Ухвала суду № 127145477, 02.05.2025, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 932/1967/22

Провадження 4-с/932/8/25

У Х В А Л А

про розгляд скарги учасника виконавчого провадження

2 травня 2025 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючої судді Коваленко Т.О.,

за участі секретаря Прусака А.О.,

учасники цивільного процесу:

стягувач ОСОБА_1 ,

посадова особа дії/бездіяльність

якої оскаржуються ОСОБА_2 (відсутній),

представник посадової особи

дії/бездіяльність якої

оскаржуються ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області О.А.Більчука щодо нерозгляду скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Григорян Наріни Альбертівни у відповідності до Закону №889-VIII, Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою КМУ від 04.12.2019 № 1039 протиправною,

у с т а н о в и в:

Стягувач ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії/бездіяльність начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області О.А.Більчука щодо нерозгляду скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Григорян Наріни Альбертівни у відповідності до Закону №889-VIII, Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою КМУ від 04.12.2019 № 1039 протиправною в обґрунтування якої повідомив, що 16.10.2024 заступник начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Григорян Нарина Альбертівна винесла постанову про закінчення виконавчого провадження №75038693. Цю постанову вважає незаконною, безпідставною та передчасно прийнятою без урахування дійсних обставин справи та всупереч письмовим доказам ВП №№75038693.

Стягувач звернувся до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровськ, який видав виконавчий документ, з відповідною скаргою на постанову виконавця про закінчення виконавчого провадження, але на час звернення із цією скаргою, скарга не розглядалася. Крім того стягувач звернувся до начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Дудіна Т.М. зі скаргою на дії державного виконавця, але відповіді не отримав. Замість відповіді від ОСОБА_4 йому надійшов лист за підписом ОСОБА_5 , в якому той повідомив, що на виконанні у Першому Правобережному відділі державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра перебуває ВП №75038693, яке 16.10.2024 закінчене відповідно до вимог п.9 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв`язку з фактичним виконанням, оскільки боржником Акціонерним товариством «ДТЕК Дніпровські електромережі», відповідно до вимог виконавчого документа, надано проект договору про тимчасове приєднання електроустановок до електричних мереж, а також проект технічних умов на тимчасове приєднання та орієнтовний розрахунок вартості приєднання об`єкта нерухомості житлової квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується додатними документами та номером рекомендованого поштового відправлення на його адресу.

ОСОБА_6 замість проведення службового розслідування щодо фактів протиправної поведінки виконавця, не спростував жодного аргументу стягувача, зазначеного у скарзі. Отримавши скаргу про перевірку та здійснення контролю за додержанням законодавства, правильність, своєчасністю і повнотою вчинення виконавчих дій державним виконавцем, О.Більчук, як начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області нікуди не звернувся з поданням щодо вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Просить визнати бездіяльність начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області О.Більчука щодо нерозгляду скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Григорян Наріни Альбертівни у відповідності до Закону №889-VIII, Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою КМУ від 04.12.2019 № 1039 протиправною та зобов`язати начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області О.Більчука, уповноважену особу видати наказ про порушення дисциплінарного провадження у відношенні державного виконавця Григорян Наріни Альбертівни та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 100000 грн.

Особа, уповноважена діяти у суді від імені заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Більчука О.А. Бобровська К.О. з вимогами скарги не погодилася, просила відмовити в її задоволенні.

Вказала, що заступником начальника міжрегіонального управління начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на виконання дорученн виконуючого обов`язки директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Вишневського Ю.А. № 26495/Г-1819/20.3.1 від 21.02.2025, здійснена перевірка законності матеріалів виконавчого провадження № 75038693, про що 03.03.2025 винесена відповідна постанова, за результатом якої дії заступника начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Наріни Григорян при виконанні виконавчого провадження № 75038693, визнано такими, що вчинені з порушенням вимог пункту 10 частини третьої статті 18, частини першої статті 31, пункту 9 частини першої статті 39, частин першої, другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», п. 8 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5). Начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Вячеслава Шевченка зобов`язано вжити заходи щодо приведення виконавчого провадження № 75038693 у відповідність до вимог чинного законодавства.

На виконання даної постанови, начальником Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 04.03.202 скасована постанова про закінчення виконавчого провадження № 75038693 від 16.10.2024. Державним виконавцем 05.03.2025, відповідно до вимог ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», винесена постанова про відновлення виконавчого провадження, копія якої направлена сторонам виконавчого провадження та до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровськ.

За результатом перевірки законності виконавчого провадження № 75038693 подання Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) начальнику Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відносно заступника начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григорян Н.А. не вносилося.

За виявленні порушення до заступника начальника ДВС Григорян Н. вжиті заходи реагування у вигляді зменшення заходів заохочення. Відповідно до подання начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заступнику начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григорян Н.А. зменшено щомісячну премію на 5% за березень 2025.

Відповідно до статті 63 пункту 3 Закону України «Про державну службу» саме безпосередній керівник державного службовця має право вносити клопотання керівнику державної служби про притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку. Начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Більчук Олександр Андрійович не є безпосереднім керівником державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григорян Н.А., а тому не має права притягувати ОСОБА_7 до дисциплінарної відповідальності відповідно до норм законодавства.

Крім цього безпосередній керівник наділений дискреційними повноваженнями, а саме можливістю на власний розсуд визначати повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, можливістю вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів рішень, кожен з яких є правомірним. Безпосередній керівник не зобов`язаний порушувати дисциплінарне провадження відносно державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григорян Н.А., а тому не зобов`язаний притягати до дисциплінарної відповідальності державного виконавця. Тому вимога ОСОБА_1 , щодо «Зобов`язання начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області О. Більчука, уповноважену особу видати наказ (розпорядження) про порушення дисциплінарного провадження у відношенні державного виконавця Григорян Наріни Альбертівни» є безпідставною та ґрунтується на помилковому тлумаченні норм законодавства.

Вважають, що вимога заявника ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди повинна розглядатись у позовному порядку шляхом пред`явлення позову до держави в особі відповідного органу, який, як стверджує позивач, нібито порушив права ОСОБА_1 .

Стягувач ОСОБА_1 в судовому засіданні на вимогах скарги наполягав, просив її задовольнити. Надав пояснення аналогічні обставинам, викладеним ним у письмових поясненнях суду.

Вважає, що ОСОБА_2 , навіть якщо не мав повноважень на притягнення до дисциплінарної відповідальності виконавця, отримавши скаргу стягувача мав всі можливості скерувати її за належністю і прийняти постанову про проведення перевірки законності виконавчого провадження, але замість цього зробив вигляд що розглянув її, склавши і направивши відповідь позивачу у непроцесуальний спосіб, тобто звичайним листом, не надавши відповіді на жодні аргументи щодо наведених обставин порушень Закону у виконавчому провадженні. Зазначене підтверджується самим відповідачем у поясненнях, де він повідомляє що перевірка виконавчого провадження і прийняття постанови від 03.03.2025 були здійснені на виконання доручення виконуючого обов`язки директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Вишневського Ю.А. № 26495/ Г-1819/20.3.1 від 21.02.2025, тобто здійснена перевірка законності матеріалів виконавчого провадження № 75038693, про що 03.03.2025 винесена відповідна постанова, за результатом якої дії заступника начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Наріни Григорян при виконанні виконавчого провадження № 75038693, визнано такими, що вчинені з порушенням вимог пункту 10 частини третьої статті 18, частини першої статті 31, пункту 9 частини першої статті 39, частин першої, другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», п. 8 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

Отже фактично ОСОБА_2 за перевіркою скарги стягувача допустив бездіяльність і провів перевірку лише після того як стягувач надіслав скаргу до центрального апарату Міністерства юстиції України після чого ОСОБА_2 отримав доручення від свого керівника і прийняв постанову.

Представник відповідача в підтвердження своїх заперечень в обґрунтування твердження щодо відсутності повноважень ОСОБА_2 про прийняття наказу про порушення дисциплінарного провадження надала до суду посадову інструкцію ОСОБА_2 від 28 грудня 2022 року, завірену начальником міжрегіонального управління Тимофієм Дудіним, який є безпосереднім керівником Більчука О.А., але цю посадову інструкцію не можна вважати належним доказом, оскільки це не регуляторний документ, а внутрішній міжрегіонального управління, його склав і підписав безпосередній керівник відповідача, він не затверджений рішенням Міністерства юстиції, є внутрішнім документом міжрегіонального управління і може змінюватись за особистим розсудом керівника Більчука О.А. Тимофієм Дудіним. Крім того саме на ім`я Тимофія Дудіна стягувач і направив скаргу, а відповідь надав ОСОБА_2 , тому які повноваження Т.Дудін надав ОСОБА_2 залежить від його особистого рішення. Тому посадова інструкція не доводить юридичних фактів справи у розумінні письмових доказів.

Він не погоджується з обґрунтуванням і підставами винесеної ОСОБА_2 постанови від 03.03.2025, що підтверджує, на його думку, нездатність посадових осіб Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області і Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконати завдання покладені Законом України про виконавче провадження у ВП № 75038693, оскільки з моменту відкриття виконавчого провадження пройшов вже рік а виконавче провадження не виконано по теперішній час.

Щодо компенсацїї моральної шкоди, то компенсуватися моральна шкода має в будь-якому випадку її спричинення, оскільки право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм законодавства. У даному випадку право особи було порушене прийняттям протиправної постанови про закінчення виконавчого провадження і бездіяльністю відповідача щодо проведення перевірки законності виконавчого провадження, вчиненням дій, не передбачених Законом України про виконавче провадження, у тому числі, наданням відповіді без проведення перевірки по суті звернення. Виконавче провадження триває майже рік, за цей час рішення суду у справі № 932/1967/22 боржником не виконано, а виконавче провадження протиправно припинено і відновлене лише після проведення перевірки за дорученням керівника виконавчої служби України.

Зазначена бездіяльність боржника і виконавчої служби призвела до тяжких наслідків, які виразились у протиправному позбавлені стягувача доступу до комунальних послуг електропостачання у його квартирі 3А, оскільки протиправне позбавлення доступу до електропостачання напряму впливає на: 1) Температурний режим в оселях, взимку без електроенергії неможливе опалення у більшості будинків (особливо там, де використовується електрокотел або теплові насоси). Для дітей, людей похилого віку або хворих це прямий ризик переохолодження та загроза життю; 2) Освітлення і комунікація у темний час доби, відсутність світла може унеможливити: орієнтування в просторі, зв`язок з рятувальними службами чи лікарями, термінову евакуацію; 3) Психологічна стабільність, постійна відсутність світла, холоду, відсутності новин і можливості зарядити телефон провокує стрес, паніку та депресивні стани, що також відображається на здоров`ї; 4) Продовольча безпека, неможливість зберігати продукти у холодильнику через відсутність електропостачання ставить людей у ситуацію голоду або харчових отруєнь, особливо у віддалених від міста сільських районах.

Суд враховує глибину та тривалість душевних переживань, приниження честі та гідності, а також інші негативні наслідки, яких зазнала особа; розмір шкоди може бути збільшений у разі умисного заподіяння шкоди або наявності грубої недбалості; суд може враховувати й інші обставини, які мають значення для справедливого вирішення справи.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презумується. Отже за обставинами справи є всі підстави для задоволення компенсації моральної шкоди у заявленому розмірі.

Вислухавши учасників провадження, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

За обставинами справи стягувач ОСОБА_1 просить визнати бездіяльність начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області О.Більчука щодо нерозгляду скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Григорян Наріни Альбертівни у відповідності до Закону №889-VIII, Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою КМУ від 04.12.2019 № 1039 протиправною та зобов`язати начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області О.Більчука, уповноважену особу видати наказ про порушення дисциплінарного провадження у відношенні державного виконавця Григорян Наріни Альбертівни та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 100000 грн.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, визначених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.

У порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).

Пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт під час здійснення ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19, пункти 20, 21), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21, пункт 72), від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22, пункт 28), від 21 вересня 2023 року у справі № 990/49/22 (провадження № 11-95заі23, пункт 23)).

Тому помилковим є застосування приписів статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень. Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності виконавців.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Натомість згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно, за загальними правилами чинних процесуальних кодексів, скарги на рішення, дії та бездіяльність службових осіб під час виконання судових рішень подаються за юрисдикцією того суду, який ухвалив судове рішення, що знаходиться на виконанні.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 2 червня 2016 року.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. (частини перша та друга статті 74 Закону № 1404-VІІІ).

Відповідно до повноважень, встановлених у статті 5 Закону України «Про державну виконавчу службу» № 202/98-ВР від 24 березня 1998 року Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі організують виконання законів і здійснюють керівництво управліннями державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними відділами державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції, координують і контролюють їх діяльність; організують професійну підготовку та атестацію державних виконавців; розглядають скарги на дії державних виконавців; заохочують за успіхи в роботі і накладають стягнення за порушення трудової дисципліни; здійснюють матеріально-технічне забезпечення державної виконавчої служби; організують виконання рішень відповідно до закону, надають рекомендації щодо виконання державними виконавцями рішень у порядку, встановленому законом.

Повноваження керівника вищого органу державної виконавчої служби у конкретних виконавчих провадженнях визначені частиною третьою статті 74 Закону № 1404-VІІІ, який уповноважений у разі виявлення порушень вимог закону під час виконавчого провадження, визначити їх своєю постановою та надати доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Згідно пункту 3 посадової інструкції заступника начальника міжрегіонального управління начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), поряд з іншими, до основних обов`язків за цією посадою віднесено: організація, контроль за здійсненням примусового виконання рішень у випадках, передбачених законом, відповідним відділом примусового виконання рішень та Відділами, забезпечення здійснення перевірки законності виконавчих проваджень відповідно до вимог закону тощо.

Тобто реалізація цих повноважень керівником вищого органу державної виконавчої служби відбувається під час здійснення ним публічно-владних управлінських функцій на підставі відповідного законодавства, пов`язана із обов`язком контролювати правомірність і законність дій, які вчиняються у виконавчому провадженні, в тому числі і підпорядкованими відділами ДВС.

Заявником ОСОБА_1 порушене питання з приводу неналежного виконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій зі здійснення контролю за законністю вчинених дій під час виконавчого провадження, не пов`язане безпосередньо із рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, як того вимагають положення статті 447 ЦПК України, а тому мають ознаки публічно-правового спору, віднесеного до адміністративної юрисдикції.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 255, 260-261, 268, 353 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області О.А.Більчука щодо нерозгляду скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Григорян Наріни Альбертівни у відповідності до Закону №889-VIII, Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою КМУ від 04.12.2019 № 1039 протиправною закрити, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали проголошений о 16:00 годині 07.05.2025.

Суддя Т.О. Коваленко