Рішення № 127184093, 08.05.2025, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2025 Справа № 917/356/25

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Сьомкіна А. В., розглянувши справу № 917/356/25

за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго, вул. Польська, 2 а, м. Полтава, 36008,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Ульянов і Чернявський", вул. Софіївська, 2/50, кв. 10, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення 158 369,83 грн заборгованості

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

21.02.2025 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Ульянов і Чернявський" про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами Індивідуального договору № 4799 про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2022 року у розмірі 158 369,83 грн, з яких 135 997,64 грн основна заборгованість за період з 01.11.2022 року по 30.11.2024 року, 655,88 грн пеня, 5 027,88 грн 3% річних, 16 688,43 грн інфляційні втрати.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2025 року справу № 917/356/25 розподілено судді Тимощенко О. М.

24.02.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 2510, а. с. 46), в якому зазначено, що заходи забезпечення доказів та позову до подання позовної заяви позивачем не здійснювалися. Також долучено платіжну інструкцію про сплату судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Суд ухвалою від 25.02.2025 року відкрив провадження у справі № 917/356/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). У даній ухвалі встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позов - 15 днів з дня вручення даної ухвали.

13.03.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про зобов`язання позивача направити на адресу відповідача в письмовій формі додатки №6, №7, №9, №10, №11, №13, №14 до позовної заяви або повторно надати ці додатки до суду у форматі, який забезпечує їх читання або сканування через електронний кабінет (вх. № 3388). В обґрунтуванні вказаного клопотання відповідач вказав, що позивачем були направлені позовна заява з додатками на адресу відповідача в електронній формі через електронний кабінет. Однак при спробі відкрити додані до позовної заяви файли було встановлено, що вищезазначені додатки не відкриваються та не завантажуються, відповідно, визначити, яка інформація міститься в цих файлах - не можливо.

Ухвалою від 25.02.2025 року суд відмовив у задоволенні клопотання ТОВ "Юридична фірма "Ульянов і Чернявський" про зобов`язання позивача направити на адресу відповідача в письмовій формі додатки №6, №7, №9, №10, №11, №13, №14 до позовної заяви або повторно надати ці додатки до суду у форматі, який забезпечує їх читання або сканування через електронний кабінет (вх. № 3388 від 13.03.2025 року).

Відповідач у відзиві на позов (вх. №3401 від 13.03.2025) заперечує проти позовних вимог, зокрема, з огляду на наступне :

- позивач не подав будь-яких доказів щодо того, що саме він поставляв тепло за адресою м. Кременчук, вул. Софіївська, 2/50. Позовна заява та додані до неї документи не містять підтвердження публікації на сайті позивач для будинку № 2/50 по вул. Софіївській в м. Кременчуці відповідної інформації, як і не містять будь-яких інших доказів того, що позивач постачав власну теплову енергію;

- позивач не зазначає, на яких саме засобах провадження вироблена теплова енергія, яку він, за його твердженням, реалізував відповідачу. Позивач не додає до позовної заяви копії ліцензії на право провадження відповідної діяльності з виробництва та постачання теплової енергії. В матеріалах справи відсутні докази, які би підтверджували, що ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" має право здійснювати відповідну діяльність на засобах провадження, які розташовані в м. Кременчуці та з яких постачається теплова енергія за адресою знаходження нерухомого майна відповідача;

- у позивача відсутні будь-які правові підстави вимагати з відповідача плати за тепло за період до березня 2024 року, оскільки згідно даних ліцензійного реєстру таке тепло в м. Кременчуці він почав виробляти з березня 2024 року. В м. Кременчуці позивач здійснює свою діяльність з виробництва теплової енергії на цілісному майновому комплексі Кременчуцької ТЕЦ (що підтверджується листом Департаменту будівництва, містобудування і архітектури, ЖКГ та енергетики Полтавської обласної військової адміністрації № 01.1-28/1111 від 25.04.2024 року);

- на підставі листа Міністерства енергетики України від 22 серпня 2022 року № 26/1.2 - 18.6-11796 Полтавська обласна рада спочатку прийняла рішення від 22.09.2022 року № 473 "Про надання згоди на безоплатне прийняття з державної у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ", а вже 17.10.2022 року рішенням № 481 прийняло у власність територіальної громади цей цілісний майновий комплекс;

- позивач має застосувати лише визначений компетентним органом тариф, а не ціну на власний розсуд. Цим органом є лише НКРЕКП, а не Полтавська обласна рада, оскільки позивач виробляє цю теплову енергію на цілісному майновому комплексі Кременчуцької теплоелектроцентралі. Позивач не надав доказів, що він здійснив розрахунок вартості теплової енергії за тарифом, встановленим НКРЕКП та не надав доказів того, що такий тариф був йому встановлений НКРЕКП. Полтавська обласна рада встановила позивачу тарифи на виробництво теплової енергії в тих населених пунктах, де вона виробляється не на теплоелектроцентралі, а у звичайний спосіб (м. Полтава, Машівка, Решетилівка, Котельва тощо);

- спірний договір не є укладеним, оскільки "абонент" ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" не направляв останньому повідомлення (відповіді) про прийняття пропозиції щодо укладення договору. Не можна вважати, що цей договір укладений на умовах, які зазначені позивачем, в тому числі і щодо строків платежів та застосування неустойки, оскільки відповідач не направляв позивачу будь-яких заяв, в яких виражав би свою волю на укладення договору на тих умовах, які зазначені позивачем;

- оскільки відсутній договір, укладений в письмовій формі, то у позивача відсутні правові підстави для нарахування пені;

- строк здійснення плати за тепло не встановлений будь-якими нормативними актами, він встановлюється в договорі. Оскільки спірний договір не був укладений, то відсутні підстави вважати, що відповідач порушив строк оплати і, відповідно, нараховувати 3% річних та інфляційні збитки. Обов`язок зі сплати виникає через сім днів з моменту отримання відповідної письмової вимоги, але позивач не пред`являв письмову вимогу про оплату. Позивач не надав суду доказів вручення відповідачу рахунків на оплату, які можна було би вважати вимогою про оплату.

Підтримуючи свої позовні вимоги, позивач у відповіді на відзив (вх. № 3966 від 24.03.2025 року) зазначав, що:

- 12.06.2012 року НКРЕКП видала Ліцензії ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" зі строком дії з 13.06.2012 по 12.06.2017 (Серії АВ № 597476 на транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; Серії АВ № 597475 на виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії); Серії АВ № 597477 на постачання теплової енергії). 06.06.2017 року НКРЕКП прийняла постанову № 739 "Про переоформлення ліцензій на виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, виданих ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", якою переоформлено ліцензії на безстрокові, а ліцензії АВ № 597476, АВ № 597475, АВ № 597477 - визнано недійсними.

- з 08.07.2021 (з дня набрання чинності постанови НКРЕКП від 07.07.2021 № 1085) регулятором передані повноваження щодо ліцензування відповідної господарської діяльності з виробництва теплової енергії з державного на місцевий рівень. ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" є ліцензіатом Полтавської обласної державної адміністрації та внесено до ліцензійного реєстру суб`єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії (в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області.

- Департамент будівництва, містобудування і архітектури, житлово-комунального господарства та енергетики Полтавської обласної військової адміністрації , як орган ліцензування ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", у листі № 08-14/91 від 17.07.2024 року на вимогу Полтавського окружного адміністративного суду надав роз`яснення щодо ліцензій підприємства, зокрема: щодо питання наявності ліцензій ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" на виробництво теплової енергії в м. Кременчуці на засобах провадження господарської діяльності, розташованих на Кременчуцькій ТЕЦ, то для провадження господарської діяльності у зазначеному місці видача додаткової ліцензії законодавством не передбачена, ліцензіат має право здійснювати згадану господарську діяльність на території області відповідно до отриманої вищезгаданої ліцензії;

- тарифи, які встановлювались Полтавською обласною радою для ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", що діяли протягом спірного періоду, протиправними та нечинними не визнавались, тому вони в силу приписів законодавства є обов`язковими до застосування;

- Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснює ліцензування діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях лише за умови одночасного ліцензування діяльності з виробництва електричної енергії. Іншого чинним законодавством не передбачено;

- докази відповідності нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, під ознаки якого підпадають Рішення Полтавської обласної ради "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго", не відносяться до юрисдикції господарських судів згідно ст. 20 ГПК України, а тому в даному провадженні ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" не доводить правомірності прийняття Рішення органу самоврядування.

- постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки та об`єкти соціальної сфери позивач здійснює на підставі розпоряджень Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про початок та кінець опалювальних сезонів;

- заперечення з боку відповідача про не укладання письмового договору про надання послуг з постачання теплової енергії до приміщення не спростовує факту отримання послуг;

- направлення рахунків документів на адресу простою кореспонденцією не є порушенням. У відомостях на просту письмову кореспонденцію зазначено реєстри рахунків про відправлену кореспонденцію, вказано дату та документи, які направлені споживачам, у тому числі відповідачу. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за поставлений товар, надані послуги чи виконані роботи, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку сплатити за користування тепловою енергією (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.04.2020 р. у справі № 915/641/19).

Також до відповіді на відзив позивач в якості додатків долучив наступні докази: копію постанови НКРЕКП №739 від 06.06.2017 року та реєстри листів служби зі збуту теплової енергії ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" 05/01/2023, 25/01/2023, 16/02/2023, 17/03/2023, 15/04/2023, 26/05/2023, 15/06/2023, 10/07/2023, 16/08/2023, 18/09/2023, 17/10/2023, 17/11/2023, 20/12/2023, 18/01/2024, 16/02/2024, 20/03/2024, 19/04/2024, 17/05/2024, 20/06/2024, 19/07/2024, 20/08/2024, 20/09/2024,18/10/2024,20/11/2024, 20/12/2024.

З приводу зазначених вище доказів, долучених позивачем до відповіді на відзив суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Зазначена норма кореспондується із ч. 2 ст. 164 ГПК України, відповідно до якої позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч. 8, 9 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Позивачем не було обґрунтовано неможливість подання вищезазначених доказів у вказаний строк з причин, що не залежали від нього.

За ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Отже, позивач подав вищезазначені докази з пропуском встановленого законом строку.

Клопотання про поновлення вказаного строку позивач не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки докази, долучені позивачем до відповіді на відзив (копію постанови НКРЕКП №739 від 06.06.2017 року та реєстри листів служби зі збуту теплової енергії ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" 05/01/2023, 25/01/2023, 16/02/2023, 17/03/2023, 15/04/2023, 26/05/2023, 15/06/2023, 10/07/2023, 16/08/2023, 18/09/2023, 17/10/2023, 17/11/2023, 20/12/2023, 18/01/2024, 16/02/2024, 20/03/2024, 19/04/2024, 17/05/2024, 20/06/2024, 19/07/2024, 20/08/2024, 20/09/2024,18/10/2024,20/11/2024, 20/12/2024), подані після закінчення встановленого законом строку без клопотання про його поновлення, суд залишає зазначені документи без розгляду.

У запереченнях на відповідь на відзив (вх. № 4189 від 28.03.2025 року) відповідач вказав:

- реєстри поштових відправлень не передбачені жодним нормативним актом України, тобто, зазначені реєстри є викладенням позивачем в письмовій формі в односторонньому порядку інформації, перевірити які неможливо. Отже, надані реєстри не є документами та не є допустимими доказами відправлення поштових відправлень відповідачу;

- зазначений позивачем лист Департаменту будівництва, містобудування і архітектури, житлово-комунального господарства та енергетики Полтавської обласної військової адміністрації № 08-14/91 від 17.07.2024 року є суб`єктивною особистою думкою особи, яка його підписала, і нічим більше, тому не потребує навіть оцінки з боку суду і, тим більше, не є будь-яким доказом;

- до ліцензії, яка надає право позивачу виробляти теплову енергію, вносяться відомості про місце провадження такої діяльності (в даному випадку - м. Кременчук) та засоби провадження такої діяльності (тобто, на яких саме теплоегенераторах виробляється відповідна теплова енергія в певному місці);

- для застосування тарифу, встановленого Полтавською обласною радою, позивач мав надати до суду докази того, що теплова енергія вироблена саме ним, і вона була вироблена не на теплоелектроцентралі, а на іншому засобі провадження господарської діяльності;

- позивач не мав будь-яких підстав для застосування у виниклих правовідносинах тарифів на виробництво теплової енергії, які були встановлені Полтавською обласною радою для виробництва тепла на звичайних засобах провадження, а не на теплоелектроцентралі;

- позивач не довів, що має підстави для застосування до відповідача в цих правовідносинах саме цих тарифів, які були встановлені йому для виробництва теплової енергії на звичайних засобах провадження, а не на ТЕЦ;

- ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" станом на сьогоднішній день виробляє теплову та електричну енергію, що вбачається з постанов НКРЕКП від 18.12.2024 року №2138 та №2139.

28.03.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про залучення в додаток до заперечення на позов копій рішень НКРЕКП, на які мались посилання у зазначеному запереченні, а саме: постанови від 22.12.2021 р. № 2733, від 22.02.2022 р. №330.19, від 18.12.2024 р. №2138, від 18.12.2024 р. №2139 (вх. № 356).

Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Зазначена норма кореспондується із п. 1 ч. 6 ст. 165 ГПК України, відповідно до якої до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Відповідно до ч. 8, 9 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідачем не було обґрунтовано неможливість подання вищезазначених доказів у вказаний строк з причин, що не залежали від нього.

За ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідачем не було обґрунтовано неможливість подання вищезазначених доказів у вказаний строк з причин, що не залежали від нього та не було заявлено клопотання про поновлення строку на їх подачу.

Отже, відповідач подав вищезазначені докази з пропуском встановленого законом строку.

Клопотання про поновлення вказаного строку відповідач не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки докази, надані відповідачем (копії постанов НКРЕКП від 22.12.2021 р. № 2733, від 22.02.2022 р. №330.19, від 18.12.2024 р. №2138, від 18.12.2024 р. №2139), подані після закінчення встановленого законом строку без клопотання про його поновлення, суд залишає зазначені документи без розгляду.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Нежитлове приміщення ТОВ "Юридична фірма "Ульянов і Чернявський" (далі - відповідач, споживач) має підключення до централізованої системи опалення житлового будинку по вул. Софіївській, 2/50 у м. Кременчуці Полтавської області, який оснащено вузлом комерційного обліку теплової енергії (ВКО/ТЕ), тобто система опалення та гарячого водопостачання є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання житлового будинку, в якому воно розташоване.

01.11.2022 року відповідач направив на адресу ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (далі - позивач, виконавець) лист з інформацією щодо опалювального об`єкту - нежитлового приміщення (вбудованого офісу) площею 96,9 м2 за адресою: вул. Софіївська, 2/50, кв. 10, м. Кременчук, Полтавська область, 39605 (а. с. 12)

Площа на загальнобудинкові потреби опалення будинку складає 855,46 м2 , площа житлових /нежитлових приміщень, підключених до централізованої системи опалення (далі - ЦСО) будинку - 855,46 м2

Як вбачається з матеріалів справи, в будинку за адресою вул. Софіївська, 2/50, кв. 10, м. Кременчук, Полтавська область встановлено теплолічильник SKS-3 DN 15, заводський номер 0055288 (виробник АВ "Axis Industries", Литва). За результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ EN 1434 по класу 2 (а. с. 35).

Позивач вказує, що ПОКВП ТГ "Полтаватеплоенерго" забезпечує вказаний житловий будинок послугами з постачання теплової енергії та гарячої води, а тому його співвласники зобов`язані сплачувати за їх обсяг.

Згідно діючих норм законодавства індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води від 01 листопада 2021, які опубліковані на офіційному вебсайті позивача 01.10.2021, вважаються укладеними.

За умовами п.1 індивідуального договору про надання послуги від 01 листопада 2021, він являється публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води. Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2 вказаного договору він є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/.

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4 договору).

Відповідно до умов п. 30 Договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування врозмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya- potreb-nshih-spozhivachv/.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb-nshih-spozhivachv/. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу (п. 31 договору).

Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п. 32 договору).

Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (п. 33 договору).

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).

Про факт надання послуги позивачем та отримання послуги відповідачем у період з 01.11.2022 по 30.11.2024 свідчать наявні у матеріалах справи копії актів готовності будинку до опалювального періоду, рішеннями міського голови Кременчуцької міської ради про початок опалювального сезону/про відключення опалення, розрахунків заборгованості за надані послуги, розрахунки споживання тепла за показниками лічильника, розрахунки споживання теплової енергії на опалення, акти приймання вузла обліку теплової енергії, акти зняття показників вузла комерційного обліку.

Позивач зазначає, що протягом періоду 01.11.2022 по 30.11.2024 на адресу реєстрації ТОВ "Юридична фірма "Ульянов і Чернявський" направлялися рахунки на оплату.

За даними позивача, відповідач за вказані послуги не розрахувався, з огляду на що заявив до стягнення з ТОВ "Юридична фірма "Ульянов і Чернявський" 135 997,64 грн основної заборгованості за період з листопада 2022 року по листопад 2024 року, 655,88 грн пені, 5 027,88 грн 3% річних, 16 688,43 грн інфляційних втрат.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (копії): лист ТОВ "Юридична фірма "Ульянов і Чернявський" від 01.11.2022 року з реквізитами юридичної особи, Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.12.2021; акт перевірки системи теплопостачання від 31.03.2023 року, акт/1734 перевірки системи теплопостачання від 28.03.2024 року, кінець наряду №269 від 06.11.2022 року (початок опалювального сезону 2022-2023), акт/1408 підключення до системи теплопостачання від 30.10.2023 року, акт/563 перевірки системи теплопостачання від 05.11.2024 року, рахунки на оплату за період з листопада 2022 р. по 30.11.2024 року р., свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки - теплолічильника SKS-3 DN 15, акти зняття показників приладів обліку теплової енергії в житлових будинках від 29.11.2023 року, від 27.12.2023 року, від 29.01.2024 року, від 26.02.2024 року, від 31.03.2024 року, від 26.11.2024 року, інформація щодо обсягів теплової енергії, довідка з ЄДР відносно відповідача, пояснення щодо проведення нарахувань на прикладі одного місяця, довіреність №29-14/13 від 02.01.2025 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №1628 від 21.03.2017 року.

На підтвердження заперечень проти позову відповідач надав наступні докази (копії): листи Міністерства енергетики України (Міненерго) Про передачу майна Кременчуцької ТЕЦ з державної у комунальну власність №26/1.2-18.6-11796 від 22.08.2022 року та №3213-06/53424-03 від 29.07.2022 року, рішення Полтавської обласної ради №473 від 22.09.2022 року, №481 від 14.10.2022 року, лист Департаменту будівництва, містобудування та архітектури, житлово - комунального господарства та енергетики №01.1-28/1111 від 25.04.2024 року

Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами ст. 509 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 7 ст. 179 ГК України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч. 1 ст. 630 ЦК України).

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Частиною 6 ст. 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Основним напрямком діяльності Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" є забезпечення тепловою енергією для потреб опалення та приготування гарячої води житлового фонду, комунально-побутових та інших об`єктів на території м. Полтави, м. Кременчука, м. Решетилівки, смт. Машівки, смт. Котельва Полтавської області.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості наданих послуг постачання теплової енергії та гарячої води за Типовим індивідуальним договором від 01.11.2021.

Судом встановлено, що спірні правовідносини за період, які виникли між сторонами у даній справі регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (№2189-VІІІ від 09.11.2017), який введено в дію з 01.05.2019 та він є чинним.

Цим Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (№2189-VІІІ від 09.11.2017) регулюються основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

За наведеним у п. 2, 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2189-VІІІ визначенням:

житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами.

За приписами ч. 1 ст. 4 Закону №2189-VІІІ законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. До повноважень Кабінету Міністрів України належать: затвердження правил надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком; затвердження типових договорів про надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 затверджено "Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії" (далі також - Правила), які набули чинності з 04.09.2019, відповідно до яких, ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст. 14 Закону (п. 13 Правил).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 14 Закону № 2189-VІІІ за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним ст.6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії).

Згідно із Законом України №2189-VІІІ договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постанов Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 та №1023.

Відповідно до Правил у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022:

- індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем;

- індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку);

- фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

- у разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни.

- споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.

Форма індивідуального договору про надання комунальної послуги, затверджена постановами Кабінету Міністрів України № 1022, 1023 від 08.09.2021.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону №2189-VІІІ (у редакції змін внесених Законом №1060-ІХ) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення його в дію, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Разом з тим, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189-VIII передбачено, що не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону (тобто не пізніше 01.05.2020) співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов`язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з ч. 1 ст. 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.

Водночас, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189-VIII передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в п. 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до ч. 7 ст. 14 цього Закону.

Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов`язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 (тобто з дати, коли набрав чинності Закон №2189-VІІІ у новій редакції) укладати договори на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за новими правилами, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин. Водночас, за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №908/3233/20, від 14.12.2023 у справі №908/2078/22 та від 09.04.2024 у справі №908/710/23).

01.12.2021 на офіційному сайті ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (ttp://te.pl.ua/spozhivacham/naselennyu/dogovr-pro-nadannya-poslug/) була опублікована інформація щодо затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 типового публічного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, а також форму заяви до нього.

Суд зауважує, що законодавцем була передбачена неактивність споживачів щодо укладання договорів, тому непідписання заяви-приєднання до договору не є наслідком відсутності підстав для укладання договору, оскільки у даному випадку договір є не тільки договором приєднання, але й договором публічним, що не передбачає підписання заяви-приєднання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом 30 днів з дня опублікування тексту вищенаведеного індивідуального договору на офіційному вебсайті виконавця послуг (позивача) не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав відповідний договір з позивачем як виконавцем комунальної послуги.

Отже, відповідачем було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Крім цього, факт отримання послуги з постачання теплової енергії наданої ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" до житлового будинку вул. Софіївська, 2/50, м. Кременчук, в якому знаходиться нежитлове приміщення ТОВ "Юридична фірма "Ульянов і Чернявський", підтверджуються рішеннями міського голови Кременчуцької міської ради "Про початок опалювального сезону 2022-2023", "Про початок опалювального сезону 2023-2024" та "Про початок опалювального сезону 2024-2025" (які є загальнодоступними та наявні в Інтернеті), актом перевірки системи теплопостачання від 31.03.2023 року, актом/1734 перевірки системи теплопостачання від 28.03.2024 року, актом про початок опалювального сезону (2022 р.), актом/1408 підключення до системи теплопостачання від 30.10.2023 р., актом/563 перевірки системи теплопостачання від 05.11.2024 року.

Відсутність письмового договору між сторонами не є підставою для не оплати заборгованості за реально спожиту відповідачем теплову енергію.

Зважаючи на наведене, суд зазначає, що індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води від 01.11.2021 року є укладеним між позивачем (як теплопостачальною організацією) та відповідачем (як споживачем) в силу вимог закону та набрав чинності з 01.11.2021 року, у зв`язку з чим такий договір є обов`язковим для виконання сторонами, у тому числі і щодо своєчасної та повної оплати відповідачем наданих позивачем послуг.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об`єму) таких споживачів.

Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії/вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" для споживачів, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 №315 (далі - Методика №315), встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних Приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу III Методики.

Розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.

Пунктом 5 Розділу III Методики визначено, що розподіл теплової енергії у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень.

Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, не оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулою 13,14.

При цьому, суд зазначає, що нежитлове приміщення відповідача є невід`ємною частиною житлового будинку № 2/50 на вул. Софіївська, м. Кременчук. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказані приміщення не підпадають під термін неопалювальне приміщення.

За умовами п. 1 індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.11.2021, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному вебсайті виконавця (п. 2 договору).

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг (п. 4 договору).

Разом з цим, відповідно до п. 5 договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з:

- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;

- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

- та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Пунктом 30 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії встановлено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Згідно з п. 31 договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п. 32 договору).

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).

Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (ч. 3 п. 41 договору).

Оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному ст. 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (п. 47 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 51 договору).

Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52 договору).

Вартістю послуг з постачання гарячої води та послуги з постачання теплової енергії є встановлені відповідно до законодавства тарифи. (п. 31 договору).

Протягом спірного періоду діяли наступні тарифи, встановлені рішеннями Полтавської обласної ради, а саме :

- № 477 від 30.09.2022 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго";

- № 669 від 28 липня 2023 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго";

- № 687 від 26 вересня 2023 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго";

- № 854 від 30 серпня 2024 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго".

Інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному цілодобовому доступі на сайті Полтавської обласної ради https://oblrada-pl.gov.ua/ та на сайті ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" http://te.pl.ua/ в розділі "ТАРИФИ", далі "Тарифи для потреб інших споживачів" (за посиланням http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potrebnshih- spozhivachv/).

Згідно з п. 33 договору про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води від 01.11.2021 виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315.

Умовно-постійна частини тарифу для приміщень, вбудованих в житлові будинки/нежитлові будівлі розраховується згідно з даними теплового навантаження будівлі, пропорційно опалюваній площі приміщення споживача.

Згідно п. 32 Правил №830, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 34 цих Правил визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Як зазначає позивач, з 01.01.2022 відповідно до п. 8 розділу IV Методики №315, який визначає обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку, що складає 25%.

Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляються між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалювальних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень (розділ IV п. 12 Методики №315).

Обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення визначається відповідно до розділу II пункт 2.

З матеріалів справи вбачається, що будинок № 2/50 по вул. Софіївська, м. Кременчук обладнано комерційними приладами обліку теплової енергії; прилад-розподілювач теплової енергії в зазначеному будинку не встановлено, тому розподіл обсягу спожитої енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі приміщення.

Позивачем на підтвердження надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії та гарячої води за укладеним між сторонами індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води від 01.11.2021, за період з 01.11.2022 року по 30.11.2024 року надано рахунки на оплату послуг з постачання теплової енергії та гарячої води (копії наявні у матеріалах справи).

Зазначені рахунки на оплату наданих послуг містять детальну інформацію здійсненого нарахування: за постачання теплової енергії (умовно - змінна частина двоставкового тарифу (постачання теплової енергії, опалення - розподіл по площі, опалення - загальнобудинкові витрати); за постачання теплової енергії (умовно - постійна частина двоставкового тарифу, місячна абонентська плата за одиницю теплового навантаження); плата за абонентське обслуговування за загальний спірний період.

Водночас, суд звертає увагу, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №920/1343/21 від 29.04.2020).

Разом з тим, у постанові від 22.08.2023 у cправі №910/14570/21 Верховний Суд зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас, неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження звернення відповідача до позивача з претензіями щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості.

Відтак, враховуючи реальність отриманих відповідачем послуг, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 року по 30.11.2024 року у загальному розмірі 135 997,64 грн.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором ч.1 ст. 901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

З урахуванням приписів п. 34 договору, строк оплати поставленої теплової енергії та плати за абонентське обслуговування, за період з 01.11.2022 року по 30.11.2024 року, є таким, що настав.

Доказів сплати відповідачем заборгованості суду не надано.

На підтвердження обґрунтованості вартості послуг позивачем надано суду детальні розрахунки відповідно до площі спірного приміщення, а саме, по нежитловому приміщенню за адресою: вул. Софіївська, 2/50, кв. 10, м. Кременчук, нарахування проводилося за обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи; за обсяги теплової енергії, спожитої на потреби безпосередньо опалення приміщення відповідача за період з 01.11.2022 року по 30.11.2024 року на підставі Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 №315 (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства розвитку громад та територій №358 від 28.12.2021).

Отже, перевіривши наданий позивачем розрахунок вартості наданих послуг, суд дійшов висновку, що цей розрахунок відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, відтак є обґрунтованим.

Оскільки відповідачем не надано доказів оплати наданих позивачем послуг з постачання теплової та гарячої води енергії за період з 01.11.2022 по 30.11.2024 на загальну суму 135 997,64 грн, а отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача цієї заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд не оцінює як правомірні доводи відповідача щодо неправомірності застосування позивачем тарифу, встановленого рішеннями Полтавської обласної ради №477, № 669 та № 854, з огляду на наступне.

Згідно норм ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

За приписами ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Тарифи, які встановлювались Полтавською обласною радою для ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", що діяли протягом спірного періоду, протиправними та нечинними не визнавались, тому вони в силу приписів законодавства є обов`язковими до застосування.

При цьому, суд зазначає, що докази відповідності нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, під ознаки якого підпадають Рішення Полтавської обласної ради "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго", не відносяться до юрисдикції господарських судів згідно ст. 20 ГПК України, а тому в даному провадженні позивач не повинен доводити правомірності прийняття Рішення органу самоврядування.

Судом не оцінюються як обґрунтовані доводи відповідача щодо недоведеності позивачем наявності ліцензії на виробництво теплової енергії, за наступного мотивування.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП)

Відповідно до загальнодоступної інформації, яка розміщена на офіційному сайті НКРЕКП (nerc.gov.ua) 12.06.2012 року НКРЕКП видала Ліцензії ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" зі строком дії з 13.06.2012 по 12.06.2017:

- Серії АВ № 597476 на транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами ;

- Серії АВ № 597475 на виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії);

- Серії АВ № 597477 на постачання теплової енергії.

06.06.2017 НКРЕКП прийняла постанову № 739 "Про переоформлення ліцензій на виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, виданих ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", якою переоформлено ліцензії на безстрокові, а ліцензії АВ № 597476, АВ № 597475, АВ № 597477 визнано недійсними.

Отже з 06.06.2017 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" здійснює ліцензовану господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на підставі безстрокових ліцензій.

Згідно з пунктом 1.6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.03.2017 № 308 (у редакції постанови від 07.07.2021 № 1085), обласні та Київська міська державні адміністрації здійснюють ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії суб`єктів господарювання у разі, якщо суб`єкт господарювання: провадить (має намір провадити) діяльність з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії) на виробничих об`єктах, що розташовані на території відповідної області України (території міста Київ).

Тобто, з 08.07.2021 року (з дня набрання чинності постанови від 07.07.2021 № 1085) регулятором передані повноваження щодо ліцензування відповідної господарської діяльності з виробництва теплової енергії з державного на місцевий рівень.

ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" є ліцензіатом Полтавської обласної державної адміністрації та внесено до ліцензійного реєстру суб`єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії (в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області.

Стосовно тверджень відповідача, що ПОВКПТГ "Полтаватеплоенерго" не має ліцензії на здійснення діяльності з виробництва теплової енергії в м. Кременчуці на об`єкті "Кременчуцька ТЕЦ", суд зазначає наступне.

Питання наявності ліцензій ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" на виробництво теплової енергії в м. Кременчуці на засобах провадження господарської діяльності, розташованих на Кременчуцькій ТЕЦ, то для провадження господарської діяльності у зазначеному місці видача додаткової ліцензії законодавством не передбачена, ліцензіат має право здійснювати згадану господарську діяльність на території області відповідно до отриманої вищезгаданої ліцензії.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснює ліцензування діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях лише за умови одночасного ліцензування діяльності з виробництва електричної енергії. Іншого чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, твердження відповідача щодо недотримання підприємством позивача вимог законодавства України про ліцензування не відповідають дійсним обставинам та спростовується вищевикладеним.

Інші доводи відповідача спростовуються наведеним.

Крім того, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 5 027,88 грн 3% річних за період з 02.01.2023 по 31.12.2024 та 16 688,43 грн інфляційних втрат за період з січня 2023 по грудень 2024 (включно), нарахованих за несвоєчасну сплату відповідачем отриманих послуг.

Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення 3 % річних суд звертає увагу на наступне.

Перевірка правильності розрахунку 3 % річних здійснена за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон".

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настання якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 5 ст. 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).

Із зазначеного пункту договору вбачається, що саме останній день місяця, що настає за розрахунковим періодом і є останнім днем строку оплати заборгованості.

З наданого розрахунку 3% річних вбачається, що позивач починає нараховувати проценти на прострочену заборгованість:

- за листопад 2022 року з 02.01.2023 року, однак оскільки 31.12.2022 року припадає на суботу (вихідний день), відповідно початком прострочення є 03.01.2023року;

-за березень 2023 року з 01.05.2023 року, однак оскільки 30.03.2023 року припадає на неділю (вихідний день), відповідно початком прострочення є 02.05.2023 року;

-за серпень 2023 року з 02.10.2023 року, однак оскільки 30.09.2023 року припадає на суботу (вихідний день), відповідно початком прострочення є 03.10.2023 року;

-за листопад 2023 року з 01.01.2024 року, однак оскільки 31.12.2023 року припадає на неділю (вихідний день), відповідно початком прострочення є 02.01.2024 року;

-за лютий 2024 року з 01.04.2024 року, однак оскільки 31.03.2024 року припадає на неділю (вихідний день), відповідно початком прострочення є 02.04.2024 року;

-за травень 2024 року з 01.07.2024 року, однак оскільки 30.06.2024 року припадає на неділю (вихідний день), відповідно початком прострочення є 02.07.2024 року;

-за липень 2024 року з 01.09.2024 року, однак оскільки 31.08.2024 року припадає на суботу (вихідний день), відповідно початком прострочення є 03.09.2024 року;

-за жовтень 2024 року з 02.12.2024 року, однак оскільки 30.11.2024 року припадає на суботу (вихідний день), відповідно початком прострочення є 03.12.2024 року.

Таким чином, позивачем невірно вказано початки нарахувань 3% річних на заборгованість за листопад 2022 р., березень 2023 р., серпень 2023 р., листопад 2023 р., лютий 2024 р., травень 2024 р., липень 2024 р., жовтень 2024, оскільки кредиторські вимоги про сплату боргу на той момент ще не настали.

За розрахунком суду є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення 5 024,26 грн 3 % річних. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних суд відмовляє (3,62 грн).

Відносно вимоги про стягнення інфляційних втрат суд зазначає, що за розрахунком суду розмір їх розмір становить 16 703,40 грн, тоді як позивач просить стягнути 16 688,43 грн.

Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення у вказаному вище періоді інфляційні втрати, розмір яких є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір (16 688,43 грн) підлягає стягненню з відповідача.

Отже, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 16 688,43 грн є правомірними та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України). Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Згідно п.45 індивідуального договору від 01.11.2021 про надання послуги у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, суд встановив, що позивач допустив аналогічну помилку при визначені початку прострочення заборгованості, що і в розрахунках 3% річних.

За розрахунком суду є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення 655,09 грн пені. В іншій частині вимог про стягнення пені суд відмовляє (0,79 грн).

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи, зокрема, є: позовна заява; відзив на позовну заяву.

Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.

Згідно з приписами частини 4 статті 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 135 997,64 грн основної заборгованості за період з листопада 2022 року по листопад 2024 року, 655,09 грн пені, 5 024,26 грн 3% річних та 16 688,43 грн інфляційних втрат, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає (відмовлено у стягненні 3,62 грн 3 % річних та 0,79 грн пені).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Ульянов і Чернявський" (вул. Софіївська, 2/50, кв. 10, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 23555870) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Польська, 2А, код ЄДРПОУ 03338030, UА 413204780000026004000214065 АБ Укргазбанк МФО 320478 ) 135 997,64 грн основного боргу; 655,09 грн пені; 5 024,26 грн 3% річних та 16 688,43 грн інфляційних втрат та 2 422,33 грн судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити в задоволенні вимог.

Рішення підписане 08.05.2025 року.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. М. Тимощенко