Ухвала суду № 127162541, 07.05.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

07 травня 2025 р.Справа №160/12815/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Дніпровський комбінат харчових концентратів» (49800, м. Дніпро, вул. Зимових походів, 1, код ЄДРПОУ 00374048) про забезпечення адміністративного позову у справі № 160/12815/25 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Симферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування наказу

УСТАНОВИВ:

05.05.2025 через підсистему "Електронній суд" Приватне акціонерного товариства «Дніпровський комбінат харчових концентратів» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпоптероській області, у якій просить визнати незаконним та скасувати виданий Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області наказ від 30.04.2025 р. № 2840-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» за період діяльності з 11.01.2023 по 04.03.2025 з метою перевірки дотримання вимог валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічних контрактів від 11.01.2023 № 54, від 21.02.2023 № 55, від 06.11.2023 № 151, тривалістю 5 робочих днів, з 05 травня 2025 року.

Ухвалою від 07.05.2025 суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просить:

- зупинити дію наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 30.04.2025 р. № 2840-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» (код ЄДРПОУ 00374048 ) до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;

- заборонити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області вчиняти будь-які дії на виконання наказу Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 30.04.2025 р. № 2840-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» (код ЄДРПОУ 00374048 ) до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Необхідність забезпечення позову позивач мотивує тим, що у випадку, якщо на підставі такого наказу буде проведена означена позапланова перевірка, то захист законних прав та інтересів ПрАТ «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» в частині визнання такого наказу протиправним та його скасування стане неможливим, оскільки мета проведення перевірки буде досягнута. Також в разі допуску працівників Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до проведення цієї перевірки оскаржуваний наказ вичерпає свою дію.

ПрАТ «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» звертає увагу на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, оскільки на підставі даного наказу належить провести повторну перевірку питань, що вже були предметом дослідження під час отримання від НБУ інформації, подальший аналіз цієї інформації, направлення податкових запитів та своєчасне надання ПрАТ «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» письмових пояснень з належним документальним підтвердженням, щодо умов укладання та виконання зовнішньоекономічних контрактів від 11.01.2023 № 54, від 21.02.2023 № 55, від 06.11.2023 № 151

Заявник наголошує, що з аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.

05.05.2025 відповідач через підсистему "Електронній суд" подав заперечення на заяву про забезпечення позову, в яких вказав, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 30.04.2025 р. № 2840-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.

На думку відповідача, наведені заявником доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову в частині щодо посилання на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу, не є достатніми та обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення позову, а забезпечення позову з цих підстав за змістом буде ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Положеннями ч. 1 ст. 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз наведених вище норм права дозволяє зробити висновок, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Для задоволення судом заяви про забезпечення адміністративного позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви належними та допустимими доказами та довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Згідно із ч.6 ст.154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Аналогічна правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2018 у справі №826/5233/18 (адміністративне провадження № К/9901/59189/18).

Згідно із абзацом другим пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він зробив висновок про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Суд наголошує, що особливості забезпечення позову в адміністративному процесі, зокрема наявність ознак протиправності оскаржуваного нормативно - правового акту може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Застосуванням заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову.

До подібних висновків дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 10.04.2019 року по справі № 826/16509/18, в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року по справі № 640/2298/19.

Суд встановив, що фактично заявник аргументуючи підстави для вжиття заходів забезпечення позову посилається на очевидну протиправність наказу та його скасування стане неможливим, оскільки мета проведення перевірки буде досягнута. Також в разі допуску працівників Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до проведення цієї перевірки оскаржуваний наказ вичерпає свою дію.

В цьому випадку суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.04.2019 у справі №826/16509/18, а саме, щодо «очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, та попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому, застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до ст.150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Суд зауважує, що підстави вважати, що наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 30.04.2025 р. № 2840-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів», який оскаржується позивачем, має очевидні ознаки протиправності , на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні, оскільки такі обставини підлягають з`ясуванню саме в ході розгляду адміністративної справи з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які учасники справи надають суду.

Суд звертає увагу заявника, що встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу, на аргументах протиправності якої ґрунтується мотивувальна частина поданої заявником заяви про забезпечення позову, можливо на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, під час розгляду судової справи по суті.

На переконання суду, заявник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження існування очевидної та реальної небезпеки заподіяння шкоди її правам та інтересам до ухвалення рішення у цій справі, а викладені у заяві про забезпечення позову обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч.1 ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

У рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З урахуванням зазначеного, у суду відсутні правові підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів заявника.

При цьому на цій стадії, на підставі наданих заявником доказів та наведених доводів, суд не вбачає за можливе застосувати заходи забезпечення з підстав очевидної протиправності оскаржуваного наказу.

З огляду на зазначене вище суд зробив висновок, що відсутні передбачені ч.1 ст.150 КАС України обставини для вжиття заходів забезпечення позову, тому подана заява є такою, що не підлягає задоволенню.

Суд звертає увагу, що заявник не позбавлений можливості повторно звернутись до суду з заявою про забезпечення позову у разі порушення прав та законних інтересів.

Керуючись статтями 150-154, 241-243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Дніпровський комбінат харчових концентратів» (49800, м. Дніпро, вул. Зимових походів, 1, код ЄДРПОУ 00374048) про забезпечення адміністративного позову у справі № 160/12815/25 - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук