Рішення № 127164495, 06.05.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/15680/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2025 рокум. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення про коригування митної вартості Львівської митниці.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» (далі позивач) до Львівської митниці (далі відповідач, митний орган) з вимогами:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/001300;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100208/2 від 19 квітня 2024 року;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02 січня 2019 року між ним (Покупець) та компанією «QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC», Китай (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № 100SH-RIO19 на поставку вантажних та легкових шин та сталевих дисків. На виконання умов договору та на підставі рахунку-проформи № UASH2318 від 20 грудня 2023 року позивач здійснив оплату за товар. Сторонами узгоджено інвойс № UASH2318 від 24 січня 2024 року на поставку 425 штук товару загальною вартістю 77477,02 Доларів США на умовах CFR (порт Гданськ).

18 квітня 2024 року для митного оформлення товару позивачем подано до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209230034915U0, в якій митна вартість визначена за першим методом (за ціною договору) на рівні 203,88 Доларів США за одиницю (2,93 Доларів США за кілограм). До декларації додано пакет документів, що підтверджують заявлену митну вартість, зокрема: контракт, інвойс, коносамент, пакувальний лист, сертифікат походження, банківські платіжні документи, документи про транспортні витрати, прайс-лист виробника, калькуляцію, копію експортної декларації країни відправлення та інші. 19 квітня 2024 року на вимогу митного органу позивачем було надано додатковий лист-пояснення.

Проте, відповідач, за результатами опрацювання поданих документів, виніс картку відмови у прийнятті митної декларації № UA209230/2024/001300 та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100208/2 від 19 квітня 2024 року, яким визначив митну вартість товару за резервним (шостим) методом на рівні 3,01 Доларів США за кілограм.

Позивач не погодився з цим рішенням та для випуску товару у вільний обіг подав нову митну декларацію № 24UA209230035408U0 від 19 квітня 2024 року під гарантійні зобов`язання.

Позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним, оскільки воно не містить належного обґрунтування причин, через які заявлена митна вартість не може бути визнана, та інформації, яка призвела до сумнівів. Позивач детально спростовує кожну з підстав для коригування, зазначених відповідачем у рішенні (щодо умов поставки CFR, документів про якість та виробника, терміну дії прайс-листа, відміток на експортній декларації, змісту калькуляції, умов оплати, платіжних інструкцій, заповнення CMR, довідки про транспортні витрати, інформації з інтернет-ресурсів щодо зберігання товару). Стверджує, що надав вичерпний пакет документів, що підтверджують заявлену митну вартість за першим методом. Також вказує на неправомірне застосування відповідачем резервного методу без належного обґрунтування неможливості застосування попередніх методів та посилається на попереднє митне оформлення ідентичного товару за нижчою ціною, правомірність якого підтверджена судом.

Відповідач, Львівська митниця, у відзиві на позовну заяву проти її задоволення заперечив. Стверджує, що за результатами опрацювання товаросупровідних документів було встановлено низку невідповідностей та відсутність належних відомостей, що обґрунтовують заявлену митну вартість. Зокрема, вказує на недотримання умов оплати, відсутність документів, що підтверджують норми якості та виробника, обмежений термін дії прайс-листа, відсутність відміток на експортній декларації, економічну недоцільність операції згідно з калькуляцією, неправильне заповнення CMR, недоліки у довідці про транспортні витрати, розбіжності з даними інтернет-ресурсів щодо руху товару та відсутність документів про зберігання.

Вважає, що ці фактори в сукупності свідчать про розбіжності та неповність відомостей щодо обставин купівлі-продажу. Зазначає, що декларантом не надано додаткових документів на вимогу митного органу. Внаслідок цього, на думку відповідача, було неможливо застосувати основний метод та методи 2-5, тому правомірно застосовано резервний метод на підставі митної декларації № UA401020/2024/013845 від 11.03.2024. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 02 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, після усунення позивачем недоліків, зазначених в ухвалі від 26 липня 2024 року про залишення позову без руху. Відзив відповідачем подано. Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

Суд, дослідивши позовну заяву, відзив на неї, додані до них докази та матеріали справи, оцінивши їх у сукупності, всебічно, повно та об`єктивно встановивши обставини справи, надав їм правову оцінку та

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» (код ЄДРПОУ 38012976) 02 січня 2019 року уклало зовнішньоекономічний договір (контракт) № 100SH-RIO19 з компанією «QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC» (Китай) на поставку вантажних та легкових шин та сталевих дисків.

На підставі рахунку-проформи № UASH2318 від 20 грудня 2023 року та інвойсу № UASH2318 від 24 січня 2024 року позивач імпортував партію товару (шини вантажні та легкові, диски сталеві) у кількості 425 штук загальною вартістю 77477,02 Доларів США на умовах поставки CFR (порт Гданськ, Польща). Оплата за товар була здійснена банківськими платіжними документами № 106 від 20.12.2023, № 110 від 26.01.2024 та № 111 від 05.02.2024.

18 квітня 2024 року декларантом позивача подано до Львівської митниці електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ № 24UA209230034915U0 для митного оформлення зазначеного товару. Митна вартість товару була заявлена за основним першим методом (за ціною договору) та становила 203,88 Доларів США за одиницю (або 2,93 Доларів США за кілограм). До митної декларації було додано пакет документів, перелік яких наведено у позовній заяві, зокрема: контракт, інвойс, коносамент, пакувальний лист, сертифікат походження, банківські платіжні документи, документи, що підтверджують вартість перевезення, прайс-лист виробника, калькуляцію, копію експортної декларації країни відправлення.

19 квітня 2024 року митним органом витребувано у позивача додаткові документи, на що позивачем надано лист-пояснення від 19.04.2024.

За результатами розгляду поданих документів, Львівською митницею прийнято:

- картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/001300 від 19 квітня 2024 року;

- рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100208/2 від 19 квітня 2024 року.

У рішенні про коригування митної вартості відповідач зазначив низку зауважень до поданих документів (невідповідність умов оплати, відсутність документів про якість та виробника, обмежений термін прайс-листа, недоліки експортної декларації, калькуляції, CMR, довідки про транспортні витрати, розбіжності з даними інтернет-ресурсів) та дійшов висновку про неможливість визнання заявленої митної вартості за першим методом.

Митну вартість визначено за резервним (шостим) методом на рівні 3,01 Доларів США за кілограм, з використанням даних митної декларації № UA401020/2024/013845 від 11.03.2024.

Позивач, не погоджуючись з рішенням митного органу, 19 квітня 2024 року подав нову митну декларацію № 24UA209230035408U0, за якою товар було випущено у вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до статті 55 Митного кодексу України. Сума донарахованих митних платежів склала 24 967,31 гривень.

Вважаючи картку відмови та рішення про коригування митної вартості протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам сторін, суд керується такими нормами та висновками.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відносини, пов`язані з визначенням митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, регулюються Митним кодексом України (далі МКУ) та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 49 МКУ визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 МКУ встановлює, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом.

Стаття 52 МКУ передбачає, що заявлення митної вартості товарів здійснюється шляхом подання декларації митної вартості.

Частина перша статті 57 МКУ встановлює шість методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну в режимі імпорту:

1. основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2. другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частини друга та третя статті 57 МКУ імперативно встановлюють, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Стаття 58 МКУ детально регламентує застосування першого методу. Частина перша цієї статті визначає, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Частина друга статті 58 МКУ встановлює, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Стаття 53 МКУ визначає перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Частина друга цієї статті встановлює, що до таких документів, зокрема, належать: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) та додатки до нього; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); транспортні (перевізні) документи; страхові документи (якщо товар страхувався); за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи. Частина п`ята статті 53 МКУ забороняє митному органу вимагати від декларанта будь-які інші документи, ніж ті, що зазначені у цій статті.

Частина шоста статті 54 МКУ передбачає, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного розрахунку;

2) неподання документів згідно зі статтею 53 або відсутності в них всіх відомостей;

3) невідповідності обраного методу умовам глави 9 МКУ;

4) надходження документально підтвердженої офіційної інформації від митних органів інших країн про недостовірність заявленої митної вартості.

Стаття 55 МКУ регулює порядок прийняття рішення про коригування заявленої митної вартості. Частина друга цієї статті встановлює, що таке рішення має містити, зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію, яка призвела до сумнівів та до прийняття рішення про коригування; при застосуванні другорядних методів номер та дату митної декларації, яка була взята за основу, та пояснення щодо зроблених коригувань.

Аналізуючи дії відповідача, суд виходить з того, що позивачем для митного оформлення товару за митною декларацією № 24UA209230034915U0 заявлено перший (основний) метод визначення митної вартості за ціною договору. До декларації додано пакет документів, передбачених статтею 53 МКУ.

Відповідач у своєму рішенні про коригування митної вартості № UA209000/2024/100208/2 від 19.04.2024 навів низку зауважень до поданих документів, які, на його думку, свідчать про їх невідповідність, неточність або неповність, та унеможливлюють визнання заявленої митної вартості. Суд розгляне кожне з цих зауважень.

Щодо умов поставки CFR та транспортних витрат (пункт 1.1 рішення митниці): Відповідач зазначає, що умови CFR (порт Гданськ) означають, що вартість товару включає фрахт до порту призначення. Позивач стверджує, що це означає, що транспортні витрати до порту Гданськ вже включені у вартість товару і не потребують додаткового підтвердження.

Суд погоджується з позивачем. Умови поставки CFR (Cost and Freight) дійсно передбачають, що продавець оплачує витрати і фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення. Якщо інвойсна вартість вказана на умовах CFR (порт Гданськ), то витрати на доставку до цього порту вже враховані в ціні товару. Вимога митного органу додатково підтверджувати ці витрати або вважати їх відсутність розбіжністю є необґрунтованою.

Верховний Суд у постановах від 10 грудня 2019 року у справі № 820/2003/17 та від 27 травня 2021 року у справі № 820/584/17 дійшов аналогічних висновків.

Щодо документів про якість, виробника та торговельну марку (пункт 1.2 рішення митниці): Відповідач вказує на ненадання документів, що підтверджують норми якості країни виробництва, а також документів, що підтверджують виробника та торговельну марку (ліцензії, сертифікати якості, свідоцтва про штрих-код тощо).

Суд зазначає, що стаття 53 МКУ встановлює вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість. Зазначені відповідачем документи (сертифікати якості, ліцензії на виробництво тощо) не належать до документів, що підтверджують митну вартість згідно зі статтею 53 МКУ, і їх вимагання є неправомірним.

Верховний Суд у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 815/5791/17 підтвердив, що вимагання документів, не передбачених статтею 53 МКУ, є протиправним.

Щодо виробника, позивач вказує, що товар закуплено безпосередньо у виробника «QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC», що підтверджується контрактом та сертифікатом походження. Відсутність інших документів про виробника не може свідчити про заниження митної вартості, якщо ціна товару підтверджена основними документами.

Щодо прайс-листа (пункт 1.3 рішення митниці): Відповідач зазначає, що прайс-лист має обмежений термін дії. Суд зазначає, що прайс-лист є документом довільної форми, і чинне законодавство не встановлює вимог до термінів його дії. Крім того, прайс-лист не є обов`язковим документом для підтвердження митної вартості згідно зі статтею 53 МКУ. Його надання є факультативним.

Верховний Суд у постановах від 24 січня 2019 року у справі № 826/2277/16 та від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 вказував, що недоліки прайс-листа не можуть бути самостійною підставою для коригування митної вартості.

Щодо експортної декларації країни відправлення (пункт 1.4 рішення митниці): Відповідач вказує на відсутність відміток митних органів країни відправлення. Суд зазначає, що експортна декларація оформлюється відповідно до законодавства країни експортера, і покупець не несе відповідальності за її зміст чи наявність певних відміток. Головне, щоб вона дозволяла ідентифікувати товар.

Позивач стверджує, що дані експортної декларації співпадають з даними інших товаросупровідних документів. Крім того, експортна декларація не є основним документом, що підтверджує митну вартість згідно зі статтею 53 МКУ.

Верховний Суд у постанові від 14 січня 2020 року у справі № 813/1350/14 вказував, що покупець не відповідає за заповнення експортної декларації.

Щодо калькуляції (пункт 1.5 рішення митниці): Відповідач вважає, що калькуляція свідчить про економічну недоцільність операції. Суд зазначає, що калькуляція є внутрішнім документом виробника і не є обов`язковим документом для підтвердження митної вартості згідно зі статтею 53 МКУ. Її зміст не може бути вирішальним для визначення митної вартості за ціною договору.

Верховний Суд у постановах від 05 листопада 2019 року у справі № 820/2147/16 та від 27 червня 2019 року у справі № 840/3083/18 вказував, що калькуляція не впливає на визначення митної вартості.

Щодо умов оплати та платіжних інструкцій (пункти 1.6, 1.7 рішення митниці): Відповідач вказує на нібито недотримання умов оплати та те, що платіжні інструкції не засвідчують факт переказу коштів. Позивач надав банківські платіжні документи, які підтверджують 100% оплату за товар. Суд зазначає, що навіть якщо б були певні відхилення у строках оплати, це є питанням договірних відносин між продавцем та покупцем і саме по собі не свідчить про недостовірність заявленої ціни товару.

Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 815/329/17 зазначив, що часові рамки оплати не впливають на ціну товару. Надані позивачем банківські платіжні документи містять необхідні реквізити та підтверджують факт оплати.

Щодо заповнення CMR (пункт 1.8 рішення митниці): Відповідач вказує, що у графі 3 CMR зазначено лише країну розвантаження (Україна), а не конкретне місце. Суд зазначає, що Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) вимагає зазначення "передбаченого місця доставки". Навіть якщо зазначення лише країни є неповним, це не свідчить про розбіжності у документах, що впливають на митну вартість, та не є підставою для її коригування, якщо інші дані дозволяють ідентифікувати перевезення.

Верховний Суд у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 1.380.2019.006247 вказував, що формальні недоліки у заповненні CMR, які не впливають на суть перевезення та вартість, не можуть бути підставою для коригування митної вартості.

Щодо довідки про транспортні витрати та рахунку на перевезення (пункти 1.9, 1.10 рішення митниці): Відповідач вказує на недоліки довідки про транспортні витрати (відсутність відповідальної особи, вартість лише до кордону) та неможливість ідентифікувати рахунок на перевезення. Позивач надав довідку про транспортні витрати № 09/04/01 від 09.04.2024, яка містить деталі перевезення та посилання на інвойс.

Верховний Суд у численних рішеннях (зокрема, від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14, від 07 травня 2020 року у справі № 400/2922/18) визнавав довідку про транспортні витрати допустимим доказом, оскільки Митний кодекс України не встановлює вичерпного переліку документів для підтвердження транспортних витрат. Щодо вартості перевезення лише до кордону України, то відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 МКУ, до митної вартості додаються витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України.

Витрати на транспортування після ввезення не включаються до митної вартості (пункт 2 частини одинадцятої статті 58 МКУ). Отже, зазначення у довідці вартості перевезення до кордону є правильним. Посилання на неможливість ідентифікувати рахунок № 1515 є необґрунтованим, якщо інші документи дозволяють встановити зв`язок.

Щодо інформації з інтернет-ресурсів про рух контейнерів та зберігання (пункт 1.11 рішення митниці): Відповідач посилається на дані з інтернет-ресурсів про те, що між прибуттям товару в порт Гданськ (13.03.2024) та складанням CMR (08.04.2024) минув час, та на відсутність документів про зберігання. Суд зазначає, що інформація з інтернет-ресурсів, які не є офіційними джерелами митної інформації, не може бути самостійною підставою для сумнівів у заявленій митній вартості. Обов`язок доводити факт понесення витрат на зберігання та їх розмір лежить на митному органі, якщо він стверджує про їх наявність та невключення до митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 06 вересня 2019 року у справі № 815/2501/18 вказував, що якщо декларант стверджує про відсутність певних витрат, митниця має довести їх наявність.

Суд вважає, що наведені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості зауваження є переважно формальними, не свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої митної вартості за ціною договору та не є підставами для відмови у застосуванні першого методу, передбаченими частиною шостою статті 54 МКУ. Позивачем було надано достатній пакет документів, що підтверджують заявлену митну вартість.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач не довів наявності обґрунтованих підстав для відмови у визначенні митної вартості за першим методом та для її коригування.

Щодо застосування резервного (шостого) методу, суд зазначає, що відповідно до статті 57 МКУ, він може застосовуватися лише у разі неможливості застосування попередніх п`яти методів.

Відповідач у рішенні формально зазначив про неможливість застосування методів 2-5 через відсутність інформації, однак не навів належного обґрунтування та аналізу, чому саме ці методи не могли бути застосовані.

Крім того, посилання на митну декларацію № UA401020/2024/013845 як на основу для коригування за резервним методом потребує детального обґрунтування щодо порівнянності товарів, комерційних умов, обсягів партії тощо, чого у рішенні відповідача немає.

Верховний Суд у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 826/6346/16 вказав, що при застосуванні резервного методу митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100208/2 від 19 квітня 2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно, картка відмови у прийнятті митної декларації № UA209230/2024/001300 від 19 квітня 2024 року, яка була винесена на підставі цього протиправного рішення, також є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки позовні вимоги задовольняються повністю, сплачений позивачем судовий збір в сумі 4844,8 гривень підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 241- 246, 250, 255, 257-263 КАС України, суд

ухвалив :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці № UA209230/2024/001300 від 19 квітня 2024 року.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100208/2 від 19 квітня 2024 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (адреса: 79007, місто Львів, вулиця Костюшка, будинок 1; код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» (адреса: 07455, Київська область, Броварський район, сільрада Княжицька, автодорога Київ-Чернігів-Нові Яриловичі, 25 кілометр; код ЄДРПОУ 38012976) сплачений судовий збір в сумі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 06 травня 2025 року.

Суддя Коморний О.І.