Ухвала суду № 127181940, 08.05.2025, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2/759/4754/25

ун. № 759/9282/25

У Х В А Л А

про передачу справи за підсудністю

08 травня 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Бабич Н.Д., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд" Блекбер", третя особа: Кабінет Міністрів України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Дердавна податкова служба України, ТОВ "Сіріус інвест груп", Академія праці, соціальних відносин і туризму, ТОВ "Комфорт-траст" про визнання інвестиційного договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

30.04.2025 року надійшов вказаний позов до Святошинського районного суду м.Києва.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист правлюдини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), а також практики Європейського суду з прав людини, які, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п.1 ст.6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Судом встановлено, що спір між ОСОБА_2 та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний ворпоративний інвестиційний фонд «Блекбер», виник з приводу невиконання умов інвестиційного договору, предметом якого є оплата інвестором вартості об`єкта шляхом здійснення інвестиційних внесків з метою отримання інвестором у власність об`єкта після завершення будівництва та прийняття будинку в експлуатацію на умовах передбачених цими Договорами.

Так, у відповідності до інвестиційного договору, об`єктом будівництва є житловий будинок АДРЕСА_1 ", а саме: квартири номер АДРЕСА_2 , загальна проектна площа 34,27 кв.м.

Згідно ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Пунктом 42 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» визначено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Аналізуючи викладене, враховуючи, що фактично спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договороми, предметом яких є отримання у валсність нерухомого майна, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , вказаний позов не підсудний Святошинському районному суду м. Києва, оскільки повинен розглядатися за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відтак, враховуючи, предмет та підстави позову, суд приходить до висновку, що справу слід передати на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва , за місцезнаходженням об`єкту інвестування (квартири).

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, Закону України "Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини", інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки, за його допомогою визначається "належний суд", тобто суд, уповноважений розгядати конкретну справу.

Згідно ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На підставі наведеного, вважаю за необхідне направити справу за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.

Керуючись ст. ст. 27, 30, 31, 32, 187 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд" Блекбер", третя особа: Кабінет Міністрів України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Дердавна податкова служба України, ТОВ "Сіріус інвест груп", Академія праці, соціальних відносин і туризму, ТОВ "Комфорт-траст" про визнання інвестиційного договору недійсним, - передати за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва (03127, м. Київ, вул.Виставкова, 14-а.).

Передача справи на розгляд іншого суду за підсудністю здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя: Бабич Н.Д.