт проведення конкретних заходів та їх результати.

Наданий Акт проведення перевірки достовірності юридичної особи від 20.07.2010р. №1740/15-2 складений не працівниками податкової міліції, тобто особами яким не надано право складати такий документ, отже не може бути підставою направлення органом державної податкової служби до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП.

Довідка про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків №1931/26-31 від 23.07.2010р. (а.с.42) також не містить доказів, що свідчили б про вчинення конкретних заходів направлених на встановлення місцезнаходження платника податків, у тому числі заходів з фактичного виходу працівників за адресою реєстрації юридичної особи.

Крім того, довідка про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків №1931/26-31 від 23.07.2010р. (а.с.42), датована датою раніше ніж дата запиту на встановлення місцезнаходження платника податків №128/15-2 від 26.07.2010р. (а.с.43), що був направлений ДПІ в м. Сімферополі на адресу відділу податкової міліції ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, що вказує на порушення порядку проведення такої перевірки податковою міліцією, що встановлений Порядком обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів).

Також суд вказує, що вказані документи, а також матеріали справи не містять доказів фактичного проведення перевірки встановлення місцезнаходження юридичної особи, тобто доказів фактичного здійснення конкретних заходів.

Показання допитаного у судовому засіданні 15.09.10р. свідка ОСОБА_6 інспектора податкової служби ІІІ рангу, державного податкового інспектора відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб, що приймав участь у складанні Акту проведення перевірки достовірності юридичної особи від 20.07.2010р. №1740/15-2 судом не приймаються у якості доказів відсутності юридичної особи за місцезнаходженням з наступних підстав.

Як пояснив свідок, він разом з старшим державним податковим інспектором Сеферовою Т.Р. виходив за адресою місцезнаходження позивача, за даною адресою, по вул. М. Жукова, 3, у м. Сімферополі, розташований житловий будинок, в якому знаходиться квартира 346. Прибувши за даною адресою свідок подзвонив у двері квартири, але ніхто не відчинив та не відповів. З цього свідком було зроблено висновок про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Вказані свідком заходи, суд не вважає доказом відсутності юридичної особи за місцезнаходженням та здійсненням належних заходів направлених на його встановлення, оскільки посадові особи позивача (директор, працівники позивача) або його представники не зобовязані будь яким актом постійно знаходитися за місцезнаходженням юридичної особи, а їх відсутність не свідчить про факт незнаходження юридичної особи за місцезнаходженням.

Відсутність таких осіб за вказаною адресою саме у час прибуття посадових осіб ДПІ не свідчить про їх постійну відсутність за вказаною адресою.

На думку суду, встановити відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, можливо, у тому числі з пояснень або посадових осіб юридичної особи або з пояснень інших осіб, яким достовірно відомо про такі факти. Доказів відібрання пояснень від таких осіб не надано.

Суд також вказує, що матеріалами справи не підтверджується, а відповідачем , в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів направлення органу податкової міліції запиту на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків з підстав встановлених п.п. 11.2 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів).

Крім того в матеріалах справи позивачем надані листи, що направлені ДПІ в м. Сімферополі на адресу позивача (АР Крим, м. Сімферополь, вул. Маршала Жукова, 3 кв. 346), вже після анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, що свідчить про обізнаність ДПІ про фактичне знаходження позивача за вказаною адресою. Такі дії податкового органу суд розцінює, як здійснені в порушення принципів, викладених у ч. 3 ст. 2 КАС України, а саме недобросовісно та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

За таких обставин, встановивши протиправність дій ДПІ в м. Сімферополі щодо проведення перевірки фактичного місцезнаходження позивача, суд робить висновок про відсутність підстав для прийняття та направлення до державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N18-ОПП.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

В свою чергу Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» закріплений порядок державної реєстрації юридичних осіб, відповідно до якого юридична особа повинна повідомити про зміну її місцезнаходження.

Згідно з п. 5 ст. 17 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Статтею 19 вказаного Закону закріплений порядок внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до положень ч. 12 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Згідно до частини 14 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей.

Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за зазначеною адресою, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Встановлення судом протиправності дій відповідача з проведення перевірки фактичного місцезнаходження позивача та, як слідство, встановлення підстав для направлення ДПІ повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N18-ОПП, вказує на відсутність у державного реєстратора правових підстав на вчинення дій встановлених ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», у тому числі щодо повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки та вчинення дій з внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Як було вказано вище, рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, яке оформлено актом N536/15-2 (а.с.11), відповідно до якого анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімбіан»було прийнято на підставі пп. " е " п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з наявністю в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до положень п.п. «е» п. 9.8. ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням.

З положень вказаних вище норм вбачається, що податковий орган має право анулювати реєстрацію платника податку на додану вартість юридичної особи тільки у випадках, визначених в законодавстві.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 N79, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 р. за N 208/4429, затверджене Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (далі - Положення), відповідно до п. 1.1. якого ним визначається порядок реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр); присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість та заміни свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації / анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; засвідчення копій свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість.

У відповідності до п.п. 25.2.2 Положення, рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою N 6-ПДВ (додаток 5). Такий акт складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження керівника податкового органу, та затверджується керівником (заступником керівника) податкового органу. В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Закону. Дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість уважається днем прийняття такого рішення.

З урахуванням встановлення судом відсутності у відповідача (Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб та фізичних осіб підприємців Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради) правових підстав на вчинення дій щодо внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність позивача особи за місцезнаходженням, що є підставою для зобовязання виключення такого запису з Єдиного державного реєстру, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача (ДПІ в м. Сімферополі АР Крим) правових підстав приймати рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на підставі пп. "е" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

За таких підстав, рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, яке оформлено актом N536/15-2 (а.с.11), відповідно до якого анулювала реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімбіан» є таким, що прийнято необґрунтовано, є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд, вирішуючи адміністративно правовий спір щодо протиправності рішення відповідача про невизнання поданих позивачем декларацій як податкових декларації, з урахуванням положень, ч. 2ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобовязати відповідача прийняти подані податкові декларації з ПДВ за травень, червень 2010р.

З викладених підстав, суд не приймає до уваги доводи відповідачів, за яких вони просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанова складена у повному обсязі 22.11.10р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94,160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Сімбіан», що викладено в акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №536/15-2 від 06.08.10р.

3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим щодо неприйняття від ТОВ «Сімбіан» декларації з податку на додану вартість за травень 2010р. (про що вказано у повідомленні за вих. №27737 від 22.06.2010р.).

4. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим щодо неприйняття від ТОВ «Сімбіан» декларації з податку на додану вартість за червень 2010р. (про що вказано у повідомленні за вих. №33235/10/15-2 від 29.07.2010р.).

5. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим щодо проведення перевірки достовірності юридичної адреси ВАТ «Сімбіан», за результатами якої складено повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням №357/29-0 від 28.07.10р.

6. Зобовязати Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб та фізичних осіб підприємців Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради виключити з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запис про відсутність за місцезнаходженням ТОВ «Сімбіан» №18821430006010943 від 05.08.2010р.

7. Зобовязати Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим прийняти податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ «Сімбіан» за квітень та травень 2010р. та відобразити зазначені в них показники по особовому рахунку з ПДВ ТОВ «Сімбіан».

8. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Сімбіан» (АР Крим , м. Сімферополь, вул. Маршала Жукова, 3, кв. 346) судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Зобовязати відповідачів - Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим, Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб та фізичних осіб підприємців Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, відповідно до положень ст. 267 КАС України, надати до Окружного адміністративного суду АР Крим звіт про виконання судового рішення протягом 10 днів з моменту набрання ним законної сили.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Маргарітов М.В.