Рішення № 127187162, 08.05.2025, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

08 травня 2025 року

Справа № 642/7098/23

Провадження № 2/642/1003/25

РІШЕННЯ

Іменем України

08 травня 2025 року м. Харків

Холодногірський районний суд міста Харкова в складі:

головуючої - суддіГримайло А. М.,

за участю секретаря судового засідання- Антонян А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу запозовом Комунальногопідприємства «Харківськітеплові мережі»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості занадання послугз постачаннятеплової енергіїта гарячоїводи,-

в с т а н о в и в:

У грудні 2023 року представник позивача звернувся до суду із даним позовом,в якому просив стягнути заборгованість станом на 01.02.2022 за період з 01.10.2014 по 31.01.2022 у розмірі 45 116 грн. 21 коп., та суму судового збору - 2684 грн. 00 коп. вказуючи, що відповідач проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 і є абонентом КП «Харківські теплові мережі». Однак, в порушення приписів чинного законодавства свого обов`язку щодо проведення оплати за комунальні послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання відповідач належним чином не здійснює, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась вказана заборгованість.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 18.12.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 02 лютого 2025 року позов КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 31557119, адреса місцезнаходження: м.Харків, вул. Мефодіївська, 11, р/р НОМЕР_2 , банк одержувача ФХОУ ПАТ «Державний ощадний банк України», м. Харків, МФО 351823) заборгованість за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01.10.2014 по 31.01.2022 у розмірі 45116 (сорок п`ять тисяч сто шістнадцять) гривень 21 копійка.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_1 на користьКомунального підприємства«Харківські тепловімережі» (кодЄДРПОУ 31557119,адреса місцезнаходження: м.Харків, вул. Мефодіївська, 11, р/р НОМЕР_2 ,банк одержувача ФХОУ ПАТ«Державний ощаднийбанк України»,м.Харків,МФО 351823)судовий збіру розмірі2684(двітисячі шістсотвісімдесят чотири)гривні 00копійок.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 14 квітня 2025 року заочне рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 02 лютого 2024 року по цивільній справі № 642/7098/23 скасовано та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач ОСОБА_2 у своїй заяві Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 24.06.04 р. №1875 споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово - комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» споживачі зобов`язані оплачувати житлово - комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.

Вказує, що договір між ОСОБА_1 та позивачем КП «Харківські теплові мережі» не був укладений, тому по суті між позивачем та відповідачем з вини позивача відсутні договірні відносини.

Відповідач наголошує, що статтею 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Натомість матеріали справи свідчать про неузгодженість між сторонами цих правовідносин.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем у позовній заяві не зазначено взагалі на підставі чого між позивачем та відповідачем виникли цивільно-правові відносини, а тому вимоги в частині заборгованості та стягнення індексу інфляції та 3-х % річних є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Також, вказав, що 15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено новими пунктом 18 відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) та не підлягають стягненню.

Приймаючи до уваги правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, позивач не надав до суду належних і допустимих доказів, що сторони при укладенні договору досягти згоди саме про той розмір процентів, пені, які зазначені у наданих на підтвердження позову доказів та не довів на яких саме умовах був укладений договір.

Окрім цього, ОСОБА_2 просив про застосування позовної давності. Зазначив, що позивачем - КП «Харківські теплові мережі» висунуто вимоги про стягнення заборгованості за період з 01.10.2014 по 31.01.2022, що виходить за рамки трирічного терміну позовної давності та становить майже 8 років, що є порушенням ст.ст. 256, 257 ЦКУ. В той же час позивачем не наведено жодних підстав поважності пропуску строку позовної давності та не порушується питання щодо поновлення пропущеного строку. Таким чином в цій частині позов не підлягає задоволенню.

У своїх додаткових поясненнях, поданих через «Електронний суд» 07.05.2025 представник позивача Шевченко В.Я. вказує, що КП «Харківські теплові мережі» діє в правовому полі України, дотримуючись Конституції України та законів України, керуючись Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв?язку з поширенням короновірусної хвороби» від 30.03.2020р. № 540-IX; пункту 19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України вважає, що перебіг позовної давності в контексті позовних вимог зупиняється на строк з квітня2017року до припинення дії воєнного стану.

Сума заборгованості відповідача за послуги з постачання теплової енергії за період з квітня2017року по 31.01.2022 складає 33872,40 грн. за послуги з постачання гарячої води 0 грн.

Відповідно до частини другоїстатті 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки розгляд справипроводився за відсутності його учасників.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що відповідач зареєстрований, проживає за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з теплопостачання, які надаються КП «Харківські теплові мережі».

Як вбачається з відомості нарахувань та сплати за послуги теплопостачання,на відповідача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_3 . Також зазначено кількість осіб, тарифи опалення та підігрів води. За даним особовим рахунком наявна заборгованість по сплаті за послуги теплопостачання за період з 01.10.2014 по 31.01.2022 у розмірі 45 116 грн. 21 коп.

Згідно матеріалів справи, КП «ХТМ» надавались послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, а відповідач, в свою чергу, споживав зазначені послуги, що свідчить про наявність між ними взаємних зобов`язань.

За змістомстатті 13 ЦК Україницивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно достатті 319 ЦК Українивласникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов`язує.

Статтею 322 ЦК Українипередбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначеніЗаконом України «Про житлово-комунальні послуги».

За час дії спірних правовідносин діялиЗакон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV) з подальшими змінами, (далі - Закон №1875-ІV) таЗакон України«Про житлово-комунальні послуги» від 9листопада 2017 року №2189-VIIIз подальшими змінами в редакції станом на 17 березня 2020 року (далі - Закон № 2189-VIII).

Згідно статті 1 ЗаконуУкраїни «Про житлово-комунальні послуги»житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно зіст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно дост.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Пунктом 1 ч. 1ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3ст.20 цього Законуобов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Законом України «Про теплопостачання»визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Положеннями частин першої, другої та третьоїстатті 32 Закону № 1875-ІV, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Відповідно до частин 1статті 9 Закону № 2189-VIIIспоживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Пунктом 1 частини1 Закону №1875-ІV, пунктом 1статті 7 Закону № 2189-VIIIпередбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

У відповідності до частини першоїстатті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3статті 20 Закону № 1875-ІV, пунктом 5 частини 2статті 7 Закону №2189-VIIIобов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім наведених вище положень законодавства, закріплений також устатті 162 ЖК України.

Правилами користування тепловою енергією, затвердженимипостановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198, визначено споживача теплової енергії, як фізичну особу, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридичну особу, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, затвердженіпостановою КабінетуМіністрів України№ 630від 21липня 2005року (чинна на момент виникнення спірних правовіносин), також встановлюють обов`язок споживача оплачувати послуги у встановлені законом строки.

Пунктом 30 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630, чинних на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати послуги у строки, встановлені договором.

Згідно з пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Частиною шостоюстатті 19 Закону України «Про теплопостачання»передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідно до вимог статті 25Закону України«Про теплопостачання» у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Таким чином, згідно із зазначеними нормамизаконуспоживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідно до ст.626Цивільного кодексуУкраїни договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.629Цивільного кодексуУкраїни договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Нормою статті 67 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

За нормами ст. 68 ЖК України споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Що стосується стверджень відповідача, що між ним та позивачем договір не укладався, суд зазначає наступне. Відсутність укладеного між сторонами відповідного договору не звільняє відповідача від сплати послуг. Сам по собі факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг у повному обсязі, оскільки згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають також із дій осіб, які породжують такі права та обов`язки, і такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачем. Зазначену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 30жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13 і від 20 квітня 2016 року всправі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц і від 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16..

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина першастатті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другоїстатті 625ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.2ст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Закріплена в пункті 10 частини другоїстатті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у частині другійстатті 625 ЦК України.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» з 01 жовтня 2014 року по 31 січня 2022 року надавались відповідачам послуги з теплопостачання, які повинні оплатити надані послуги.

З відомості нарахування та оплати за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що за період з 01.10.2014 по 31.01.2022 включно підприємством нараховувалася щомісячно плата за надані послуги, але відповідачами оплата послуг здійснювалася не в повному обсязі, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 45 116 грн. 21 коп.

Будь-яких доказів на спростування розміру заборгованості, відповідачем до суду не надано. Також відсутні докази укладення між сторонами договору про реструктуризацію заборгованості відповідачів за надані послуги з теплопостачання.

Розмір заборгованості підтверджується наданим суду розрахунком заборгованості.

Із змісту зазначеного розрахунку вбачається, що відповідачу нараховувалися об`єми наданих послуг, як з надання послуг підігріву води так і опалення.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про ненадання чи неналежне надання підприємством послуг відповідачам, матеріали справи не містять.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачі фактично отримували житлово-комунальні послуги, тому позовні вимоги є обґрунтованими.

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо необгрунтованості вимоги в частині заборгованості та стягнення індексу інфляції та 3-х % річних, оскільки Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» такі вимоги не заявлялися та предметом судового розгляду не були.

На додаток до цього суд не враховує доводи ОСОБА_1 щодо того, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) та не підлягають стягненню оскільки предметом позову є стягнення заборгованості з 01.10.2014 по 31.01.2022.

При цьому,з матеріалівсправи вбачається,що відповідачпросить застосуватидо позовнихвимог наслідкипропуску строкупозовної давності,оскільки вважає,що період стягненняз 01.10.2014по 31.01.2022 за даною позовною заявою пропущений.

Відповідно достатті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно достатті 253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина першастатті 261 ЦК України).

Разом з тим,Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"(зі змінами) було запроваджено карантин на всій території України з 12 березня 2020 року. У подальшому термін дії карантину неоднаразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України.

При цьому,Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року № 540-IX було внесено зміни до законодавчих актів та зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями257,258,362,559,681,728,786,1293 ЦККодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Таким чином, позовна давність для пред`явлення позовних вимог по даній справі станом на 12.03.2020 року (на момент встановлення карантину) не сплила, її перебіг зупинений до кінця дії карантину. Перебіг позовної давності щодо позовних вимог підприємства продовжується на строк дії карантину.

Окрім того,вказанийЗакон Українинабрав чинності 02 квітня 2020 року.

Правова позиція щодо застосування статті 257ЦКУкраїни та пункту 12 розділу «Прикінцевітаперехідніположення» ЦКУкраїни викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 31.05.2022 у справі №926/1812/21, від 22.06.2022 у справі № 916/1157/21.

У пункті 12розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Україниу редакціїЗакону України від 30 березня 2020 року № 540-IXперелічені всістатті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦКУкраїнищодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставістатті 259 ЦК України.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21.

З огляду на приписи статей256,257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинностіЗаконом України від 30 березня 2020 року №540-IXщодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, пункти 12, 19Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення КП «Харківські теплові мережі» із даною позовною заявою19.12.2022 та період нарахування останнім заборгованості, що становить з 01.10.2014 по 31.01.2022, трирічний строк позовної давності щодо платежів за період з 01 жовтня 2014 року по 31 березня 2017 року включно позивачем пропущено.

Крім того, пунктом 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями257-259,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк його дії.

24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженогоЗаконом України «Про затвердження Указу Президента України»«Про введення воєнного стану в Україні».

В подальшому, відповідно до Указів ПрезидентаУкраїни від24лютого 2022року №64/2022«Про введеннявоєнного станув Україні» та від 24лютого 2022року №65/2022«Про загальнумобілізацію» неодноразово були внесені зміни щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні та проведення мобілізації.Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та триває на час розгляду справи.

Враховуючи викладене, стягненню підлягає заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання з 01.04.2017 р. по 31.01.2022 р., яка з урахуванням проведеного перерахунку складатиме 33872,40 грн.

В іншій частині позовні вимоги по оплаті заборгованості за послуги задоволенню не підлягають у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності і відсутністю поважних причин пропущення позовної давності.

Відповідно до вимогст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» підлягають частковому задоволенню з урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 2684,00 грн., оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на 75,08 %, тому стягненню з відповідачів пропорційно частці задоволених вимог підлягає 2015,15 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 200, 258, 259, 263-265ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 31557119, адреса місцезнаходження: м.Харків, вул. Мефодіївська, 11, р/р НОМЕР_2 , банк одержувача ФХОУ ПАТ «Державний ощадний банк України», м. Харків, МФО 351823) заборгованість за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01.04.2017 по 31.01.2022 у розмірі 33872 (тридцять три тисячі вісімсот сімдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 31557119, адреса місцезнаходження: м.Харків, вул. Мефодіївська, 11, р/р НОМЕР_2 , банк одержувача ФХОУ ПАТ «Державний ощадний банк України», м. Харків, МФО 351823) судовий збір у розмірі 2015 (дві тисячі п`ятнадцять) гривень 15 копійок.

В іншій частині позовних вимогвідмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Гримайло