Рішення № 127162760, 07.05.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2025 року Справа№320/7437/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса: 08500, Київська область, місто Фастів(з), вулиця Саєнка Андрія, будинок 10, ЄДРПОУ 22933548)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії від 11.07.2022 № 262440013509;

-зобов`язати відповідача на підставі заяви від 04.07.2022 призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зарахуванням періоду з 21.08.1992 по 03.10.1999 до його пільгового (підземного) стажу роботи за Списком № 1, який надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року адміністративну справу № 320/7437/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії передано на розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі № 320/7437/22, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні). Зазначеною ухвалою у відповідача витребувано докази у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року запропоновано ОСОБА_1 у десятиденний строк з дня отримання примірника клопотання про залучення співвідповідача та копії рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 11.07.2022 року подати клопотання про заміну неналежного відповідача у справі, або, у разі, якщо позивач заперечує проти заміни відповідача, подати заяву про залучення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області в якості співвідповідача у справі, до якого має бути долучено належним чином оформлені примірники позовної заяви із додатками, з урахуванням зміненого суб`єктного складу учасників справи, у відповідній кількості. Зазначеною ухвалою визначив, що клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 01.12.2022 року про залучення співвідповідача буде вирішено після надходження позиції позивача, або після спливу строків виконання пункту 1 резолютивної частини цієї ухвали.

13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі Закон № 2825-ІХ), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.

Відповідно до статей 1 та 2 Закону № 2825-ІХ Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано. Утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

На підставі п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825-ІХ адміністративну справу № 320/7437/22 передано на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа № 320/7437/22 передана на розгляд судді Смагар С.В.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду Смагар С.В. від 19 березня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу № 320/7437/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про заміну первісного відповідача в адміністративній справі № 320/7437/22. Замінено в адміністративній справі № 320/7437/22 первісного відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, на належного Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області витребувано докази у справі, а саме копію протоколу про призначення пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) та розрахунок страхового та пільгового стажу (форма РС-право).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві витребувано докази у справі, а саме копію протоколу про призначення пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) та розрахунок страхового та пільгового стажу (форма РС-право).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про залучення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до участі у справі № 320/7437/22 у якості другого відповідача.

Сторони про відкриття провадження у справі та прийняття справи до провадження Донецьким окружним адміністративним судом були повідомлені судом належним чином.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 04 липня 2022 року вдруге звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням № 262440013509 від 11 липня 2022 року відповідач відмовив у призначенні пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу 10 років. Згідно з рішенням відповідач визначив наявність пільгового стажу в загальній кількості лише 04 роки 11 місяців 20 днів. Позивач не погоджується із вказаним рішенням. Зазначає, що відповідачем не був зарахований до його пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 21.08.1992 року по 03.10.1999 року через відсутність переліку атестованих робочих місць до наказу від 29.08.1994 року № 406, та відсутність наказу від 30.08.1999 року № 75 про результати атестації робочих місць. Позивач зазначає, що при зверненні до відповідача із заявою від 04 липня 2022 року його пільговий стаж на підземних роботах складав більше 11 років, що було достатнім для призначення пенсії відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Також позивач вказує, що при зверненні із заявою про призначення пенсії ним були надані всі необхідні документи, в тому числі щодо спірного періоду.

В матеріалах справи наявний відзив Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому зазначено, що заяву позивача від 04 липня 2022 року щодо призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням принципу екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, яким було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. Прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області рішення про відмову у призначенні пенсії було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для повідомлення позивача за місцем його проживання. Головне управління зазначає, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії, страховий стаж позивача складав 21 рік 9 місяців 2 дні, пільговий 4 роки 11 місяців 20 днів. До страхового стажу зараховані всі періоди, до пільгового стажу не зарахований період з 21.08.1992 року по 03.10.1999 року оскільки до наказу від 29.08.1994 року № 406 не додано перелік атестації робочих місць, де вказано, що проведена атестація робочого місця за посадою «електрослюсар підземний», відсутній наказ від 30.08.1999 року № 75 про результати атестації робочих місць. Отже, відсутні підстави для призначення пенсії. Листом № 2600-0207-8/83872 від 19.07.2022 року Головне управління повідомило позивача про результати розгляду його заяви від 04.07.2022 року. Зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві у спірних правовідносинах діяло у відповідності до чинного законодавства та в межах своєї компетенції.

Позивачем була надана відповідь на вказаний вище відзив, в якому позивач вказує, що з відзивом не згодний, а викладені у ньому аргументи жодним чином не спростовують доводів позивача у позові, а носять лише загальний декларативний характер.

На виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року в частині надання пояснень щодо актуальності позовних вимог позивачем надані пояснення, в яких позивач зазначив, що за час, що минув з моменту відкриття провадження у справі № 320/7437/22, він повторно звертався до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі № 200/7534/23 Головним управління Пенсійного фонду України в м. Києві позивачу призначено пенсію з 24 листопада 2023 року, зарахувавши до його пільгового стажу період з 21.08.1992 року по 03.10.1999 року. Водночас позивач переконаний, що має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 04 липня 2022 року, оскільки вже на той час він досяг необхідного пенсійного віку та мав необхідний страховий та пільговий стаж. Тому просить покласти на відповідача обов`язок щодо призначення йому пенсії на підставі заяви від 04 липня 2022 року.

Відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області) надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог позивача, просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву зазначив, що заява ОСОБА_1 від 04.07.2022 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 опрацьовувалась в умовах централізації спеціалістом Головного правління Пенсійного фонду України у Київській області. За результатом розгляду заяви було винесено рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 11.07.2022 за №262440013509 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком №1. До пільгового стажу роботи за Списком № 1 не зараховано період роботи з 21.08.1992 по 03.10.1999, оскільки до наказу від 29.08.1994 № 406 не додано перелік атестованих робочих місць та відсутній наказ від 30.08.1999 № 75 про результати атестації робочих місць, через що не можливо підтвердити проведення атестації робочого місця за посадою «електрослюсар підземний». Вказані накази про атестацію робочих місць вказані в пільговій довідці №25 від 20.01.2022 відокремленого підрозділу «Шахта Курахівська». Оскільки інформація про атестацію робочого місця «електрослюсар підземний» не підтверджена, підстави для зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоду з 21.08.1992 по 03.10.1999 відсутні. Відповідач зауважив, що пенсія ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком №1 призначена Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві з 24.11.2023 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року по справі №200/7534/23. При виконанні рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві зараховано до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 період з 21.08.1992 по 03.10.1999 як період роботи за Списком №1. Позивач на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області на обліку не перебуває та пенсію не отримує.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 , виданим 27 травня 2019 року органом 1452, РНОКПП НОМЕР_1 .

04 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заява ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.

За результатом розгляду вказаної заяви позивача від 04 липня 2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області 11 липня 2022 року прийнято рішення № 262440013509 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. У рішенні зазначено наступне. Вік заявника 52 роки. Не працює. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. Страховий стаж особи становить 21 рік 09 місяців 02 дні. Пільговий стаж становить 4 роки 11 місяців 20 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. До пільгового стажу не враховано період з 21.08.1992 по 03.10.1999, оскільки до наказу від 29.08.1994 №406 не додано перелік атестованих робочих місць де вказано, що проведена атестація робочого місця за посадою «електрослюсар підземний» та відсутній наказ від 30.08.1999 № 75 про результати атестації робочих місць. Дата з якої матиме право на пенсійну виплату 12.09.2025 року.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України Київській області від 11 липня 2022 року № 262440013509 протиправним, позивач оскаржив його в судовому порядку, звернувшись із позовом до Київського окружного адміністративного суду. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року адміністративну справу № 320/7437/22 було передано на розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року було відкрито провадження в адміністративній справі № 320/7437/22.

Водночас, 13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі Закон № 2825-ІХ), який набрав чинності 15 грудня 2022 року. Відповідно до цього Закону Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано. Установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.

Як зазначає позивач, він повторно звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві та прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного страхового пільгового стажу.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі 200/7534/23, яке набрало законної сили 13 березня 2024 року, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 30.11.2023 року № 262440013509 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 24 листопада 2023 року ОСОБА_1 , відповідно п. 1 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до пільгового стажу за списком № 1 періоду роботи з 21.08.1992 року по 03.10.1999 року.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі 200/7534/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві позивачу призначено пенсію з 24 листопада 2023 року, що підтверджується протоколом про призначення пенсії від 22 березня 2024 року.

Проте, позивач вважає, що має право на призначення пенсії з більш ранньої дати, а саме з 04 липня 2022 року, оскільки, на думку позивача, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11 липня 2022 року № 262440013509 йому протиправно було відмовлено у призначенні пенсії.

Отже, предметом спору у цій справі є правомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11 липня 2022 року № 262440013509, а також наявність підстав для призначення пенсії позивачу з 04 липня 2022 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та Законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Частиною 3 статті 4 Закону №1058-IVвизначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-ІV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року № 13-1) затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 1.1. Порядку № 22-1 заява, зокрема, про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Пунктом 2.1. Порядку №м 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема:

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу);

5) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах: довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії). Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії;

документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року).

Стаття 62 Закону № 1788-ХІІ встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв`язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.

Отже, право особи на призначення пільгової пенсії відповідно до статті 114 Закону № 1058-IV має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2. Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Як встановлено судом, позивач 04 липня 2022 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11 липня 2022 року №262440013509 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком № 1, визначеного п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, при цьому, період трудової діяльності позивача з 21.08.1992 по 03.10.1999 не був зарахований до його пільгового стажу.

Відповідно до записів у трудовій книжки серії НОМЕР_3 позивач:

-21.08.1987 року прийнятий до Селидівського виробничого об`єднання по видобутку вугілля Шахтоуправління «Курахівське» підсобно-транспортним робітником, направлений до електромеханічного відділу шахти (запис № 1);

-25.04.1988 року переведений електрослюсарем підземним 3 розряду на період проходження виробничої практики (запис № 2);

-03.08.1988 року переведений електрослюсарем підземним 3 розряду, направлений до електромеханічного відділу шахти (запис № 3);

-01.05.1990 року присвоєно кваліфікацію електрослюсаря підземного 4 розряду (запис № 4);

-01.11.1992 року присвоєно кваліфікацію електрослюсаря підземного 5 розряду (запис № 5);

-03.10.1999 року звільнено за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (запис № 6).

З наведеного вбачається, що позивач у спірний період з 21.08.1992 року по 03.10.1999 року працював у Селидівському виробничому об`єднанні по видобутку вугілля Шахтоуправління «Курахівське» за професією електрослюсар підземний. Вказані записи в трудовій книжці засвідчені відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають, а відтак факт роботи позивача у спірний період підтверджується відповідними запасами, які були внесені відповідно до діючого законодавства.

На підтвердження пільгового стажу позивачем була надана довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 25 від 20 січня 2022 року, видана ВП «Шахта «Курахівська», в якій зазначено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день на підземних роботах у ШУ «Курахівське» і за період з 03.08.1988 року по 03.10.1999 року виконував гірничі роботи з видобування вугілля підземним способом за професією електрослюсар підземний на дільниці ЕМВ, що передбачено Списком № 1 розділ 1 підрозділ 1 код КП 1010100а Постанова КМУ № 162 від 11.03.1994 року. Накази про атестацію робочих місць: № 406 від 29.08.1994 року, № 75 від 30.08.1999 року. Довідка видана на підставі особової картки ф. П-2, контрольних табелів обліку робочого часу під землею, особистого рахунку.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

До Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 26 січня 1991 року № 10, віднесені всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах (1010100а) (пункт 1. Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень розділу І Гірничі роботи).

До Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року № 162, віднесені всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах (1010100а) (пункт 1. Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень розділу І Гірничі роботи).

Як вбачається із положень пункту 10 Порядку № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати, в тому числі, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці.

Як вбачається зі спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11 липня 2022 року №262440013509 причиною для відмови позивачу у зарахуванні спірного періоду з 21.08.1992 по 03.10.1999 до його пільгового стажу слугувала відсутність переліку атестованих робочих місць до наказу від 29.08.1994 №406 та відсутність наказу від 30.08.1999 №75 про результати атестації робочих місць.

Суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими Постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з п. 4 Порядку № 442 та пп. 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому, особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Водночас, на переконання суду, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Відповідний правозастосовний підхід є усталеним у національній судовій практиці у відповідній сфері правовідносин та відображений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 520/15025/16-а, а також постановах Верховного Суду від 23.01.2018 по справі № 732/2003/14 та від 05.03.2019 по справі №679/774/16-а.

Отже, відсутність наказів про атестацію робочих місць не може позбавляти позивача права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Суд звертає увагу, що довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 25 від 20 січня 2022 року, видана ВП «Шахта «Курахівська», яка була додана позивачем до заяви про призначення пенсії від 04 липня 2022 року, містить інформацію про наявність наказів про атестацію робочих місць № 406 від 29.08.1994 року, № 75 від 30.08.1999 року.

З огляду на викладене, період роботи позивача з 21.08.1992 року по 03.10.1999 року у Селидівському виробничому об`єднанні по видобутку вугілля Шахтоуправління «Курахівське» за професією електрослюсар підземний протиправно не був зарахований відповідачем до пільгового стажу позивача за Списком № 1.

Разом із цим, позивачем до позову додано виписку з наказів № 406 від 29.08.1994 року, № 75 від 30.08.1999 року «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці», згідно з якими позивачу підтверджено право на пільгову пенсію за Списком №1 розділ І підрозділ 1 код 1010100а за професією «електрослюсар підземний».

Як вбачається зі спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11 липня 2022 року №262440013509, єдиною причиною відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» була відсутність необхідного стажу (10 років) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що на час звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії пільговий стаж позивача за Списком № 1, розрахований відповідачем на підставі поданих документів (4 роки 11 місяців 20 днів) та з урахуванням періоду роботи з 21.08.1992 року по 03.10.1999 року, який, як встановлено судом, протиправно не був зарахований до пільгового стажу позивача, становив більше 10 років, а отже позивач мав право на призначення пенсії відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 04 липня 2022 року.

Отже, з огляду на встановлені судом обставини, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11 липня 2022 року №262440013509 є протиправним та підлягає скасуванню.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Щодо способу захисту порушеного права позивача суд зазначає наступне.

Позивач в позовній заяві просить зобов`язати відповідача призначити йому пенсію за віком на підставі заяви від 04.07.2022 із зарахуванням періоду з 21.08.1992 по 03.10.1999 до його пільгового (підземного) стажу роботи за Списком № 1, який надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Судом встановлено, що на час розгляду цієї справи позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пенсія призначена з 24 листопада 2023 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі 200/7534/23.

Отже, протиправні дії відповідача мали наслідком призначення пенсії позивачу з більш пізньої дати (24 листопада 2023 року), ніж він мав на неї право.

Слід зазначити, що повторне звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду України із завою про призначення пенсії було обумовлено незалежними від волі позивача обставинами, а саме припиненням Окружним адміністративним судом м. Києва здійснення правосуддя, внаслідок чого адміністративна справа № 320/7437/22 тривалий час залишалася не розглянутою.

З огляду на встановлені судом обставини, позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 04 липня 2022 року задоволенню не підлягають, оскільки на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі 200/7534/23 пенсія позивачу вже призначена рішенням пенсійного органу з 24 листопада 2023 року. Водночас суд не має обґрунтованих підстав для скасування такого рішення.

Крім того станом на час розгляду цієї справи спірний період з 21.08.1992 по 03.10.1999 також зарахований до пільгового стажу позивача за Списком № 1, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями відповідача у відзиві. Отже відсутні підстави для зобов`язання відповідача зараховувати цей період повторно.

Отже, з огляду на встановлені судом обставини, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги позивача частково, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11 липня 2022 року №262440013509 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , визначивши дату призначення пенсії 04 липня 2022 року.

Суд вважає такий спосіб захисту ефективним та достатнім для відновлення порушених прав позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Позивачем був сплачений судовий збір у сумі 992,40 грн. відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса: 08500, Київська область, місто Фастів(з), вулиця Саєнка Андрія, будинок 10, ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса: 08500, Київська область, місто Фастів(з), вулиця Саєнка Андрія, будинок 10, ЄДРПОУ 22933548) від 11 липня 2022 року №262440013509 про відмову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса: 08500, Київська область, місто Фастів(з), вулиця Саєнка Андрія, будинок 10, ЄДРПОУ 22933548) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), визначивши дату призначення пенсії 04 липня 2022 року.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса: 08500, Київська область, місто Фастів(з), вулиця Саєнка Андрія, будинок 10, ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 800 (вісімсот) гривень 00 копійок.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складене 07 травня 2025 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар