Рішення № 127181304, 08.05.2025, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1654/25

Справа №754/16700/24

РІШЕННЯ

Іменем України

08 травня 2025 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Панченко О.М.,

за участю секретаря - Сарнавського М.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачки - ОСОБА_3 ,

представника відповідачки - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувс до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя. Обґрунтовує свої вимоги тим, що 04 червня 1988 року між сторонами було укладено шлюб. 10 вересня 2013 року шлюб між ними було розірвано. Починаючи з 04 червня 1988 року і до моменту розірвання шлюбу Позивачем та Відповідачем було спільно набуто (нажито) у спільну сумісну власність майно. Так, 15 вересня 2003 року за договором купівлі-продажу квартири Позивач та Відповідач набули у власність квартиру АДРЕСА_1 , право власності на ім`я Відповідача ( ОСОБА_5 ). 03 серпня 2012 року за договором купівлі-продажу квартири Позивач та Відповідач набули у власність квартиру АДРЕСА_2 , право власності на ім`я Відповідача ( ОСОБА_5 ) було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 серпня 2012 року. Наявність у власності квартири АДРЕСА_2 та реєстрація права власності за ОСОБА_5 підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №396656373 від 26.09.2024 року. Враховуючи, що спірне майно було придбано за рахунок спільних доходів, адже Позивач працював, отримував систематично дохід, який спрямовував на потреби сім`ї, а відтак спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя в силу закону. Отже, перераховане вище нерухоме майно є предметом даного спору та підлягає поділу між Сторонами у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2024 справу передано головуючій-судді Панченко О.М.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 03.12.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

14.01.2025 від відповідачки ОСОБА_3 на адресу суду через засоби поштового зв`язку «Укрпошта» надійшов відзив на позовну заяву у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог, а судові витрати пов`язані із розглядом справи покласти на Позивача.

30.01.2025 року від позивача на адресу суду через засоби поштового зв`язку «Укрпошта» надійшла відповідь на відзив в якій не погоджується із викладеним у відзиві та просить позовні вимоги задовольнити повністю.

04.02.2025 року представником відповідача - адвокатом Шовкуном С.І. до суду були подані заперечення, в яких просив відхилити аргументи наведені у відповіді на відзив та відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 04.02.2025 року клопотання представника позивача - адвоката Прокопова П.С. про витребування доказів - задоволено.

Ухвалою суду від 10.03.2025 року клопотання представника позивача - адвоката Прокопова П.С. про витребування доказів - задоволено.

10.03.2025 року на адресу суду надійшли витребувані докази, а саме належним чином завірена копія нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу квартири 03 серпня 2012 року за реєстровим №3007.

Ухвалою суду від 09.04.2025 року клопотання представника позивача - адвоката Прокопова П.С. про витребування доказів - задоволено.

16.04.2025 від АТ «УКРСИББАНК» на адресу суду через засоби поштового зв`язку «Укрпошта» надійшли судом витребувані докази.

23.04.2025 року від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу - Прокудіної Л.Д. надійшла завірена копія нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу квартири від 15.09.2003 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Позивач ОСОБА_1 у підготовче засідання у справі не з`явився, подав до суду заяву про можливість розгляду справи без його участі та його представника, позов підтримує у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_3 у підготовче засідання не з`явилася, надала до суду заяву, в якій просить справу розглянути без її участі та участі її представника, позовні вимоги визнає повністю.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України ухвалення за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Судом встановлено, що 04червня 1988 року між сторонами було укладено шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів 04 червня 1988 року було зроблено відповідний актовий запис №917.

10 вересня 2013 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було розірвано про що в Книзі реєстрації шлюбів 10.09.2013 року було зроблено відповідний актовий запис № 350, це підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві 10.09.2013 року.

15 вересня 2003 року за договором купівлі-продажу квартири Позивач та Відповідач набули у власність квартиру АДРЕСА_1 , право власності на ім`я Відповідача ( ОСОБА_5 ) було зареєстроване на підставі Договору купівлі-продажу від 15.09.2003 року (Дата проведення реєстрації в БТІ 22.09.2003 року).

Відповідно до Договору купівлі-продажу від 15.09.2003 року зареєстрованого в реєстрі за №1356-у, квартира АДРЕСА_1 та реєстрація права власності вбачається за ОСОБА_5 .

3 серпня 2012 року за договором купівлі-продажу квартири Позивач та Відповідач набули у власність квартиру АДРЕСА_2 , право власності на ім`я Відповідача ( ОСОБА_5 ) було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 серпня 2012 року.

Наявність у власності квартири АДРЕСА_2 та реєстрація права власності за ОСОБА_5 підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №396656373 від 26.09.2024 року.

Згідно частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

За змістом цієї норми належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна.

Виходячи з наведеного для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільної сумісної власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частину третю статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України №1-8/2012 (№ 17-рп/2012), яким встановлено, зокрема, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Кодексу). Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 Кодексу). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки.

У справі, що розглядається, встановлено, що спірне майно, а саме квартири були придбані під час шлюбу сторін. Враховуючи, що жодна зі сторін не спростовувала презумпцію спільної сумісної власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу, суд вважає обґрунтованими доводи позовної заяви про те, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя, незважаючи на те, що титульним власником відповідно до правовстановлюючих документів визначений відповідач ОСОБА_7 .

Вирішуючи спір про спосіб поділу спільного майна подружжя, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з ч. 1-2 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

У справі, що розглядається, позивачем заявлено вимогу про виділу кожному з подружжя по 1/2 частині квартири АДРЕСА_2 та по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 .

Відповідачка із запропонованим позивачем варіантом поділу спільного майна погодилася, позовні вимоги визнала у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи суб`єктний склад, предмет та підстави позову, суд не вбачає підстав для відмови у прийнятті визнання позову, оскільки таке визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Суд погоджується із запропонованим позивачем та підтриманим відповідачем способом поділу спільного майна подружжя.

З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та поділу майна подружжя у спосіб, запропонований позивачем, та підтриманий відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання цього позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 9 084,00 грн.

Частиною 1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач позовні вимоги визнала, суд на підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України вважає за необхідне повернути позивачу з державного 50% судового збору сплаченого за подання цього позову, тобто 4 542,00 грн., тоді як решта судового збору у сумі 4 542,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 142, 200, 206, 263-265, 273, 274, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

У порядку поділу майна, що перебуває у спільній сумісній власності, виділити в особисту приватну власність ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) наступне майно:

1) (одну другу) частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 60,5 кв.м.

2) (одну другу) частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площе 44,4 кв.м.

У порядку поділу майна, що перебуває у спільній сумісній власності, виділити в особисту приватну власність ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) наступне майно:

1) (одну другу) частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 60,5 кв.м.

2) (одну другу) частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 44,4 кв.м.

Зобов`язати Головне Управління Державної казначейської служби України у м.Києві (ЄДРПОУ: 37993783, адреса: 01601, місто Київ, вул.. Терещенківська, буд.11-А) повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) , з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого за квитанцією №0.0.4033995620.1 від 27 листопада 2024 року на суму 9 084,00 грн., тобто у розмірі 4 542,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок дві гривні 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 ), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 4 542,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок дві гривні 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08 травня 2025 року.

Суддя О.М. Панченко