Рішення № 127162717, 06.05.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2025 року Справа№640/34287/21

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

доОфісу Генерального прокурора

про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність щодо невиконання рішення суду про поновлення на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора з 31.10.2019 року та не виплати заробітної плати;

- стягнути суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду з розрахунку посадового окладу, встановленого для прокурорів відділу Офісу Генерального прокурора з 28.05.2021 року по день постановлення рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2021 у справі № 640/23627/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021, задоволено позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії.

Вказаними судовими рішеннями визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 29.10.2019 № 1285ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України та поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора. Також стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 669 939,24 грн.

Вказує, що відповідач протиправно не виконує рішення суду про поновлення позивача на роботі, тому діюче трудове законодавство зобов`язує відповідача виплатити середній заробіток за весь час затримки.

Вважає, що бездіяльність відповідача щодо невиконання судового рішення порушує її гарантії, передбачені Конституцією та трудовим законодавством.

З зазначених підстав звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року відкрито провадження у адміністративній справі № 640/34287/21, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року адміністративну справу № 640/34287/21 прийнято до провадження.

Відповідачем надано письмовий відзив від 23.05.2022 року та від 28.04.2025 року. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2021 року, а також постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 23.06.2021 року № 63847310 наказом Генерального прокурора від 07.07.2021 року № 1088ц ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативним підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 31.10.2019.

Отже, не відповідають фактичним обставинам твердження позивача про відсутність доказів про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2021 у справі № 640/23627/19 про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відповідного відділу Офісу Генерального прокурора.

Крім того, зазначає, що згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Зазначена норма права вказує на те, що суд, встановивши факт звільнення без законної на те підстави, зобов`язаний поновити працівника на раніше займаній посаді.

Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку за час затримки.

Вказує, що згідно з п. 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання роботодавцем про це наказу (розпорядження), що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Отже, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику зазначеного середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі. Водночас, при несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу, а саме з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, і до дня фактичного його виконання.

Наголошує, що оскільки відповідачем були здійсненні заходи для виконання рішення суду який останній вважав належними, а позивач фактично не згоден із діями відповідача, вчиненими на виконання рішення суду, доводи ОСОБА_1 щодо невиконання рішення суду у справі № 640/23627/19 про поновлення на посаді є помилковими, окрім того такий спір не може бути предметом розгляду в порядку позовного провадження, а тому такі доводи ОСОБА_1 не можуть бути предметом розгляду у справі № 640/34287/21.

Вказує, що у подальшому, на підставі поданої у жовтні 2019 року заяви ОСОБА_1 про переведення до Офісу Генерального прокурора, кадровою комісією Офісу Генерального прокурора її було включено до графіку складання іспиту прокурорами Генеральної прокуратури у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

Зазначений графік було опубліковано на сайті Офісу Генерального прокурора у розділах «Новини» та «Атестація прокурорів Генеральної прокуратури України».

Разом з тим, у відповідності до протоколу від 02.08.2021 зафіксовано неявку позивача для складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (перший етап атестації).

У зв`язку із цим Кадровою комісією Офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України, відповідно до пункту 11 розділу І, пунктів 13, 17 розділу ІІ Порядку № 221, ухвалено рішення від 10.08.2021 № 3 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації у зв`язку з неявкою і неповідомленням про поважні причини неявки.

На підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури») у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не з`явилася для проходження іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, у встановленні кадровою комісією дату, час та місце і про поважні причини неявки не повідомила, наказом Генерального прокурора від 16.09.2021 № 1339-ц ОСОБА_1 було звільнено з посади.

З ОСОБА_1 при звільненні було проведено повний розрахунок. Про видання наказу ОСОБА_1 своєчасно повідомлено.

У зв`язку з тим, що для ознайомлення з наказом про звільнення вона не з`являлася, листом від 20.09.2021 № 07/1/1-2329 вих-21 позивача додатково поінформовано про видання Генеральним прокурором наказу від 16.09.2021 № 1339-ц та про необхідність прибути до Департаменту кадрової роботи та державної служби для ознайомлення з ним та отримання трудової книжки.

З наказом ОСОБА_1 ознайомилася особисто 25.10.2021. Копію наказу та копію рішення кадрової комісії отримала.

З зазначених причин відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні вимог.

Крім того, вважає, що дану справу слід розглядати в порядку загального позовного провадження, оскільки посада прокурора приміткою до ст. 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» віднесена до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Позивачем надано відповідь на відзив від 16.12.2021 року, в якій заперечує проти відзиву на позовну заяву та підтримує свої позовні вимоги.

Зазначає, що відповідачем 07.07.2021 року дійсно поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу Генеральної прокуратури України, тобто на посаді та в установі, що фактично не існують, не мають фінансування, місця розташування та інших ознак державного органу, що вказує на протиправність наказу № 1088ц, який має всі ознаки нелегітимного акту, тому до уваги братися не може. ОСОБА_1 як «прокурору Генеральної прокуратури України» 07.07.2021 і у подальшому, не було забезпечено доступ до роботи, можливості виконання своїх обов`язків, відмовлено у видачі службового посвідчення, не допущено до присяги, що вказує на не виконання рішення суду від 27.05.2021 року.

Звертає увагу, що у 2021 році позивача не було призначено або поновлено на посаду прокурора Офісу Генерального прокурора, як вирішив 27.05.2021 суд, вона жодного дня не працювала у вищевказаній системі органів прокуратури України, її не було допущено до виконання своїх обов`язків, відповідно не набула і не могла набути статусу «прокурора органу прокуратури» відповідно до вимог Закону.

З урахуванням вищевикладеного, з 07.07.2021 позивач, не будучі суб`єктом атестації, не мала права і обов`язку приймати участь у проходженні іспиту у формі анонімного тестування, не мала бажання і не подавала у встановленому Законом порядку в 2021 році відповідну заяву Генеральному прокурору, тому, оскаржувані у даній справі № 640/32187/21 рішення відповідача є протиправними і мають бути скасовані.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2021 року у справі № 640/23627/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 року, задоволено позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії.

Зокрема, вказаними судовими рішеннями визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 29.10.2019 року № 1285ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України та поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора. Крім того, стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 669 939,24 грн.

Постановою Верховного Суду від 10.11.2022 року у справі № 640/23627/19 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2021 року змінено, зокрема викладено пункт третій його резолютивної частини у такій редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 31 жовтня 2019 року». Також змінено мотивувальну частину постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 року у вказаній частині з урахуванням висновків, наведених у цій постанові Верховного Суду.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 року залишено без змін.

На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2021 року та постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 23.06.2021 року № 63847310 наказом Генерального прокурора від 07.07.2021 № 1088ц ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативним підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 31.10.2019 року.

Вказана обставина не є спірною між сторонами, проте позивач у відповіді на відзив від 16.12.2021 року зазначила, що не згодна зі способом виконання рішення, оскільки її було поновлено на посаді та в установі, що фактично не існують, не мають фінансування, місця розташування та інших ознак державного органу, що вказує на протиправність наказу № 1088ц, який має всі ознаки нелегітимного акту, тому до уваги братися не може.

Крім того, позивач зазначає, що ОСОБА_1 як «прокурору Генеральної прокуратури України» 07.07.2021 року і у подальшому, не було забезпечено доступ до роботи, можливості виконання своїх обов`язків, відмовлено у видачі службового посвідчення, не допущено до присяги, що вказує на не виконання рішення суду від 27.05.2021 року.

Перевіряючи правомірність дій відповідача, щодо виконання судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2021 року у справі № 640/23627/19, суд виходить з такого.

Законом України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

Статтею 4 Закону № 1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 51 Закону № 1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.

Зокрема, відповідно до пункту 9 частини першої даної статті прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» статтю 51 Закону № 1697-VII доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Суд також звертає увагу, що чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав.

Кодекс законів про працю України України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 Кодексу).

Стосовно вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Законом України «Про прокуратуру» № 1697- VII правові відносини щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку виконання судового рішення не врегульовані, внаслідок чого до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ст.ст. 235-236 Кодексу законів про працю України.

Згідно з частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Зазначена норма права вказує на те, що суд, встановивши факт звільнення без законної на те підстави, зобов`язаний поновити працівника на раніше займаній посаді.

За приписами статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі.

Як зазначено вище, позивача було поновлено на посаді рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2021 року у справі № 640/23627/19, тому з урахуванням наведеної норми статті 236 Кодексу законів про працю України саме цей орган мав винести ухвалу про виплату позивачу середнього заробітку за час затримки.

Відтак, позивач обрала неправильний спосіб захисту свого права, подавши до суду новий позов, проте доводи ОСОБА_1 не можуть бути предметом розгляду у даній справі.

Стосовно доводів позивача про невиконання судового рішення, суд зазначає, що відповідачем на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2021 року та постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 23.06.2021 року № 63847310 наказом Генерального прокурора від 07.07.2021 № 1088ц ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативним підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 31.10.2019 року.

Таким чином, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2021 у справі № 640/23627/19 було виконано відповідачем 07.07.2021 року.

Про дану обставину позивач не зазначила у позовній заяві, однак погодилася з нею у відповіді на відзив.

При цьому, після поновлення позивача на роботі згідно з судовим рішенням, її було звільнено на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури») у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не з`явилася для проходження іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, у встановленні кадровою комісією дату, час та місце і про поважні причини неявки не повідомила, наказом Генерального прокурора від 16.09.2021 № 1339-ц ОСОБА_1 було звільнено з посади.

Таким чином, твердження позивача про невиконання відповідачем судового рішення спростовуються матеріалами справи.

Крім того, як зазначено вище, позивач, подавши новий позов, обрала неправильній захист свого права, який суперечить статті 236 Кодексу законів про працю України.

Судом не встановлено порушень відповідачем вимог статті 236 Кодексу законів про працю України, тому відсутні правові підстави для виплати позивачу середнього заробітку у зв`язку з несвоєчасним виконанням судового рішення про поновлення на посаді.

Щодо зауважень відповідача про те, що дану справу слід розглядати в порядку загального позовного провадження суд зазначає, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року відкрито провадження у адміністративній справі № 640/34287/21 та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Тобто, вказане питання розглянуто судом 17 січня 2022 року.

В матеріалах справи відсутні заперечення сторін щодо розгляду справи у загальному позовному провадженні. Наявні лише клопотання відповідача від 23.05.2022 року про залишення без розгляду позовної заяви та від 23.05.2022 року про закриття провадження.

Отже, судом вирішено питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Питання судових витрат не вирішується у зв`язку з відмовою у позові.

Керуючись статтями 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У позовних вимогах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 06 травня 2025 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.Б. Голубова