Рішення № 127163396, 06.05.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2025 р. справа № 300/6278/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач 2, ГУ ПФУ у Львівській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 09.05.2024 №092350007970, зобов`язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 від 01.04.1986, навчання у Молдовському кооперативному технікумі з 01.09.1981 по 11.11.1982, з 15.10.1984 по 01.03.1986, отримання допомоги по безробіттю у Надвірнянському районному центрі зайнятості Івано-Франківської області з 08.11.1997 по 02.12.1998, з 23.05.2002 по 17.05.2003, з 10.07.2003 по 05.01.2004, з 05.12.2006 по 29.11.2007, з 29.01.2010 по 23.01.2011, з 27.09.2012 по 23.01.2013 та призначити з 27.02.2024 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем 2 за наслідками розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком та доданих документів, рішенням від 09.05.2024 №092350007970 відмовлено у призначенні такої пенсії зважаючи на відсутність необхідного страхового стажу, так як до страхового стажу не зараховано: період навчання у Молдовському кооперативному технікумі з 01.09.1981 по 01.03.1986 згідно архівної довідки від 25.04.2024 №273, оскільки відсутній переклад печатки навчального закладу з молдавської на українську мову та періоди роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 від 01.041986, оскільки на титульній сторінці власника трудової книжки не проглядається печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка - розрахунок стажу здійснено з 01.06.2001 згідно даних CПОВ. Однак, на думку позивача, весь стаж роботи, навчання, період проходження військової служби та отримання виплати допомоги по безробіттю підтверджується відповідними записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 01.041986 з посиланням на номери та дату наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи, яка була долучена до заяви про призначення пенсії. При цьому, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві. Крім того, до стажу роботи, що дає право на пенсію зараховується, зокрема, періоди одержання допомоги по безробіттю. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГУ ПФУ у Львівській області скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 03.09.2024. Щодо заявлених позовних вимог заперечило, зазначивши, що аналіз поданих документів підтвердив, що відповідно до поданих документів загальний страховий стаж позивача для визначення права на пенсію становить 12 років 10 місяців 04 дні, вік на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком - 60 років 02 місяці 04 дні, а необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком, після досягнення віку 60 років, у відповідності до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить не менше 31 рік. За поданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 (дата заповнення 01.04.1986), оскільки на титульній сторінці власника трудової книжки не проглядається печатка підприємства (або печатка відділу кадрів) на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Для зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 позивачу було рекомендовано долучити уточнюючі довідки про періоди роботи, видані на підставі первинних документів. Період навчання згідно архівної довідки від 25.04.2024 № 273 не враховано, оскільки відсутній переклад печатки навчального закладу з молдавської на українську мову. Страховий стаж позивача з 01.06.2001 зараховано згідно даних СПОВ. В зв`язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити.

Відповідач 1 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 11.09.2024 відповідно до якого проти позову заперечив, вказавши, що згідно з наданими документами вік заявника на дату звернення 60 років, страховий стаж 12 років 10 місяців 04 дні. Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за результатами розгляду наданих документів до страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.04.1986, оскільки на титульній сторінці трудової книжки не проглядається печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка, періоди навчання згідно архівної довідки №273 від 25.04.2024, оскільки відсутній переклад печатки навчального закладу з молдавської на українську мову. При цьому, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Тобто чинним законодавством чітко передбачено періоди, які зараховуються до страхового стажу для призначення пенсії, яким не передбачено зарахування до страхового стажу період отримання матеріальної допомоги по безробіттю. Таким чином, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

З метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення 30.04.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при досягненні 60-річного віку, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.51-52).

Після реєстрації заяви та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності було визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Відповідач 2 рішенням від 09.05.2024 №092350007970 позивачу відмовив у призначенні пенсії відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зважаючи на відсутність необхідного страхового стажу 31 рік зазначивши, що страховий стаж позивача становить 12 років 10 місяців 04 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. До загального страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 (дата заповнення 01.04.1986), оскільки на титульній сторінці власника трудової книжки не проглядається печатка підприємства (або печатка відділу кадрів) на якому вперше заповнювалася трудова книжка, необхідно долучити уточнюючі довідки про періоди роботи, видані на підставі первинних документів; період навчання згідно архівної довідки від 25.04.2024 № 273, оскільки відсутній переклад печатки навчального закладу з молдавської на українську мову. Страховий стаж позивача з 01.06.2001 зараховано згідно даних СПОВ (а.с.58).

Вважаючи вищенаведену відмову відповідачів щодо не зарахування стажу та, як наслідок, не призначення пенсії, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції Україниоснови соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначаєЗакон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

За змістом пункту першого частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Закономта досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком визначеністаттею 26 Закону№ 1058-IV.

Так, згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Аналіз вищевикладеного дає підстави вважати, що за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку та 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.

Відтак, для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком необхідна наявність двох обов`язкових умов у сукупності: вік 60 років; страховий стаж з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком - 30.02.2024, згідно паспортних даних досягла віку 60 років, що визнається сторонами.

Зі змісту оскаржуваного рішення від 09.05.2024 №092350007970 слідує, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зважаючи на відсутність необхідного страхового стажу 31 рік та зазначено, що страховий стаж позивача становить 12 років 10 місяців 04 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. До загального страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 (дата заповнення 01.04.1986), оскільки на титульній сторінці власника трудової книжки не проглядається печатка підприємства (або печатка відділу кадрів) на якому вперше заповнювалася трудова книжка, необхідно долучити уточнюючі довідки про періоди роботи, видані на підставі первинних документів; період навчання згідно архівної довідки від 25.04.2024 № 273, оскільки відсутній переклад печатки навчального закладу з молдавської на українську мову. Страховий стаж позивача з 01.06.2001 зараховано згідно даних СПОВ (а.с.58).

В частині висновків оскаржуваного рішення про не врахування всіх записів трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 (дата заповнення 01.04.1986), оскільки на титульній сторінці власника трудової книжки не проглядається печатка підприємства (або печатка відділу кадрів) на якому вперше заповнювалася трудова книжка, то суд не погоджується з такими твердженнями відповідача 2 з огляду на наступне.

Згідно із частиною 4статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Абзацом 2 статті 56 Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю Українитрудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Однак таке право не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за N 22-1 (далі - Порядок N 22-1). Наявність же таких сумнівів може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання (пункт 8 Порядку №637).

Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.

Згідно пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17 та від 25.04.2019 у справі № 159/4178/16-а.

При цьому, суд зазначає, що на час заповнення трудової книжки ОСОБА_1 , діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412), а з 29.07.1993 діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58.

Відповідно до п.1.2 Інструкції №162 прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (пункт 1.1 Інструкції №58).

Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження (пункт 2.11 Інструкції).

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.12 Інструкції).

Пунктами 2.2, 2.3, 2.4 Інструкції передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, на яку покладений обов`язок внесення у трудову книжку належних записів, контроль за проставленням усіх підписів та печаток, в тому числі і при заведенні трудової книжки, та не може впливати на особисті права працівника.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.

Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, від 25.04.2019 року, у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Крім того, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Як встановлено судом, у позивача є в наявності трудова книжка серія НОМЕР_1 від 01.04.1986, яка надана останнім відповідачам для розгляду питання про призначення пенсії за віком (а.с.59-76).

Так, на титульній сторінці власника трудової книжки не проглядається печатка підприємства (або печатка відділу кадрів) на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Водночас суд зауважує, що всі записи трудової книжки серія НОМЕР_1 від 01.04.1986 про періоди роботи позивача є чіткими та без виправлень, завірені (засвідчені) відповідними печатками підприємств, де працював ОСОБА_1 .

При цьому суд, звертає увагу, що згідно рішення від 09.05.2024 №092350007970 орган пенсійного фонду в цій частині також не ставить під сумнів записи трудової діяльності позивача на підприємствах, окрім виправлень на титульній сторінці.

З огляду на вищевикладене, на думку суду, неналежна якість печатки підприємства (або печатка відділу кадрів) на титульній сторінці власника трудової книжки, на якому вперше заповнювалася трудова книжка, не може ставити під сумнів всі періоди роботи зазначені в трудовій книжці ОСОБА_1 .

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Суд вважає, що недоліки оформлення трудової книжки відповідачами частково виявлені вірно, але вони не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачеві у зарахуванні всіх періодів роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача щодо нечитабельності відображення печатки на титульному аркуші його трудової книжки відсутня.

Також відповідачами не надано доказів того, що позивач не працював або його періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивача відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем при призначення пенсії.

Також суд зазначає, що, відповідно до п. «д» ч. 3ст. 56 Закону № 1788-ХII, до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно пункту 2.15Інструкції № 162студентам, учням, аспірантам та клінічним ординаторам, які мають трудові книжки, навчальний заклад (науковий заклад) вносить записи про час навчання на денних відділеннях у тому числі підготовчих) вищих та середніх спеціальних навчальних закладів, у партійних школах та школах профруху. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та відрахування з числа студентів учнів, аспірантів, клінічних ординаторів.

Як уже зазначалося Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Суд звертає увагу, що період навчання позивача підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.04.1986 (запис №1, 2, 3, 4) (а.с.9), копією диплому серії НОМЕР_2 від 01.03.1986 (а.с.7) та архівною довідкою від 25.04.2024 №273 (а.с.7).

При цьому, обставини щодо відсутності перекладу печатки навчального закладу з молдавської на українську мову в архівній довідці від 25.04.2024 №273, зазначені відповідачем 2, не спростовують факту самого навчання позивача, а отже, юридичний факт навчання позивача протягом спірного періоду часу є підтвердженим належними та допустимими доказами.

Таким чином, відповідачем 2 протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період навчання у Молдовському кооперативному технікумі. Тому з огляду на сукупність доказів, суд дійшов висновку, що період навчання позивача з 01.09.1981 по 11.11.1982, з 15.10.1984 по 01.03.1986 підлягає зарахуванню до його страхового стажу.

Щодо не зарахування до страхового стажу періодів отримання допомоги по безробіттю у Надвірнянському районному центрі зайнятості Івано-Франківської області з 08.11.1997 по 02.12.1998, з 23.05.2002 по 17.05.2003, з 10.07.2003 по 05.01.2004, з 05.12.2006 по 29.11.2007, з 29.01.2010 по 23.01.2011, з 27.09.2012 по 23.01.2013, суд зазначає наступне.

Періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Закону1058 (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, визначених Законом1058.

Відповідно до частини першоїстатті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII«Про пенсійне забезпечення»до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Пунктами «а», «ж» частини третьоїстатті 56 Закону № 1788-XIIпередбачено, що до стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно із частиною 1статті 24 Закону №1058-IVперіод, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону1058, затвердженогопостановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1передбачено, що до 01.01.2010 період одержання допомоги по безробіттю підтверджується на підставі записів у трудовій книжці, а починаючи з 01.01.2010 - довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Суд зазначає, що період отримання позивачем допомоги по безробіттю, під час перебування на обліку в Надвірнянському районному центрі зайнятості Івано-Франківської області окрім трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.04.1986, також підтверджується довідкою №713 від 05.08.2024 в якій зазначено періоди перебування ОСОБА_1 на обліку як безробітній та отримання допомоги по безробіттю.

Відтак, відповідно до частини 1статті 24 Закону №1058та з урахуванням вимог Порядку №22-1, відповідач повинен врахувати періоди отримання допомоги по безробіттю в Надвірнянському районному центрі зайнятості Івано-Франківської області з 08.11.1997 по 02.12.1998, з 23.05.2002 по 17.05.2003, з 10.07.2003 по 05.01.2004, з 05.12.2006 по 29.11.2007, з 29.01.2010 по 23.01.2011, з 27.09.2012 по 23.01.2013 до страхового стажу позивача.

Як наслідок, рішення про відмову у призначенні пенсії від 09.05.2024 №092350007970 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті КАС України, а отже є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Що стосується позовної вимоги позивача про зобов`язання призначити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з моменту звернення, суд зазначає наступне.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма законуповинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач 2 має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

При цьому, суд не обраховує дійсний загальний позивача та не може перебирати на себе повноваження чи компетенцію суб`єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким не була надана правова оцінка, встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.

Як зазначено вище відповідач-2, розглядаючи заяву про призначення пенсії, протиправно не оцінив і не перевірив зміст трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.04.1986 за період трудової діяльності позивача та прийняв рішення від 02.02.2022 №092850013091 про відмову в призначенні пенсії, зважаючи на відсутність необхідного страхового стажу 31 рік.

Таким чином, відповідно до оскаржуваного рішення, відповідачем 2 в межах своєї компетенції не надавалась оцінка кожному запису та періоду трудової діяльності, які містить трудова книжка позивача.

Відтак, в цій частині Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області неналежно виконало свої обов`язки в частині всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

В свою чергу відсутність дослідження всіх записів трудової книжки позивача, унеможливлює зобов`язання судом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати такі періоди до страхового стажу та як наслідок призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин справи зобов`язаний здійснити ефективний захист порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій.

З огляду на вищевикладене, керуючись статтею 9 КАС України, суд вважає, що належним способом захисту прав ОСОБА_1 є зобов`язання відповідача-2 повторно розглянути заяву від 30.04.2024 про призначення пенсії, з врахуванням висновків суду про безпідставність не врахування до загального страхового стажу періодів роботи згідно записів трудової книжки.

Решта доводів та аргументів учасників справи не впливають на результати вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Щодо здійснення розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволення позовних вимог.

Відтак, враховуючи, що позивач згідно з квитанцією №0.0.3761593707.1 від 14.07.2027 (а.с.1), підтвердив сплату судового збору на суму 1211,20 грн, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн, що пропорційно становить 50 % задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 09.05.2024 №092350007970 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 від 01.04.1986 в частині не зарахованого періоду, навчання у Молдовському кооперативному технікумі з 01.09.1981 по 11.11.1982, з 15.10.1984 по 01.03.1986, отримання допомоги по безробіттю у Надвірнянському районному центрі зайнятості Івано-Франківської області у періоди з 08.11.1997 по 02.12.1998, з 23.05.2002 по 17.05.2003, з 10.07.2003 по 05.01.2004, з 05.12.2006 по 29.11.2007, з 29.01.2010 по 23.01.2011, з 27.09.2012 по 23.01.2013.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.04.2024 про призначення пенсії, з врахуванням висновків суду.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачену ним суму судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 );

Відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018);

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівська область, 79016).

Суддя Микитин Н.М.