Рішення № 127154643, 24.04.2025, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/4692/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2025 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Веремчук О. А. ,

за участю секретаря Баран О.Я.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сокальської міської ради про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася в суд з даною позовною заявою до відповідача та просить визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує наступним.

Вона 24.01.1990р. уклала договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, АДРЕСА_1 з ОСОБА_2 .

Зазначений договір посвідчений секретарем виконкому Тартаківської сільської ради 24.01.1990р. Однак вказаний будинок не було зареєстровано, оскільки секретарем сільської ради не було завершено реєстраційну дію та не внесено відповідні відомості до реєстру

з 03.02.1990р. вона разом з сім`єю зареєструвалася у даному будинку та проживає в ньому на даний час.

Зазначає, що звернулася в нотаріальну контору з метою подарувати вказаний будинок дочці, однак було виявлено, що вищевказаний будинок не зареєстрований на її ім`я і на даний час його власником є ОСОБА_3 . Оскільки, секретарем сільської ради не було завершено реєстраційну дію та не внесено відповідні відомості до реєстру, тому вказаний будинок не було зареєстровано.

Позивач просила розгляд справи у проводити у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази у справі суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Як встановлено з договору купівлі-продажу, посвідченого секретарем Тартаківської сільської ради Шкаврін О.О. продала ОСОБА_1 житловий будинок, який складається з однієї кімнати та трьох коридорів та знаходиться в с.Тартаків Сокальського району Львівської області.

З дослідженого в судовому засіданні виписки з протоколу №4 зборів уповноважених колгоспників колгоспу "Зоря комунізму" від 26.12.1989р. ОСОБА_1 дозволено користуватись земельною ділянкою на якій розташований житловий будинок ОСОБА_4 в зв`язку з тим, що вона купляє цей будинок.

З будинкової книги для прописки громадян, проживаючих в будинку АДРЕСА_1 встановлено, що ОСОБА_1 з сім`єю була прописана у вказаному будинку 03.02.1990р.

Також, з виписки з погосподарської книги станом на 1996-2000роки будинку АДРЕСА_1 встановлено, що головою робітничого двору є ОСОБА_1 . Склад її сім`ї: ОСОБА_5 - чоловік, ОСОБА_6 - дочка та ОСОБА_7 - син.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За змістом ст. 153 ЦК УРСР, в редакції 1963 року, яка діяла на момент укладання договору та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

За ст. 128 ЦК УРСР право власності за договором виникає з моменту передачі речі (майна), якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР 1963 року за договором купівлі-продажу, продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийнято майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст.225 кодексу, продавець на законних підставах скористався правом продажу належного йому на праві приватної власності майном.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як: 1) Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966р. і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995р. за № 56; 2) Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18.02.2002р. за № 157/6445 (з подальшими змінами), в яких зазначалось, що державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не належало до державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Закону України від 01.07.2004р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та ї обтяжень».

Відповідно до ч. 4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Права власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, дарування, передачу у спадщину і т.ін.).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Положення ст. 392 ЦК України спрямовано на захист вже існуючого права власності, однак лише державна реєстрація визначає момент, після якого виникає право власності. Особливістю правого режиму нерухомого майна визначається тим, що права на нього та правочини щодо нього підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності за фактом його державної реєстрації.

В той же час, станом на сьогоднішній день відсутність реєстрації права власності на спірний житловий будинок, придбаний позивачкою на підставі договору купівлі-продажу є для неї перешкодою для розпорядження належним їй майном права власності.

Таким чином, в справі достатньо доказів, які свідчать про правомірність набуття позивачем житлового будинку.

Також, на підставі зазначених вище норм та висновків, викладених в постановах Верховного Суду, право позивача підлягає захисту шляхом визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями, з огляду на існування перешкод для здійснення реєстрації за ним права власності на таке майно.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про підставність позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 200 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з усіма надвірними будівлями та спорудами, що відносяться до нього загальною площею 90,4м.кв., житловою площею 48,5м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: с.Тартаків Шептицького району Львівської області.

Відповідач: Сокальська міська рада Львівської області, ЄДРПОУ 26205171, місце знаходження: м.Сокаль, вул.Шептицького, 44 Шептицького району Львівської області.

Головуючий: О. А. Веремчук