Ухвала суду № 127181412, 08.05.2025, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/7389/25

Провадження №: 2-а/755/258/25

У Х В А Л А

"08" травня 2025 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду м. Києва 01.05.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, яка 07.05.2025 передана у провадження судді Катющенко В.П. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Статтею 37 КАС України визначені обставини недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.

Згідно ч.1 ст. 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.

Частиною першою статті 41 цього ж Кодексу визначено, що у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є завданням суду (ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України, на засадах верховенства права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Згідно п.1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналогічні вимоги щодо гарантування захисту прав, свобод та інтересів кожного у розумні строки незалежним, безстороннім та справедливим судом передбачені і у ст. 7 Закону.

Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з`їздом суддів України 22.02.2013, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об`єктивного рішення суду.

У рішенні від 09.11.2006 по справі «Білуха проти України» Європейський Суд з прав людини вказав, що у відповідності зі сталою практикою названого суду наявність неупередженості відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинно визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Щодо суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надані докази протилежного (справа «Ветштайн проти Швейцарії» (Веттштайн v. Switzerland), Пункт 43).

Згідно об`єктивного критерію, серед інших аспектів, необхідно визначити, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його неупередженості (справа «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24.02.1993, пп . 27 28 і 30, справа «Ветштайн проти Швейцарії» (Веттштайн v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, 2000., ЄСПЛ XII). У кожній окремій справі необхідно з`ясувати, чи мають відносини, що розглядаються, таку природу і ступінь, які свідчать про небезсторонність суду (справа «Пуллара проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10.06.1996, п. 38).

Таким чином, наявність неупередженості визначається фактором, що полягає у забезпеченні таких умов, при яких були б неможливі сумніви у неупередженості суду. І такі умови, крім іншого, невід`ємно пов`язані з дотриманням порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи.

В рішенні «Фей проти Австрії» Європейський суд з прав людини вказав, що неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.

Відповідно до висновку №1 Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01.01.2001, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 у справі «Білуга проти України», від 28.10.1999 у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві.

Згідно п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, схвалених резолюцією № 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Вимога безсторонності згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справах «Булах проти України», «Салов проти України» та ін.) характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

З урахуванням наведеного, приходжу до висновку про необхідність заявлення самовідводу у даній адміністративній справі, оскільки позивач проживає зі мною в одному будинку, тобто є моїм сусідом. Відтак, задля недопущення виникнення сумнівів у неупередженості судді, зміцнення довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об`єктивного рішення суду, головуючий суддя має бути відведений, заради виключення можливості стверджувати про сумнів щодо його об`єктивності та упередженості.

З метою уникнення потенційних сумнівів учасників справи у законності, обґрунтованості та безсторонності суду при розгляді вказаної адміністративної справи та ухваленні судового рішення, з метою виключення будь - яких сумнівів у неупередженості судді та для зміцнення довіри до суду, суддя Катющенко В.П. вважає за необхідне заявити самовідвід від розгляду даної справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31, 36, 37, 39, 40, 241, 242, 248, 294 КАС України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Заявити самовідвід від розгляду адміністративної справи № 755/7389/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя: