Рішення № 127149231, 29.04.2025, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/4292/24

Номер провадження 2/541/220/2025

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 квітня 2025 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючогосудді Дністрян О.М.,

при секретарі Докуніній А.С.,

за участю представника позивача адвоката Долженко О.М., представника відповідача адвоката Грищенка Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, -

В с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Свій позов мотивував тим, що вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області у справі №541/1597/24 від 07.10.2024 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 KK України, та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. 00 коп. Вирок набрав законної сили 07.11.2024. За вироком суду 05.03.2024, близько 23-00 год., ОСОБА_4 , перебуваючи на пepшoмy поверсі під`їзду 1 будинку АДРЕСА_1 , під час сварки з ОСОБА_3 , яка виникла на ґрунті тривалих неприязних відносин, підійшов до останнього, який на той час знаходився у сидячому положенні на сходах, поряд із вхідними дверима до квартири за вищевказаною адресою, та, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки свого діяння та бажаючи ix настання, тобто діючи з прямим умислом, умисно наніс ОСОБА_3 один удар кистю правої руки, зжатої в кулак, у потиличну ділянку голови та один удар кистю правої руки, зжатої в кулак, у ліву ділянку голови останнього, тим самим, довів свій протиправний умисел до кінця. В результаті протиправних та умисних дій ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_3 , згідно висновку судово-медичного експерта № 189 від 22.04.2024, з урахуванням медичної картки стаціонарного хворого № 2102/529 KHП «МЛІЛ» MMP, заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струс головного мозку, які по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. В зв`язку з спричиненням відповідачем тілесних ушкоджень, позивач був вимушений звернутись до лікарні та пройти курс лікування, що підтверджується виписками з Електронної системи охорони здоров`я, консультативним висновком лікаря від 10.05.2024, консультативним висновком лікаря від 06.06.2024. На лікування ОСОБА_3 витратив кошти в сумі 7537,63 грн., що підтверджується аптечними чеками. Також позивач зазначив, що він, як потерпілий від неправомірних дій відповідача, зазнав i моральної шкоди, яка полягає в моральних стражданнях, які він відчув i в момент спричинення йому тілесних ушкоджень відповідачем, i після, оскільки тривалий час позивачу доводилось доказувати в поліції та в суді, що він постраждав через дії саме відповідача, який до останнього не визнавав своєї вини. Позивач зазначив, що він відчув дуже глибокі моральні страждання через те, що відповідач, який є його сусідом, в його ж під`їзді, в присутності сусідів, без будь-якої причини, наніс йому удари, це бачила його мати, яка дуже перехвилювалась через це, а потім також лікувалась через нервові хвилювання за нього. Моральний біль та страждання в подальшому не зменшувались, а збільшувались через вимушене лікування та поведінку відповідача. Через лікування він вимушений був змінити свій спосіб життя, оскільки не міг його проводити так активно, як до отримання тілесних ушкоджень, йому доводилось пояснюватись із сусідами, згадувати знов i знов цю неприємну подію, коли відповідач його побив, на досудовому слідстві та в суді, що відбулось через поведінку відповідача, який не визнавав свою вину. Через дії відповідача він досі має періодичні головні болі, стрес, який не пройшов, хвилювання, коли йде у під`їзді, зайвий раз не виходить з дому, що робить його стан пригніченим. Просив стягнути з ОСОБА_4 на його користь матеріальну шкоду, спричинену кримінальним правопорушенням, у розмірі 7537,63 грн. та заподіяну моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн, а також покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 28.11.2024 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

16.12.2024до судунадійшов відгукпредставника відповідача адвокатаГрищенка Є.С.на позовнузаяву ОСОБА_3 про відшкодуванняматеріальної таморальної шкоди,заподіяної кримінальнимправопорушенням.Вважає,що позовнівимоги позивачапідлягають частковомузадоволенню,оскільки сумизаявленої матеріальноїта моральноїшкоди єсвідомо завищенимита такими,що невідповідають критеріямрозумності,справедливості тапропорційності зогляду нанаступне.Матеріальна шкодав сумі7537,63грн.,яку ОСОБА_3 просить стягнутиз ОСОБА_4 ,має бутизменшена судом,оскільки частиналікарських засобівбула купленачерез значнийпроміжок часупісля закінченнястаціонарного лікування ОСОБА_3 ,після якогоостанній амбулаторноне продовжувавлікування.На стаціонарномулікуванні вінперебував уKHП«Миргородська ЛІЛ»Миргородської міськоїради з26березня 2024року по05квітня 2024року,однак амбулаторнолікуватись непродовжував,що підтверджуєтьсявідсутністю іншихперіодів втратинепрацездатності.Із долученихдо позовноїзаяви фіскальнихчеків вбачається,що сімпокупок лікарськихзасобів здійсненіпісля закінченнястаціонарного лікування ОСОБА_3 ,зокрема,фіскальний чек ТОВ «Мед-Сервіс Харків» від14.04.2024 насуму 63,10грн.;фіскальний чекТОВ «Аптеканизьких цін»від 03.05.2024на суму65,60грн.;фіскальний чекТОВ «ПодорожникПолтава» від10.05.2024на суму180,19грн.;фіскальний чек ТОВ «Ай Пi Фармація» від 20.05.2024 насуму 55,74грн.(а.с.19);фіскальний чекТОВ «Аптеканизьких цінПолтава» від10.05.2024на суму15,80грн.;фіскальний чекТОВ «Аптеканизьких цінПолтава» від10.05.2024на суму173,90грн.;фіскальний чекТОВ «Аптеканизьких цінПолтава» від10.05.2024на суму273,90грн.;фіскальний чекТОВ «ФармаціяПолтави» від20.05.2024на суду239,30грн.(а.с.17).Загальна сумаза вказанимифіскальними чекамистановить 1570,53грн.,а отже,матеріальна шкодамас бутизменшена назазначену сумута становити5967,10грн. Відповідач переконаний, що купівля лікарських засобів після стаціонарного лікування має ознаки зловживання, адже встановлений діагноз ЗЧМТ, струс головного мозку не вимагає тривалого медикаментозного лікування i реабілітації (відновлення). Стосовно моральної шкоди, представник відповідача зазначив, що сума в 30000 грн. є свідомо завищеною та такою, що призводить до невиправданого збагачення особи. Представник відповідача зазначає, що наведені позивачем підстави для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 30000 грн. не підтверджені ним належними та допустимими доказами, деякі підстави є лише його припущеннями. Вважав, що посилання на те, що ОСОБА_3 довелось доводити винуватість ОСОБА_4 , є такими, що не підтверджені обставинами справи, так як обвинувачення в суді здійснювали прокурори Миргородської окружної прокуратури Полтавської області. Розгляд справи проведено за п`ять судових засідань, що вказує на оперативність при розгляді справи. Такий швидкий перебіг не міг завдати моральних та духовних страждань. Посилання на те, що мати стала свідком кримінального правопорушення та це є причиною ще більшої моральної шкоди, спростовується тим, що предметом позову є відшкодування матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_3 , а не його матері. Щодо зміни способу життя, представник відповідача зазначив, що це є лише припущенням позивача, оскільки доказів цього суду не надано, останній не працює та не навчається, через отримані тілесні ушкодження відразу після стаціонарного лікування його працездатність повністю відновилась. Посилання на постійні головні болі, страх та хвилювання в час перебування у під`їзді, не відповідають дійсності, так як ОСОБА_4 майже одразу змінив місце проживання, після ухвалення рішення взагалі виїхав за кордон. Обстановка, яка триває в Україні через збройну агресію, цілком може бути причиною стресу позивача, як і погодні умови причиною головних болей. Тому вважав за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 4000 грн., що є справедливим, достатнім, розумним та пропорційним розміром моральної шкоди з огляду на заподіяну шкоду. Також, представник відповідача вважав, що розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним з критеріями, наведеними у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, є завищеним, оскільки це не є справа значної складності та не вимагає великого об`єму робіт адвокатом та значного часу.

23.12.2024 до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача, в якій зазначила свої заперечення щодо викладених у відзиві доводів. Вважала обґрунтованими та доведеними підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди саме в розмірі 7537,63 грн., оскільки останній продовжував лікування після виписки не за власною ініціативою, а за рекомендаціями лікаря. Стосовно вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 30000 грн. зазначила, що вказана сума є достатньою та позивачу заподіяно моральної шкоди саме через невизнання відповідачем своєї вини, необхідність приймати участь в багатьох слідчих діях, в судових засіданнях, те, що ОСОБА_3 довелось бачити, як страждає його мати, позивач до побиття не мав проблем зі здоров`ям, головні болі та стрес є наслідком заподіяних тілесних ушкоджень та вчиненого відносно нього кримінального правопорушення. Розмір судових витрат вважає таким, що відповідає складності справи та витраченому адвокатом часу на участь в даній справі.

Ухвалою суду від 08.01.2025 підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, оскільки діями відповідача було спричинено матеріальну та моральну шкоду в тому обсязі, який заявлений позивачем, доведений та обґрунтований наданими суду доказами.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, вважав, що сума заподіяної матеріальної шкоди обґрунтована та доведена лише в розмірі 5967,10 грн., оскільки препарати купувались вже після закінчення стаціонарного лікування. Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди також визнав частково в розмірі 4000,00 грн., який вважав справедливим, розумним та пропорційним відносно заподіяної моральної шкоди.

Суд, вислухавши доводи представників сторін, розглянувши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07.10.2024 по справі №541/1597/24, провадження 1кп/541/198/2024, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. Вирок набрав законної сили 07.11.2024. Вироком встановлено, що «25 березня 2024 року близько 23 години 00 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи на першому поверсі під`їзду № 2 житлового квартирного будинку АДРЕСА_1 , під час сварки з ОСОБА_3 , яка виникла на ґрунті тривалих неприязних відносин, підійшов до останнього, який на той час знаходився у сидячому положенні на сходах, поряд із вхідними дверима до квартири АДРЕСА_2 , та маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки свого діяння та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, умисно наніс ОСОБА_3 один удар кистю правої руки, зжатої в кулак, у потиличну ділянку голови та один удар кистю правої руки, зжатої в кулак, у ліву ділянку голови останнього, тим самим ОСОБА_4 довів свій протиправний умисел до кінця.

У результаті протиправних та умисних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_3 , згідно висновку судово-медичного експерта Миргородського МВ ОБСМЕ ДОЗ Полтавської державної (військової) адміністрації № 189 від 22.04.2024, з урахуванням медичної картки стаціонарного хворого № 2102/529 КНП «МЛІЛ» ММР, заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, які по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я» (а.с. 9-11).

Також у вироку вказано, що винуватість ОСОБА_4 підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 189 від 22.04.2024, проведеної з урахуванням історії хвороби № 2102/529 КНП «Миргородська ЛІЛ» ММР, яким встановлено, що у ОСОБА_3 виявлені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, які могли утворитися, також, і від одноразової дії тупого твердого предмету, по давності утворення можуть відповідати строку та обставинам, викладеним в описовій частині постанови та підекспертним і по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. У даному кримінальному проваджені ОСОБА_3 визнаний потерпілим.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч.7ст. 128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Зі змісту вироку суду від 07.10.2024 вбачається, що при розгляді кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 цивільний позов не заявлявся (а.с. 11).

Таким чином, враховуючи визначений ч. 6 ст. 82 ЦПК України принцип обов`язковості обвинувального вироку суду у питанні вини відповідача, позивач у силу того, що цивільний позов у рамках вказаного вище кримінального провадження не заявляв, правомірно звернувся до суду з даним позовом у порядку цивільного судочинства про відшкодування шкоди, завданої злочинними діями ОСОБА_4 і саме він має нести відповідальність за завдану позивачу матеріальну та моральну шкоду.

Відповідно до витягу №2102/529 з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні з 26.03.2024 по 05.04.2024 з діагнозом: закрита черепно мозкова травма, струс головного мозку (а.с. 40).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 та п. 8 і 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказовий процес у цивільному судочинстві має велику значимість через його важливість для вирішення кожної справи і загальнообов`язковість, оскільки без належного підтвердження необхідних обставин особа не отримає бажаного результату та не зможе повною мірою використати надані державою юрисдикційні гарантії захисту прав, свобод та інтересів осіб у разі їх порушення, невизнання або їх оспорення.

Належність та допустимість доказів визначають ст.ст. 77, 78 ЦПК України.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Позивачем на підтвердження понесених матеріальних витрат надано товарні чеки про оплату медикаментів на загальну суму 7537,63 грн.

При цьому, при дослідженні наданої медичної документації ОСОБА_3 , призначеного йому лікування, судом встановлено, що в наданих чеках є придбання медичного препарату «Бетагіс» на загальну суму 125,70 грн. (а.с.19 - чек від 05.05.2024 на суму 62,60 грн. та чек від 14.04.2024 на суму 63,10 грн.), проте будь яких доказів призначення позивачу цього медичного препарату саме у зв`язку з лікуванням нанесених йому тілесних ушукоджень відповідачем суду не надано.

Стосовно заперечень представника відповідача щодо розміру понесених витрат на придбання медикаментів за межами перебування позивача на стаціонарному лікуванні, суд зазначає, що відповідно до консультаційних висновків спеціаліста КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради від 10.05.2024 та сімейного лікаря 06.06.2024 ОСОБА_3 встановлено діагноз наслідки закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, та призначене лікування відповідними препаратами (а.с. 14, 15).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оцінивши наявні докази в їх сукупності, за наявності вироку суду відносно ОСОБА_4 , який вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 125 КК України, та вироком суду встановлено факт заподіяння кримінальним правопорушенням шкоди потерпілому ОСОБА_3 , вирок суду набрав законної сили, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню - в сумі 7411,93 грн. (7537,63 грн. - 125,70 грн.).

У відповідності до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначено у ст. 23 ЦК України. Так, згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, а також у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Чинне законодавство не містить методики чи способів обчислення моральної шкоди, та при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю та спокою особи, а будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз`яснено судам в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі по тексту - Постанова), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у принижені честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з п. 5 Постанови при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають з`ясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку.

Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, які зазнав позивач, характеру немайнових витрат та урахуванням інших обставин. При цьому суд має право виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з`ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, їх тривалості, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи спір в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що неправомірними діями ОСОБА_4 заподіяно моральну шкоду потерпілому ОСОБА_3 , яка полягає у фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням його здоров`я внаслідок спричинення легких тілесних ушкоджень.

Враховуючи, що при розгляді справи було встановлено факт заподіяння відповідачем тілесних ушкоджень позивача, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, а також стан здоров`я позивача, характер спричинених йому ушкоджень, також, з урахуванням тяжкості та тривалості вимушених змін у його житті, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає обґрунтованим та справедливим стягнення з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди суму у розмірі 10000, 00 грн., в зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Даний розмір відшкодування завданої злочином моральної шкоди, на думку суду, враховує всі обставини, досліджені в судовому засіданні та відповідає вимогам розумності і справедливості та є співмірним і доцільним у даному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, який станом на час звернення до суду з позовом складав з позовних вимог немайнового характеру 1211,20 грн та з позовних вимог майнового характеру 1211,20 грн, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -

В и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суму в розмірі 7411,93 грн. та на відшкодування завданої моральної шкоди суму в розмірі 10000,00 грн., а всього стягнути 17411 (сімнадцять тисяч чотириста одинадцять) грн. 93 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 07 травня 2025 року.

Суддя О.М. Дністрян