Рішення № 127178129, 08.05.2025, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/296/25

Провадження № 2/191/147/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді - Форощук С.А.

за участю секретаря Вехник С.Л.

згідно вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Синельникове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Синельниківського міського комунального підприємства «Житлово експлуатаційна контора -2»; третя особа: Синельниківська міська рада про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до Синельниківського міського комунального підприємства «Житлово експлуатаційна контора -2»; третя особа: Синельниківська міська рада про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні.

В обґрунтуванняпозову позивачказазначила,що уперіод з 01 жовтня 2002 року по 31 липня 2024 року, вона знаходилась у трудових відносинах з Синельниківським міським комунальним підприємством «Житлово експлуатаційна контора -2», зазначене підтверджується копією трудової книжки. Під час знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата. На підтвердження факту існування заборгованості довідку відповідач не надає. Як передбачено ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до приписів ч.1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначенні суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Крім того, частинами 1, 2 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А 1 групи.

З аналізу вказаної правової норми вбачається, що остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення, з обов`язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованих сум.

Однак, в день звільнення, відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України.

Крім того, як передбачено ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначенні в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити своєму працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року в інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середнього (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках передбачених чинним законодавством , календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

У зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, з нього підлягає стягненню середній заробіток за час затримки в розрахунку.

Просить стягнути з Синельниківського міського комунального підприємства «Житлово експлуатаційна контора -2», код ЄДРПОУ: 31802657 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 36125 (тридцять шість тисяч сто двадцять п`ять) грн.. 96 коп. Стягнути з Синельниківського міського комунального підприємства «Житлово експлуатаційна контора -2», код ЄДРПОУ: 31802657 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день фактичної виплати розрахунку при звільненні.

В судове засідання представник позивачки надала письмову заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує, просить розглянути справу без її участі та участі позивача.

Представник відповідача Синельниківського міського комунального підприємства «Житлово експлуатаційна контора -2» Музичко А.Ю. в судове засідання надала заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позову не заперечує.

Представник третьої особи Синельниківської міської ради Ковтун А.О. надала в судове засідання заяву про розглляд справи без її участі.

Дослідивши докази в справі у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1ст. 16 ЦК України).

Частиною 1ст. 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що наказом Синельниківського міського комунального підприємства «Житлово експлуатаційна контора -2» від 31.07.2024 року № 44 ОСОБА_1 звільнена за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України, з 31.07.2024 року копія наказу долучена до матеріалів справи.

Відповідно до положень ст. 116 КЗпП України При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Водночас, яв було встановлено судом, відповідач в день звільнення не провів повний розрахунок з позивачкою. Згідно довідки Синельниківського міського комунального підприємства «Житлово експлуатаційна контора -2», яка надана відповідачем заборгованість підприємства по виплаті заробітної плати та розрахункових ОСОБА_1 складає 36 125, 96 грн.

Частинами першою, четвертою та п`ятоюстатті 43 Конституції Українивстановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першоюст. 1 Закону України «Про оплату праці»та ч.1ст. 94 КЗпП України, встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною третьоюстатті 15 Закону України «Про оплату праці»передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в частині п`ятійстатті 97 КЗпП України.

Як зазначено у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 10.10.2019 року у справі № 243/2071/18, зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат.

Згідно з ч. 1ст. 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені вст. 116 цього Кодексу.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, установленаст. 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя (див. п. 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 року у справі № 905/857/19, провадження № 12-56гс21).

Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (наведена позиція викладена в п.п. 67, 69, 70, 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Конституційний Суд України в рішенні від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац другий підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини).

Згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України виходить з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Як зазначено у п. 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 року у справі № 905/857/19 (провадження № 12-56гс21) виплата заробітної плати працівнику - це обов`язок роботодавця. Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано. Обов`язок роботодавця виплатити працівнику заробітну плату не є відповідальністю у розумінністатті 617 ЦК України, від якої може бути звільнений роботодавець унаслідок випадку або непереборної сили.

За змістом ч. 1ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При вирішенні питання про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні на підставістатті 117 КЗпП Українизастосуванню підлягає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100(далі - Порядок № 100).

Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, як було встановлено судом, Синельниківським міським комунальним підприємством «Житлово експлуатаційна контора -2», 31.07.2024 року при звільненні ОСОБА_1 не було виплачено 36125, 96 грн.

Так, 24 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким встановлено, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці лише якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Тож у разі перевірки чи виникнення судового спору роботодавцю потрібно буде доводити, що причиною порушення строків виплати зарплати була саме непереборна сила.

Водночас, відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження або спростування викладених у позовній заяві відомостей.

Згідно розрахунку наданого відповідачем, загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, але не більш як за шість місяців, за період з 01.08.2024 року по 31.01.2025 року складає 40349,06 грн.

Вирішуючи питання про співмірність розміру середнього заробітку, визначеного відповідно дост. 117 КЗпП Україникритеріям розумності та справедливості, суд враховує таке.

Встановленийст. 117 КЗпП Українимеханізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Зазначене відшкодування спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч. 1ст. 9 ЦК Українитака спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченомуст. 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Враховуючи вищевикладене, одоцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, розглянувши спір між сторонами з підстав, зазначених в позові, суд приходить до остаточного висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог позивача, а протилежного відповідачем не спростовано.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі у розмірі 36125, 96 грн. та середній заробіток за шість місяців затримки в розрахунку, в сумі 40 349,06 грн. (396,98грн. середня заробітна плата х 132 днів) з урахуванням обов`язкових платежів та зборів. Підстав для зменшення суми компенсації суд не вбачає, зокрема враховуючий той факт, що повний розрахунок з позивачкою при її звільненні, не проведений і станом на час ухвалення рішення.

Відповідно дост.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачка при зверненні до суду звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення заробітної плати на підставі п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави у сумі 2422, 40 грн. (за дві позовні вимоги)

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.2-13,76-83,89,141,259,263-265,354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Синельниківського міського комунального підприємства «Житлово експлуатаційна контора -2»; третя особа: Синельниківська міська рада про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, задовольнити.

Стягнути з Синельниківського міського комунального підприємства «Житлово експлуатаційна контора -2», код ЄДРПОУ: 31802657 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 36 125 (тридцять шість тисяч сто двадцять п`ять) грн. 96 коп. та середній заробіток за шість місяців затримки розрахунку за період з 01.08.2024 року по 31.01.2025 року у розмірі 40 349 (сорок тисяч триста сорок дев"ять) грн. 06 коп. , а всього 76 475 (сімдесят шість тисяч чотириста сімдесят п"ять) гривень 02 копійки.

Стягнути з Синельниківського міського комунального підприємства «Житлово експлуатаційна контора -2», код ЄДРПОУ: 31802657 на користь держави в особі : Стягувач : Державна судова адміністрація України, Отримувач коштів : ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ : 37993783, Банк отримувача : Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача : UA908999980313111256000026001, кодкласифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві ) грн.. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.

Суддя С. А. Форощук