Рішення № 127164477, 07.05.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2025 рокусправа № 380/13455/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» до Львівської митниці про визнання протиправними і скасування рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 11.06.2024 №209000/2024/800044/2.

Посилається на те, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивач визначив його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту), вказавши її у декларації митної вартості, до якої підприємством було також додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі МК України). На думку позивача, митний орган безпідставно не визнав заявлену митну вартість та незаконно прийняв рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товару та коригування його митної вартості, застосувавши резервний метод. Позивач не погоджується із зазначеними в рішенні про коригування митної вартості доводами митного органу та стверджує, що подані підприємством до митного оформлення та додатково на вимогу митного органу документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товару. На підставі наведеного вважає, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №209000/2024/800044/2 від 11.06.2024 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товару. При цьому митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Вказав, що необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. У спірному випадку, подані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності та не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару; крім того, позивач не надав усі додатково витребувані відповідачем документи, що не дало митному органу можливість підтвердити заявлені складові митної вартості товарів. Зважаючи на викладене, вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів №209000/2024/800044/2 від 11.06.2024 року є правомірним і підстав для його скасування немає. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою судді від 09.07.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

09.01.2019 між ТзОВ «СПАНРАЙЗ» (надалі-покупець) і «CNBМ INTERNATIONAL CORPORATION» (надалі - продавець) укладено контракт №SR-CNВМ-20190109.

Відповідно до п. 1.1 контракту продавець зобов`язується продати (передати право користуватися, володіти, розпоряджатися), а покупець прийняти та сплатити товар. Асортимент товару, його ціна та умови постачання обумовлюються інвойсом продавця.

Згідно з п. 2.1 контракту загальна вартість товару, що продається за цим контрактом, становить 1000000 USD.

Пунктом 2.2 контракту встановлено, що валюта платежу - долари США.

Згідно з п. 2.3 контракту розрахунки за товар, що поставляється, здійснюється шляхом банківського переказу з рахунку покупця на рахунок продавця.

Відповідно до п. 2.4 контракту оплата за кожну поставку може здійснюватися кількома переказами коштів.

Оплата проводиться покупцем відповідно до цього контракту передоплатою або за фактом отримання товару (п. 2.5 контракту).

Згідно з 2.6 контракту умови оплати кожної окремої партії товару визначаються інвойсом на цю партію.

Відповідно до умов відвантаження і доставки контракту згідно з п. 3.1 контракту умови поставки кожної окремої партії товару вказуються в інвойсі на цю партію.

Згідно з додатковою угодою №5 до контракту № SR-CNВМ-20190109 від 09.01.2019 сторони контракту погодили п. 9 контракту - юридичні адреси та реквізити сторін.

На підставі Контракту № SR-CNBM-20190109 від 09.01.2019 (далі за текстом Контракт), Інвойсу №SAAE4023066-4/15-2 від 14.03.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю "СПАНРАЙЗ " (далі за текстом позивач) ввезло на митну територію України: Товар Код ТН ЗЕД 60053700 90 Сітка затінююча/ Sunshade net трикотажне полотно основов`язаного переплетення пофарбоване (зеленого кольору), що виготовлено із синтетичних стрічкових ниток шириною не більше 2мм ( поліетилен 100%), по всій довжині кромок присутні періодично розміщені отвори, що виконані в процесі виготовлення виробу; у рулонах шириною більше 30 см. Сфера застосування: для теплиць та для відкритого ґрунту; для створення декоративних та інших огорож територій від потрапляння прямих сонячних променів, у будівництві; для завішування будь-яких типів будівельних фасадів.

11.06.2024 Львівська митниця прийняла до митного оформлення товари зазначені вище та електронну митну декларацію № 24UA209160006373U9 .

У ЕМД № 24UA209160006373U9 позивач заявив митну вартість: товар №1 1253868,53 грн., розраховані митні платежі склали 371145,08 грн., у тому числі ввізне мито 100309,48 грн., податок на додану вартість 270835,60 грн.; товар №2 534827,68 грн., розраховані митні платежі склали 171144,85 грн., у тому числі ввізне мито 53482,76 грн., податок на додану вартість 117662,09 грн.

Разом із ЕМД № 24UA209160006373U9 для підтвердження митної вартості, декларант позивача подав відповідачу такі документи: контракт SR-CNBM-20190109 від 09.01.2019 та додаткова угода № 5 до Контракту SR-CNBM-20190109 від 09.01.2019; інвойс SAAE4023066-4/15-2 від 14.04.2024 з перекладом; коносамент WMSS24041767 від 20.04.2024; автотранспортну накладну 433342 від 07.06.2024; рахунок-фактура про надання ТЕО LS-4565099 від 04.06.2024; рахунок-фактура про надання ТЕО LS-4565836 від 07.06.2024; платіжна інструкція 646 від 05.06.2024; платіжна інструкція 678 від 10.06.2024; довідка про транспортні витрати 433342 від 07.06.2024; заявка 20 від 07.06.2024.

Декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, для підтвердження митної вартості. Відповідач зазначив, що на вимогу декларантом жодних додаткових документів не надано. Львівська митниця не визнала заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ.

Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III.

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: для товару №1 - МД №UA100380/2024/312537 від 08.04.2024, де рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками становить 3,97 дол. США за кг; коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Під час здійснення митного контролю відповідачем було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення, товаросупровідних документах та встановлено невідповідності у поданих документах, відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, а саме:

- умови поставки оцінюваного товару згідно з інвойсом -FOBNINGBO, відповідно до положень Інкотермс -2010, термін FOB (... namedportofshipment ) Франко борт (... назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Для підтвердження додаткових складових митної вартості, відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, надано рахунки про надання ТЕП від 04.06.2024 № LS-4565099 та від 07.06.2024 № LS-4565836, які мають ознаки підробки, оскільки різниця в датах документів 3 дні, а розміщення печаток та підписів на обох документах повністю співпадають, очевидно створені шляхом копіювання (перенесення), що викликає сумніви у достовірності заявлених відомостей;

- умови поставки оцінюваного товару згідно з інвойсом -FOBNINGBO, відповідно до положень Інкотермс -2010, термін FOB (... namedportofshipment ) Франко борт (... назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Для підтвердження додаткових складових митної вартості, відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, надано рахунки про надання ТЕП від 07.05.2024 № LS-4559813 та від 10.05.2024 № LS-4560532, які мають ознаки підробки, оскільки різниця в датах документів 3 дні, а розміщення печаток та підписів на обох документах повністю співпадають, очевидно створені шляхом копіювання (перенесення), що викликає сумніви у достовірності заявлених відомостей;

- рахунки про ТЕП містять посилання на договір від 19.10.2017 № 88475, у графі 44 МД зазначено наступні документи за кодом 4301- договори про перевезення: від 17.03.2023 №10168 (документ є заявкою); від 13.02.2022 №13/12/2022 від 07.06.2024 №20 (документ є заявкою);

- доповнення від 06.06.2022 №5 до зовнішньоекономічного договору від 09.01.2019 № SR-CNBM-20190109 містить ознаки підробки - печатка та підпис Продавця скопійовані/перенесені (імовірно з договору від 2019 року);

- у графах 16, 23 CMR від 07.06.2024 № 433342 зазначено перевізника «PE PETRO BUDISHEVSKYI», рахунки на перевезення видані ТОВ «Лама Шипінг», документів, що підтверджують взаємовідносини названих сторін відсутні; у гр. 3 не зазначено місце розвантаження товару; у гр. 5 відсутні номери документів;

- банківські платіжні документи, що підтверджують оплату транспортно-експедиційних послуг № № 646, 678 не містять жодних відміток банку;

- в копії митної декларації країни відправлення №20240415100909492 від 14.04.2024 код товару не відповідає заявленому до митного оформлення, відсутні відомості про порт відвантаження - NINGBO, також слід відмітити, що декларантом з урахуванням вимог статті 254 Кодексу не забезпечено переклад митної декларації країни відправлення (Китай).

11.06.2024 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості №209000/2024/800044/2. Сума донарахованих митних платежів по оскаржуваному рішенню про коригування митної вартості становила 175 323,87 грн.

Декларант скористався правом на випуск товарів за МД від 11.06.2024 №24UA209160006393U8 в вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до положень частини сьомої статті 55 Кодексу.

Не погоджуючись із згаданим рішенням про коригування митної вартості позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Змістом спірних правовідносин є рішення про коригування митної вартості товарів, прийняте Львівською митницею Державної митної служби України №209000/2024/800044/2. від 11.06.2024

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів.

Декларантом додатково жодних документів не надано (надіслано ті самі документи, що були подані до митного оформлення).

Таким чином, митницею встановлено розбіжності в поданих документах, відсутність належних документів, що підтверджують складові митної вартості.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МК України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд керується таким.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до положень п.п.23, 24 ч.1 ст.4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно ст.ст.49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення ст.53 МК України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 ст.54 МК України передбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (ч.2 ст.55 МК України).

Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (ч.5 ст.55 МК України).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.2 та 3 ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з ч.ч.4, 5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Неподання декларантом документів, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

У вказаному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст. 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов`язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналіз наведених вище документів дає підстави зробити висновок про те, що позивач до митного оформлення надав усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені ч.2 ст.53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору. При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових).

Натомість в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2 та 3 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також що митним органом встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Надаючи правову оцінку аргументам відповідача у цій частині, суд виходить з наступного.

Суд встановив, що для здійснення митного оформлення товару подало електронну митну декларацію № 24UA209160006373U9.

Разом із ЕМД № 24UA209160006373U9 для підтвердження митної вартості, декларант позивача подав відповідачу наступні документи: контракт SR-CNBM-20190109 від 09.01.2019 та додаткова угода № 5 до Контракту SR-CNBM-20190109 від 09.01.2019; інвойс SAAE4023066-4/15-2 від 14.04.2024 з перекладом; коносамент WMSS24041767 від 20.04.2024; автотранспортну накладну 433342 від 07.06.2024; рахунок-фактура про надання ТЕО LS-4565099 від 04.06.2024; рахунок-фактура про надання ТЕО LS-4565836 від 07.06.2024; платіжна інструкція 646 від 05.06.2024; платіжна інструкція 678 від 10.06.2024; довідка про транспортні витрати 433342 від 07.06.2024; заявка 20 від 07.06.2024.

Рішення про коригування митної вартості від 11.06.2024 року №209000/2024/800044/2 (митна декларація, за якою відмовлено у митному оформленні від 20.05.2024 24UA209160006373U9) виносилось на товари, як сітка затінююча/ Sunshadenet - трикотажне полотно основов`язаного переплетення пофарбоване (зеленого кольору), що виготовлено із синтетичних стрічкових ниток шириною не більше 2мм (поліетилен 100%), по всій довжині кромок присутні періодично розміщені отвори, що виконані в процесі виготовлення виробу; у рулонах шириною більше З0см. Торговельна марка: AGREEN Країна виробництва: CN Виробник: CNBM INTERNATIONAL CORPORATION за ціною 3, 97 дол. США за кг, на умовах поставки FOB NINGBO.

Щодо посилань відповідача в рішенні про коригування митної вартості товарів від 11.06.2024 №209000/2024/800044/2 на те, що умови поставки оцінюваного товару згідно з інвойсом FOBNINGBO, відповідно до положень Інкотермс-2010, термін FOB (... namedportofshipment ) Франко борт (... назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Для підтвердження додаткових складових митної вартості, відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, надано рахунки про надання ТЕП від 04.06.2024 № LS-4565099 та від 07.06.2024 № LS-4565836, які мають ознаки підробки, оскільки різниця в датах документів 3 дні, а розміщення печаток та підписів на обох документах повністю співпадають, очевидно створені шляхом копіювання (перенесення), що викликає сумніви у достовірності заявлених відомостей.

Суд вважає таке твердження відповідача необґрунтованим, оскільки він не надав жодного доказу (висновку про експертної організації) на підтвердження підробки вказаних документів, та не навів яким чином вищевказані зауваження до розміщення печаток впливають на визначення числових значень складових митної вартості товару.

Суд враховує ту обставину, що відповідачу позивач надав довідку про транспортні витрати № 433342 від 07.06.2024, яка є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Щодо зауваження відповідача про те, що у наданих рахунках відсутні відомості про такі складові митної вартості як страхування, вивантаження, перевантаження та обробку оцінюваних товарів в порту призначення (портовий збір, вартість перевантаження контейнерів, документальний супровід, тощо), не зазначено географічні пункти маршруту перевезення та відсутні відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до оцінюваних товарів (зазначено лише номер контейнера, шрифт якого відрізняється від основного тексту), суд зазначає таке.

Суд встановив, що відповідно до довідки про транспортні витрати 433342 від 07.06.2024, яка була надана митному органу, страхування не здійснювалось. Отже, в такому випадку декларант не повинен доводити цей факт, декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів.

Щодо твердження відповідача про те, що рахунки про ТЕП містять посилання на договір від 19.10.2017 № 88475, який не надано до митного оформлення, що не дає змоги перевірити правильність розрахунку складових митної вартості.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що факт неподання документів не свідчить, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була Фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тобто підстав, передбачених ч.3. ст. 53 МК України для витребування документів.

Відсутність договору на перевезення не свідчить про неповноту та/або недостовірність відомостей про вартість транспортних витрат, оскільки такі відомості містяться в інших документах, що підтверджують вартість перевезення.

Крім того, відповідно до п.6 частини другої ст. 53 МК України для підтвердження витрат на транспортування, подання договору законодавством не передбачено. Так само не передбачено надання такого документу і Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення (далі Наказ). Відповідно до правил заповнення гр. 20 декларації митної вартості «…Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту».

Отже, діюче законодавство не визначає «Договір» тим документом, виключно яким підтверджуються витрати на перевезення. Відсутність договору на перевезення не свідчить про неповноту та/або недостовірність відомостей про вартість транспортних витрат, оскільки такі відомості містяться в інших документах, що підтверджують вартість перевезення

Щодо зауважень відповідача про те, що у спірному рішенні у графі 44 МД зазначено наступні документи за кодом 4301 - договори про перевезення: від 17.03.2023 № 10168 (документ є Заявкою); від 13.02.2022 № 13/12/2022; від 07.06.2024 № 20 (Заявка).

Заявка від 17.03.2023 № 10168 була подана декларантом за кодом 4301. В той же час, ця Заявка була помилково подана та не стосується цієї поставки, як і Договір від 13.02.2022 № 13/12/2022 в рамках якого була укладена Заявка від 17.03.2023 № 10168.

Зазначена в графі 44 ЕМД 24UA209160006373U9 Заявка від 07.06.2024 № 20 має відношення до оцінюваного товару, та була виписана на виконання договору № 88475 від 19.10.2017. Відомості про вартість перевезення містились не тільки в Заявці №20, а ще в рахунках про надання ТЕО № LS-4565099 від 04.06.2024 та № LS-4565836 від 07.06.2024 відомості в яких кореспондуються між собою та підтверджують складові митної вартості (вартість доставки).

Таким чином, помилково подана Заявка від 17.03.2023 № 10168, яка не стосується даної поставки не могла жодним чином унеможливити перевірку витрат на транспортування відповідачем на підставі інших документів, а саме Заявки №20, та рахунках про надання ТЕО № LS-4565099 від 04.06.2024 та № LS-4565836 від 07.06.2024.

Щодо твердження відповідача у спірному Рішенні, доповнення від 06.06.2022 № 5 до зовнішньоекономічного договору від 09.01.2019 № SR-CNBM-20190109 містить ознаки підробки печатка та підпис Продавця скопійовані/ перенесені (імовірно з договору від 2019 року).

Доповнення від 06.06.2022 № 5 до зовнішньоекономічного договору від 09.01.2019 № SR-CNBM-20190109 (Додаток 1) містить відомості про те що сторони домовились викласти п. 9 «юридичні адреси та реквізити сторін» Контракту в іншій редакції. Дані зміни жодним чином не стосуються митної вартості.

Вказані зауваження відповідача є необґрунтованими, оскільки відповідач не надав жодного доказу (висновку експертної організації) на підтвердження підробки вказаних документів, та не навів яким чином вищевказані зауваження впливають на визначення числових значень складових митної вартості товару зазначених у інвойсі та документах які містять відомості про транспортні витрати. Отже, вказані твердження є лише припущенням відповідача, які не підтверджено жодними доказами, що суперечить п. 4 Висновків Узагальнення, взятого до відома Пленумом ВАСУ від 13.03.2017 № 2, згідно з яким тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на відповідачеві.

Щодо посилань відповідача на те, що у графах 16, 23 CMR від 07.06.2024 № 433342 зазначено перевізника «PE PETRO BUDISHEVSKYI», рахунки на перевезення видані ТОВ «Ламан Шипінг», документів, що підтверджують взаємовідносини названих сторін відсутні; у гр.3 не зазначено місце розвантаження товару; у гр. 5 відсутні номери документів.

Митне законодавство не містить положень які зобов`язують декларанта надавати господарські документи які укладені між третіми особами та не стосуються безпосередньо позивача.

Експедитор за своєю суттю надає послуги з організації перевезення вантажів Клієнта. Експедитор може залучати інших перевізників до організації перевезення вантажу. Позивачем не укладалося жодних угод на перевезення оскільки він поклав ці обов`язки на Експедитора. Прямі витрати Позивача понесені ним на доставку товару до України підтверджені документами які надані Експедитором. Інших відомостей в наданих документах не міститься. Крім того, CMR від 07.06.2024 № 433342 є транспортним (перевізним) документом який не містить відомостей про вартість перевезення. Слід зазначити, що законодавець розділив поняття «транспортні (перевізні) документи» та «документи, що містять відомості про вартість перевезення» п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України. Отже, відомості зазначені в CMR від 07.06.2024 № 433342 не впливали на можливість митного органу перевірити витрати на перевезення на підставі інших документів, що містять відомості про вартість перевезення, а саме Заявка №20, рахунки про надання ТЕО № LS-4565099 від 04.06.2024 та № LS-4565836 від 07.06.2024.

Щодо посилань відповідача на те, що банківські платіжні документи, які підтверджують оплату транспортно-експедиційних послуг №№ 646, 678 не містять жодних відміток банку.

Суд встановив, що переказ коштів позивач здійснив з використанням електронного розрахункового документа за допомогою системи дистанційного обслуговування "клієнт-банк" відповідно до Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216.

Відповідно до пункту 1.4. вказаного Положення розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування "клієнт-банк", "клієнт-Інтернет-банк", тощо, здійснюються згідно з порядком, визначеним нормативно-правовими актами Національного банку з питань здійснення безготівкових розрахунків у національній валюті в Україні. Оформлення електронного платіжного документу позивач виконав відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22.

Оригінал цього електронного документу зберігається на сервері банку. Позивач виготовив паперову копія платіжної інструкції №277, яка містить усі передбачені п. 10.5 Інструкції реквізити. Паперові копії електронного документу (платіжної інструкції), які подані до митного органу засвідчені електронним цифровим підписом уповноваженої позивачем особи - митним брокером та згідно зі ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" є належним підтвердженням відповідності оригіналу.

Щодо посилань відповідача на те, що в копії митної декларації країни відправлення № 20240415100909492 від 14.04.2024 код товару не відповідає заявленому до митного оформлення, відсутні відомості про порт відвантаження NINGBO, а також незабезпечення декларантом з урахуванням вимог статті 254 Кодексу перекладу митної декларації країни відправлення (Китай).

Експортна декларація - це митний документ, що підтверджує експорт товарів з країн Європейського Союзу законність вивезення продукції з країни-експортера і ввезення в країну- імпортер. Декларант надав митну декларацію країни відправлення № 20240415100909492 від 14.04.2024, яка давала змогу відповідачу ідентифікувати імпортований товар та підтвердити факт постачання товару. При цьому, Покупець не несе відповідальності за правильність внесення відомостей в декларації країни відправлення.

Відсутність перекладу митної декларації країни відправлення відповідно до вимог ст.53 МК України не є підставою для відмови визнання митної вартості товарів та витребування додаткових документів.

Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Згідно з листом Державної митної служби України від 08.10.2010 р. № 11/2- 10.16/11627-ЕП, адресованим начальникам регіональних митниць (крім Регіональної інформаційної митниці), начальникам митниць, з метою вирішення питання практичної реалізації Угоди про інформаційне забезпечення між Держмитслужбою та Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати, 02.08.2010 підписано протокол, яким передбачено, зокрема, що експортна митна декларація на товари походженням з КНР може використовуватися митними органами України як додаткова довідкова інформація за умови верифікації такої декларації та її перекладу на державну мову Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати.

Відтак, вимога відповідача про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей. Вказані висновки відповідають правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18, від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, від 25.11.2020 у справі № 640/4941/19.

Разом з цим, відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не наведено обставин в обґрунтування необхідності надання перекладів, пов`язаних з перевіркою або підтвердженням відомостей, зазначених у них та не повідомлено яким чином ненадання перекладів вплинуло на визначення складових митної вартості товару.

Таким чином посилання відповідача щодо не здійснення перекладу є необґрунтованими.

Беручи до уваги те, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 11.06.2024 №209000/2024/800044/2 року є правовим актом індивідуальної дії, суд констатує невідповідність такого рішення критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує його неоднозначне трактування, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до матеріалів справи надано копію договору №044-МВ від 17.06.2024 про надання правової допомоги, копію акту (звіту) прийому наданих послуг від 20.06.2024 до договору про надання правової допомоги №044-МВ від 17.06.2024, копію платіжної інструкції від 17.06.2024.

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року при розгляді справи №200/14113/18-а.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу від попередньо заявленої суми.

Таким чином, суд висновує, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 3000,00 грн, саме ця сума судових витрат на правничу допомогу адвоката підлягає присудженню на користь позивача.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 139, 72-77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 11.06.2024 №209000/2024/800044/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ ВП 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» (ЄДРПОУ 41482988) судовий збір в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 44 коп).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» (ЄДРПОУ 41482988) 2000,00 (дві тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Желік О.М.