Рішення № 127147748, 07.05.2025, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6273/25

Провадження № 2-а/161/106/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2025 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі

головуючої судді Івасюти Л.В.

з участю секретаря судових засідань Вольської А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , який поданий в його інтересах адвокатом Давидюком Максимом Вікторовичем до Державної служби України з безпеки на транспорті, про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Позовну заяву обґрунтовує тим, що 20.03.2025 головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Конаревою В.В. винесено постанову серія АВ № 00005444 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП, який є директором ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» на яке зареєстровано транспортний засіб марки «Volvo FH 62 PT» д.н.з. НОМЕР_1 . Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у тому, що транспортним засобом марки «Volvo FH 62 PT» д.н.з. НОМЕР_1 на 17,893 % перевищено максимальні норми довжини транспортного засобу, чим порушено п.22.5 ПДР України. Вказана постанова отримана позивачем 28.03.2025.

Зазначає, що абзацом 7 п.22.5 ПДР України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги абзаців 1-2 цього пункту не поширюється на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення. Водночас, рейс вантажного автомобіля з напівпричепом-лаветою, який зазначений у постанові здійснювався за маршрутом «Луцьк-Суми» з метою доставки спеціальної техніки на замовлення військової частини НОМЕР_2 у зв`язку з чим підприємство-перевізник було звільнене від обов`язку оформляти дозвіл на проїзд негабаритного транспортного засобу.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті серії АВ № 00005444 від 20.03.2025 та закрити провадження у справі.

Ухвалою судді від 07.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, обґрунтований тим, що позовних вимог не визнає, оскільки постанова серія АВ № 00005444 від 20.03.2025 відповідає вимогам закону та винесена з дотриманням вимог КУпАП, Законів України «Про дорожній рух» та «Про автомобільні дороги», а зміст постанови відображає ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП. Фіксація правопорушення була проведена в автоматичному режимі, що полягає у забезпеченні прозорості фіксації порушень, зменшення участі посадових осіб у вказаному процесі, що спрямовано на об`єктивну оцінку обставин та фактів вчинення правопорушення. Щодо посилання сторони позивача на звільненні від адміністративної відповідальності у зв`язку з використанням транспортного засобу для забезпечення обороноздатності країни. Зазначає, що згідно роз`яснень від 19.06.2023 № 116/14/8507 наданих Командуванням Сухопутних військ Збройних сил України Міністерства оборони України щодо оформлення рішення військового командування, яке у подальшому має бути підставою для не притягнення до адміністративних або адміністративно-господарських санкцій автомобільних перевізників, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, встановлено що документом, що підтверджує приналежність автомобільних перевізників, які здійснюють перевезення вантажу для забезпечення обороноздатності держави є наявність чинного договору (контракту) з Міністерством оборони України та іншими військовими формуваннями про надання таким перевізником послу з перевезення. Оскільки позивач не надав такий договір, то він не може бути звільнений від адміністративної відповідальності. Посилаючись на викладене, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив, де підтримав раніше висловлену правову позицію.

Частиною першою та другою статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Суд зауважує, що вказаний перелік порядків, за якими здійснюється судочинство в адміністративних справах, є вичерпним.

Оскільки вказана справа є незначної складності і для неї пріоритетним є швидке вирішення, суд розглянув її в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, які визначені у ст.ст. 268, 269, 271, 286 КАС України. В свою чергу вищенаведені положення КАС України не містять у собі заборони або обмежень на застосування правил, передбачених для спрощеного позовного провадження у ч.5 ст.262 КАС України, а саме щодо можливості розгляду справи без повідомлення сторін за наявними матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи та надані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд установив таке.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 9, 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовано в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серія АВ № 00005444, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. (а. с. 04).

Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 визнано винним у порушенні транспортним засобом марки «Volvo FH 62 PT» д.н.з. НОМЕР_1 15.03.2025 о 07 год. 25 хв. за адресою Н-07, км 291+793, Сумська область, п.22.5 ПДР України, зокрема на 17,893 % перевищив максимальні норми довжини транспортного засобу, при дозволеній максимальній фактичній довжині 18,75 м.

Приписамистатті 246 КУпАПвстановлено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 245 КУпАПпередбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно пункту 1статті 247 КУпАПобов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно достатті 251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, іншими доказами, перелік яких не вичерпний.

За приписами частин першої та другоїстатті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другоїстатті 73 КАС Українипредметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань) регулює та визначаєЗакон України «Про дорожній рух».

Відповідно достатті 14 цього Законуучасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримуватись вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на території України, відповідно доЗакону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, що затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 №1306(із змінами та доповненнями).

У відповідності до пункту 1.3ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 ПДРУкраїни передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною другоюстатті 29 Закону України «Про дорожній рух» закріплено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженихпостановою Кабінету МіністрівУкраїни від18.01.2001№ 30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції заформою, наведеною в додатку до цих Правил, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

В свою чергу у пункті 3 наведених Правил унормовано, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених упункті 22.5 ПДРУкраїни.

Пунктом22.1розділу 22 «Перевезення вантажу» ПДР встановлено, що маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Частиною другою статті 132-1КУпАП передбачено відповідальність за внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків до 10 відсотків включно, крім вантажовідправника, який одночасно є перевізником цього вантажу, а так само внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків до 10 відсотків включно, за відсутності оформленого дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у разі якщо фактичні дані вантажу або внесені (зазначені) відомості перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків включно.

Порядок фіксаціїадміністративних правопорушеньу сферібезпеки наавтомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженопостановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174.

Під часвимірювання габаритно-ваговихпараметрів транспортнихзасобів застосовуютьсязасоби вимірювальноїтехніки,які відповідаютьвимогам законодавствапро метрологіюта метрологічнудіяльність. Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-комунікаційної системи у вигляді метаданих.

Метадані повиннімістити даніпро: засобивимірювальної техніки-назва засобувимірювальної технікита йогоумовне позначення,серійний номер,найменування виробника,найменування власниказасобу вимірювальноїтехніки,інформацію провідповідність та/аборезультати повірки(датаповірки,строк діїповірки); місцефіксації (кілометр+метр,географічні координати); найменуванняавтомобільної дорогизагального користування,вулиць ідоріг містта іншихнаселених пунктів; датуі часфіксації здійсненнявимірювання,смугу руху,напрямок руху,номерний знактранспортного засобу,тип транспортногозасобу згідноз пунктомГ.2додатка ГДСТУ 8824:2019«Автомобільні дороги.Визначення інтенсивностіруху таскладу транспортногопотоку»,повну масутранспортного засобу,зовнішні габарититранспортного засобу(заможливості),розподіл навантаженняза осямитранспортного засобу(номеросі,фактичне навантаженняна вісь,сумарне фактичненавантаження наосі,сукупність осей,фактичну міжосьовувідстань,фактичну шинність(кількістьколіс)на осі(занаявності); фотографіїтранспортного засобу:фронтальну,фотографію номерногознака транспортногозасобу,оглядову фотографіюіз зображеннямрозпізнаного номерногознака; відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).

У постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що згідно звернення командира ВЧ НОМЕР_2 № 8300 від 17.03.2025 у зв`язку з виконанням заходів правового режиму воєнного стану, керуючись п.1 ст.4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» командування звернулося до ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» в особі її керівника Супрунюка С.С. з проханням передати їм на безоплатній основі у вигляді перевезення екскаватора CASE V580SM2 військовий номер НОМЕР_3 для ремонту по маршруту м. Суми - м. Луцьк - м. Суми. Вказаним листом підтверджено, що вказані засоби будуть прийняті і поставлені на баланс ВЧ НОМЕР_2 та будуть використовуватися за призначенням для захисту суверенітету та незалежності України.

Із товарно-транспортної накладної № 7 від 14.03.2025 випливає, що на транспортному засобі марки «Volvo FH 62 PT» д.н.з. НОМЕР_1 здійснювалося перевезення вантажу, а саме екскаватора CASE V580SM2 з м. Луцька до м. Суми, вантажовідправник ТзОВ «Волинь-зерно-продукт», вантажоотримувач ВЧ НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 .

З матеріалів позовної заяви вбачається, що транспортування екскаватора CASE V580SM2 було здійснено на звернення ВЧ НОМЕР_2 та виконувалося ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» на благо країни та для підтримки обороноздатності нашої держави в умовах воєнного стану.

Згідно Указу ПрезидентаУкраїни №64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на всій території країни введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Потім строк дії військового стану постійно продовжувався та триває на даний час.

Постановою Кабінетуміністрів Українивід 28.10.2022№1217 внесено зміну допункту 22.5 ПДР, доповнивши його абзацом такого змісту: «У період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення, а також вимоги підпунктів "б" та "в" абзацу першого цього пункту не поширюються на транспортні засоби спеціалізованого та/або спеціального призначення, які виконують функції ремонту залізничних колій (комплекси зварювальні мобільні марки КСМ-005)».

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначаєЗакон України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до частини першоїстатті 1 цього Закону, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно до частини першоїстатті 4Закону України«Про правовийрежим воєнногостану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення діїКонституціїта законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обгрнунтованість твердження позивача про те, що на вказаний у оскаржуваній постанові транспортний засіб під час спірного перевезення вантажу не поширювалися вимоги п.22.5 Правил дорожнього руху, оскільки здійснювалося перевезення вантажу з метою його використання для забезпечення обороноздатності держави.

Суд не приймає до уваги посилання сторони відповідача на відсутність чинного договору (контракут) з Міністерством оборони України та іншими військовими формуваннями про надання таким перевізником послуг з перевезення, з урахуванням приписів частини першоїстатті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», якою передбачено надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та розцінює як прагнення відповідача до надмірного формалізму («правового пуризму» - невідступне слідування вимогам процесуальних та/або процедурних норм; надмірно формально сурове (бюрократичне) застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, без врахування їх доцільності (розумності, добросовісності), обставин конкретної справи, а також необхідності забезпечення ефективної реалізації та/або захисту прав особи та суспільних (публічних) інтересів).

Відтак, суд дійшов висновку про задоволення позову та скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з позовом позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, які він поніс у зв`язку зі сплатою судового збору в розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72-77, 139, 243-246, 250, 286, 293 КАС України,Законом України «Про дорожній рух», ч.2 ст.132-1 КУпАП, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовано в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серія АВ № 00005444 від 20 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.132-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач Державна служба України з безпеки на транспорті (адреса: вул. Антоновича, 51, м. Київ, код ЄДРПОУ 39816845).

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Л.В. Івасюта