Рішення № 127160349, 01.05.2025, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1455/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2025 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Садівської сільської ради Сумського району, третя особа державний нотаріус Сумської райдержнотконтори Блошенко В.І. про визнання права власності у порядку спадкування.

Установив:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,0400 га з кадастровим номером 592478790:02:001:0493 та для ведення особистого селянського господарства площею 0,2200 га з кадастровим номером 592478790:02:001:0494 у порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У підготовче судове засідання позивач не з`явився, представник позивача направив письмову заяву про розгляд справи без їх участі, позов підтримав повністю.

Представник відповідача до суду не з`явився, від нього надійшла письмова заява про розгляд справи без їх участі, проти позову не заперечував.

Третя особа у судове засідання не з`явилась, у письмовій заяві просила справу слухати без її участі.

Суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності сторін, в порядку ч.3 ст.211 ЦПК України.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню.

В суді встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 ( а.с.10). 05 липня 2010 року державним нотаріусом Сумської районної державної нотаріальної контори відкрита спадкова справа № 418/2010 до майна померлого спадкоємицями за законом якого є: дружина, ОСОБА_1 та донька ОСОБА_2 ( а.с.11-12)

Згідно договору купівлі продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Сумського районного нотаріального округу Висєканцевою Т.С. 13.11.1998 року за реєстровим № 4488 ОСОБА_3 став власником земельних ділянок з кадастровим номером 5924787900:02:001:0493 площею 0,0400 га та з кадастровим номером 5924787900:02:001:0494 площею 0,2200 га, розташованих в АДРЕСА_1 ( а.с. 13-15).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій № 123 від 11.02.2025 позивачам було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності ( ОСОБА_1 - на 1/4 частку спільного майка подружжя) та свідоцтв про право на спадщину за законом на: земельні ділянки, надані для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,0400 га з кадастровим номером 5924787900:02:001:0493; та для ведення особистого селянського господарства площею 0,2200 га з кадастровим номером 5924787900:02:001:0494, розташовані в АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка та батька ОСОБА_3 ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 1/2 частку спадкового майна кожній).

В постанові було зазначено В різний період в Україні по різному визначався момент набуття прав власності на земельні ділянки.

Станом на 1998 рік і до 01.01.2002 року - право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (стаття 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року).

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (стаття 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року). Пунктом З Декрету КМУ «Про приватизацію земельних ділянок» передбачалось, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

З 01.01.2002 року до 02.05.2009 року - згідно з частиною 1 статті 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, тут і далі - у редакції, чинній на час відкриття спадщини) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникало після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчувалося державними актами. Форми державних актів були затверджені Кабінетом Міністрів України (частина 1 статті 126 ЗК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» було затверджено форму державного акта на право власності на земельну ділянку. Видавалися державні акти вказаного зразка державними органами земельних ресурсів при місцевих державних адміністраціях або органах місцевого самоврядування, підписувались головою місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, а також начальником державного органу земельних ресурсів.

Крім того, на момент укладення зазначеного вище Договору купівлі-продажу земельної ділянки (1998 рік) діяла Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі (у відповідній редакції), згідно з п.п. 3.1, 3.2 якої державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою видавалися структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України. Державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснювались структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.

Порядок ведення книги записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, договорів оренди землі встановлювався наказом Держкомзему України (пункт 3.3 Інструкції № 43).

Тобто, до 02.05.2009 документом, що посвідчував право власності на земельну ділянку незалежно від способу набуття власником такого права, виступав виключно державний акт.

З аналізу норм права вбачається, що для одержання у власність земельної ділянки, яка є нерухомим майном, у період з 1998 року (коли було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки) до 06.09.2009 року (момент відкриття спадщини) недостатньо було лише факту укладення відповідного договору купівлі-продажу. Для виникнення права власності на земельну ділянку спадкодавець ОСОБА_3 повинен був одержати документ, що посвідчує право власності на відповідну земельну ділянку - державний акт (аналогічні висновки відображені в Постанові ВП ВСУ від 13.11.2019 № 755/9215/15-ц).

Статтею 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1218, 1220 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, тобто на момент смерті спадкодавця, і не припинилися внаслідок його смерті.

На підставі ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Згідно ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може подати позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документів, які б посвідчували його право власності.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

При таких обставинах, у відповідності до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст.76 ЦПК України докази в їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_3 , за життя набув право власності на земельні ділянки, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 успадкували все майно, тому наявні усі підстави для визнання в порядку спадкування за позивачами права власності на земельні ділянки .

Керуючись ст. ст. 12, 13, 18,76, 81, 89, 263 - 265 ЦПК України, ст.. 1270, 1272 ЦК України, ст. 81, 152 ЗК України,

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 3/4 частки земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,0400 га з кадастровим номером 592478790:02:001:0493 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 3/4 частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2200 га з кадастровим номером 592478790:02:001:0494 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/4 частку земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,0400 га з кадастровим номером 592478790:02:001:0493 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/4 частку земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2200 га з кадастровим номером 592478790:02:001:0494 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А.Степаненко