Рішення № 127162559, 07.05.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 рокуСправа №640/13415/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просить суд скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року № Ф-164732-17 в сумі 2 388,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно нарахував позивачу недоїмку з єдиного соціального внеску у розмірі 2 388,06 грн. згідно із оскаржуваною вимогою, оскільки починаючи з 17.04.2012 року позивач є пенсіонером по інвалідності 2 групи та отримує пенсію, що підтверджується довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Отже, позивач вважає, що він звільнений від сплати єдиного внеску. Прийнята відповідачем вимога про сплату боргу (недоїмки), на його думку, є протиправною та підлягає скасуванню. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2825 Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали адміністративної справи №640/13415/19.

07.02.2025 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №640/13415/19.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2025 року дана адміністративна справа передана судді Серьогіній О.В. для розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 року прийнято справу до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з 12.03.2025 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

В матеріалах даної справи міститься письмовий відзив на позов, який надійшов до суду 13.09.2019 року, в якому представник відповідача не погоджується з позовними вимогами, з огляду на наступне. Згідно електронної бази ІС «Податковий блок» ФОП ОСОБА_1 перебував на податковому обліку за основним місцем обліку в ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві як фізична особа підприємець на спрощеній системі оподаткування з 02.11.2007 року по 01.07.2019 року. Крім цього, має статус «ФО - інвалід» з 17.04.2012 року. У зв`язку з чим, станом на 01.10.2013 року територіальним органом ПФУ до ДПІ м. Києві по ФОП ОСОБА_1 передано недоїмку по єдиному внеску на суму 2338,06 грн., яка обліковується в інтегрованій картці платника за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, як проводять незалежну професійну діяльність). Відомості про припинення державної реєстрації в ЄДР датуються 28.05.2019 року, тому вважає, що вимога прийнята в межах чинного законодавства. Враховуючи викладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 року продовжено строк розгляду адміністративної справи до 07.05.2025 року.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований 01.11.2007 року як фізична особа-підприємець, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 2 073 000 0000 013144, перебував на податковому обліку за основним місцем обліку в ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві як фізична особа підприємець на спрощеній системі оподаткування з 02.11.2007 року по 01.07.2019 року. Крім цього, має статус «ФО - інвалід» з 17.04.2012 року.

Станом на 01.10.2013 року територіальним органом ПФУ до ДПІ м. Києві по ФОП ОСОБА_1 передано недоїмку по єдиному внеску на суму 2338,06 грн., яка обліковується в інтегрованій картці платника за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, як проводять незалежну професійну діяльність).

11.05.2019 року ГУ ДФС у м. Києві винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ф-164732-17 на загальну суму 2388,06 грн., яку податковим органом направлено на податкову адресу платника та отримано адресатом 18.05.2019 року.

27.05.2019 року позивачем було подано скаргу до Державної фіскальної служби України, в якій він просив скасувати рішення вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року Ф-164732-17 на загальну суму 2388,06 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України № 29967/6/99-99-11-05-02-25 від 01.07.2019 року було залишено скаргу без розгляду.

Не погодившись із зазначеними нарахуваннями, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим документом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VІ).

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону №2464-VІ, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Виключно Законом №2464-VІ визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (п.2 статті 2).

Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску (ч. 1 ст. 12 Закону №2464-VІ). Адміністрування єдиного соціального внеску включає в себе ідентифікацію, облік платників ЄСВ та об`єктів оподаткування, сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою ЄСВ відповідно до законодавства. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236 Про Державну фіскальну службу України (далі - постанова №236) Державна фіскальна служба України (ДФС) здійснює адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску в порядку, встановленому законом.

Положеннями частини 4 статті 25 Закону №2464-VІ визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з частиною четвертою статті 4 цього Закону особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пп. 3 п. 1 розділу ІІ наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 Про затвердження інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 6 розділу VI наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 Про затвердження інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п. 5 розділу VI вищенаведеної Інструкції протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) не підлягає адміністративному оскарженню в частині сум недоїмки, які виникли на підставі поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до органу доходів і зборів вищого рівня або суду платник зобов`язаний одночасно письмово повідомити орган доходів і зборів, який направив вимогу.

Аналіз вище викладених положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування свідчить про те, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками єдиного внеску, однак такі фізичні особи-підприємці звільняються від його сплати якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі №805/2195/17-а.

Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлений у частині третій статті 10 Закону № 2464-VI, а саме особи, зазначені у частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналогічний порядок добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування передбачений Інструкцією №449.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах, є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Будь-яка інформація про наявність такого договору в матеріалах справи відсутня, відповідний договір щодо добровільної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідачем, суду не наданий.

Суд констатує, що подання особою «Звіту про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску», не свідчить про добровільну участь особи у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові 04.09.2019 року у справі № 806/1503/16.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи та отримує пенсію по інвалідності, був фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування до 01.07.2019 року, та зважаючи на відсутність доказів, що підтверджують добровільну участь позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, суд дійшов висновку, що позивач звільнений від сплати за себе єдиного внеску відповідно до закону.

Прийняття податковим органом оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) направлене на примусове в подальшому стягнення єдиного соціального внеску, суперечить вищенаведеним приписам Закону №2464-VI та є порушенням прав позивача.

Наведені твердження відповідача про наявність зобов`язання за ОСОБА_1 сплати єдиного соціального внеску не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а отже позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року № Ф-164732-17 в сумі 2 388,06 грн. є обґрунтованими.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Доказів понесення судових витрат не пов`язаних із сплатою судового збору позивачем не надано.

Тобто, у разі задоволення позовних вимог позивача, звільненого від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору судом не вирішується.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 72-77, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року № Ф-164732-17 в сумі 2 388,06 грн., винесену Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна