Ухвала суду № 127162298, 06.05.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

06 травня 2025 року Справа № 160/10148/25 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

08.04.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо не виконання вимог виконавчого листа у справі № 160/3942/21 від 12.07.2021 року та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/3942/21 від 19.05.2021 року;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) виконати вимогу заяви про відкриття згідно виконавчого листа у справі № 160/3942/21 від 12.07.2021 року щодо перерахунку пенсії з 10.11.2020 року на рахунок: Філії ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ОУ AT «ОЩАДБАНК», МФО 305482 код отримувача 2022216321, Картковий рахунок №UAA063054820000026209506665887 в Гривня України Отримувач: Романова Світлана.

10.04.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, залишено позов без руху через невідповідність вимогам ст. ст.160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду та докази на підтвердження поважності таких причин, подання доказів про сплату судового збору.

29.04.2025 року від представника позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення, в обґрунтування якої вказано, що ухвала Дніпропетровського кружного адміністративного суду № 160/11047/23 від 29.05.2023 року передбачала повернення позову від 25.05.2023 року але такий позов позивачу повернуто не було, тому 14.07.2023 року представник позивача направив заяву про повернення позову від 25.05.2023 року але такий позов від 25.05.2023 року не був повернутий. 07.09.2023 року представник позивача повторно звернувся до Дніпропетровського кружного адміністративного суду з заявою про повернення позову від 25.05.2023 року і матеріали до нього. 15.11.2023 року представник позивача отримав позов від 25.05.2023 року і матеріали до нього. Крім того, позивач вирішила з`ясувати через свого представника чому Міністерство юстиції України, Пенсійний фонду України не бажають виконувати вимоги виконавчого листа у справі № 160/3942/21 від 12.07.2021 року, у зв`язку з чи представник позивача звертався звернувся до Міністерства юстиції України з заявою щодо виконання судових рішень, а 18.12.2023 року він отримав відповідь на свою заяву. 02.11.2023 року представник позивача звертався до Національного банку України з заявою про долю коштів, а саме пенсійних виплат на рахунку Романової С.О., та 29 11.2023 року представник позивача отримав лист відповідь № 14-0004/85673 від 20.11.2023 року. Також зазначено, що з 07.10.2023 року представник позивача не мав можливості вирішити питання, щодо повторного звернення до суду з адміністративним позовом щодо бездіяльності ВПВР УЗПВР у Дніпропет. обл. ПМР УМЮ (м. Одеса) щодо не виконання вимог виконавчого листа у справі № 160/3942/21 від 12.07.2021 року, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/3942/21 від 19.05.2021 року, так як з 07.10.2023 року в Ізраїлі, де мешкає позивач терористична групування ХАМАС здійснили напад на Ізраїль, і розв`язала криваву війну, тому тільки - 20.12.2023 року представнику позивача вдалося з`ясувати позиції, і 25.12.2023 року повторно було направлено позов. З огляду на вказане представник позивача просив задовольнити заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до положень п.1 ч.2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

З урахуванням вищенаведених обставин та доводів представника позивача наведених у заяві про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає, що питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. При цьому, причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Частиною 2 статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, поняття «особа повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Як встановлено судом, позивач оскаржує бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо невиконання виконавчого листа від 12.07.2021 року у справі №160/3942/21 та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі №160/3942/21.

Судом встановлено, що 22.05.2023 року позивач вперше звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 року у справі №160/11047/23 позовну заяву позивача до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачеві.

02.01.2024 року позивач вдруге звернулася до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 року у справі №160/173/24 позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 року у справі №160/173/24 позовну заяву позивача до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачеві.

11.03.2024 року позивач втретє звернулася до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 року у справі №160/6546/24 позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 року у справі №160/6546/24 позовну заяву позивача до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачеві.

31.12.2024 року позивач знову звернулася до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.01.2025 року у справі 160/34797/24 позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 року у справі № 160/34797/24 позовну заяву позивача до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачеві.

В той же час, в позовній заяві та заяві про поновлення строку звернення з даним позовом до суду, представником позивача не заперечується факт того, що позивач знав про прийняті рішення та бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення суду та не заперечується і факт пропуску строку звернення до суду щодо їх оскарження.

Проте, наведені представником позивача підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду мають виключно суб`єктивний характер.

Суд зазначає, що повернення позовної заяви у справі не зупиняє перебіг процесуального строку та не розпочинає його з початку, у такому випадку період розгляду позовної заяви та винесення рішення може бути визнано судом, як такий, що пропущено з поважних причин.

З матеріалів справи вбачається, що первісна позовна заява ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 року у справі №160/11047/23 повернена позивачу, оскільки поданий позов підписано особою, повноваження якої не підтвердженні належними документами.

Також, у подальшому представник позивача, 02.01.2024 року, 11.03.2024 року і 31.12.2024 року повторно подавав дану позовну заяву до суду, які ухвалами суду були йому повернуті з підстав невиконання вимог ухвал про залишення позову без руху.

Тобто більше ніж через сім місяців з моменту повернення позовної заяви в межах справи №160/6546/24 та 14 місяців з моменту первісного повернення позовної заяви в межах справи №160/173/24.

З даним позовом позивач звернулася до суду більше ніж через 14 місяців з моменту первісного повернення позовної заяви.

Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд повинен звертати увагу на усі доводи позивача; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.

Зважаючи на вищевикладене, суд зазначає, що посилання позивача у позові на ухвали суду у справах №160/11047/23, №160/173/24 та №160/6546/24 не обґрунтують поважності причин пропуску звернення до суду з даним позовом і не усувають обставини за яких попередньо було повернуто позови, а лише свідчать про незгоду позивача із даними ухвалами.

При цьому, посилання представника позивача на те, що в Україні військовий стан та з 07.10.2023 року в Ізраїлі, де мешкає позивач терористична групування ХАМАС здійснили напад на Ізраїль, і розв`язала криваву війну, суд зазначає наступне.

У пункті 47 постанови від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 Верховний Суд сформував правову позицію, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Отже, сам факт введення в Україні воєнного стану, де проживає представник позивачки, та введення стану війни в Державі Ізраїль, де проживає позивачка, не є самостійними обставинами, що унеможливлюють подання позову до адміністративного суду в строки, встановлені КАС України.

Відповідно не можуть бути визнаними поважними причинами пропуску строку звернення до суду більш чим на два календарних роки такі обставини як повітряні тривоги, відключення електропостачання та інші обставини, що обумовлені введенням на території України воєнних дій та введенням стану війни в Державі Ізраїль.

Зміст заяви не містить інформації про наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів для своєчасного подання позовної заяви до суду в межах встановлених законом строків, які б були об`єктивними та не залежали від волевиявлення сторони.

Суд звертає увагу, що строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і впорядкованим. Також, суд зазначає, що без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Слід також зазначити, що дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При цьому необхідно враховувати, що практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа Мельник проти України) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Звернення до суду з позовною заявою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на подання позову, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Зазначені правові висновки викладено в ухвалі Верховного Суду від 30.08.2023 у справі №520/6827/22.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що наведені представником позивача підстави не свідчать про наявність особливих і непереборних обставин, які є поважними причинами пропущеного строку на подання позовної заяви, не виправдовують зволікання у вчиненні процесуальних дій.

Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 вказаної статті, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

За таких обставин, враховуючи пропуск встановленого законом строку звернення до суду з вищевказаними вимогами та відсутність обґрунтованих причин пропуску такого строку, суд приходить висновку про наявність підстав для застосування процесуальних наслідків, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, а саме повернення позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 123, 169, 248 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - повернути позивачеві.

Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала, разом з позовом та доданими до нього додатками.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв