Рішення № 127189383, 02.05.2025, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/1542/24

Провадження № 2/674/99/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Шафікової Ю.Е.,

за участю секретаря Проценко Л.В.,

представника позивача адвоката Наталюка Н.М.,

представника третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" адвоката Змієвської Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дунаївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про визнання недійсним кредитного договору,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся з позовом, в якому просить суд визнати договір про споживчий кредит №3329413 від 10.09.2021, укладений між ТОВ «Мілоан» та невідомою особою, яка діяла від імені ОСОБА_1 недійсним; скасувати нараховану за період з 10.09.2021 по день ухвалення рішення заборгованість за договором в розмірі 60400 грн.

В обґрунтування позовних позивач посилається на те, що кредитний договір №3329413 від 10.09.2021 року з ТОВ «МІЛОАН» не укладав. 10.09.2021 року позивачу не приходили смс на телефон про зарахування і відповідно про те, що відбулося зняття з інтернет картки НОМЕР_6 коштів в сумі 8000 грн., та інші суми. Позивач лише 12.09.2021р. побачив, що в нього на картці відбувались різні фінансові операції (одночасне зарахування та зняття коштів) не розумів що сталось, телефонував на гарячу лінію Приватбанку і повідомляв, що він не проводив усі операції.

13.09.2021р. ОСОБА_1 звернувся до відділення поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, яке було зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №12021242260000172 за ст. 190 ч.1 КК України. На початку вересня 2021 року позивач шукав роботу, він знайшов рекламу «он-лайн робота», подав свою заявку і до нього зателефонували і запропонували заробіток в інтернеті. Позивач пройшов он-лайн курс. 07.09.2021р. ОСОБА_1 сказали, що він буде рахуватись он-лайн робітником, і що для оформлення його працівником потрібно скинути паспорт та ідентифікаційний номер. А через кілька днів почались проблеми із банківською карткою позивача, звідки здійснено різні зарахування та перекази коштів на загальну суму 21 800 грн., чим спричинено останньому матеріальну шкоду.

Із довідки про ідентифікацію виданої ТОВ «МІЛОАН» вбачається, що одноразовий ідентифікатор W43080 відправлений 10.09.2021 р. з номера телефону НОМЕР_1 . ОСОБА_1 зазначає, що ніколи не мав такого номера телефону, користувався номером телефону НОМЕР_2 , який і зазначений в анкеті-заяві на кредит та договорі про споживчий кредит №3329413. Однак на даний номер телефону ніякі смс не приходили з одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору, або про поповнення картки чи відповідно зняття коштів. А одноразовий ідентифікатор W43080 підтвердження кредиту був відправлений номер телефону НОМЕР_1 . А тому договір споживчого кредиту №3329413 від 10.09.2021 року не є підписаним.

Фактично не підписавши договір, одноразовим ідентифікатором між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» не виникло ніяких договірних відносин. Тому, позивач не бачив, що 09.10.2021 р. що відбулося зарахування та зняття коштів на Інтернет картці НОМЕР_6 Приватбанку, а виявив ці шахрайські операції лише через два дні пізніше. Усі дії були зроблені шахрайським способом з використанням персональних даних ОСОБА_1 ..

Позивач неодноразово звертався до первісного кредитора та повідомляв, що договір укладений шахрайським способом, також в телефонному режимі повідомляв правонаступників про шахрайські дії, однак відповідач не вбачає можливим припинити нарахування за договором. Всі зазначені в позовній заяві обставини дають позивачу підстави стверджувати, що укладений кредитний договір між ТОВ «МІЛОАН» та невідомою особою, яка діяла від його імені є недійсним.

Ухвалою судді від 30.09.2024 справу прийнято до провадження та призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 27.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Від відповідача - ТОВ «МІЛОАН» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Відзив мотивовано тим, що 10.09.2021 між позивачем та товариством було укладено договір про споживчий кредит № 3329413 на суму 8000,00 грн. зі сплатою комісії та відсотків за користування кредитними коштами строком на 30 днів, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку Позичальника, зазначений в анкеті-заявці в Особистому кабінеті Позивача. Згідно п. 6.1 Кредитного договору, Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

До укладення кредитного договору, Позивачем складено та подано анкету-заяву на кредит. Верифікація Позивача здійснена за допомогою системи BankID Національного банку України. Дані вказані заявником в анкеті-заяві співпадають з тими, які отримав відповідач з системи BankID НБУ, включаючи фінансовий номер телефону (на який відправляються паролі та ідентифікатори необхідні для входу в особистий кабінет та підписання договору).

Технологічно система BankID НБУ влаштована таким чином, що користувач (в даному випадку Позивач), який запитує послугу на сайті надавача послуг (в даному випадку Відповідача), обирає серед банків, що приєдналися до системи BankID НБУ, той банк, в якому він безпосередньо верифікований, є його клієнтом та має діючий договір, після чого проходить багатофакторну автентифікацію на сторінці обраного ним банку (що фактично релевантна автентифікації при доступі до управління карткою/рахунком за допомогою інтернет-банкінгу) та надає цьому банку згоду на передачу ідентифікаційних даних надавачу послуг (в даному випадку - Відповідачу). У Відповідача не має будь-яких підтверджень, що банком-ідентифікатором надано недостовірну інформацію внаслідок доступу зловмисників до засобів автентифікації Позивача чи з будь-яких інших причин.

Договір укладено з використанням телефонного номеру НОМЕР_2 , і саме належність цього номеру Позивачу підтверджено через систему BankID НБУ. Тобто Позивач не надав жодного доказу, про те, що номер телефону з використанням якого укладено договори вибув з його володіння.

Таким чином, кредитний договір є таким, що укладений з додержанням вимог закону в тому числі в частині письмової форми. Під час реєстрації Позивачем було завантажено фото з паспортом, зображення Позивача на якому співпадає з еталонним фото Позивача з УБКІ.

Також, позивачем не вірно обрано спосіб захисту свого права, а саме він просить визнати неукладений договір, тобто такий, що не відбувся - недійсним.

Сам факт звернення Позивача до правоохоронних органів не є належним та допустимим доказом вчинення відносно Позивача кримінального правопорушення, а тим більше не може свідчити про не укладання Позивачем оспорюваного кредитного договору. Для оформлення кредитного договору мало мати доступ до телефону, необхідно знати паспорті дані особи, ідентифікаційний код особи, адресу реєстрації. Позивач жодним чином не вказує, як такі дані сталі відомі особам які ніби-то уклали договір від його імені.

Від третьої особи - ТОВ «Вердикт Капітал» надійшли письмові пояснення, у яких просили відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування пояснень зазначено, що позивач здійснив дії, спрямовані на укладання оспорюваного кредитного договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.

Відповідно до вступної частини договору про споживче кредитування і анкети- заявки № 3329413 зазначені особисті дані фізичної особи Позивача які не можуть бути відомі стороннім особам, якщо тільки Позивач особисто не повідомив їм їх. Так зазначені паспортні дані, ІПН, адреса реєстрації та проживання, місце роботи, адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 та номер на який і був відправлений ідентифікатор. Позивач стверджує, що на його номер мобільного телефону НОМЕР_2 ідентифікатор не приходив, але ніякими доказами не довів дане твердження, також Позивач не довів і те що ніколи не користувався номером телефону НОМЕР_1 .

Згідно інформації наданої первісним кредитором ідентифікація особи здійснювалась через банк ID, цифровим номером який був використаний для ідентифікації ОСОБА_1 є: db3a6eac-bb19-4bf3-8774-d05829ad0cbf2021-09-10 07:42. Отже Позивач зареєстрований в банківській установі, послугами і картками якої користується за іншим номером телефону, а саме НОМЕР_1 .

Ідентифікація Позивача підтверджується Анкетою-заявкою на кредит №3329413. Підписанням Акцепту оферти Позивач, також підтвердив, що він повністю ознайомився з усіма його умовами, в тому числі з Правилами (які знаходяться на сайті) та йому було надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Отже, між ТОВ «МІЛОАН» та Позивачем укладено електронний кредитний договір, адже без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Відповідач ТОВ «МІЛОАН» повноважного представника в судове засідання не направив, у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити за відсутності свого представника.

Третя особа - ТОВ «Коллект центр» повноважного представника в судове засідання не направив, належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, заяв та клопотань до суду не надходило

Представник третьої особи - ТОВ «Вердикт Капітал» в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, з підстав викладених у письмових поясненнях.

Суд, заслухавши представника позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

23.03.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» на підставі анкети - заяви позичальника був укладений договір про споживчий кредит №3329413, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 8000,00 грн., на строк 30 днів до 10.10.2021 року, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п.п. 1.2.-1.4., 2.1. договору) (а.с. 16-21).

Згідно з п. 6.1 Договору, цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства т/або мобільний додаток чи інші засоби.

Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 Договору).

Згідно відомостей анкети-заяви та п.10 Договору ОСОБА_1 надано позикодавцю наступні реквізити: ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , номер паспорту НОМЕР_4 , адресу місця проживання АДРЕСА_1 , номер мобільного телефону НОМЕР_2 та електронної пошти. Договір підписано одноразовим ідентифікатором W42080 10.09.2021 о 11 год 07 хв.

Крім того, аналогічна інформація міститься в довідці ТОВ «МІЛОАН» по заяві на кредит №3329413, згідно якої пройдено перевірку відомостей про позивача у БКІ (бюро кредитних історій), що підтверджується фото світлинами з зображенням позивача з його банківською картою позивача та паспортом (а.с. 73-76).

Особу ОСОБА_1 перевірено за системою BankID НБУ, що підтверджується інформацією від 10.09.2021 (а.с. 89).

Також, із «скріншоту» з сайту ТОВ «МІЛОАН» вбачається, що 10.09.2021 о 11 год. 07 хв. направлялось повідомлення на номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 (а.с.86).

Згідно «скріншоту» по інтернет картці НОМЕР_6, 10.09.2021 на карту було зараховано виплату займу в розмірі 8000 грн. (зазначене підтверджується і платіжним дорученням №55976849) та того ж дня переведено з карти 11654 грн.99 коп. (а.с.12).

Довідкою ПАТ КБ «Приватбанк» підтверджується, що ОСОБА_1 імітовано карту № НОМЕР_5 .

14.09.2021 за заявою ОСОБА_1 до ЄРДР внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, номер кримінального провадження 12021242260000172. Як вбачається з витягу з ЄРДР 07.09.2021 невідома особа під приводом онлайн заробітку, шахрайським шляхом, зловживаючи довірою, випитала реквізити банківської карти ОСОБА_1 , звідки здійснила переказ грошових коштів в сумі 21800 грн., чим спричинила збитки на вказану суму (а.с.12).

ТОВ «МІЛОАН» листом від 27.10.2021 повідомило ОСОБА_1 про наявність несплаченого боргу за кредитним договором №3329413 в розмірі 19600 грн. (а.с.14).

03.11.2021 позивач звертався із заявою до ТОВ «МІЛОАН», у якій просив скасувати заборгованість, оскільки кредит не брав (а.с.13).

28.12.2021 право вимоги за договором №3329413 ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ "Вердикт Капітал" на підставі договору факторингу № 28-12/2021-72 (а.с.25).

10.03.2023 право вимоги за кредитним договором №3329413 ТОВ "Вердикт Капітал" відступило ТОВ "Коллект Центр" на підставі про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (а.с.30).

При застосуванні норм права до спірних правовідносин судом враховується наступне.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга статті 509 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Частиною 2 статті 639 ЦК України також визначено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Спірний кредитний договір №3329413 було підписано ОСОБА_1 одноразовим електронним ідентифікатором W42080.

Суд відхиляє доводи ОСОБА_1 щодо неотримання ним електронного ідентифікатора на номер НОМЕР_1 , як вказано у довідці про ідентифікацію ТОВ «МІЛОАН» (а.с.21). Факт укладення ОСОБА_1 кредитного договору підтверджується сукупністю досліджених судом доказів (анкетою-заявою, копією договору, довідкою ТОВ «МІЛОАН» по заяві на кредит №3329413, згідно якої пройдено перевірку у БКІ, інформацією за системою BankID НБУ від 10.09.2021, «скрінштом» з сайту ТОВ «МІЛОАН»).

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» ТОВ «МІЛОАН» є суб`єктом первинного фінансового моніторингу.

Відповідно до пункту 34 статті 1 Закону, належною перевіркою клієнта вважається здійснення суб`єктом первинного фінансового моніторингу заходів, що включають ідентифікацію та верифікацію клієнта (його представника).

Згідно з пунктами 6, 26, 27 статті 1 Закону верифікація - заходи, що вживаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу з метою перевірки (підтвердження) належності відповідній особі отриманих суб`єктом первинного фінансового моніторингу ідентифікаційних даних та/або з метою підтвердження даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників чи їх відсутність.

Відповідно до частини 4 статті 11 Закону Ідентифікація та верифікація клієнта здійснюються до встановлення ділових відносин, вчинення правочинів (крім випадків, передбачених цим Законом), проведення фінансової операції, відкриття рахунка.

Судом встановлено, що з метою проведення ідентифікації та верифікації позичальника ТОВ «МІЛОАН» перевірено інформацію за даними БКІ (бюро кредитних історій), особу позичальника підтверджено за системою BankID НБУ, вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи фото світлинами саме позивача з банківської системи.

Отже, при укладенні спірного кредитного договору №3329413 позивачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору. Без здійснення входу на сайт ТОВ «МІЛОАН», без його ідентифікації та верифікації та його платіжної картки, без підписання кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, укладення договору було б неможливе. ОСОБА_1 повідомив власні персональні дані, в тому числі реєстраційний номер облікової карти платника податків, адресу проживання, номер банківської карти, електронну адресу. При цьому, жодними доказами не спростував, що на номер мобільного телефону НОМЕР_2 не отримував одноразового електронного ідентифікатора та з вказаного номера не підтверджував укладання договору, а також не надав доказів того, що не є користувачем номеру НОМЕР_1 про який йдеться у позовній заяві. Крім того, не підтвердив обставин, яким чином з його володіння вибули відомості про адресу проживання, ел. адресу, або що така ел. адреса йому не належить.

Відкриття кримінального провадження за заявою позивача не дає підстав для визнання укладеного кредитного договору недійсними, оскільки для отримання грошових коштів через систему онлайн-кредитування, недостатньо зазначити лише номер мобільного телефону та контактні дані позичальника, а потрібно вчинити певну сукупність дій. Наявність означеного кримінального провадження може вказувати лише про те, що стороння особа могла заволодіти грошовими коштами позивача та не доводить факт неукладення позивачем кредитного договору. Крім того, з витягу з ЄРДР вбачається, що підставою для звернення до правоохоронних органів стало те, що невідома особа випитала реквізити лише банківської карти ОСОБА_1 , а не інших ідентифікаційних даних та особистих документів, та здійснила переказ грошових коштів. Факт того, що договір укладено іншими особами, які незаконно заволоділи персональними даними позичальника, не доведено, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Крім того, відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд застосовує висновки Верхового Суду.

У постанові Верховного Суду від 01 липня 2024 року у справі № 638/161/22 констатовано, що оспорюваний позивачем кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, обґрунтованим є висновок про відсутність правових підстав для визнання недійсним такого договору. Доводи про те, що кредитний договір підписано іншими особами, які незаконним шляхом заволоділи персональними даними, відхиляються Верховним Судом, так як вони зводяться до припущень, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (частина шоста статті 81 ЦПК України).Не спростовує вказаного факту й наявність відкритого кримінального провадження за заявою позивача за частиною першою статті 190 КК України (шахрайство), оскільки відкрите кримінальне провадження за фактом незаконного заволодіння невстановленою особою грошовими коштами позивача не доводить того, що саме ця невстановлена особа/особи заволоділи персональними даними позивача з метою укладення оспорюваного кредитного договору.

Окремо слід наголосити, що позивач оспорює факт укладення кредитного договору, однак в прохальній частині просить суд визнати його недійсним, що не відповідає вимогам законодавства.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц прийшла до наступного висновку: «Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення». З огляду на викладене вище, вимога Позивача щодо визнання Кредитного договору недійсним з підстав оспорювання самого факту укладення правочину є такою, що не може бути задоволена, оскільки не відповідає нормам законодавства та правовій позиції Верховного Суду.

Ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов`язань, є неприпустимим (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

З поданої позовної заяви та долучених до неї доказів не вбачається жодної з умов, як підстави для визнання кредитного договору недійсним, позовна вимога про скасування заборгованості є похідною, доказів неукладення спірного кредитного договору суду також не надано, отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12,13 263-265,268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочене рішення (вступну та резолютивну частини) або уразі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02 травня 2025 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», місце знаходження м.Київ, вул. Багговутівська, 17-21, код ЄДРПОУ 40484607;

Третя особа1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місце знаходження м.Київ, вул.Мечнікова, 3, оф.306, код ЄДРПОУ 44276926;

Третя особа 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», місце знаходження м.Київ, Кудрявський узвіз 5-Б, код ЄДРПОУ 36799749.

Суддя Ю. Е. Шафікова