Рішення № 127186635, 08.05.2025, Запорізький районний суд Запорізької області

Провадження № 2/317/879/2025

Справа № 332/488/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Нікітіна В.В.

за участі секретаря судового засідання Хижняк Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького районного суду Запорізької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Пей» (далі ТОВ «Смарт Пей» або «Позивач») до ОСОБА_1 (далі «Відповідач») про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

08 січня 2014 року між АТ «Банк Ренесанс Капітал» та відповідачкою було укладено кредитний договір №GP-5824479, відповідно до якого банк надав відповідачці кредит.

Банк повністю виконав вимоги Договору, надавши ОСОБА_1 кредит.

Відповідач зобов`язання за договором виконувала не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 07 травня 2024 року у неї виникла заборгованість в сумі 53901,24грн., з яких:

18681,26 грн. (заборгованість за тілом кредиту);

18719,96 грн. (заборгованість за відсотками);

16500,02 грн. (заборгованість з комісії).

З 19.07.2016 діяльність АТ «Банк Ренесанс Капітал» припинена шляхом приєднання до АТ «Перший Український міжнародний банк». Відповідно право вимоги за зазначеним кредитним договором перейшло до АТ «ПУМБ».

08 травня 2021 року між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Фінако» був укладений договір відступлення прав вимоги (цесії) № 1, за яким ТОВ «ФК «Фінако» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за зазначеним кредитним договором.

16 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Фінако» та позивачем ТОВ «Смарт Пей» було укладено договір факторингу № 1, за яким право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним договором було передано позивачу.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 про час та дату судового засідання повідомлялась шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем її проживання, однак до суду не з`явилась. Будь-яких заяв або відзиву на позов не подала.

Ухвалою від 08.05.2025 суд постановив проводити заочний розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані докази, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 526ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до частини першої статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до умов кредитного договору № GP-5824479 від 08.01.2018р., укладеного в формі підписаної ОСОБА_1 та прийнятої банком пропозиції укласти договір, відповідач отримала споживчий кредит на суму 19999,55 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 17 % річних строком на 36 місяців (три роки). Також сторонами узгоджено суму комісії, яку має сплачувати ОСОБА_1 499,99грн. на місяць.

Факт видачі відповідачці ОСОБА_1 кредиту на вказану суму підтверджений платіжною інструкцією № 2161103 від 08.01.2014. Вказана обставина відповідачкою не спростовувалась.

Сума основної заборгованості за вказаним договором підтверджена розрахунком та відповідачем не спростована.

Окрім суми основного боргу позивачем до стягнення також заявлені проценти в розмірі 18719,96 грн. Оцінюючи цю частину позовних вимог, суд враховує наступне.

Пунктом 2.5. Договору сторони узгодили проценти за ставкою 17 % річних. Вказані проценти, згідно до приписів ЦК України та сталої практики Верховного Суду, нараховуються в межах узгодженого сторонами строку кредитування. В даному випадку такий строк становить три роки.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що нарахування процентів здійснювалось і після закінчення строку кредитування, тобто після 08 січня 2017 року, що не відповідає вимогам закону.

Також суд вважає необхідним зазначити про невідповідність наданого позивачем розрахунку заборгованості з процентів іншим матеріалам справи, оскільки до розрахунку включено проценти, нараховані за період з 01.12.2019 по 01.01.2020 (за 1 місяць) за процентною ставкою 0,01 % річних на суму 13860,33грн., що, очевидно, є неможливим.

При визначенні суми процентів, які підлягають стягненню в даній справі, суд виходить з відомостей, зазначених у Графіку платежів, що є частиною підписаного сторонами договору. За цим графіком ОСОБА_1 за весь період кредитування зобов`язана сплатити проценти на загальну суму 5661,48 грн.

Як видно з розрахунків заборгованості, відповідачка здійснила три платежі за процентами: 288,76 грн. в січні 2014 року, 255,29 грн. в лютому 2014 року та 276,03 грн. в березні 2014 року. Загальна сума сплачених відповідачкою ОСОБА_1 процентів складає: 820,08 грн. Таким чином суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення процентів на суму: 5661,48 грн. 820,08 грн. = 4841,40 грн.

Щодо частини позовних вимог про стягнення комісії, суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Закон «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Необхідність внесення плати за обслуговування банком кредитної заборгованості передбачено в кредитному договорі. Переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговування банком кредитної заборгованості та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, у договорі не зазначено.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 (касаційне провадження №61?4202сво22) дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків Верховний Суд доходив і раніше, наприклад в постановах № 363/1834/17 від 13.07.2022, № 496/3134/19 від 13.07.2022 тощо.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача комісії за договором в сумі 16500,02 грн. не ґрунтуються на законі та прямо суперечать практиці Верховного Суду.

За таких обставин вказана частина позовних вимог задоволенню не підлягає.

Крім того, як вбачається з наданих позивачем розрахунків, відповідач ОСОБА_1 сплатила 1499,97 грн. в рахунок сплати комісії за договором (по 499,99 гривень щомісяця за перші три місяця).

Враховуючи викладені обставини та те, що позивач не мав законних підстав спрямовувати сплачені ОСОБА_1 грошові кошти на погашення комісії, вказані суми грошових коштів з урахуванням приписів п. 2 ч. 1 ст. 534 ЦК України мають бути зараховані в рахунок погашення процентів.

Таким чином розмір процентів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 4841,40 грн. 1499,97 грн. = 3341,43 грн.

Судом досліджені документи (договір цесії та договір факторингу; витяги з відповідних реєстрів), які підтверджують наявність у позивача ТОВ «ФК «Смарт Пей» право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним договором.

Загальна сума позовних вимог, які є обґрунтованими та підлягають задоволенню складає 22022,69 грн., з яких: основний борг 18681,26 грн. та проценти 3341,43 грн.

Судові витрати суд розподіляє між сторонами у відповідності до приписів ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-284 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Фінансова компанія «Смарт Пей» (01042, м. Київ, вул.Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корпус А, офіс 303, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43696954) заборгованість за договором №GP-5824479 від 08.01.2014 в розмірі 22022 (двадцять дві тисячі двадцять дві) гривні 69 копійок, з яких 18681 (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят одна) гривня 26 копійок основного боргу та 3341 (три тисячі триста сорок одна) гривня 43 копійки процентів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Фінансова компанія «Смарт Пей» судовий збір у розмірі 989 (дев`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 98 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Нікітін