Рішення № 127174334, 08.05.2025, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.05.2025 Справа №607/7211/25 Провадження №2-а/607/326/2025

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого Ромазана В.В.

за участю секретаря Процишин Н.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Югова С.А.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуу м.Тернополі заправилами спрощеногопозовного провадженняадміністративну справуза позовом ОСОБА_1 доГоловного управлінняНаціональної поліціїв Тернопільськійобласті про скасування постанови накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі ,-

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Югов С.А. в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управлінняНаціональної поліціїв Тернопільськійобласті про скасування постанови накладення адміністративного стягнення, у якому просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №4360904 від 26.03.2025, справу провадженням закрити, а також стягнути понесені ним судові витрати. Аргументуючи свої позовні вимоги, зазначив, що спірною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. за те, що він 26.03.2025 о 18:10 год. в м.Підгайці по вул..Міцкевича,30 керував автомобільним транспортним засобом на нерегульованому перехресті, при зміні напрямку руху, не увімкнув світловий показчик повороту, чим порушив вимоги пункту 9.2 (б) ПДР України. Проте, позивач заперечує порушення ним пункту 9.2 (б) ПДР України, оскільки ОСОБА_1 26.03.2025 о 18:10 год. не рухався по вул..Міцкевича,30 в м.Підгайці, як про це відображено у спірному протоколі. Також у спірній постанові не зазначено марку автомобіля, якою керував позивач, постанова не містить інформації про технічний засіб, яким проведено відео фіксацією правопорушення. Крім цього, ОСОБА_1 не погоджується із рішенням поліцейського, бо вважає себе невинуватим, оскільки спірну постанову винесено без повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, а тому вона підлягає скасуванню, а справа закриттю.

Відповідач Головне управління Національноїполіції вТернопільській області 21.04.2025 подав відзив на позов, який прийнято судом, у якому позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні. Зазначив, що 26.03.2025 близько 18 год.10 хв. у м.Підгайці Тернопільського району по вул..Міцкевича,30 позивач ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Renault» модель «Dister» р.н. НОМЕР_1 на нерегульованому перехресті, при зміні руху не подав сигнал світловим показчиком повороту відповідного напрямку руху при зміні напрямку руху, чим порушив вимоги пункту (б) п.9.2 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП. Поліцейським СПД №1 (м.Підгайці) ВП №1 (м.Бережни) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Стоколясою Б.Й. виявлено дане правопорушення та винесено стосовно позивача спірну постанову. Підтвердженням поршень вимог ПДР та норм КУпАП є надані поліцейськими відеоматеріали фіксації порушення на відеозаписі із відеореєстратора, що розміщений у службовому автомобілі під назвою 26.03.20225 (1) з 00:00:05 по 00:00:12 на якому зафіксовано порушення п.п.9.2 (б) ПДР України позивачем ОСОБА_1 . Крім цього, на відеозаписі із нагрудного відео реєстратора поліцейського під назвою «26.03.2025 (2)» з 00:00:10 по 00:01:00 відображено те, що працівниками поліції водію ОСОБА_1 було повідомлено про причину зупинки транспортного засобу. Також у місці зупинки, позивачу ОСОБА_2 продемонстровано відеозапис на якому зафіксовано момент вчинення ним адміністративного правопорушення, що підтверджується відеозаписом під назвою «26.03.2025 (2)» з 00:05:35 по 00:06:30. Вважає, що побажання позивача користуватись правовою допомогою повинна надаватись лише на місці розгляду справи, а не за місцем проживання позивача та з наданням клопотання в письмовій формі з метою уникнення маніпуляцій та неточностей. Зазначив, що працівники поліції не здійснювали дій, спрямованих на перешкоджання позивачу реалізувати своє право на отримання ним правової допомоги та прибуття адвоката на місце зупинки транспортного засобу. Зауважив, що у п.5 спірної постанови вказано марку та модель транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 . Вважає, що недоліки зазначені у пункті 7 спірної постанови не спростовують факту вчинення адміністративного правопорушення позивачем.

Представник позивача подав відповідь на відзив через систему «Електронний суд» у якій зазначив, що особа, яка проводила розгляд справи не забезпечила ОСОБА_1 , як особі, яка притягується до адміністративної відповідальності можливість реалізувати передбачене законом право на захист, оскільки працівник поліції, який проводив розгляд даної справи безпідставно відмовив позивачу у цьому. Також зауважив, що позивач не перебував на вул..Міцкевича,30 у м.Підгайці, як про це зазначено у спірній постанові, оскільки він проїхав кругове кільце в м.Підгайці в напрямку автовокзалу м.Підгайці по вул..Гетьмана Мазепи, де в подальшому був зупинений працівником поліції. Також вважає, що відповідачем формально викладена суть адміністративного правопорушення, а саме не конкретизована його фабула відповідно до диспозиції ч.2 ст.122 КупАП та належним чином не викладені фактичні обставини, які мають значення для правильного та об`єктивного вирішення справи.

Ухвалою судді від 10.04.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Югов С.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просять суд їх задовольнити з підстав наведених у позові, а також відповіді на відзив. Також, під час надання пояснень позивач ОСОБА_1 та його представник звернув увагу суду на ту обставину, що представником відповідача безпідставно було відмовлено позивачу у клопотанні про надання правової допомоги, чим допущено грубе порушення його права на захист, що підтверджується даними із нагрудних камер працівників поліції, які долучено відповідачем.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, зазначивши у відзиві, що він просить справу розглядати за його відсутності у зв`язку із зайнятістю, у задоволенні позову просить відмовити через його безпідставність.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази встановив наступні обставини.

Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4360904 від 26.03.2025, ОСОБА_1 26.03.2025 о 18 год. 10 хв.. в місті Підгайці по вул..Міцкевича,30, керував транспортним засобом марки «Renault Daster» р.н.з. НОМЕР_1 та на нерегульованому перехресті при зміні руху не включив світловий показчик повороту, чим порушив вимоги п. 9.2 (б) ПДР України.

Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2ст.122КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 гривень.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (частина 1 ст. 7 КУпАП)

Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Суд, не заперечуючи наявності у працівників органів Національної поліції повноважень виносити в окремих випадках постанову про адміністративне правопорушення без складення протоколу, вважає що правопорушення (у разі його вчинення) повинно бути належним чином зафіксоване. Відсутність протоколу про адміністративне правопорушення повинно компенсуватись іншими належними та допустимими доказами вчинення правопорушення, оскільки протокол є, зокрема, не лише засобом фіксації вчинення правопорушення, а й доказом дотримання (недотримання) посадовою особою, яка його складає, процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до підпункту (б) пункту 9.2 ПДР України, порушення ОСОБА_1 якого зазначено у спірній постанові, водій повинен подавати сигнали світловими показчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП,…. порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку…тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В силу вимог ст.59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу.

Згідно із вимогами ст.268 КУпАП, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право:знайомитись із матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватись юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права , який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Із данихіз нагруднихкамер працівниківполіції,які долученівідповідачем упідтвердження законностівинесеної спірноїпостанови,вбачається,що транспортнийзасіб марки«RenaultDuster»р.н.з. НОМЕР_1 ,яким керувавпозивач,був зупиненийпрацівником поліціїпід часйого руху в м.Підгайці, після проїзду ним нерегульованого перехрестя. Причиною такої зупинки було те, що водій ОСОБА_1 при зміні напрямку руху, під час проїзду нерегульованого перехрестя не увімкнув світловий показчик повороту, чим порушив вимоги пункту 9.2 (б) ПДР України. Під час документування працівниками поліції даного правопорушення та перед початком розгляду справи, Яворський Т.Д. (00:03:21-00:03:36 файлу під назвою «26.03.2025 (2)» даних із нагрудної камери поліцейського) заявив клопотання особі, яка розглядала справу про перенесення її розгляду та надання йому права скористатись правовою допомогою адвоката. Проте, працівник поліції, всупереч вимогам ст.59 Конституції України, положень ст.268 КУпАП, безпідставно відмовив йому у цьому, покликаючись на те, що позивач не назвав підставні причини відкладення розгляду справи. При цьому, суд констатує, що особа, яка проводила розгляд справи, не забезпечила особі, яка притягується до адміністративної відповідальності можливість реалізувати передбачене Законом своє право на захист. При цьому, суд відкидає твердження представника відповідача, що поліцейським не обмежувалось право особи скористатись правовою допомогою під час розгляду справи, оскільки така правова допомога могла бути надана на місці розгляду справи та за наданим клопотанням позивачем у письмовій формі з метою уникнення маніпуляцій та неточностей, оскільки положення ст.268 КУпАП не передбачає, що клопотання особи про намір скористатись правовою допомогою має бути заявлено нею виключно письмово та може надаватись лише на місці зупинки транспортного засобу, де розглядається справа. При цьому, суд констатує, що працівник поліції, не роз`яснив позивачу та не надав можливості реалізувати своє право на захист й під час розгляду справи, з метою прибуття його захисника, зазначивши, що він не має змоги розглядати справу в подальшому, що підтверджується даними із нагрудних камер працівника поліції, які надав представник відповідача. Щодо заявлення позивачем інших клопотань під час розгляду справи з метою її відкладення, про які свідчать дані за нагрудних камер, а саме зайнятістю на роботі, суд вважає, що працівник поліції правомірно відмовив ОСОБА_1 у їх задоволенні, проте, як зазначав уже суд, не зважив на клопотання останнього про надання йому права скористатись правовою допомогою адвоката, безпідставно відмовивши у цьому.

Суд зазначає, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. У Кодексі України про адміністративні правопорушення закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що незабезпечення права на захист є порушенням вимог Конвенції щодо розгляду справи.

Так, у своєму рішенні від 09 червня 2011 року у справі «Лучанінова проти України» Європейський суд з прав людини відмітив, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у поєднанні з підпунктами «b» і «c» пункту 3 статті 6 Конвенції у зв`язку з тим, що заявниці не було надано можливості підготувати свій захист та ефективно скористатись допомогою захисника.

Відтак, не надання працівником поліції можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Як зазначив ВС у своїй постанові від 18.02.2020 у справі №524/9827/16, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, особа виявила бажання скористатись правовою допомогою, про що надав відповідачу відповідне письмове клопотання. Однак, інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги… Такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог частини 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, проаналізувавши матеріали даної справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Головногоуправління Національноїполіції вТернопільській області про скасування постанови накладення адміністративного стягнення слід задовольнити частково, спірну постанову про накладенняадміністративного стягненняпо справіпро адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху,зафіксоване нев автоматичномурежимі серіїЕНА №4360904від 26.03.2025 згідноякоїОСОБА_1 притягнуто доадміністративної відповідальностіза ч.2ст.122КУпАП танакладено стягненняу видіштрафу врозмірі 510грн.скасувати,а справупередати нановий розгляддо Головногоуправління Національноїполіції вТернопільській області.У зв`язкуіз тим,що оскаржуванапостанова відповідачапідлягає скасуваннючерез наявністьпроцедурних порушень,а самепорушення правана захистособи,яка притягуєтьсядо адміністративноївідповідальності, щопотребує повторногорозгляду справивідповідачем вустановленому закономпорядку,питання наявностічи відсутностів діяхпозивача складуозначених адміністративнихправопорушень підлягаєвстановленню підчас новогорозгляду уповноваженимсуб`єктомсправи проадміністративне правопорушеннята вирішенняпитання накладенняадміністративного стягнення,на якіюрисдикція адміністративнихсудів,в силуприписів п.3ч.2ст.19КАС України,не поширюється.Також судвважає,що ефективним та достатнім способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача, із урахуванням повноважень суду, передбачених ст.286 КАС України, у даній справі є скасування спірної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративноївідповідальності ізнаправленням справина новийрозгляд підчас якогосуб`єкту владнихповноважень сліддотриматись вимогзазначених уцьому рішенні.

Крім цього, суд приходить до висновку, що позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області суму сплаченого ним судового збору при зверненні із адміністративним позовом в суд, пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 242,24 грн., із розрахунку задоволення позову ОСОБА_1 частково, що складає 50 відсотків від заявлених ним позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 КАС, суд,

У Х В А Л И В :

Адміністративнийпозов ОСОБА_1 до Головногоуправління Національноїполіції вТернопільській області про скасування постанови накладення адміністративного стягнення, задовольнити частково.

Постанову про накладенняадміністративного стягненняпо справіпро адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху,зафіксоване нев автоматичномурежимі серіїЕНА №4360904від 26.03.2025 згідноякоїОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. скасувати, а справу передати на новий розгляд до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.

Стягнути в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області суму судового збору,сплаченого позивачемпри зверненнііз адміністративнимпозовом всуд,що становить242(двісті сорок дві) грн. 24 коп. пропорційно до задоволених позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги у десяти денний строк з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду складено 08.05.2025 року.

Головуючий суддяВ. В. Ромазан