Рішення № 127151998, 07.05.2025, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/431/24

Номер провадження 2/298/57/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року с-ще Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:

судді Зизич В.В.,

секретар судового засідання Коваль А.Ю.,

номер справи 298/431/24,

учасники справи:

позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Великий Березний за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України(далі по тексту МТСБУ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що27 серпня 2018 року по вул. Шевченка, смт. Великий Березний в напрямку вул. Штефаника, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та мотоцикла «SUZUKI», без державного номерного знаку, під керуванням ОСОБА_2 .

Зазначає, що внаслідок даної дорожньо-транспортної події водій мотоцикла «SUZUKI», без д.н.з., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від спричинених тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у лікарняному закладі.

Вказує, що на час ДТП водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1 , без чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Заподіяна відповідачкою внаслідок ДТП шкода не була відшкодована потерпілим особам.

Наголошує, що відповідно до положень п.п. а п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував цивільно-правову відповідальність. Відшкодування шкоди пов`язаної зі смертю потерпілого регулюється ст. 27 даного Закону. У відповідності до п.27.1. закону відшкодування виплачується МТСБУ, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є прямим наслідком цієї ДТП.

У зв`язку з настанням події, представник ОСОБА_3 директор ТОВ «Центр автовиплат поліс», діючий на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4 (мати загиблого) та ОСОБА_5 (батько загиблого), звернулась до МТСБУ з відповідними заявами про здійснення відшкодування шкоди, пов`язаної зі смертю ОСОБА_2 . Керуючись п.п. «а» п.41.1. ст.41 Закону та на підставі наданих документів, МТСБУ здійснило відповідну виплату: 134 028,00 грн. - відшкодування пов`язане із втратою годувальника на користь ОСОБА_5 ; та 35 000,00 грн. - витрати на поховання на користь ОСОБА_4 .

Відтак МТСБУ виконало покладений на нього Законом обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної водієм транспортного засобу, відповідальність якого не була застрахована на час ДТП.

За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь МТСБУ суму сплаченого відшкодування в розмірі 169 028 (сто шістдесят дев`ять тисяч двадцять вісім) грн. 00 коп. та суму сплаченого судового збору.

Ухвалою судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 11 лютого 2024 року вказана позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

У строк, установлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач відзив на позовну заяву не надала.

13 серпня 2024 року через канцелярію суду від представника відповідачки надійшли письмові пояснення (письмова позиція щодо вимог позовної заяви), в яких порушується питання про відмову у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України сум відшкодування в розмірі 169028, 00 грн. та судового збору в розмірі 3028, 00 грн.

В обґрунтування представник відповідачки зазначив, що позовна заява не містить жодного нормативного обґрунтування, яке б підтверджувало наявність у позивача юридичного права звертатись з цим позовом до ОСОБА_1 , а яким нормативним документом передбачена наявність у позивача права регресної вимоги до відповідача щодо стягнення виплачених коштів - встановити з матеріалів справи не вдається можливим.

Зазначив, що на момент ДТП відповідачка керувала транспортним засобом іноземної реєстрації та страхування цивільно-правової відповідальності відбулось страховою компанією іноземної держави. Посилається, що чинним законодавством не передбачено регресної вимоги МТСБУ до учасника ДТП, відповідальність якого була застрахована іноземною компанією.

Наголошує, що на розгляді Перечинського районного суду перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням відповідача у вчиненні правопорушення, що інкримінується їй в результаті вказаної події ДТП (судова справа №298/1677/19). В межах цієї судової справи потерпілими подано два цивільні позови до ОСОБА_1 : на суму 1 000 000,00 грн. потерпілим ОСОБА_6 та на суму 2 000 000,00 грн. потерпілою ОСОБА_4 . Як вказаний обвинувальний акт, так і обґрунтованість вказаних позовних заяв є предметом розгляду Перечинського районного суду. При чому, сума заявлених позивачами позовних вимог в декілька разів перевищує нараховану МТСБУ суму за «компенсацію витрат на поховання» та «за втрату годувальника».

Крім цього, у поданих поясненнях представником віповідачки вказується про відсутність належних доказів здійснення МТСБУ виплат на користь потерпілих. Також на думку представника відповідачки, відсутні правові підстави для стягнення завданої шкоди з відповідачки, оскільки ДТП мала місце внаслідок «умислу потерпілого» - водія мотоцикла ОСОБА_2 .

Вказує, що належним способом отримання потерпілими страхового відшкодування був механізм звернення саме до страхової компанії, що видала поліс. Відтак відсутні правові підстави для подання позовної заяви, через недоведеність належними доказами позовних вимог.

До пояснень представник долучив: копію полісу (яка через погану якість копіювання є нечитабельною); копію першої сторінки обвинувального акту; скріншот із офіційного сайту «Судова влада»; ухвалу про призначення підготовчого судового засідання у справі №298/1677/19; копії цивільних позовів, пред`явлених до ОСОБА_1 ; копію висновку експерта №378; копію висновка експерта №9979.

14 серпня 2024 року через канцелярію суду надійшли письмові пояснення (письмова позиція щодо вимог позовної заяви) від відповідачки ОСОБА_1 . За своїми вимогами, змістом, мотивами та обгрунтуванням, а також долученими доказами, подані відповідачкою пояснення аналогічні тим, які були подані її представником 13 серпня 2024 року.

Також 14 серпня 2024 року відповідачкою ОСОБА_1 та її представником ОСОБА_7 було подано заяви про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 2 травня 2025 року у задоволенні клопотань відповідачки ОСОБА_1 та її представника Мушинського Д.О. про зупинення провадження в справі за позовом Моторного (транспортного)страхового бюроУкраїни до ОСОБА_1 провідшкодування шкодив порядкурегресу витрат,пов`язаних зрегламентною виплатою відмовлено.

30 серпня 2024 року через систему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Безверського Р.В. надійшло клопотання про залишення без розгляду письмових заперечень відповідача на позов.

В обгрунтування клопотання зазначив, що 19 серпня 2024 року на адресу МТСБУ надійшов лист ОСОБА_1 із письмовими запереченнями проти позову, який фактично містить усі ознаки відзиву на позов та відповідні вимоги про відмову у задоволені позову про стягнення з відповідача сум відшкодування витрат пов`язаних з регламентною виплатою та судових витрат. При цьому, відповідач навмисно не зазначає дати отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі та позовної заяви, не зазначає причин пропуску ним строку на подання відзиву на позов, не порушує питання про визнання поважними причин пропуску цього строку та про його поновлення.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Посилається, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Таким чином, подана відповідачем письмова позиція, яка містить ознаки відзиву на позов, тобто заяви по суті справи, була подана з пропуском строку на подання відзиву та заперечень проти позову, без зазначення причин його пропуску та доказів на підтвердження поважності причин, в зв`язку з чим має бути залишена без розгляду та уваги суду.

Зазначає, що у своїй письмовій позиції щодо позовних вимог відповідач не заперечує обставин справи, на які посилався позивач, а просив суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на його необгрунтованість та недопустимість доказів доданих до позову.

Також зазначив, що МТСБУ була проведена перевірка відділом зовнішнього врегулювання, керівником якого було направлено відповідний запит до уповноважених органів Словацької республіки про надання інформації про реєстрацію автомобілю марки «BMW», р/н НОМЕР_1 , та забезпечення його міжнародним полісом страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів «Зелена карта», та отримана відповідь про відсутність такого забезпечення. Копія страхового полісу долучена відповідачем до його письмової позиції щодо позовних вимог не підтверджує статусу міжнародного сертифікату «Зелена карта».

Представник позивача наголошує на тому, що МТСБУ виконало покладений на нього законом обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної водієм транспортного засобу, відповідальність якого не була застрахована на час ДТП, та відповідно до ст.1191 ЦК України та п.п. 38.2,1 п.38.2 ст.38 Закону, після проведення виплат потерпілій особі МТСБУ набуло право зворотної вимоги до відповідача.

30 серпня 2024 року через канцелярію суду надійшло клопотання відповідачки ОСОБА_1 про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування клопотання відповідачка послалася на те, що у позовній заяві описане ДТП сталось 27.08.2018 по вул. Шевченка у смт. В.Березний за участю автомобіля марки BMW, д.н.з. НОМЕР_2 , що був під її керуванням та мотоцикла марки «Suzuki» під керуванням ОСОБА_2 . Одноосібним відповідачем у цій справі позивач визначив ОСОБА_1 . При цьому власником транспортного засобу, яким керувала ОСОБА_1 , був на той момент її чоловік ОСОБА_8 .

Посилається, що чинна практика правозастосування чітко наголошує, що за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, відповідальність несе саме власник такого об`єкта.

На думкувідповідачки,належним відповідачем у цій праві мав би виступати власник транспортного засобу BMW, д.н.з. НОМЕР_2 . Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові. Обов`язок та право визначати відповідачів, до яких пред`являється позов, покладається на позивача.

За наведених обставин відповідачка ОСОБА_1 просить ухвалити рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат.

У судове засідання 2 травня 2025 року сторони не з`явилися.

Представник позивача Моторного (транспортного) страхового бюро України адвокат Безверський Р.В. у судове засідання не з`явився. В матеріалах справи наявне клопотання представника позивача про розгляд справи у відсутності позивача, в якому він просить справу розглянути за його відсутності на підставі наявних у справі доказів, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилися. Попередньо представником відповідачки було подано письмову заяву, в якій він просив судове засідання провести без участі сторони відповідача за наявними матеріалами у справі. В разі відмови у задоволенні клопотання про зупинення провадження, просив розглянути справу по суті та відмовити у задоволенні позову.

Неявка учасників справи, які були належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

За наслідком розгляду даної справи, суд перейшовши до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав судове засідання до 07.05.2025 року о 10 год. 00 хв. для ухвалення та проголошення судового рішення.

Суд, дослідивши та оцінивши докази, встановивши фактичні обставини справи, на які сторона позивача посилається, як на підставу своїх вимог та заперечення позивача на них, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, приходить наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до фабули витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні номер 12018070070000279 від 28.08.2018, 27.08.2018 біля 19.20 годин водій мотоцикла марки «SUZUKI», без реєстраційних номерів, гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жит. АДРЕСА_1 , рухаючись по головній дорозі по вул. Шевченка в смт. В.Березний в напрямку вул. Штефаника, де в цей час на зустріч йому на автомобілі марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_9 реєстрації, рухалась гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 жителька АДРЕСА_2 , яка здійснюючи маневр, а саме: поворот ліворуч на другорядну дорогу на вул. Заводську, не надавши перевагу зустрічному руху, виїхала на зустрічну смугу руху де допустила зіткнення з мотоциклом. Внаслідок ДТП водій мотоцикла КШМД був доставлений до В.Березнянської РЛ, де в подальшому від отриманих травм помер.

Вказаних обставин відповідач та його представник не оспорювали, надали суду копію першого аркушу обвинувального акту, складеного у кримінальному провадженні №12018070070000279 від 28.08.2018 щодо ОСОБА_1 за кваліфікацією ч.2 ст.286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Вказаний обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 перебуває на розгляді Перечинського районного суду Закарпатської області, на стадії судового розгляду.

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 29 серпня 2018 року, судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 33 роки, у смт. Великий Березний Великоберезнянського району Закарпатської області.

Відповідно до відомостей, що містяться в свідоцтві про народження серії НОМЕР_4 від 17 липня 1985 року, батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є: батько ОСОБА_5 ; мати ОСОБА_4 .

Згідно довідки №1091 від 19.09.2018, виданої виконавчим комітетом Малоберезнянської сільської ради, на день смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 а/з 19 від 29.08.2018, проживав та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 у нього був слідуючий склад сім`ї: батько ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; брат ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , проживали разом і вели спільне селянське господарство.

Як вбачається з довідки до акту МСЕК №086959 дата огляду 14.11.2011, батько померлого ОСОБА_5 є інвалідом першої А групи, та потребує постійного стороннього догляду. Довідка видана безстроково.

Згідно заяви про виплату страхового відшкодування, представник заявників Бакайся Ганни Іванівни та ОСОБА_5 , за довіреністю - директор ТОВ "Центру автовиплат Поліс" Колішенко Людмила Сергіївна (на підставі довіреностей №58 від 19.09.2018 та №59 від 19.09.2018) звернулася до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування матері потерпілого - ОСОБА_4 та батьку потерпілого ОСОБА_5 .

Із наказу МТСБУ у справі № 55614, довідки №1 від 27.08.2021 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих (особа, яка має право на відшкодування ОСОБА_4 , особа, яка загинула ОСОБА_2 , представник потерпілого ТОВ«ЦЕНТР АВТОВИПЛАТ ПОЛІС») та платіжної інструкції № 1103165 від 30 серпня 2021 року судом встановлено, що МТСБУ перерахувало ТОВ «ЦЕНТР АВТОВИПЛАТ ПОЛІС» 35000,00 грн. в якості виплати витрат на поховання.

Із наказу МТСБУ у справі № 55614, довідки №1 від 10.06.2021 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих (особа, яка має право на відшкодування ОСОБА_5 , особа, яка загинула ОСОБА_2 , представник потерпілого ТОВ«ЦЕНТР АВТОВИПЛАТ ПОЛІС») та платіжної інструкції № 1031391 від 15 червня 2021 року судом встановлено, що МТСБУ перерахувало ТОВ «ЦЕНТР АВТОВИПЛАТ ПОЛІС» 134028,00 грн. в якості виплати по втраті годувальника.

Згідно з матеріалами справи за інформацією МТСБУ на момент дорожньо-транспортної пригоди відповідач не мав чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що протягом судового розгляду відповідачем не спростовано.

Оскільки МТСБУ здійснило відшкодування шкоди за водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду і не мав договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, представник МТСБУ звернувся до суду з позовом до відповідача в порядку регресу.

Відтак суд встановив, що між сторонами виникли спірні правовідносини щодо відшкодування шкоди в порядку регресу.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

У ч. 6 ст. 82 ЦПК України, яка передбачає підстави звільнення від доказування, зазначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистою немайнового або майновою права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах: від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18); від 26 квітня 2022 року у справі №184/1641/20 (провадження №61-14226св21).

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв?язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Статтею 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 21.1 ст. 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди (пункт 27.1 статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (пункт 27.2 статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідно достатті 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам.

Основними завданнями Моторного (транспортного) страхового бюро України є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбаченихЗаконом України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 зазначеного Закону № 1961-ІV, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до п.38.2.1 статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

У зв`язку з смертю потерпілого ОСОБА_2 в дорожньо-транспортній пригоді його батькам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 МТСБУ було здійснено відповідні виплати 134028, 00 грн. відшкодування пов`язане з втратою годувальника та 35000,00 грн. витрати на поховання, згідно ст. 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Виходячи з аналізу наведених норм закону та встановлених судом обставин, суд вважає, що після здійснення виплати відшкодування (регламентної виплати) на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у МТСБУ виникло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача, яка була водієм транспортного засобу, що спричинив дорожньо-транспортну пригоду та цивільно-правова відповідальність якого на момент такої пригоди не була застрахована, у зв`язку з чим наявні фактичні та правові підстави для захисту порушеного права позивача шляхом задоволення позову в повному обсязі.

При цьому, судом враховуються аргументи позивача, викладені його представником у позові на підтвердження підстав для його задоволення, оскільки такі знайшли своє підтвердження в ході дослідження зібраних по справі доказів, які, на переконання суду, є належними, допустимими та достовірними в розумінністатей 77-79 ЦПК України.

Що стосується посилання відповідача та її представника, як на підставу для відмови у задоволенні позову, на те, що на розгляді Перечинського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальна справи №298/1677/19 по обвинуваченню відповідачки ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, в рамках якої до відповідачки потерпілими пред`явлено два цивільні позови, то суд зазначає, що такі, як слідує з їх змісту, заявлені на відшкодування моральної шкоди, а предметом даного позову є відшкодування у порядку регресу виплат, пов`язаних із втратою годувальника та на поховання, а тому наявність на розгляді Перечинського районного суду Закарпатської області заявлених до відповідачки потерпілими цивільних позовів, не є підставою для відмови у задоволенні даного позову.

Стосовно покликань відповідачки та її представника на те, що її цивільно-правова відповідальність була застрахована іноземною державою, так як автомобіль, яким вона керувала мав реєстрацію іноземної держави, то жодних належних доказів у підтвердження тому, що автомобіль марки, «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1 , був на момент ДТП забезпечений міжнародним полісом страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів «Зелена карта» відповідачкою не надано, а копія страхового полісу, яка нею долучена до письмових пояснень не підтверджує статусу міжнародного сертифікату «Зелена карта».

Що стосується поданого відповідачкою клопотання про відмову в задоволенні позовних вимог, яке мотивовано тим, що позов подано до неналежного відповідача, оскільки власником транспортного засобу, яким вона керувала був її чоловік, суд зазначає наступне.

За положеннями ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина другастатті 1187 ЦК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Належними сторонами в цивільній справі є особи, відносно яких є дані про те, що вони можуть бути суб`єктами спірних матеріальних правовідносин. Належний позивач особа, якій належить право вимоги; належний відповідач особа, котра повинна відповідати за позовом. Відповідно, позивач і відповідач визнаються належними сторонами, якщо є припущення вважати, що вони є носіями спірного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачкою та її представником, факт володіння, керування відповідачкою транспортним засобом автомобілем марки «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та участь у ДТП 27.08.2018 року по вул. Шевченка в смт. Великий Березний, в якому загинув ОСОБА_2 , не оспорювалися. На момент ДТП відповідачка керувала та фактично володіла (користувалася) джерелом підвищеної небезпеки, у зв`язку з чим у неї виник обов`язок відшкодувати шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки. Відтак, відповідачка ОСОБА_1 , являється належним відповідачем у даній справі.

Відхиляються судом і решта доводів сторони відповідача, з огляду на їх необґрунтованість, такі не впливають на висновки суду.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини першоїстатті 141 ЦПК Українипонесені позивачем судові витрати у виді судового збору в сумі 3028 грн, які стверджуються даними платіжної інструкції № 978515 від 30 січня 2024 року, судом покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,263-265,268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ПозовМоторного (транспортного)страхового бюроУкраїни до ОСОБА_1 провідшкодування шкодив порядкурегресу витрат,пов`язаних зрегламентною виплатою задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму сплаченого відшкодування в розмірі 169028 (сто шістдесят дев`ять тисяч двадцять вісім) гривень 00 копійок та судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень, всього 172056 (сто сімдесят дві тисячі п`ятдесят шість) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України, місцезнаходження: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, ЄДРПОУ 21647131.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повне судове рішення складено 7 травня 2025 року.

Суддя Зизич В.В.