Ухвала суду № 127162775, 06.05.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви в частині позовних вимог

06 травня 2025 року Справа №200/2754/25

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно до заяви від 18.03.2025 року, в перерахунку пенсії на підставі Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-р(ІІ)/2024, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) та втратили чинність, припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-УІ зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХП зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796- ХП зі змінами;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) виплачувати пенсійні нарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-р(ІІ)/2024, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) та втратили чинність, припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-УІ зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796- XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796- XII зі змінами, починаючи з 20.03.2024 р., відповідно протоколу призначення пенсії від 27.02.2024 року до ч. 1 ст. 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-12 редакція 28 лютого 1991 року у повному розмірі нарахувань пенсійних виплат, без обмеження максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність), відповідно до заяви від 18.03.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою від 21.04.2025 позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду, заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності пропуску строку звернення із даним позовом за період з 20.03.2024 по 13.10.2024.

На виконання вказаної ухвали, представником позивача надано заяву про поновлення строків звернення до суду, що подається разом із позовом, де підставою поважності причин пропущеного строку звернення до суду вказано, що у лютому 2025 року позивач дізнався про рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(ІІ)2024, у зв`язку із чим 19 лютого 2025 року звернувся за правовою допомогою до адвоката Бажана В.П. для надання йому роз`яснень з приводу цього питання, що підтверджується копією договору про надання правової допомоги від 19.02.2025, яка міститься у матеріалах справи.

До цього моменту у позивача були відсутні будь-які документи та інформація з його пенсійної справи, в тому числі і письмове рішення про відмову у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку пенсії на підставі Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року з обмеженням йому максимального розміру пенсії.

19.02.2025 адвокат Бажан В.П., в інтересах ОСОБА_1 , направив на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області адвокатський запит від 19.02.2025 з проханням підготувати та надати документально підтверджену інформацію з пенсійної справи ОСОБА_1

03.03.2025 на поштову адресу адвоката Бажана В.П. надійшла відповідь листом від ГУ ПФУ в Донецькій області від 21.02.2025 року № 0500-0202-8/15345 із наданням усіх вищеперерахованих документів та інформацією про те, що законні підстави для перерахунку пенсії з 21.03.2024 на дату підготовки відповіді відсутні, пенсія ОСОБА_1 розрахована та виплачується згідно із чинним законодавством документами наявними у матеріалах справи.

Також до вищевказаного листа було надано копію форми РС-право та копію перерахунку пенсії (Версія: 1.6.78.1) від 28.02.2024 року, які містяться у матеріалах справи, де вбачається, що останній перерахунок пенсії був 27.02.2024 у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму (масовий). Максимальний розмір пенсії-23 610,00 грн.

Окрім того, ОСОБА_1 особисто звернувся із заявою про перерахунок пенсії від 18.03.2025 до відповідача із проханням здійснити перерахунок його пенсії на підставі Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-р(П)/2024, без обмеження його пенсії максимальним розміром.

На вищевказану заяву про перерахунок пенсії позивач отримав лист від 01.04.2025 року № 7384-6892/Б-02/8-0500/25 з відповіддю про те, що розмір його пенсії з 01.03.2024 року складає 23 610,00 грн. і станом на 01.04.2025 не змінювався. Окрім того, відповідач повідомив про те, що законні підстави для перерахунку пенсії з 20.03.2024 на дату підготовки відповіді відсутні.

Враховуючи вищенаведене, порушення прав позивача з боку відповідача відбулося, зокрема, під час отримання відповіді на адвокатський запит та під час отримання позивачем листа від 01.04.2025 № 7384-6892/Б-02/8-0500/25 на його особисту заяву про перерахунок пенсії.

До цього часу позивач, тобто з дати прийняття Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-р(П)/2024 і до лютого 2025 року навіть не мав жодної інформації та документального підтвердження про обмеження розміру його пенсії максимальним розміром та прийняте Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-р(ІІ)/2024, на підставі якого відповідач мав би зробити перерахунок його пенсії без вищевказаного обмеження розміру його пенсії.

Одночасно представник позивача у поданому клопотання посилається на широкомасштабну військову агресію Російської Федерації проти України, постійна загроза життю та здоров`ю, часта відсутність електропостачання і водопостачання, також зумовили пропуск строку звернення до адміністративного суду із цим позовом. Оскільки Позивач, не володіючи знаннями у галузі права, навіть не міг припустити, що в умовах широкомасштабної військової агресії Російської Федерації проти України йому доведеться судитися із Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та відстоювати у суді своє законне право щодо перерахунку.

Надаючи оцінку аргументам позивача, суд зазначає про таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

При цьому, поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року №340/1019/19).

Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Також суд враховує, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

З урахування наведеного, суд доходить висновку, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву, також не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладено у постанові від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23.

Суд не вбачає підстав для непоширення цього висновку на спірні правовідносини.

Суд зауважує, що нормами КАС України не розкрито зміст правових категорій "поважна причина пропуску процесуального строку", "дата, коли особа дізналась про порушення права", "дата, коли особа повинна була дізнатись про порушення права", але відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при застосуванні норми права суд враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду.

Висновки Верховного Суду з приводу застосування ст.ст.118, 121-123 КАС України викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №990/154/22, у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №826/3318/17, у постанові Верховного Суду від 28.03.2023 у справі №826/3318/17, постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №640/25046/19, постанови Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №320/7204/21, постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №520/3047/2020, постанові Верховного Суду від 19.12.2022у справі №420/13281/20, постанові Верховного Суду від 10.01.2023 у справі №640/3489/21.

Так, за правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №990/154/22: 1) порівняльний аналіз словоформ дізналася та повинна була дізнатися дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду; 2) Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов.

До кола поважних причин пропуску процесуального строку можуть бути віднесені реально існуючі обставини фактичної дійсності, які не залежать від внутрішньої волі заінтересованої особи, мали місце протягом перебігу пропущеного строку і створюють істотні та об`єктивно непереборні чи нездоланні перешкоди або труднощі у виконанні конкретної процесуальної дії у межах встановленого законом проміжку часу, у тому числі і дії з подання позову (постанова Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №640/25046/19, постанова Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №320/7204/21).

Докази існування цих обставин про поважні причини пропуску строку звернення до суду відповідно до ч.1 ст.77, ч.2 ст.79, ч.1 ст.123, ч.2 ст.123, ч.4 ст.161, ч.6 ст.161 КАС України повинні бути подані до суду разом із позовом, бо на етапі відкриття провадження у справі у суду відсутні повноваження витребовувати будь-які докази.

Такий висновок цілком корелюється із правовою позицією постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №520/3047/2020 та постанови Верховного Суду від 19.12.2022 у справі №420/13281/20, де указано, зокрема, що суд вивчає лише ті докази, що надійшли разом з позовною заявою.

Окрім того, і у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 01.06.2023 у справі №300/4156/22, суд не наділений повноваженнями щодо самостійного визначення чи пошуку обставин, що зумовили об`єктивну неможливість позивачем у визначений законодавством строк реалізувати своє право на подання позову. Такі обставини наводяться позивачем у відповідній заяві, підтверджуються доказами та оцінюються судом на предмет об`єктивної неможливості подати позов за правилами, визначеними КАС України.

Представником позивача в клопотанні про поновлення строку наведені причини але не подано доказів, які б підтверджували реальну відсутність у позивача можливості звернутись до суду із даним позовом своєчасно у зв`язку із введенням воєнного стану.

Зі змісту наведених у клопотанні обставин не вбачається, що позивач не мав реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк. Мотиви і аргументи, які вказані представником позивача в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, не можуть розцінюватися як поважні причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

Таким чином, наведені позивачем в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не можуть бути визнані судом поважними, а тому вказана заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, суд констатує, що недоліки позовної заяви позивачем усунуто не у повному обсязі.

З матеріалів справи випливає, що підставою для звернення з цим позовом є перерахунок пенсії позивача, починаючи з 20.03.2024. Водночас, до суду позивач звернувся лише 14.04.2025 (штамп поштового відправлення).

Отже, за період з 20.03.2024 по 13.10.2024 включно позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду.

Позовна заява в частині позовних вимог щодо яких пропущений строк звернення до адміністративного суду (які перебувають поза межами 6-місячного строку звернення до адміністративного суду) підлягає поверненню.

Водночас, суд враховуючи, що у позові зазначається про триваюче досі порушення прав позивача, зокрема, містяться вимоги про зобов`язання вчинити певні дії, шестимісячний строк звернення до суду по яких не сплив, дійшов висновку про наявність підстав для відкриття провадження у справі в частині позовних вимог з 14.10.2024.

На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача про визнання поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлення цього строку - відмовити.

Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - в частині позовних вимог заявлених у межах строку з з 20.03.2024 по 13.10.2024 включно.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Буряк