Ухвала суду № 127156844, 07.05.2025, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/173/25

Провадження № 2/513/494/25

Саратський районний суд Одеської області

У ХВ АЛ А

ІМЕНЕМ УКРАЇННИ

07 травня 2025 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання Русавської Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

31 січня 2025 року через систему «Електронний суд» позивач звернувся суду з позовом, в якому просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ заборгованість за кредитним договорами № 014-RO-82-46538311 від 07 березня 2020 року та 22 жовтня 2020 року №014-RO-82-65862948 у розмірі 162281,79 грн, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн.

Ухвалою суду від 05 лютого 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом осіб та призначено до судового розгляду.

Після відкриття провадження у справі судом встановлено, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статті 175 ЦПК України.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Зокрема, порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК України. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов, зокрема ст.ст. 175,177 ЦПК України.

Вивчивши заяву, встановлено, що вона не відповідає вимогам, встановленим ст.ст.175, 177 ЦПК України і підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. За таких обставин вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

У постанові Верховного Суду від 05 серпня 2021 року у справі №910/19584/20 зазначено, що підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача.

Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача.

Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 911/414/18, постановах Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі №914/2191/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 908/420/20.

У правій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі №916/2733/18, від 20 липня 2020 року у справі №910/7186/19, від 16 жовтня 2020 року у справі №910/7186/19, від 04 березня 2021 року у справі №903/515/20, зазначено, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення в сторін цього правовідношення цивільних прав і обов`язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного кредитного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового прововідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов`язаними між собою (різні кредитні договори, договори забезпечення тощо).

Отже, вимоги про стягнення заборгованості в конкретно визначеному позивачем за кожним окремим кредитним договором розмірі є самостійними вимогами, які не пов`язані ні підставами виникнення, ні поданими доказам та не є основними і похідними одна від одної, оскільки від задоволення одних не залежить задоволення інших.

Суд звертає увагу, що в даній справі загальний розмір заборгованості визначено позивачем як суму основної заборгованості за двома кредитними договорами, що були укладені між відповідачем та кредитором, і процентів, які нараховані відповідно до умов укладених договорів. Тобто, позовні вимоги ґрунтуються на різних кредитних договорах (договорах позики), які є різними за предметом, обсягом зобов`язань та строками виконання, що матиме наслідком дослідження окремо кожного договору та окремо - заборгованостей, які виникли з різних підстав, підстав виникнення права вимоги до відповідача, що має підтверджуватися також окремими, не пов`язаними між собою доказами.

Крім того, представником позивача не надано детального розрахунку відсотків річних за прострочення грошового зобов`язання із зазначенням дат та сум нарахування заборгованості, сума боргу на яку були нараховані річні відсотки, а також виписок про особовим рахунках, відкритих на ім`я відповідача, для відстеження руху коштів по спірних кредитних договорах.

Обов`язок доказування покладається безпосередньо на позивача.

Так, в позовній заяві позивач посилається на кредитні договори, укладені між первісними кредиторами та відповідачкою в електронній формі, але при цьому, всупереч вимогам статті 175 ЦПК України не надав документу, що підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено кредитні договори, ідентифікований банком і що саме її було застосовано електронні підписи у вказаних кредитних договорах. Крім того, факт підписання цих документів в електронному вигляді сторонами з використанням електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, суд перевірити не може.

Також, відсутні докази отримання відповідачкою цього одноразового ідентифікатору та докази реєстрації останнього у інформаційно-телекомунікаційній системі позивача.

Згідно ч. 4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зі змісту статті 6 Закону України «Про судовий збір» слідує, що судовий збір сплачується за кожну позовну вимогу майнового та немайнового характеру, тобто за правилами даної статті судовий збір сплачується за кожну вимогу. У разі пред`явлення кількох вимог, сума судового збору може сплачуватися однією сумою, але із урахуванням сумарного складання всіх вимог.

Законом України «Про Державний бюджет на 2025 рік», з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений в розмірі 3028 гривень.

У позовній заяві ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» ставить питання про стягнення з відповідача заборгованості за двома окремими кредитними договорами

Тобто, предметом спору є окремі цивільно-правові угоди (кредитні договори), укладені незалежно один від одного.

Згідно п. 10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору.

При зверненні до суду з вказаною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір лише за одну позовну вимогу майнового характеру в розмірі 2422,40 гривень, тобто лише за одну вимогу майнового характеру із заявлених, в той час як заявлено дві вимоги.

Відповідно до частин 11-13 ст.187 ЦПК України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Оскільки, після відкриття провадження у справі встановлено, що позовна заява по справі оформлена з порушенням вимог ст. 175 ЦПК України, відповідно до вимог ч. 11 ст. 187 ЦПК України її необхідно залишити без руху, а позивачу надати строк, що не перевищує 5 днів з дня вручення цієї ухвали, для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Керуючись ст. ст. 175, 187 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- залишити без руху, надавши позивачу строк, тривалістю п`ять днів, з дня отримання даної ухвали суду, для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

Роз`яснити позивачу, що в разі, якщо у встановлений строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, вона залишається без розгляду, що не перешкоджає повторному пред`явленню позову.

Копію ухвали надіслати позивачу/представнику позивача на зазначену у позовній заяві електронну адресу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя К. Ю. Рязанова