Рішення № 127164503, 06.05.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2025 р. № 420/34223/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Бульби Н.О. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до 1) Державної судової адміністрації України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, 2) Одеського окружного адміністративного суду, дорога Фонтанська, 14, м. Одеса, 65021, треті особиДержавна казначейська служба України, вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601,

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Одеського окружного адміністративного суду та Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Державна казначейська служба України, в якому просив:

- визнати протиправними дії Одеського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 01.08.2024 до 31.10.2024, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн;

- зобов`язати Одеський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди за період з 01.08.2024 до 31.10.2024, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування виплати належної суддівської винагороди з 01.08.2024 до 31.10.2024, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн;.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що нарахування та виплата суддівської винагороди у період з 01.08.2024 до 31.10.2024 обчислено, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн, що є неправомірним.

Суд ухвалою від 17.12.2024 відкрив провадження у справі, справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач - Одеський окружний адміністративний суд надіслав відзив, заперечує проти задоволення позову. Посилається на те, що Законом запроваджено величину для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка станом на 1 січня 2024 року складає 2102,00 грн. Відповідач як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мав правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування норм вказаного Закону.

Відповідач ДСА України відзив не надіслав.

Від третьої особи пояснення не надходили.

Враховуючи воєнний стан та ведення бойових дій на території Миколаївської області, з метою безпеки учасників судового процесу, суд не призначав судового засідання, та розглянув справу без виклику сторін (в порядку письмового провадження).

Заперечень від учасників провадження щодо розгляду справи в порядку письмового провадження до суду не надходило.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, судом встановлено наступне.

Указом Президента України від 13.11.2008 № 1037/2008 ОСОБА_1 призначено на посаду судді.

Наказом голови Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2008 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Одеського окружного адміністративного суду.

За період з 01.08.2024 до 31.10.2024 позивачу була нарахована суддівська винагорода, для визначення розміру якої використовувався посадовий оклад, виходячи з 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, обчислений виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн.

Розглянувши заявлені вимоги, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 130 Конституції України встановлює, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом «Про судоустрій і статус суддів».

На виконання частин 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За приписами частин 2 та 3 ст. 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX встановлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років - 2563 гривні;

дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень;

працездатних осіб - 3028 гривень;

працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень;

осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Як зазначено позивачем, суддівська винагорода позивача за період з 01.08.2024 до 31.10.2024 обчислена, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.

Вказана обставина не заперечується учасниками провадження.

Суд вважає за необхідне зазначити, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Така правова позиція стосовно гарантій незалежності суддів було висловлена у рішеннях Конституційного Суду України, зокрема: від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, від 04.12.2018 № 11 -р/2018.

Виплата суддівської винагороди регулюється ст.130 Конституції України та ст.135 Закону №1402-VIII. При цьому норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

З 30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII). Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції.

Зокрема, Конституція України у редакції Закону № 1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

З цією конституційною нормою співвідносяться норми ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

Базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

Статтею 130 Конституції України закріплено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За визначенням, що міститься у ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV (далі - Закон № 966-XIV) прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років;

дітей віком від 6 до 18 років;

працездатних осіб;

осіб, які втратили працездатність.

Отже, у змісті ст. 1 Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Також, судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

В той же час, приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», разом із встановленням на 01.01.2024 прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, був введений новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.

Проте зміни до Закону №1402-VIII та Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму чи розширення переліку видів такого не вносилися, таким чином законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21 зазначив, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Таким чином, суд вважає, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн, на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн), у спірний період, на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є неправомірною.

Аналогічну правову позицію у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 22.06.2023 по справі № 400/4904/21, від 12.07.25023 у справі № 140/5481/22, від 21.09.2023 у справі № 380/25627/21.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що оскільки ООАС, нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду із застосуванням на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розрахункової величини, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону №1402-VIII, що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді, тому позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 01.08.2024 до 31.10.2024 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн, належить задовольнити.

Щодо вимог позивача зобов`язати ДСА забезпечити фінансування ТУ ДСА коштів для проведення недоплаченої суддівської винагороди за період з 01.08.2024 до 31.10.2024, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 148 Закону №1402-VIII ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

Повноваження та види розпорядників бюджетних коштів визначені статтею 22 БК України, відповідно до частини першої якої, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пункт 1 частини другої статті 22 БК України визначає, що головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, Державна судова адміністрація України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 БК України головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань (пункт 3); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством (пункт 4).

Частина перша статті 23 БК України встановлює, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Отже, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.08.2023 у справі № 120/19262/21-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ДСА України як розпорядник коштів, не забезпечила ТУ ДСА у Миколаївській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди позивача у розмірі, встановленому законодавством, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги, суд використовує повноваження, передбачені ч. 2 ст. 9 КАС України та самостійно визначає формулювання резолютивної частини судового рішення, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

Судові витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) та до Одеського окружного адміністративного суду (дорога Фонтанська, 14, м. Одеса, 65021, код ЄДРПОУ 35118626) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Одеського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.08.2024 до 31.10.2024, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн.

3. Зобов`язати Одеський окружний адміністративний суд (дорога Фонтанська, 14, м. Одеса, 65021, РНОКПП 35118626) нарахувати та виплатити суддівську винагороду за період з 01.08.2024 до 31.10.2024 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року, а саме: у розмірі 3028,00 грн, з урахуванням надбавки за вислугу років від посадового окладу та встановленого коефіцієнту для відповідного суду, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

4. Визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Одеського окружного адміністративного суду в повному обсязі в асигнуваннях на проведення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.08.2024 до 31.10.2024, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024 в розмірі 3028,00 грн.

5. Зобов`язати Державну судову адміністрацію України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) забезпечити Одеському окружному адміністративному суду в повному обсязі в асигнуваннях на проведення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.08.2024 до 31.10.2024, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024 в розмірі 3028,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 06.05.2025.

Суддя Н.О. Бульба