Рішення № 127163391, 07.05.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2025 р. справа № 300/1140/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця Щадей Надія Василівна, до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє представниця Щадей Надія Василівна, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнення, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 від 24.01.2025 №091630019472;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 період його роботи в російській федерації: з 14.04.2000 по 31.03.2004 на підприємстві СПЕЦ УБР «Туртас»; з 01.04.2004 по 15.06.2007 на підприємстві СПЕЦ УБР «УВАТ»; з 23.06.2007 по 23.09.2010 на підприємстві ООО РН «Бурение»; з 30.03.2010 по 09.01.2011 на підприємстві ООО РН «Бурение»; з 10.01.2011 по 19.09.2012 на підприємстві ООО РН «Бурение»; з 12.08.2013 по 09.06.2014 - на підприємстві ООО РН «Бурение»; з 16.06.2014 по 11.04.2015 - на підприємстві ООО РН «Бурение»; з 15.04.2015 по 31.03.2022 - на підприємстві ООО РН «Бурение», та прийняти рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою від 17.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Однак Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, за наслідками розгляду заяви, поданої позивачем, прийнято рішення від 24.01.2025 №091630019472, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Зокрема, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи в російській федерації, а саме періоди з 2000 по 2022 роки, оскільки з 01.01.2023 рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Представник позивача вважає такі дії відповідача протиправними, позаяк у період роботи ОСОБА_1 в російській федерації вказана Угода була чинною, а тому позивач мав правомірні очікування, що такі періоди роботи будуть зараховані до страхового стажу. Крім того припинення участі рф в Угоді, так само, як і прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень. Представниця ОСОБА_1 просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 відкрито провадження у адміністративній справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

23.04.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представниця відповідача заперечила щодо задоволення позовних вимог. У відзиві зазначено, що 17.01.2025 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії відповідно до п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності заяву позивача розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яким було прийнято рішення від 24.01.2025 №091630019472 про відмову у призначенні пенсії. Відповідно до абзацу 12 пп. 2, п.2.1 р. 2 Порядку подання та оформлення документів, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01.01.2004 додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (у довільній формі) про сплату страхових внесків. Кабінетом Міністрів України 29.11.2022 прийнято Постанову № 1328 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, якою постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 у м. москві. Вважає, що припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов`язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов`язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії. Відтак, представниця вважає, що підстави для врахуванням спірних періодів роботи в російській федерації до страхового та пільгового стажу відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 при досягненні 56 років звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності пенсійним органом, який розглядав заяву позивача, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 24.01.2025 №091630019472 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із не підтвердженням пільгового стажу роботи за Списком №2 та відсутністю стажу роботи 30 років. Також зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 14.04.2000 по 31.12.2003 на території рф у зв`язку із припиненням з 01.01.2023 росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. До пільгового стажу позивача не зараховано період роботи в російській федерації відповідно до довідки № ГФ 04-166 від 25.05.2023 з 23.06.2007 по 31.12.2007, а також довідки № 02/1-345 від 29.05.2023 з 01.01.2008 по 31.10.2008, з 01.11.2008 по 02.06.2009, з 03.06.2009 по 29.03.2010, з 30.03.2010 по 18.10.2010, з 19.10.2010 по 09.01.2011, з 10.01.2011 по 16.10.2011, з 18.10.2011 по 19.09.2012, з 20.09.2012 по 13.04.2013, з 14.04.2013 по 25.06.2013, з 12.08.2013 по 09.06.2014, з 16.06.2014 по 28.02.2015, з 01.03.2015 по 11.04.2015, з 15.04.2015 по 13.06.2015, з 14.06.2015 по 15.10.2015, з 16.10.2015 по 14.01.2020, з 15.01.2020 по 31.10.2020, з 01.11.2020 по 31.03.2022, оскільки довідки потребують апостилю згідно із Законом України від 01.12.2022 №2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», яким Україна зупинила дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, підписаною від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 №240/94 ВР, у відносинах з рф та у зв`язку із припиненням з 01.01.2023 росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (а.с.125-127).

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач, в інтересах якого діє представниця, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд установив таке.

Відповідно до частини 2статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Нормами ч.1ст.46 Конституції Українизакріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 92 Конституції Україниоснови соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, єЗакон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) , який набув чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно достатті 1 Закону № 1058-IVпенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1статті 9 Закону № 1058-IVвизначено, що відповідно до цьогоЗаконув солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Положеннями ч. 1ст. 24 Закону № 1058-IVпередбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з абз. 1 ч.2ст. 24 Закону № 1058-IVстраховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з п.2 ч. 2ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно зіст. 62 Закону "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII(далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконанняст. 62 Закону № 1788-ХІІКабінет Міністрів України Постановою від 12.08.1993 за № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній"затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).

У пункті 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, з огляду на наведене, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Судом встановлено, що у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 22.07.1986 вчинено такі записи про періоди роботи:

- записи № 19-22 про періоди роботи з 14.04.2000 по 31.03.2004 на підприємстві СПЕЦ УБР «Туртас»;

- записи №23-26 про періоди роботи з 01.04.2004 по 15.06.2007 на підприємстві СПЕЦ УБР «УВАТ»;

- записи №27-33 про період роботи з 23.06.2007 по 23.03.2010 в ТОВ «РН-БУРІННЯ»;

- записи №34-36 про період роботи з 30.03.2010 по 09.01.2011 в ТОВ «РН-БУРІННЯ»;;

- записи №37-38 про період роботи з 10.01.2011 по 16.10.2011 в ТОВ «РН-БУРІННЯ»;;

- записи №39-40 про період роботи з 18.10.2011 по 19.02.2012 в ТОВ «РН-БУРІННЯ»;;

- записи №41-43 про період роботи з 20.09.2012 по 25.06.2013 в ТОВ «РН-БУРІННЯ» (а.с. 10-15).

У вкладиші до трудової книжки НОМЕР_2 від 12.08.2013 наявні записи: №44-45 про період роботи з 12.08.2013 по 09.06.2014, №46-48 про період роботи з 16.06.2014 по 11.04.2015 та записи №49-54 про період роботи з 13.04.2015 по 12.03.2022 в ТОВ «РН-БУРІННЯ» (а.с. 7-9).

Також серед матеріалів справи наявні довідки, якими підтверджено вищезазначені періоди роботи позивача, а саме:

- довідка, що уточнює особливий характер роботи й умови праці та підтверджує постійну зайнятість на роботах, передбачених Списком №2 від 29.05.2023 №02/1/-345, яка видана ТОВ «РН-БУРІННЯ» Східно-Сибірським філіалом (а.с. 37-43);

- довідка від 25.05.2023 №ГФ 04-166, яка видана ТОВ «РН-БУРІННЯ» Губкінським філіалом (а.с. 43);

- довідка №02/1-559 від 22.08.2023, яка видана ТОВ «РН-БУРІННЯ» Східно-Сибірським філіалом (а.с. 45-46).

Відтак, судом з`ясовано, що спірні періоди трудової діяльності підтверджено достатніми письмовими доказами, що не заперечується відповідачами, однак підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів стало припинення участі рф з 01.01.2023 в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та відсутність апостилю на довідках №ГФ 04-166 від 25.05.2023, №02/1-345 від 29.05.2023. З цього приводу суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

У відповідності до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

13 березня 1992 року між країнами СНД укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. У преамбулі зазначено, що Уряди держав учасниць уклали цю Угоду: «виходячи з необхідності захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава - учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави - учасниці Співдружності мають зобов`язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов`язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР з питань пенсійного забезпечення».

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» (далі -Постанова №1328) постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у місті москва.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 в м. москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.

Міністерство юстиції України у повідомленні від 10.01.2023, яке опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.

З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України необхідно дійти висновку, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.

Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, осіб які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.

За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна, як держава-учасниця Угоди, виконує зобов`язання, взяті згідно із Угодою, в тому числі щодо страхового стажу, отриманого громадянами до підписання Угоди.

Відповідно до ч.2 ст.13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17.09.2024 у справі №580/3576/22.

Отже, суд не бере до уваги посилання відповідача на припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки таке припинення не стосується (не впливає) періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в час дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Крім того в рішенні Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 чітко зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.

З огляду на викладене, суд дійшов переконання про те, що не зарахування стажу роботи в період чинності міжнародної угоди особам, які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.

Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку про те, що оскільки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" та за наявності чинних у період роботи особи положень вказаної Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового та пільгового стажу, а відтак позиція відповідачів суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.

Також, за приписами статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ратифікованої із застереженнями Законом № 240/94-ВР від 10.11.1994, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін і доказовою силою офіційних документів.

01 грудня 2022 року прийнято Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» від 22.01.1993 №2783-IX (далі -Закон №2783-IX), яким керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР.

Вирішено керуючись положеннями статті 54 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 84 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ст. 24 Закону України "Про міжнародні договори України", вийти з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 №140/98-ВР.

Отже, Законом №2783-IX зупинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчинену від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифіковану Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР, тому до документів, виданих на території російської федерації, при їх пред`явленні на території України застосовуванню підлягала вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, яка є чинною у відносинах України з російською федерацією.

Після зупинення дії Конвенції виникла ситуація, коли громадяни України, які мали документи, видані на території, зокрема російської федерації, з метою проставлення на таких документах апостилю мали б їхати на територію держави-агресора.

Водночас 04.02.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №107«Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», якою установлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Отже, під час дії воєнного стану, виготовлені на території російської федерації, установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою документи, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 затверджено Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому Законами України неодноразово затверджувалися Укази Президента України про продовження дії воєнного стану в Україні та на час розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.

Станом на 24 лютого 2022 року документ, виданий на території російської федерації, приймався на території України без спеціального посвідчення в силу Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, дія якої була зупинена лише Законом №2783-IX від 01.12.2022, тому надані позивачем документи, а саме довідки №ГФ 04-166 від 25.05.2023, №02/1-559 від 22.08.2023, №02/1-345 від 29.05.2023, підлягають прийняттю на території України без спеціального посвідчення (проставлення апостиля).

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про те, що охоронювані законом права та інтереси позивача на соціальний захист порушено відповідачем, що знайшло своє відображення, зокрема у неврахуванні довідок №ГФ 04-166 від 25.05.2023, №02/1-345 від 29.05.2023, №02/1-559 від 22.08.2023, які підтверджують пільговий стаж роботи за Списком №2.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що до страхового стажу ОСОБА_1 слід зарахувати періоди його роботи в російській федерації: з 14.04.2000 по 31.03.2004, 01.04.2004 по 15.06.2007, з 23.06.2007 по 23.03.2010, з 30.03.2010 по 09.01.2011, з 10.01.2011 по 16.10.2011, з 18.10.2011 по 19.02.2012, з 20.09.2012 по 25.06.2013, з 12.08.2013 по 09.06.2014, з 16.06.2014 по 11.04.2015, з 13.04.2015 по 31.03.2022, а до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 02.05.2006 по 15.06.2007, 23.06.2007 по 23.03.2010, з 30.03.2010 по 09.01.2011, з 10.01.2011 по 16.10.2011, з 18.10.2011 по 19.02.2012, з 20.09.2012 по 25.06.2013, з 12.08.2013 по 09.06.2014, з 16.06.2014 по 11.04.2015, з 13.04.2015 по 31.03.2022.

Щодо наявності підстав для врахування до пільгового стажу періоду роботи у російській федерації: з 14.04.2000 по 31.03.2004 на підприємстві СПЕЦ УБР «Туртас»; з 01.04.2004 по 15.06.2007 на підприємстві СПЕЦ УБР «УВАТ», суд зазначає про таке.

Як встановлено судом, із записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.07.1986 у період з 14.04.2000 по 31.03.2004 та з 01.04.2004 по 01.05.2006 позивач працював на посаді помічника бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння свердловин на нафту і газ, з 02.05.2006 по 14.02.2007 на посаді інженера з бурових розчинів в експедиції буріння та з 15.02.2007 по 15.06.2007 на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту та газ (а.с.12).

У вищезазначені періоди роботи позивача діяли Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 та Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36(далі - Постанова № 36).

Слід зазначити, що у Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 міститься: позиція 2130100а-11297 Список № 2 від 11.03.1994 № 162 - бурильник експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту і газ.

Розділом XII. «Буріння, видобування та перероблення нафти, газу та газового конденсату, перероблення вугілля та сланцю» Списку № 2 Постанови № 36 передбачено у позиціях 12.1а посада - «бурильники експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту та газ», 12.1б «інженери з буріння (бурових робіт), безпосередньо зайняті на бурових».

Отже, оскільки періоди роботи позивача з 02.05.2006 по 15.06.2007 передбачені Списком № 2 Постанови № 36, то наявні підстави для врахування таких періодів до пільгового стажу позивача.

Однак, посада "помічник бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння свердловин на нафту і газ" не передбачена Списком № 2, який затверджений Постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 та від 16.01.2003 № 36, які були чинні у спірні періоди роботи позивача з 14.04.2000 по 31.03.2004 та з 01.04.2004 по 01.05.2006.

Оскільки посада "помічник бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння свердловин на нафту і газ" не передбачена Списком № 2, який затверджений Постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 та від 16.01.2003 № 36, то відсутні підстави для зарахування позивачу до стажу роботи на пільгових умовах за Списком № 2 періоду роботи на посаді - помічник бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння свердловин на нафту і газ у на підприємствах СПЕЦ УБР «Туртас», СПЕЦ УБР «УВАТ» з 14.04.2000 по 31.03.2004 та з 01.04.2004 по 01.05.2006.

Також суд звертає увагу, що 19 лютого 2020 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 520/15025/16-а, в якій зазначила, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10.09.2013 у справі №21-183а13, від 25.11.2014 у справі №21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах №21-51а15, та №21-585а14, від 14.04.2015 у справі № 21-383а14, від 02.12.2015 у справі №21-1329а15, від 10.02.2016 у справі №21-5432а15 та від 12.04.2016 у справі №21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Приймаючи зазначену вище постанову у справі №520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.

Отже, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до п. «б»ст. 13 Закону № 1788-XII.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, із урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а суд зазначає, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Відтак, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.01.2025 №091630019472 слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо позовної вимоги: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Донецькій області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи та призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Донецькій області.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22та24.05.2024№460/17257/23.

Як вже зазначалось судом, згідно з п.2 ч. 2ст. 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Проаналізувавши матеріали справи, суд зазначає, що вік ОСОБА_1 становить більше необхідних 55 років. Враховуючи висновок суду про необхідність зарахування спірних періодів роботи до страхового та пільгового стажу, суд вважає, що в сукупності у позивача наявний необхідний йому страховий та пільговий стаж, що надає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Як встановлено судом, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії 17.01.2025. Отже, враховуючи відсутність у позовних вимог дати з якої слід призначити пенсію, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача прийняти рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 17.01.2025.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Підсумовуючи викладене, даний позов підлягає частковому задоволенню.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України)

Отже, до стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 належать судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 872,06 грн (90%), понесення яких підтверджується квитанцією від 20.02.2025, яка міститься серед матеріалів справи.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 від 24.01.2025 №091630019472.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84121) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) періоди його роботи в російській федерації: з 14.04.2000 по 31.03.2004, 01.04.2004 по 15.06.2007, з 23.06.2007 по 23.03.2010, з 30.03.2010 по 09.01.2011, з 10.01.2011 по 16.10.2011, з 18.10.2011 по 19.02.2012, з 20.09.2012 по 25.06.2013, з 12.08.2013 по 09.06.2014, з 16.06.2014 по 11.04.2015, з 13.04.2015 по 31.03.2022, до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 02.05.2006 по 15.06.2007, 23.06.2007 по 23.03.2010, з 30.03.2010 по 09.01.2011, з 10.01.2011 по 16.10.2011, з 18.10.2011 по 19.02.2012, з 20.09.2012 по 25.06.2013, з 12.08.2013 по 09.06.2014, з 16.06.2014 по 11.04.2015, з 13.04.2015 по 31.03.2022 та прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 з 17.01.2025 пенсії за віком на пільгових умовах.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84121) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 872,06 грн (вісімсот сімдесят дві гривні шість копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гомельчук С.В.